Позов в цивільному процесі

Содержание:Вступ 3 1. Позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи у судді. 4 2. Право на позов та процесуальний порядок його реалізації 6 3. Забезпечення позову 9 Висновок 13 Список використаної літератури. 15

Вступление:Рівень розвитку цивілізації перебуває на такій стадії, коли кожен крок людини підлягає регламентації нормами права, і з кожним кроком кількість правоположень зростає. Не відстає від цих процесів і Україна, де з проголошенням незалежності швидкими темпами зміцнюється законодавство. В такій ситуації в суспільстві значно підвищується роль юриста як особи, що має відповідний обсяг знань і може їх використати при вирішенні життєвих проблем, що виникають у громадян. Право на судовий захист - конституційне право. Кожному гарантується судовий захист його прав і свобод - проголошує Конституція . Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як за рішенням суду . Судова влада при захисті цивільних прав судами загальної юрисдикції здійснюється за допомогою цивільного судочинства. Позов є процесуальним засобом захисту порушеного або оспореного права, властивим позовній формі судочинства. Спірна матеріально-правова вимога однієї особи до іншого, підмет розгляду в певному процесуальному порядку, називається позовом. Позов — це єдине поняття, що має дві сторони: матеріально-правову і процесуально-правову. Обидві сторони знаходяться в нерозривній єдності. Якщо інакше розглядати позов, то не можна буде зрозуміти правову природу таких інститутів, як стрічний позов, ціна позову, з'єднання і роз'єднання позовних вимог . Проте існує думка, згідно якому заперечується єдине поняття позову. Із запереченнями згодитися важко. По будь-якій суперечці вимога позивача до суду завжди обов'язково супроводжується вимогою позивача до відповідача. Для того, щоб говорити про позов, необхідно, щоб обидва ці вимоги виступали в нерозривній єдності, утворюючи єдине поняття позову з двома сторонами.

Выводы:Право на судовий захист - конституційне право. Кожному гарантується судовий захист його прав і свобод - проголошує Конституція . Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як за рішенням суду . Судова влада при захисті цивільних прав судами загальної юрисдикції здійснюється за допомогою цивільного судочинства. Позов є процесуальним засобом захисту порушеного або оспореного права, властивим позовній формі судочинства. У понятті права на позов існують два нерозривно зв'язана між собою правомочність. Право на позов включає право на пред'явлення позову і право на його задоволення. Таким чином, в праві на позов існують дві сторони, дві правомочність: процесуальна сторона (право на пред'явлення позову) і матеріально-правова сторона (право на задоволення позову). Обидві правомочність тісно зв'язані між собою. Право на позов –самостійне суб'єктивне право позивача. Позов є процесуальним засобом захисту порушеного або оспореного права, властивим позовній формі судочинства. Спірна матеріально-правова вимога однієї особи до іншого, підмет розгляду в певному процесуальному порядку, називається позовом. Саме про матеріально-правову вимогу однієї особи до іншої, про позовні вимоги неодноразово указується в законі. Ні закон, ні судова практика не говорять про позов як про обіг позивача в суд. Позовні вимоги - це такі вимоги, коли між позивачем і відповідачем виникла суперечка у зв'язку з порушенням або заперечуванням суб'єктивного права і сторони не дозволили його без втручання суду, а передали на його розгляд і дозвіл. Будь-який обіг до суду з позовом повинен супроводжуватися вимогою до відповідача, тобто до конкретного липу, що порушив його право. У поєднанні двох вимог: матеріально-правового (вимоги позивача до відповідача) і процесуально-правового (вимоги позивача до суду) і полягає позов. Без однієї з цих сторін позову не існує.

Литература:1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 30. Ст. 141. 2. 2. Кройтор В. Защита прав граждан и организаций. – Харьков: Бизнес Информ, 1995. 3. Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність іноземних осіб // право України. 1999. № 10 4. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства. - К.: Видавничий Дім Ін Юре , 2002. — 415 с. 10. Карева Т. Ю. 5. Проблемы науки гражданского процессуального права. - Х.: Право, 2004. — 440 с. 12. 6. Тертышников В. И. Гражданский процесс: Курс лекций. — Х. : Консум, 2001. — 240с.. 7. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти. — 2. вид., перероб. та допов. — К.: Видавничий дім Ін Юре , 2001. — 694 с. 26. 8. Ярошенко І. С. 6. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни // Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 159с. Порівняльне судове право: Підручник ( М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, Л. К. Радзієвський) .- К., 1993.- 328. 9. Цив. Процес: Навч. Посібник Андрушко Ю. В. Білоусов Н. Л.- За ред.. Ю. В. Білоусова. – К.: Наукова думка: Прецедент, 2004 10. Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. Посібник.- Київ. Центр навчальної літератури 2004.