Структура портретних описів у сучасній художній літературі

Содержание:І. ВСТУП 3-5 ІІ. Розділ 1. ПОРТРЕТНИЙ ОПИС ЯК РІЗНОВИД КОМПОЗИЦІЙНО-МОВЛЕННЄВОЇ ФОРМИ „ОПИС”. 6-18 1. Композиційна організація текстів жанру портретного опису 6-11 2. Композиція портретних описів у різних типах тексту 12-18 ІІІ. Розділ 2. ЕЛЕМЕНТИ ПОРТРЕТНОГО ОПИСУ У РІЗНИХ ТИПАХ ТЕКСТУ. 19-25 1. Портретний опис як різновид композиційно-мовленнєвої форми „опис” 19-21 2. Композиційно-мовленнєві особливості портретного опису 21-25 ІУ. Висновки 26-29 У. Література 30-31 УІ. Предметний покажчик 32 УІІ. Іменний покажчик 33 УІІІ. Словник основних термінів 34 Картки

Вступление:Проблемою створення художнього портрета і його роллю в структурі літературного твору займаються багато лінгвістів і літературознавців. У роботах, присвячених дослідженню портрета, зачіпаються питання формування й розвитку портретного опису (Б.Є. Галанов, Г.С. Сиріца), виявлення структурно-синтаксичних і лінгвістичних особливостей портрета (О.О. Гончарова, В.М. Жирмунський, О.О. Мальцева), розробки типології портретних описів (О.І. Білецький, О.М. Беспалов, Н.О. Родіонова, К.Л. Сізова). У наш час більшість дослідників думають, що портрет — складова частина художнього образу, оскільки художній образ являє собою сукупність декількох портретів персонажа. Як свідчать роботи, присвячені дослідженню портрета, портрет художнього персонажа включає опис зовнішнього вигляду персонажа (риси особи, фігури, поза, міміка, жести, хода, голос, одяг, вік), рухів персонажа і його жестів, які часто згадуються на сторінках художнього твору, оскільки в лінгвістичних дослідженнях аналіз статичного портрета припускає звертання до портрета динамічному. У багатьох лінгвістичних дослідженнях, присвячених вивченню портрета художнього персонажа, на перше місце висувається опис його зовнішності, що є головною складовою портрета, на основі філологічного аналізу мовної тканини словесно-художніх описів зовнішності персонажів можна виявити той потенціал, що сприяє розкриттю характеру літературного героя й задуму твору в цілому. Опис зовнішнього вигляду персонажа відіграє величезну роль у художньому творі, і найчастіше відображає його щиросердечний і емоційний стан, являючи собою один зі способів розкриття характеру персонажа. У даному дослідженні почата спроба доповнити існуючі види класифікацій портрета — структурно-тематичну (К.Л. Сізова) і структурно-синтаксичну (Н.А. Родіонова). Досліджений нами матеріал показав, що в існуючих класифікаціях не виявлений такий тип портрета, що містить опис характерних рис, навичок і вмінь персонажа, тому поряд з такими видами портрета, як туалетоцентричний, колороцентричний, предметоцентричний, зооцентричний, флороцентричний ми виділяємо характероцентричний портрет, що містить інформацію про характер, здатності й навички персонажа, а також розглядаємо основні моделі його створення. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшої розробки проблем, пов'язаних з механізмами формування художнього образа. Актуальним є дослідження проблеми портретизації персонажа з погляду його характеру. Вивчення способів створення портретного опису в рамках структурно-семантичного підходу виводить дослідження на новий рівень і дозволяє виявити глибинні процеси, що лежать в основі організації тексту художнього твору. Об'єктом дослідження виступають тексти портретних описів у сучасній художній літературі. Предметом дослідження є структурні особливості портретних описів як механізму формування художнього образа. У роботі висувається гіпотеза, відповідно до якої структура портрету як різновид жанру «опис», являє собою не тільки опис зовнішнього вигляду й внутрішнього стану героя, але й включає опис характеру персонажа. Основною метою даного дослідження є вивчення елементів структури характероцентричного портрета художнього персонажа як жанру, виявлення моделей і мовностилістичних засобів його репрезентації в сучасній художній літературі. Матеріалом дослідження послужили художні твори сучасних авторів. Фактичний матеріал збирався методом суцільної вибірки. Поставлена мета передбачає рішення наступних завдань: 1) розглянути різні підходи до визначення складових портретного опису; 2) обґрунтувати виділення характероцентричного портрета як головного механізму створення художнього образа; 3) визначити основні елементи структури характероцентричного портрета, розглянути їхню реалізацію й функціонування в художньому тексті; 4) розглянути основні мовностилістичні прийоми портретизації персонажа. Наукова новизна дослідження полягає в тім, що вперше проведений