Система соціальної роботи з молоддю України

Содержание:ВСТУП           3 РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТ ИЗ МОЛОДДЮ 5 1.1. Характеристика категорії “молодь”     5 1.2. Державна система соціальної роботи з молоддю України   8 РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ МОЛОДІЖНИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ МОЛОДІ       19 2.1. Молодіжні та дитячі громадські організації    19 2.2. Основні цілі й завдання громадських організацій молоді     23 ВИСНОВКИ  29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    35  

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Сучасний стан суспільного життя України визначається як загальними рисами, притаманними великим містам, так і специфічними особливостями, зумовленими наявністю молодіжного середовища. В останні роки стабільно високим залишається рівень безробіття серед молоді. Значний інтерес, в першу чергу серед учнівської та студентської молоді, викликає можливість працевлаштування у вільний від навчання час. Досить гостро стоїть проблема  післядипломного працевлаштування. Потребує більшої уваги з боку органів державної влади та місцевого самоврядування питання підтримки молодіжного підприємництва та сприяння залученню молоді до ведення власного бізнесу. Недостатньо   уваги   приділяється боротьбі з негативними звичками та пропаганді серед  молоді міста здорового  способу  життя.  Потребує  значної активізації робота щодо запобігання поширенню вживання молоддю наркотичних речовин, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД. І в цьому плані важливості набуває робота соціального педагога по подоланню негативних звичок в молодіжному середовищі. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз системи соціальної роботи з молоддю України. Об’єктом дослідження є  молодіжне середовище, предметом дослідження є особливості соціальної роботи з молоддю. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: -          розглянути теоретично-методологічні основи дослідження системи соціальної роботи з молоддю; -          здійснити аналіз особливостей соціальної роботи з молоддю; -          провести соціологічне опитування щодо поширення негативних звичок в молодіжному середовищі; -          охарактеризувати мету і завдання соціальної роботи з молоддю по попередженню та подоланню негативних  звичок; -          визначити організаційні аспекти роботи соціального педагога по попередженню та подоланню негативних звичок в молодіжному середовищі. Теоретичною та методологічною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі соціально-педагогічної роботи з молоддю. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, двох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.  

Выводы:  Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Основними цілями соціальної роботи з родиною й молоддю є: створення системи соціального обслуговування сім’ї та молоді як державно-суспільної цілісної системи соціально-психологічного супроводу людини; виявлення факторів, що обумовлюють розвиток асоціального поводження неповнолітніх і молоді; надання екстреної допомоги неповнолітнім і молоді, яка опинилася у важкій життєвій ситуації; збільшення ступеня самостійності клієнтів, їхньої здатності контролювати своє життя й більш ефективно розв’язувати виникаючі проблеми; досягнення такого результату, коли в клієнта відпадає необхідність у допомозі соціального працівника (кінцева мета). Головний аспект у соціальній роботі з молоддю робиться не на наданні необхідної допомоги, а на мінімальній стартовій підтримці. Незважаючи на створення й розширення мережі соціальних служб різного профілю, сьогоднішня їхня кількість не відповідає об’єктивній потребі в них. Створені установи задовольняють запити не більше 10% нужденних у соціальних послугах. Необхідно створити в соціумі умови й механізми оптимальної соціалізації молоді й переходу до нового рівня соціальної роботи - від окремих центрів і традиційних технологій до державної міжвідомчої політики соціального обслуговування, створенню системи соціальних служб із розгалуженою інфраструктурою. Специфіка соціальної роботи з молоддю полягає в тому, що молодь розглядається не як об’єкт виховання, а як суб’єкт соціальної дії, соціального відновлення. Сучасний стан суспільного життя України визначається як загальними рисами, притаманними великим містам, так і специфічними особливостями, зумовленими наявністю молодіжного середовища. Молодіжний рух – похідна політичної та соціальної активності молоді, яку вона проявляє і реалізує значною мірою через організовані громадські, суспільно-політичні та інші структури. І тому молодіжний рух, його розвиток мають підтримуватись і стимулюватися насамперед державою. Особливо активно розвивається молодіжний рух в Україні у період так званих "процесів перебудови" – кінець 80-х – початок 90-х років. Саме появою численних молодіжних організацій обумовлене зростання політичної активності молоді у цей період, хоча така активність була і є різноплановою, орієнтованою на великий спектр політичних, ідеологічних інтересів та уподобань 12; 50. Нині мають місце як політична поляризація молоді, так і відсутність у значної кількості юнаків та дівчат політичних орієнтацій взагалі. Порівняно із минулими роками спостерігається певне зростання їх громадської та політичної активності. Молодіжні громадські організації – об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів. Поняття “молодь” досить різнопланово трактується в багатьох галузях науки - філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Його узагальнений варіант, запропонований в енциклопедичних виданнях, визначає молодь у цілому як окрему соціально-демографічну групу, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства; сучасні вікові межі молоді