Корпоративна культура та її необхідність

Содержание: ВСТУП           3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ 5 1.1. Сутність корпоративної культури       5 1.2. Функції корпоративної культури         10 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ     14 2.1. Управління корпоративною культурою та її рівні     14 2.2. Роль керівника у формуванні корпоративної культури         17 РОЗДІЛ 3. НЕОБХІДНІСТЬ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ    23 3.1. Вплив культури на діяльність організації        23 3.2. Необхідність корпоративної культури для сучасної організації        28 ВИСНОВКИ  37 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    40 ДОДАТКИ     44

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Останнім часом питання корпоративної культури, особливо у великих міжнародних організаціях, дедалі більше привертає увагу теоретиків та практиків управління. Воно відносно нове і недостатньо висвітлене з наукової точки зору як в нашій країні, так і за кордоном. Корпоративна культура як напрям дослідження перетинається з такими науками, як менеджмент, соціологія, культурологія і психологія. З одного боку, це призводить до певних труднощів під час дослідження, а з іншого – дає змогу найповніше використовувати корпоративну культуру як інструмент ефективного управління підприємством, який дає змогу значно підвищити продуктивність праці, звести до мінімуму плинність кадрів в умовах, коли конкуренція загострюється, і доводиться боротись за кожну копійку прибутку. Численні дослідження доводять, що успішні міжнародні компанії характеризуються високим рівнем корпоративної культури, який формується у результаті зусиль, спрямованих на розвиток духу корпорації на благо усіх зацікавлених сторін. Недарма основні цінності і призначення таких гігантів, як Hewlett Packard, Procter and Gamble, Sony, Motorola, Henkel залишаються незмінними, коли стратегія і практика бізнесу постійно адаптуються до мінливого світу. Таким чином, загальновизнаним інструментом ефективного управління персоналом у наш час стає організаційна культура, про що свідчить все зростаюча кількість публікацій на цю тему. Це, наприклад, роботи В.Співака, В.Колпакова, Г.Хаєта, Т.Василькової, О.Нікієнка, О.Бабича та багатьох інших. Серед сучасних науковців, які працювали над дослідженням організаційної культури як інструменту управління слід відмітити В. Андрійчука, О.С. Виханського, А.Г. Загороднього; серед іноземних – Ч. Хенді, Р. Харрісона,  П.Б. Вейлла, М.Х. Мескона та ін.  Метою курсової роботи є розгляд та аналіз корпоративної культури та її необхідності. Об’єктом дослідження є корпоративна культура, предметом дослідження є формування корпоративної культури. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: -       розглянути теоретичні аспекти корпоративної культури; -       здійснити аналіз корпоративної культури; -       обґрунтувати необхідність корпоративної культури для організації. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі культурології. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Було визначено, що на сучасному етапі розвитку економіки країни створення сильної корпоративної культури має велике значення для забезпечення стабільного розвитку вітчизняних підприємств і організацій. Саме позитивні зміни соціально-психологічних основ корпоративних відносин цих галузей є необхідною умовою для їх успішної адаптації до ринкових умов. Дослідники поняття “корпоративної культури” вважають, що стан певної культури корпорації визначальним чином впливає на поведінку персоналу та його реакцію на будь-які зміни в діяльності першої. Сучасне визначення корпоративної культури має на увазі систему цінностей організації, втілених у різних сторонах її діяльності (мікроклімат, атмосфера, стиль керівництва й ведення бізнесу, норми й правила, виробничі традиції й т.