Удосконалення виробничо-господарської діяльності підприємства

Содержание:Вступ 3 1. Теоретичні та методичні аспекти управління виробничо-господарською діяльністю підприємства 5 1.1 Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства 5 1.2. Формування і використання виробничої потужності підприємства 12 1.3. Структура та принципи організації виробничого процесу 17 2. Аналіз виробничо-господарської діяльності ВАТ «Арсенал-Прилад» 34 2.1 Економічна характеристика підприємства 34 2.2. Аналіз особливостей організації виробничих процесів на підприємстві 43 2.3. Аналіз результативності виробничо-господарської діяльності підприємства 49 3. Заходи з підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства 57 3.1. Обґрунтування виробничої програми підприємства 57 3.2. Планування доходів та витрат підприємства за виробничою програмою 67 3.3. Оцінка ефективності запропонованих заходів та їх впливу на рівень виробничо-господарської діяльності підприємства 80 Висновки 88 Перелік використаних джерел 93 Додатки

Вступление:На етапі трансформації економіки України ефективний вибір інноваційної моделі розвитку сприяє підвищенню конкурентного статусу і результативності діяльності промислово-виробничого сектору економіки України. Інноваційна діяльність в Україні зазнає певних труднощів в наслідок недостатньої конкурентоспроможності вітчизняних науково-дослідних програм на міжнародному ринку (в наслідок нестачі грошових коштів, що спрямовуються на розвиток даної сфери), динамічних змін у законодавчому регулюванні господарської діяльності, “відтоку інтелектуально активного робочого персоналу” тощо. Процес обґрунтування доцільності ефективного впровадження інновацій на підприємстві є дуже актуальним. Адже запровадження ефективних нововведень дає можливість дізнатися про виробничо-фінансові можливості підприємства як на зовнішньому, так і внутрішньому ринку та обґрунтовує стратегічну цінність підприємства у реальному секторі економіки України. Оцінка ефективності вибору інноваційних пріоритетів розвитку підприємства дає можливість виявити потенційні можливості ефективного використання ресурсів з метою поліпшення та розширення діяльності підприємства відповідно до перспектив інноваційного розвитку. Кризові явища в економіці країни обумовили значне погіршення господарського та фінансового стану підприємств. Ринкові умови функціонування виробництв вимагають чіткої, збалансованої, продуманої політики в галузі організації та планування господарської діяльності. В зв?язку з цим набувають великого значення наукові обґрунтування основних параметрів здійснення виробництва, які нададуть змогу раціонально використовувати фінансові, сировинні, матеріальні та трудові ресурси, створять базу для підвищення ефективності та конкурентоспроможності підприємств. Метою цією роботи є визначення напрямків удосконалення виробничо-господарської діяльності підприємства в сучасних умовах. В ході дослідження розкривається сутність, структура та принципи організації виробничих процесів, особливості організаційних типів виробництва, їхні переваги та недоліки, акцентується увага на особливостях організації виробництва на ВАТ «Арсенал-Прилад», визначаються перспективи застосування різних форм організації виробництва, у тому числі й за рахунок стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу. Предметом дослідження є організація виробництва в умовах науково-технічного прогресу. Об’єктом дослідження обрано ВАТ «Арсенал-Прилад». Практичний аспект дослідження полягає у комплексному обґрунтування виробничої програми з випуску виробу промислового призначення й оцінка доцільності її реалізації з урахуванням факторів ризику, змінних умов зовнішнього середовища, вимог інвесторів та власників підприємства. В роботі використані наступні методи: аналізу та синтезу, обробки наукової літератури, економіко-математичного та фінансово-економічного аналізу та інші.

