Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Право»

Методи оцінки вартості інтелектуальної власності та механізм формування ціни

Карточка работы:1168ф
Цена:
Тема: Методи оцінки вартості інтелектуальної власності та механізм формування ціни
Предмет:Право
Дата выполнения:2010
Специальность (факультет):Правознавство
Тип:Реферат
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Економічний Університет ім.Вадима Гетьмана (КНЕУ)
Содержание:Вступ  3 1. Інтелектуальна власність у господарській діяльності.  5 1.1.Поняття інтелектуальної власності, його елементи.  5 1.2.  Нематеріальні активи як форма вияву інтелектуальної власності.  6 2. Оцінка вартості інтелектуальної власності.       9 2.1. Значення оцінки інтелектуальної власності.  9 2.2. Підходи та методи оцінки вартості інтелектуальної власності.       10 Висновки       14 Список використаної літератури    16  
Курс:1
Реферат:
Язык:укр
Вступление:На сучасному етапі розвитку українського суспільства питання інтелектуальної власності перетворилося на критичне для кожного великого підприємства та держави. Інтелектуальна власність почала здійсняти значний вплив на економічну діяльність підприємств, стала її невід’ємною частиною. За таких умов об’єкти інтелектуальної власності, що представляють собою права конкретного суб’єкта господарювання на результати інтелектуальної праці – винаходи, технології, товарні знаки, права на користування природними ресурсами, тощо, які можуть генерувати значні прибутки для підприємства при їх використанні, повинні бути взяти до обліку, що ведеться на підприємстві та зараховані на баланс. Саме це на даному етапі і представляє собою найбільшу проблему в сфері відносин інтелектуальної власності. Справа в тому, що в Україні досі недопрацьована нормативно-правова база в цій сфері. Такий стан обумовлений тим, що протягом початку дев’яностих років питанню інтелектуальної власності в Україні не приділялося достатньої уваги. Тому сьогодні правове регулювання деяких питань стосовно складових частин промислової вартості, таких як ноу-хау, фірмове найменування чітко не окреслено і не визначено. Ще більшу проблему являє оцінка об’єктів інтелектуальної власності, без якої не можна обійтись при зарахуванні інтелектуальної власності на баланс підприємства, її продажу, або розрахунку ціни ліцензії на право її використання. Сьогодні навіть у світовій практиці не існує точних або шаблонних методів оцінки інтелектуальної власності, не говорячи вже про пострадянській простір взагалі і Україну в тому числі. Для кожного конкретного об’єкта інтелектуальної власності і у кожному конкретному випадку розробляється унікальна методика розрахунку його вартості, яка повинна враховувати багато специфічних чинників, що представляє собою досить складний процес. Ці унікальні методики розробляються на основі кількох загальних економічних підходів, що були розробленими ще в минулому та позаминулому сторіччях та використовуються для оцінки нерухомості й інвестиційних проектів. Ще одна проблема полягає в тому, що у відношенні до інтелектуальної власності вони мають специфічне застосування. Саме тому розуміння суті інтелектуальної власності та економічної суті загальних підходів щодо її оцінки є вкрай необхідним для розробки адекватної унікальної методики оцінки конкретного об’єкта інтелектуальної власності у кожному конкретному випадку. Ця проблема активно вивчається фахівцями в світовій економіці на протязі останніх 20-30 років. Мета даної роботи – проаналізувати найбільш загальні та вживані підходи та методи оцінки інтелектуальної власності, що використовуються на сучасному етапі в світовій економіці та в Україні тощо.  
Объём работы:
13
Выводы:На сьогодні як державні діячі, так і звичайні громадяни, все частіше усвідомлюють те, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини. Тому держава, що прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи. На відміну від природних ресурсів: землі, нафти, вугілля тощо, запаси яких мають певну межу, ІВ є невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя це стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства. Таким чином, використання інтелектуальної власності як особливого нематеріального активу у господарській діяльності підприємства дає змогу збільшити прибуток і поліпшити умови діяльності підприємства, сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів, і забезпечити доступ до банківських кредитів та інвестицій, використовуючи інтелектуальну власність як об’єкт застави нарівні з іншими видами майна. Для оцінки вартості об’єкта інтелектуальної власності міжнародна практика користується трьома підходами – затратним, порівняльним та дохідним. Кожний з них має свої методи та методологію. Ці підходи дають різні значення вартості об’єкту оцінки. Тому при узгодженні результатів оцінки застосовується порівняльний аналіз використаних підходів та методів і, таким чином, більш обґрунтовано встановлюється вартість об’єкта оцінки. Дохідний підхід ґрунтується на припущенні, що типовий інвестор, який купує об’єкт нематеріального характеру, обов’язково розраховує на майбутній дохід. Тобто вартість об’єкта оцінки визначається як його здатність приносити дохід у майбутньому. Методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу, дисконтування грошових потоків, метод роялті, звільнення від роялті та надлишкового прибутку. Витратний підхід базується на врахуванні принципів корисності та заміщення, а також на вивченні можливостей інвестора купити той чи інший об’єкт. Цей метод дає об’єктивні результати, коли є можливість точно оцінити величини витрат на створення аналогічного об’єкта ІВ та його зносу за обов’язкової умови відносної рівноваги попиту і пропозиції на ринку. Найчастіше для розрахунку поточної вартості ІВ застосовуються метод заміщення, метод прямого відтворення, метод фактичних витрат та метод приведених витрат.  Порівняльний підхід до оцінки вартості ІВ передбачає використання методу порівняння продажів. Суть цього методу полягає у прямому порівнянні оцінюваного об’єкту з іншими, аналогічними за якістю, призначенням і корисністю, що були продані в порівняний час на аналогічному ринку.  
Вариант:нет
Литература:1.         Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994  № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України.  – 1995.- N 4.- ст. 28. 2.         Єременко А.В. Інтелектуальна власність в глобальній торговій системі.- А-реф. дис.: К, 2005. 3.         Моссаковський В. Облік нематеріальних активів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – №7. – С.8-18. 4.         Удовиченко С., Трусевич В. Особливості ліцензування прав на об’єкти інтелектуальної власності// Економіка України. - 2007. - №5.- с. 60-66. 5.         Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник - К "Ін-т. інтел. власн. і права", 2005 -108 с. 6.         Юлдашев О. Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти. - К.: МАУП, 2004. - 576 с.  
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (942)