д.). Незалежно від наявності спеціальних відділів корпоративна культура в тих або інших проявах існує практично в будь-якій фірмі з моменту її утворення. Корпоративна культура – це діяльність із формуванням  «душі» організації, її позитивного духу та творчої енергії. Звідси виділяються два напрями в побудові корпоративної культури корпорації. До першого відноситься усе те, що  знижує натхнення людей. До другого – активізація того, що підсилює натхнення людей, збільшує відчуття впевненості, оптимізму. У цілому корпоративну культуру можна визначити як сукупність зв’язків, що підтримують організаційні відносини людей. Заснована корпоративна культура на формальних і неформальних правилах і нормах діяльності, що включають такі елементи, як: стиль керівництва; звичаї, традиції, віру і символіку; особливості поведінки персоналу; показники задоволеності працівників умовами праці; перспектива розвитку тощо. Було з’ясовано, що термін “корпоративна культура” набув в останній час велику популярність. Корпоративна культура охоплює більшу частину явищ життя колективу: моральні норми, традиції (правила поведінки людей, які передаються із покоління в покоління). Корпоративна культура находить своє відображення в певних правових аспектах організації. Вона необхідна для виживання колективу. Корпоративна культура виконує важливі функції як на рівні суспільства, забезпечуючи сталий, ефективний розвиток трудових суб’єктів, так і на рівні конкретної організації. У широкому значенні корпоративна культура є механізмом відтворення соціального досвіду, допомагаючи людям жити і розвиватися у певному клімато-географічному і соціальному середовищу, зберігаючи єдність і цілісність свого співтовариства.  Корпоративна культура, більш ніж що-небудь інше, стимулює самосвідомість і високу відповідальність працівника, що виконує поставлені перед ним задачі. Визнаючи і нагороджуючи таких людей, вона ідентифікує їх як ролеві моделі і конструює зразки для наслідування іншими працівниками. На сьогоднішній день проведення корпоративних заходів стало загальноприйнятою практикою в роботі кожної компанії, що поважає себе. Грамотно організований і успішно реалізований корпоративний захід є одним з найефективніших засобів досягнення успіху бізнесу. Проведення корпоративних вечірок об’єднує колектив і сприяє приємній атмосфері в подальшій роботі. Що стосується характеру заходів, то  в умовах важкого робочого ритму, усе більш популярним стає літній відпочинок на природі, що відбиває концепцію здорового способу життя й корпоративної культури. Такі програми містять у собі безліч активних площадок, зв’язаних зі спортом і здоров’ям - танці, аква-аеробіка, волейбол, сумо, стрілянина з лука, бадмінтон та ін. Як і раніше, користується популярністю теплохідні прогулянки, де святкові програми стилизуются під специфіку теплохода, з обов’язковим висадженням на берег, яку можна обіграти як подорож в іншу країну. В умовах напруженого робочого ритму мегаполіса дуже вдалим вважається формат Family Day, коли на захід запрошуються не тільки співробітники, але й члени їхніх родин. Такі заходи не тільки зміцнюють відносини в родині, але й формує лояльність домашніх співробітника до компанії, допомагають їм краще дізнатися специфіку діяльності, традиції й цінності організації. Необхідність сильної корпоративної культури для успішної діяльності компанії сьогодні визнають у всьому світі. Практично всі відомі фірми створили і підтримують високі корпоративні культури, які найбільш відповідають цінностям, цілям та завданням компанії. Практична цінність сильної корпоративної культури полягає втому, що вона: створює синергетичний ефект, піднімає вартість акцій і чистий прибуток, тим самим збільшує капіталізацію компанії, створює високі виробничі показники і знижує витрати, забезпечує низьку текучість кадрів, створює згуртованість співробітників. 

Литература: 1.       Александров В.В., Броницький О.М. Історія розвитку уявлень про корпоративну культуру в науці управління // Вісник Харківського державного університету – № 415: Економічні проблеми регіональної економіки в умовах ринку. – Х.: Різо ХДУ, 1999. – С. 218-227. 2.       Алпеева Т.М. Введение в культурологию.– Минск: ЗАО «Веды»-2007.– 49 с. 3.       Альтварг М.С., Фролов В.Н. Организационная культура предприятия и успешность его функционирования. Тезисный доклад Всероссийской конференции. – Воронеж: «ИИС», 2008. – 181 с. 4.       Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Питер, 2006. – 416 с. 5.       Афонія А.С. Організація і мотивація праці.– К.- 2008.–210 с. 6.       Багиев Г.Л., Томилов В.В., Чернышева З.