Выводы:Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього за проектування та організації виробничого процесу слід дотримуватися певних принципів. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність. Система організації та планування виробництва на підприємстві є важливою складовою, що забезпечує ритмічне, високоефективне виробництво промислової продукції. Важливою проблемою, що потребує вирішення при плануванні діяльності цеху з виробництва продукції, є вибір режиму роботи. Цей вибір здійснюють з урахуванням впливу режиму роботи на кількість робочих місць, завантаження обладнання, на величину виробничих площ, а також на потребу в капіталовкладеннях і співвідношення виробничих витрат підприємства. Можна відмітити три основних режиму роботи: однозмінний, двозмінний, трьохзмінний. На вибір змінності роботи цеху впливають різні фактори. Тому необхідно провести їх аналіз та порівняння з точки зору економічної ефективності та оптимальності. Слід визнати, що трьохзмінний режим роботи цеху для будь-якого підприємства є дуже важким з об?єктивних причин. По-перше, планування діяльності цеху при такому режимі роботи є дуже клопітним і не завжди відображує реальне становище на виробництві. По-друге, виробничі процеси при трьохзмінному режимі відрізняються високою інтенсивністю використання обладнання, що відбивається на його швидкому виходу із ладу, необхідності частих ремонтів, додаткових капіталовкладень на закупівлю більшої його кількості. По-третє, внаслідок постійної завантаженості обладнання практично унеможливлюються капітальні та поточні ремонти, що негативно впливає на технічний стан виробництва, а значить, й на його економічну ефективність в підсумку. По-четверте, трьохзмінний режим роботи викликає додаткові витрати на оплату праці робітників, що працюють у нічну зміну, що не завжди є виправданим з точки зору як продуктивності праці, так і прибутковості підприємства взагалі. Основних типів виробництва три – одиничне, серійне, масове. Масовий тип виробництва характеризується випуском продукції обмеженої номенклатури у великих обсягах, це дозволяє спеціалізувати цехи, участки, робочі місця. За кожним робочим місцем закріплюється лише одна деталеоперація. Цей тип виробництва є характерним для нашого випадку. В масовому виробництві найбільш розповсюдження отримали потокові форми роботи. Потокове виробництво – це форма його організації, при якій всі операції узгоджені у часі, повторюються через чітко встановлені інтервали, всі робочі місця є спеціалізованими та розташовуються у відповідністю з ходом технологічного процесу. В залежності від кількості виробів, які закріплюються за потоковою лінією, всі лінії поділяються на однопредметні та багатопредметні. Інноваційна сфера промислового виробництва передбачає необхідність корінної трансформації традиційних організаційних форм, подолання невиправданого монополізму, розробки скоординованої системи управління інноваційним розвитком, впровадженням технопарків, технополісів, бо підйом промислових підприємств можливий за умови за умови ефективного управління нововведеннями. Головним чинником створення інноваційної моделі розвитку промисловості, її економічного зростання повинні стати науково-технічні інновації. Саме такий принцип покладено в основу державної політики з метою обґрунтування інноваційної моделі структурної перебудови України, її зростання. Нагальною задачею підйому промислового виробництва є професійне узагальнення накопиченого досвіду в сфері інноваційного менеджменту, обґрунтування стратегії цього розвитку. Управління інноваційним розвитком підприємства ґрунтується на використанні прогресивної технології і техніки, системному і ситуативному аналізі, комп'ютерному моделюванні, сценарному підході, методах розвитку персоналу й ін. Воно являє собою систему принципів, моделей і процедур для пізнання і перетворення дійсності. У процесі управління інноваціями застосовується комплексний підхід, що забезпечує гармонійне поєднання методів і форм реалізації нововведень. Головною рисою сучасного етапу розвитку українських підприємств є створення принципово нових інституціональних умов ринкових відносин і на їхній основі — розробка нових моделей поводження підприємств. Як свідчить досвід вітчизняних підприємств, проведення лібералізації цін і процесу приватизації значно легше, ніж одержання реальних, відчутних і довгострокових нововведень у їхньому поводженні. У цих умовах такі показники, як обсяг виробництва, прибуток самі по собі не можуть служити кінцевим показником