від 14-16 до 25-30 років. Закон “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” визначає молодь як групу населення віком від 15 до 28 років (з 1999 р. - від 14 до 28 років). Таке тлумачення є найбільш поширеним, часто вживаним у вітчизняній науковій та спеціальній літературі. Соціальна профілактика має на меті зусилля, спрямовані: - на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп; - попередження ускладнення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, в їхній поведінці, стані здоров’я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля. У сучасній практиці розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику. Так, відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну. Суб’єктами соціальної профілактики правопорушень є державні і господарські органи, профспілкові, суспільні організації, трудові колективи, посадовці і громадяни, що беруть участь в діяльності з профілактики негативних явищ в суспільстві. У профілактичній роботі покликані також брати участь засоби масової інформації. Об’єктами соціально-профілактичної дії є ті негативні чинники життєдіяльності людей, які сприяють здійсненню асоціальних дій, а також недоліки у виховній діяльності і стереотипи поведінки, які спричинюють антигромадські вчинки. Можна стверджувати, що профілактична робота здійснюється на таких рівнях: особистісному, сімейному, соціальному. На особистісному рівні профілактичні заходи спрямовані на формування таких якостей індивіда, які забезпечують підвищення рівня особистісної відповідальності людини з метою попередження виникнення різних проблем. 1. До провідних форм профілактики на особистісному рівні можна віднести консультування та тренінгові заняття. 2. Сімейний рівень профілактики має на меті вплив на найближчий "мікросоціум" людини – сім’ю, з метою попередження виникнення різноманітних проблем як для конкретної особистості так і всієї сім’ї. 3. Соціальний рівень профілактики сприяє актуалізації проблем, пов’язаних з окремими негативними явищами в суспільстві, а також зміні суспільних норм стосовно осіб, які за певних причин стали жертвами асоціальних моделей поведінки (наркозалежні, люди нетрадиційної сексуальної орієнтації, ВІЛ-інфіковані). На фоні зростаючого вакууму спілкування підлітків з батьками, однолітками, зосередження  учнів на спілкування через засоби масової інформації ( телебачення, Інтернет, комп’ютер) на перший план виходять форми роботи із залученням учнів, їх інтелектуальних можливостей. Молодь нашої країни формується в складних соціокультурних умовах і на школі відбиваються всі  економічні й політичні суперечності, неврівноваженість  соціальних процесів, криміногенність суспільства. Індивідуальні бесіди з учнями та їх батьками щодо негативного впливу куріння на дитячий організм, викликають спочатку здивування останніх, а коли звичка переходить у пристрасть – батьки часто не в змозі з нею боротися. Допомога соціального педагога необхідна. Проблеми, з якими стикається соціальний педагог в молодіжному середовищі: -          профілактика паління  та пропаганда здорового способу життя серед учнів традиційними формами роботи не приносить бажаного результату, оскільки не активізує розумову  діяльність учнів; -          в учнів не вироблені конструктивні поведінкові навички в різних життєвих ситуаціях; -          інфантильність та непоінформованість батьків з питання профілактики шкідливих звичок у дитини, відсутність переконання на власному прикладі про переваги здорового способу життя; -          низький рівень оволодіння  вчителями сучасними інтерактивними технологіями виховання саме в питанні профілактики негативних звичок та пропаганди здорового способу життя. Саме тому  метою  роботи соціального педагога по попередженню та подоланню негативних явищ в молодіжному середовищі повинно бути: -          оволодіння учнями конструктивними поведінковими навичками в життєвих ситуаціях; -          вироблення стійких психологічних установок, щодо необхідності ведення здорового способу життя; -          підняття рівня поінформованості учнівського загалу щодо шкідливості паління, вживання алкоголю та наркотиків; -          виховання бажання  знаходити  конструктивні шляхи подолання  життєвих проблем; -          виховання активної життєвої позиції, щодо негативних явищ. Завдання соціального педагога по попередженню та подоланню негативних явищ в молодіжному середовищі: -          навчити класних керівників 10 – 11 класів інтерактивним формам та технологіям роботи по попередженню вживання  тютюну, алкоголю та наркотиків; -          проводити батьківські збори із використанням нових інтерактивних технологій; -          залучити учнів до співпраці шляхом аналізу конкретних життєвих ситуацій, вироблення власного погляду на проблему; -          налагодити тісну співпрацю батьківського комітету школи із педагогічним колективом по попередженню шкідливих звичок; -          продовжити  та популяризувати роботу психологічного театру по попередженню негативних проявів в учнівському середовищі. Правильно організована роботи соціального педагога по попередженню та подоланню негативних явищ в молодіжному середовищі здатна дати такі результати: 4.         Налагодження спілкування з  дітьми  в питанні поінформованості про шкідливість вживання та попередження  вживання алкоголю, наркотиків та тютюнокуріння. 5.         Засобами мистецтва (слово, музика, пантоміма) в поєднанні з  інтерактивними формами  роботи викликати зацікавленість до самоаналізу, самовиховання, самовдосконалення. 6.         Зацікавленість педагогів у проведенні ефективної та результативної роботи з профілактики шкідливих звичок з застосуванням сучасних інтерактивних технологій та створення дієвої системи спілкування між учнями в навчальному закладі, між дітьми і батьками в сім’ї.  