аналіз структури портретних описів, доповнені існуючі класифікації портрета характероцентричним типом, виявлені й описані його складові — психологічні особливості й соціальні характеристики. Вірогідність отриманих результатів і зроблених висновків обумовлена застосуванням наступних методів дослідження: методу безпосереднього спостереження за язиковим матеріалом, методу компонентного аналізу, методу мовностилістичного аналізу, інтерпретації художнього тексту, описово-аналітичного методу й методу семантико-стилістичного аналізу. Теоретична значимість дослідження складається у доповненні й уточненні класифікації видів портрета, у виявленні й систематизації основних структурно-семантичних і стилістичних прийомів портретизації персонажа. Практична цінність роботи полягає в тім, що отримані дані сприяють більше глибокому розумінню й інтерпретації тексту й можуть використовуватися на заняттях по інтерпретації тексту. Основна мета роботи й поставлені завдання визначають її структуру: робота включає введення, дві глави та висновок. У введенні мотивується вибір об'єкта дослідження, визначаються мети й завдання дослідження, обґрунтовується актуальність обраної теми, її теоретична значимість і практична цінність, вказуються методи дослідження матеріалу. У першому розділі обґрунтовується визначення портрета як різновиду жанру «опис», , дається визначення даного типу портрета й описуються його структура й різновиди. У другому розділі розглядаються композиційно-мовленнєві різновиди портретного опису. У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, узагальнюються результати та формулюються висновки

Выводы:1. Портрет є широковживаним, але маловивченим жанром. Він досліджується непослідовно, безсистемно, у межах нечітко визначеної термінології. Однак здатність цього жанру існувати на межі різних форм мистецтва і науки, переходити зі стану жанру в стан засобу закликає розглянути його структуру, зіставляючи і порівнюючи елементи портретного опису в різних літературних жанрах. 2. Портрет є не тільки самостійним жанром, але він має таку неповторну здатність: відтінювати та проявляти індивідуальні особливості кожного жанру за умов об'єднуючого порівняльного аналізу. 3. Такий жанр, як портрет здатен стояти на межі різних форм творчості, бути у стані переходу, вміщуючи в собі характеристики то однієї, то іншої творчої сфери. 4. Протягом всієї своєї історії портрет стояв на межі науки, літератури і публіцистики (маючи джерела у живописі та свої зразки у кіно й фотомистецтві). Час від часу він набував то аналітичності, то художності, а то й поєднував у собі аналітичну точність дотримання фактів та їх емоційної інтерпретації. 5. Об'єктом вивчення в портреті є людина та її життя. 6. Портретист-літератор покликаний розкрити індивідуальність людини, розшифрувати в мотивах вчинків її характер, знайти ті неповторні риси вдачі, що відрізняють від інших і впливають на перебіг долі й на прийняття рішень. 7. Портрет відтворює образ особистості. Глибинне завдання портретиста, який покликаний "побачити, втілити в портреті душу людську в усій її складності, розгадати людину, сказати про неї ще несказане" у жодному іншому жанрі виконати не можна. 8. В арсеналі зображальних засобів письменника портрету належить особлива й дуже важлива роль. «Портрет, тобто зовнішня характеристика дійових осіб, може наочно і глибоко показати особливості внутрішнього світу людини, його соціальні зв’язки. Як одна з граней художнього образа, портрет нерозривно пов’язаний зо всією системою художнього мислення письменника». 9. У залежності від кількості осіб ми розділяємо усі портретні описи на груповий та індивідуальний портрети. 10. Групові портрети, відбиваючи певний момент внутрішнього життя людей, показують, як по-різному виражається одне й те саме почуття, яке володіє всією групою осіб, або підкреслюють несхожість сприйняття різними особами тієї ж самої події. За допомогою групових портретів автор може описати, як група людей реагує на певну інформацію або діє у певних обставинах /ситуації, які задаються локально-темпоральними маркерами. 11. За допомогою групового портрету автор описує, як поводить себе група людей у певних обставах, показує реакцію на те, що відбувається у тому й самому локально-темпоральному полі. Груповий портрет має великі можливості у плані показу не тільки загальних, але й конкретизуючих особливостей у рамках одного локально-темпорального розрізу. 12. Дискретний груповий портретний опис може показати як загальні, так і контрастні риси персонажів. Особливо виразні у цьому плані є парні портрети. 