Вступление:Актуальність теми. Початок ХХ ст. характеризується новими всеосяжними глобальними процесами в техніці, технології й економіці. Виходячи з того, що для досягнення основної мети будь-якого виробництва – отримання максимуму прибутку – визначальну роль відіграють, насамперед, якість і ціна виготовленого товару, адаптація й глобалізація національної економіки в ці процеси, виникає об'єктивна необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств й їхньої продукції до рівня світових стандартів. Як свідчать узагальнення теоретичних положень і результати зарубіжного досвіду, зазначене може бути досягнуте за допомогою загального управління якістю виробничої діяльності підприємств, починаючи від проекту господарюючого суб'єкта до випуску й реалізації продукції на основі використання механізму управління якістю.
Сформовані економічні умови, обумовлені процесами глобалізації й становленням ринкових відносин, докорінно змінюють ставлення підприємців, керівників і фахівців підприємств України до якості продукції, що випускається. До цих змін, насамперед, належать: формування різних форм власності, свобода будь-якого виду господарювання, зростання конкуренції, необхідність урахування запитів споживача й визначення відповідної ціни, дотримання екологічних умов. Трансформація економічних умов виробництва, що відбувається, з настійливою необхідністю вимагає створення принципово нових шляхів, форм, методів і підходів до управління якістю продукції на кожному підприємстві та об'єднанні. Сьогодні у ряді розвинених країн в управлінні якістю використовуються апробовані ними положення й рекомендації з метрології, стандартизації й сертифікації.
Дослідженням питань удосконалення механізму управління якістю приділено увагу в роботах вітчизняних вчених Л.В.Балабанової, О.В.Виноградової, Л.М.Віткіна, А.С.Зенкіна, П.Я.Калити, В.К.Мамутова, В.Є. Момота, Л.О.Омельянович, А.А.Садєкова, С.К.Фомичева, М.Г.Чумаченка, І.Б.Швець, О.О.Шубіна, А.І.Яковлєва, В.В.Якубовського.