результативності діяльності підприємства. Важливими в процесі трансформації економіки є положення на ринку, інвестиційна активність, продуктивність, розвиток людських ресурсів, якість праці і фінансові результати. Крім того, підприємства витрачають чималі кошти на формування нових виробничих зв'язків. В умовах зміни форм власності інтереси виживання підприємств породжують перехідний тип управління, що припускає нововведення в самому процесі управління (демократизація, децентралізація, перехід від вертикальних до горизонтальних зв'язків і ін.) і перехід від однієї економічної системи до іншої. При цьому підприємства опиняються в постійно мінливій економічній обстановці, у вкрай нестабільних інституціональних умовах і недостатньо розробленій і суперечливій законодавчій базі. Механічний перенос досвіду західних фірм у перехідний період на вітчизняні підприємства неможливий без урахування конкретних внутрішніх і зовнішніх умов. Це стосується в першу чергу децентралізації внутрішньовиробничих структур, становлення контрактної системи, функцій маркетингу, використання цінних паперів, фінансової і банківської діяльності. Рівною мірою це можна віднести до участі акціонерів в управлінні підприємствами, форм і методів роботи рад директорів й правлінь, договірних відносин, формування ринкової інфраструктури. Рішення цих задач вимагає розробки сучасних інформаційних систем, що дають можливість одержання точних даних про стан виробництва, дозволяє формувати обґрунтовані стратегії Інноваційного розвитку і забезпечення конкурентних переваг на світових ринках. Важливим фактором ефективного управління підприємством є ставлення до людей як до провідного ресурсу, до капіталу, а не як до витрат виробництва. Це вимагає принципово нових для українських підприємств форм організації, методів управління, перехідних режимів діяльності, поетапної трансформації структур, стосовно до яких міра і характер державного і ринкового впливу змінюються. Такі підходи повинні ґрунтуватися на використанні системного підходу до реорганізації підприємств. Серед факторів зовнішнього середовища слід зазначити інтенсивну і глобальну конкуренцію, швидкий технологічний розвиток, демографічні фактори й ін. Це вимагає врахування нововведень у програмах інноваційного розвитку підприємств з метою забезпечення гнучкості і рухливості виробничої діяльності, що у свою чергу обумовлює необхідність наймання, підготовки і втримання кваліфікованого, адаптивного й інноваційного персоналу, який володіє повноваженнями та відповідальністю у процесі виробництва високоякісного продукту, що має тривалий стійкий попит на ринку. ВАТ "Арсенал-прилад" заснований у 1967р. Інноваційна діяльність підприємства характеризується: - впровадженням комплексно механізованих та автоматизованих цехів, дільниць, виробництв, кількість яких у 2005 році відносно 2004 року збільшилася на 1%. - введенням в дію механізованих потокових і автоматичних ліній кількість яких у 2005 році відносно 2004 року зменшилася на 16%, а у 2004 році порівняно до 2003року- збільшилася на 22%. - впровадженням гнучких виробничих систем, виробничих модулів, роботизованих технологічних комплексів, промислових роботів, метолорізательних верстатів з ЧПУ, їх кількість знаходиться приблизно на одному і тому ж рівні, крім 2000 року, протягом якого кількість гнучких виробничих модулів зросла в 12 разів, промислових роботів – в 9,5 рази та гнучких виробничих систем – у 2 рази. - впровадженням нових прогресивних технологічних процесів, для яких спостерігалась тенденція зниження у 2005 році відносно 2004 року на 11%, а у 2004 році відносно 2003 – спостерігається тенденція щодо зростання на 17%, в тому числі маловідходні, ресурсозберігаючі і безвідходні технології складають 31-35%. - освоєнням виробництва нових видів продукції, в тому числі товарів народного споживання. У 2005 році відносно до 2004 року кількість їх найменувань зросла на 17 і 12% відповідно, а у 2004 році порівняно до 2003 року – відповідно на 21 і 24%. В межах дослідження було розраховано основні параметри виробничої програми з випуску на базі ВАТ "КЗГМ" валів для промислових вентиляторів. Розрахунки засвідчили, що розмір чистого прибутку підприємства за підсумками його функціонування у 2007 р. може дорівнювати 46880 грн. У подальшому можливе суттєве зростання чистого прибутку - до 484862,5 грн. у 2011 р. Як довели розрахунки, термін окупності проекту дорівнює 1,5 року, а беззбитковим буде обсяг виробництва, який дорівнює 70 % від річної потужності підприємства.