Литература:1.         Соціальна робота в Україні і за рубежем: психолого-педагогічні, правові, соціологічні, медичні аспекти (Збірник наукових статей)/ Упорядники І.В. Козубовська, О.В.Співаковський – У.: Мистецька лінія, 2005. –  328 с. 2.         Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи на межі тисячоліть: Монографія – К.: УДЦССМ, 2006, – 344 с. 3.         Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 2005. – 134 с. 4.         Бойко А., Грига І., Іванова О., Семигіна Т. Методика викладання соціальної роботи та соціальної політики. – К.: Логос, 2006. – 140 с. 5.         Бойко А.М. Соціальна робота з клієнтами, інфікованими ВІЛ та хворими на СНІД: Методичні рекомендації з навчального курсу для маґістеріуму. – У.: УжДУ, 2005. – 64 с. 6.         Введення у соціальну роботу: Навчальний посібник / Бойко А.М., Грига І.М., Кабаченко Н.В., Кравченко Р.І., Полтавець Д.В., Семигіна Т.В. та ін. - К.: Фенікс, 2006. – 288 с. 7.         Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Семигіної Т.В., Миговича І.І. – К.: Академвидав, 2005. – 304 с. 8.         Іванова О.Л. Менеджмент в соціальній роботі: Методичні рекомендації з навчального курсу для маґістеріуму. - Київ - Ужгород: УжДУ, 2006. -     43 с. 9.         Керецман В.Ю., Палінчак М.М., Семерак О.С. Основи конституційного законодавства України. Навчально-методичний посібник. – У.: УжДУ, 2006. – 342 с. 10.       Козубовська І., Сагарда В. Основи психології і педагогіки для соціальних працівників. – У.: УжДУ, 2005. - 190 с. 11.       Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с. 12.       Мигович І.І. Соціальна робота // Навчальний посібник для студентів та практичних працівників соціальних служб. – У.: УжДУ, 2005. –  191 с. 13.       Мигович І.І. Соціальна робота у вищій школі. – У.: УжДУ, 2006. – 46 с. 14.       Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія "Педагогіка. Соціальна робота". - № 15. – У.: УжДУ, 2006. – 45 с. 15.       Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи. – К: Либідь, 2005. – 456 с. 16.       Понятійно-термінологічний словник з соціальної роботи / За ред. Козубовської І.І., Мигович І.І. – У.: УжДУ, 2006. – 250 с. 17.       Попович Г. М. Інституціалізація соціальної роботи в Україні. – У.: Ґражда, 2006. – 184 с. 18.       Практична соціальна робота / За ред. П.Картер, Т.Джеффса, М.Сміта. – Амстердам-Київ: Асоціація психіатрів України, 2005. – 184 с. 19.       Семигіна Т.В. Соціальне проектування: Методичні матеріали – К.: ШСР НаУКМА, 2006. – 28 с. 20.       Словник-довідка по соціальній роботі / Під ред. Є.І. Холостової. – К.: Академвидав, 2005. – 424 с. 21.       Смелзер Н. Соціологія: Пер. з англ. – К.: Либідь, 2005. – 321 с. 22.       Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько. – К.:Логос, 2006. – 256 с. 23.       Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця. – К.: КМ Асаdеmіа, 2005. – 236 с. 24.       Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції (Ч.І-ІІ). / За ред. І.В.Козубовської, І.І.Миговича. – У.: УжНУ, 2006. – 45 с. 25.       Соціальна робота: Хрестоматія – К.: ДЦССМ, 2001 – 396 с. 26.       Соціально - правові основи діяльності психологічної служби в системі освіти: Навч. метод. посібник. / За ред. І.В. Козубовської, В.В. Сагарди. – Ужгород: УжДУ, 2005. – 390 с. 27.       Теорії і методи соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 328 с. 28.       Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник /За ред. проф. А.Й. Капської. – К.: Либідь, 2006. – 372 с. 29.       Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді: Методичний посібник / С.В.Толстоухова, О.О.Яременко, О.В.Вакуленко та ін. - К.: ДЦССМ, Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003.- 88с