А. Маркетинг и культура предпринимательства. - СПб.: СПбУЭФ, 2005. – 274 с. 7.       Бандурин А.В. Деятельность корпораций. – М.: БУКВИЦА, 2006. – 600 с. 8.       Браков А.Е. и др. Можно ли управлять предприятием вместе.– М.: Слово и дело, 2008 –178 с. 9.       Броницький О.М. Організаційна культура як інструмент підвищення ефективності функціонування ринкової системи // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Економічна серія. – № 575. – Х.: Різо ХНУ, 2002. – С. 217-221. 10.   Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. - К.: ЦУЛ, 2003. - 396 с. 11.   Вейлл П. Искусство менеджмента.– М.: Финансы и статистика, 2007.– 224 с. 12.   Вильховиченко Э.Д. Новое в культуре труда, производства, компании //  Мировая экономика и международные отношения. – 2000. - №12 13.   Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. – 2-е изд., - М.: Гардарики,  2009. – 296 с. 14.   Власова A.M., Савчук Л.М., Савінова В.Б. Організаційна поведінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 96 с. 15.   Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2007. – 501 c. 16.   Давыдов Ю.Н. Культура – природа – традиция.– М.: Высшая школа, 2001. – 221 с. 17.   Дмитренко Г.А., Дорошенко Е.А. Оценка уровня культуры персонала. Ч. 4. - Пособие. - К.: Наукова думка, 2008. - 88 с. 18.   Еропкин A.M. Организационное поведение. - М.: Ода, 2008. - 89с. 19.   Жаліло Я.А., Лупацій B.C., Сменковський А.Ю. Корпоративні інтере­си. - К.: ШСД,2009.– 60 с 20.   Жданова Т. Культура и персонал. Точки соприкосновения // Библиотека. – 1999. – №9. – С. 26-28. 21.   Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др. Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2007. – 327 с. 22.   Как работают японские предприятия/Сокр.пер. с англ. По ред. Мондена Я. и др. - М.: Экономика, 2009. – 415 с. 23.   Камерон К., Куинн Р., Диагностика и изменение организационной культуры / Пер.  с англ. под ред. И.В. Андреевой. – СПб: Питер, 2001. – 320 с. 24.   Карташова Л.В., Никонова Т.В., Соломанидина Т.О. Поведение в организации: Учебник.– М.: Инфра-М, 2008. - 220 с. 25.   Козлов В.В., Козлова А.А. Корпоративная культура: «костюм» успешного бизнеса // Управление персоналом. - 2000. - №11 26.   Комаров Е.И. Культура управления: измерение и изменение // Управление персоналом. – 2007. - №3 27.   Красовский Ю.Д. Организационное поведение.– М.: ЮНИТИ, 1999.–472 с. 28.   Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. - М.: Русская деловая литература, 2008. – 315 с. 29.   Курочкин А. С. Организация управления предприятием.– К.:  МАУП, 1996.– 132 с. 30.   Ладанов И.Д. Практический менеджмент. - М.: ОДА, 2005. – 492 с. 31.   Магура М.И. Организационная культура как средство успешной реализации организационных изменений // Управление персоналом. – 2002. - №1 32.   Маркарян Е.С. Теория культуры и современная наука. - М.: Гардарика,  2001. – 223 с. 33.   Маркетинг и культура предпринимательства /Тезисы международной конференции. Т. 1, 2. - СПб.: СПбГУЭФ, 2006. – 297 с. 34.   Мерсер Д. ИБМ: Управление в самой преуспевающей корпорации мира. - М.: Прогресс, 2001. - 124 с. 35.   Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело», 2002, - 702 с. 36.   Молл Е.Г. Менеджмент: организационное поведение. - М.: Культура,  2008. - 155с. 37.   Никсон Фр. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надежности. - М.: Экономика, 2007. – 333 с. 38.   Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або Організаційна та управлінська культури. Навч. посібник.– 2-ге вид. доп.– К.: Вид-во Європ. ун­ту, 2002. - 337 с. 39.   Палеха Ю.І. Менеджмент для початківців. - К: Вид-во Європ. ун-ту-2008. - 187 с. 40.   Палеха Ю.І., Водерацький Ю.В. Етика ділового спілкування. - К.: УФІМБ, 2006. - 220 с. 41.   Палеха Ю.І., Гаєвский Б.А. Управління та організаційна культура // Освіта і управління. - К.: Освіта,  2008. -  С.57-62. 42.   Палеха Ю.І., Кудін В.О. Культура управління та підприємництва. - К.: Наукова думка, 2008. – 284 с.  43.   Погорадзе А.А. Культура производства: сущность и факторы развития. Новосибирск: Наука. Сиб. Отделение, 2000. – 122 с. 44.   Пономарьов О.С. Інженерам - управлінцям - культуру європейсь­кого рівня // Педагогіка толерантності. -  К.: ЄУФІМБ, 2001. - №3. -  С. 168-170.