Інструменти міжнародного валютного ринку

Содержание:Зміст   ВСТУП.. 3 1. Сутність міжнародного валютного ринку. 4 2. Характеристика інструментів міжнародного валютного ринку. 13 ВИСНОВКИ.. 21 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 23  

Вступление:ВСТУП   Новітні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, особливо виразно знаходять своє відображення у фінансовому секторі економічних відносин. Різноманітні сегменти фінансових ринків дедалі більше інтегруються внаслідок використання інноваційних підходів до прийняття рішень із питань фінансового управління. У світі посилився рух міжнародних капіталів, багато країн усувають національні фінансові та торговельні обмеження, надаючи можливість фінансовим структурам, ринкам та інструментам впливати на їхню економіку. Найдинамічнішим та консолідуючим сектором міжнародних економічних відносин стали валютні ринки, які на сьогоднішній день за обсягами оборотів, кількістю операцій та колом учасників не мають аналогів у світі. Метою дослідження є дослідження інструментів міжнародного валютного ринку. Об’єктом дослідження є міжнародний валютний ринок. Предметом дослідження є інструменти міжнародного валютного ринку.  

Выводы:ВИСНОВКИ     Результати проведеного дослідження дали змогу зробити такі узагальнення та пропозиції: Організація валютних відносин здійснюється в межах валютного ринку, який можна розглядати в широкому та вузькому розумінні. Валютний ринок в широкому розумінні (за своїм економічним змістом) можна розуміти як сукупність економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій з відчуження іноземної валюти, а також операцій, пов’язаних з переміщенням валютних капіталів. У вузькому розумінні (з організаційної точки зору) валютні ринки розглядаємо як сукупність певних інститутів та механізмів, які у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати валютні операції із врахуванням поточної ринкової ситуації. Основними суб’єктами валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку. Виходячи з існуючих різновидів операцій з іноземною валютою та враховуючи особливе місце комерційних банків у системі валютних відносин у країні, до ключових функцій банків на валютному ринку слід віднести: 1) посередництво у валютних конверсіях; 2) посередництво у русі валютних капіталів; 3) посередництво у міжнародних розрахунках. Центральний банк є найдієвішим органом регулювання валютних відносин в країні, що лише підкреслює його значення у сучасній системі регулювання економіки відкритого типу. При цьому однією з головних переваг такої моделі регулювання є те, що центральний має найкращі можливості здійснювати його комплексно, системно, що обумовлено наявністю в його розпорядженні інструментів різного характеру й типу. Сучасні центральні банки володіють досить потужним інструментарієм, за допомогою якого вони спроможні ефективно впливати на внутрішній валютний ринок та валютні відносини в країні в цілому. Центральний банк, незважаючи на сучасні лібералізаційні тенденції, в ринковій економіці виступає ключовим та необхідним регулятором валютного ринку. Провідними учасниками вітчизняного валютного ринку є комерційні банки, які можуть здійснювати найширший спектр валютних операцій. Разом з тим, потрібно зазначити, що валютні операції все ще не набули необхідного розвитку в українських банках, що певною мірою зумовлено недостатнім технічним оснащенням українських банків, недосконалістю відповідної законодавчої бази, браком кваліфікованого персоналу для здійснення подібних операцій, а також незначною потужністю переважної більшості українських банків. Вітчизняний валютний ринок, у порівнянні з внутрішніми валютними ринками розвинених країн, є досить обмеженим стосовно асортименту валютних операцій. Майже весь обсяг конверсійних операцій становлять так звані «касові» операції, строк поставки валюти за якими не перевищує двох робочих днів. Крім цього, порівнюючи структуру вітчизняного валютного ринку зі структурою світових чи національних ринків інших країн, можна стверджувати, що однією з найбільш суттєвих відмінностей є мізерна частка біржових операцій із деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта.  

Литература:СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ   1.          Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 вiд 19.02.1993 зі змінами та доповненнями. 2.          Белінська Я. Валютний механізм і принципи його структурування // Економіка України. – 2006. – № 5. – С. 19–27. 3.          Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 494 с. 4.          Бутук О. І. Валютно-фінансові відносини: Навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – 349 с. 5.          В'юн В. Г., Наумов А. Ф., Наумова В. Г. Міжнародні фінанси: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Миколаївський держ. ун-т ім. В.О.Сухомлинського. — Миколаїв : МДУ, 2008. — 216с. 6.          Пасічник О.В. Валютно-курсова політика НБУ: цільові орієнтири та фактична динаміка курсу гривні // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – Вип. 9(28). – 2005. – С. 50-52. 7.          Полтавська Є.О. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : Вид. ХНЕУ, 2007.— 112с. 8.          Пруський О.С. Проблеми становлення валютних відносин в Україні в перехідний період // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – Вип. 10. – С. 245-259. 9.          Рисін В.В.Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: навч. Посібник  для студ. вищих навч. закл. / Національний банк України; Університет банківської справи; Львівський ін-т банківської справи. — К. : УБС НБУ, 2007. — 119c. 10.      Шелудько В.М. Фінансовий ринок: підручник. — 2-ге вид., стер. — К. : Знання, 2008. — 535с.