Литература:1. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України із змінами, внесеними законами України №607/97-ВР від 04.11.97 р. та №639/97-ВР від 18.11.97 р. 2. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы – М,: Финансы и статистика – 1997. 3. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия / под ред. проф.Н.П.Любушина - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2005 - 471 с. 4. Ансофф И. Стратегическое управление. — М.: Экономика, 1989. 5. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ – М.: ДИС, 1999–148 с. 6. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? - М.: Финансы и статистика, 1995, 224 с. 7. Белобжецький И.А., Собівартість і прибуток. \\Фінанси,№1,1992,с.26. 8. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы – М.: Инфра-М, 1999 – 298 с. 9. Білорус О., Рогач В.— Менеджмент: пошук і обґрунтування стратегічних цілей підприємства //Економіка України, 2000, №7, с.40-48 10. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент – К.:МП “UTEM LTD”, 1995, - 447 с. 11. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту – К.Молодь,1997р.- 1000 с. 12. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами – М.: Финансы и статистика, 1996. 13. Взаємозв?язок витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства // Вісник податкової служби України, - 2000 - № 24, с.23. 14. Винокуров В. А. Организация стратегического управления на предприя¬тии. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. 15. Витин А. Мобилизация финансовых ресурсов для инвестиций // Вопросы экономики, 1994, №7, с.33-39 16. Виханский О. С. Стратегическое управление. — М. Изд-во Моск. ун-та, 1995. 17. Герасимчук М. Джерела і структура капітальних вкладень // Економіка України, - 1998, №12 – с. 16-19 18. Гринів Б.В.Фінансова стійкість споживчих товариств // Фінанси України № 10, 1999, с. 109-113 19. Грузинов В,П. Экономика предприятия и предпринимательства – М.: СОФИТ, 1994 20. Гусев Ю.В. Стратегия развития предприятий.- СПб.: Изд-во СПбУЭФ,1992. 21. Долішній М., Козоріз М. До питання про ефективність сучасного господарювання // Економіка України, 2000 р. № 9, с20-24 22. Економіка підприємства. /за ред. С.Ф. Покропивного, т.ІІ.- Київ.: Видавництво “Хвиля-Прес”. 1995. – 280 с. 23. Ефимова О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. - М.: АО Бизнес-школа «Интелл-синтез», 1994, 154 с. 24. Ефимова О.В. Финансовый анализ. – М.: Бухгалтерский учет, 1998. 25. Золотый Л. Методика анализа баланса и финансового состояния на ПЭВМ// Бухгалтерский учет и аудит.- 1995.- № 5.- с.12-15. 26. Иванов М.И., Ефремов А.В., Суслов О.П. Моделирование плана производства – К,:Наукова думка, 1974. 27. Карлоф Б. Деловая стратегия. – М.: Экономика, 1991. 28. Качмарик Я.Д., Хуткий Р.І. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства // Фінанси України № 10, 1999, с.138-144 29. Ковалев В.В. Управление финансами: учебное пособие – М.: ФБК-Пресс, 1998. 30. Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1997 г.–365 с. 31. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства // Бухгалтерський облік і аудит - 1995 - № 4 - с.2-5. 32. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К.:Либідь, 1995 р. – 215 с. 33. Кравчук Г.В. Внутрішні механізми фінансової стабілізації // Фінанси України №8, 1999, с.128-130 34. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / Под ред. М.С.Бухало – К,:Вища школа, 1989 35. Павліковський А.М., Вакуленко Є.В., Комаров А.А, Ліквідність і платоспроможність підприємницьких структур // Фінанси підприємств № 6, 1999, с.127-130 36. Планирование в условиях перехода к рынку / В.Ф.Беседин и др. – К,:Техника, 1990 37. Портер М.Е. Стратегія конкуренції – К.:Основи, 1997. 38. Раєвнєва О.В., Андрєєва В.М., Берест М.М. Формування поведінки неплатоспроможного підприємства // Фінанси України № 4, 1999, с.25-32 39. Риски в современном бизнесе/ Грабовый П.Г., Петрова С.И., Полтавцев С.И. и др. – М.: Аланс, 1994. 40. Соколицин С.О., Кузин В.И. Организация и оперативное управление машиностроительным производством – Л.:Машиностроение, 1989. 41. Сопко В.В. Методика анализа баланса предприятия. - К.: МП «Лоран», 1994. – 68 с. 42. Справочник цехового экономиста / И.И.Грузинов и др. – Одесса: Маяк, 1990. 43. Стражев В. И. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности - Мн.: Выш. шк., 1996, 359 с. 44. Хентце Й. Основные идеи стратегического менеджмента / Проблемы теории и практики управления. — 1989. — № 2. 45. Цапенко В. Основы стратегического управления. // Бизнесс-Информ. 1999. № 12. – с. 47-49. 46. Экономика предприятия / Под ред. В.Я.Горфинкеля, В.А.Швандара – М,:ЮНИТИ, 1998. 47. Экономика, организация и планирование промышленного производства / Под ред. Н.А.Лисицина – Минск: Вышейшая школа, 1990 Экономическая стратегия фирмы / Под. ред. А. П. Градова С-Пб.: Спец. лит-ра, 1995.