13. Недискретний груповий портретний опис має своє художньо-функціональне завдання: нівелюючи індивідуальні риси, він дає можливість передати загальний настрій груп людей, які у цьому випадку сприймаються як якийсь узагальнений персонаж. 14. Зовнішній портрет, являючись однією з граней художнього образу, може передати внутрішній світ людини й тому потребує найпильнішої уваги. 15. Зовнішні характеристики охоплюють відносно стійкі ознаки, такі, як колір очей, форма носа та ін., тобто статичні характеристики, а також кінесичні характеристики. Останні, у свою чергу, підрозділяються на міміку, жести та манеру переміщення у просторі. 16. На форму портретного опису впливає також специфіка різних типів тексту. Так, у романі допускаються будь-які форми презентації портретного опису, як великі, так і стислі, прямі та непрямі, які уписуються до загальної структури твору. У драмі ж, навпаки, портретні описи прив'язані до можливостей її постановки на сцені, тобто автор обмежений у засобах показу портретного опису. У казці портретні описи, в основному, клішовані, при описі персонажів використовуються, як правило, стійкі означення. У літературній казці така клішованість портретного опису менша; літературна казка має багато спільного з романом. Казкарі використовують різні форми презентації портретного опису. 17. Як показало дослідження, у всіх типах тексту переважають деконцентровані описи (85,8%), що дозволяє лаконічно змалювати персонаж, не призупиняючи розвиток сюжету. 18. У залежності від ракурсу показу зображення усі портретні описи можна розділити на безпосередні та опосередковані. Безпосередній спосіб показу героїв присутній у всіх типах творів, а опосередкований спосіб використовується частіше за все у романах (1,9%) та казках. Для драматургічного тексту опосередковані портретні описи не характерні у зв'язку із специфікою сприйняття п'єси та її сценічною реалізацією. 19. Основна частка усього сумарного портретного опису у всіх типах тексту, крім літературної казки, приходиться на головних героїв. Саме їм приділяється основна увага при змалюванні характерів ( показник у п'єсі складає 67,4%, у казці 65,0%, у романі 60,8%). У літературній казці майже у рівному співвідношенні знаходяться портретні описи головних (49,9%) та другорядних персонажів (50,1%). 20. Портретний опис в авторській розповіді домінує у всіх досліджених автором типах тексту, а найвищі показники він має у п’єсі (91,5%), що обумовлено, на погляд автора, великим обсягом портретного опису у цьому типі тексту. Портретний опис у персонажному мовленні має найвищі показники у літературній казці (25,6%). Портретні описи у невласно-прямому мовленні та зображально-внутрішньому мовленні частіше зустрічаються у романі (3,6% та 0,7%) та повністю відсутні у п’єсі, як форми, недосяжні для передачі адекватними сценічними засобами.

Литература:1. Андроникова М. И. Об искусстве портрета. – М.: Искусство, 1975. – 326 с. 2. Барахов В. С. Искусство литературного портрета. – М.: Наука, 1976. – 169 с. 3. Білецький Л. Т. Основи української літературно-наукової критики. – К.: Либідь, 1998. – С. 40. 4. Болабольченко А. А. Побратими: С. Єфремов, В. Доманицький. – К.: Щек і Хорив, 2003. – 111 с. 5. Велиев И. О. Литературный портрет: его функция и типология. – Баку: Элм, 1986. – С. 33. 6. Галанов Б. Е. Искусство портрета. – М.: Советский писатель, 1967. – 207 с. 7. Донцов Д. Поетка вогненних меж. – Торонто, 1953. – 95 с. 8. Донцов Д. Поетка українського рісорджімента. – Л., 1922. – 35 с. 9. Дубашинский И.А. «Сага о Форсайтах» Джона Голсуорси. - М.:Высшая школа,1979.-65с. 10. Жуков Д. А. Биография биографии: размышления о жанре. – М.: Советская Россия, 1980. – 135 с. 11. Илизаров Б. И. Тайная жизнь Сталина. – М.: Вече, 2002. – С. 52–54. 12. Квіт С. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. – К.: РВЦ "Київський університет", 2000. – 260с. 13. Краткая литературная энциклопедия. – М.: Советская Энциклопедия, 1967. – Т. 6 – С. 762. 14. Кричевская Л.И. Портрет в прозе Пушкина // Филологические науки.-1979.-№3-С.3-10 15. Мизецкая В.Я., Насалевич Т.В., Тупикина И.А. Портретное описание в различных типах текста //Вісник Харківського державного університету.-1999. - №430.-С.92-96. 16. Насалевич Т.В. Деякі особливості портретних описів у різних типах тексту //Придніпровський науковий вісник. - 1998.-№130 (197).- С. 93-95. 17. Насалевич Т.В. Дослідження ступеню деталізації портретних описів у різних типах тексту // Сучасні тенденції у літературознавчій підготовці вчителів-словесників. – Київ – Мелітополь, 2001. – Вип. 2. – С. 110-116 18. Насалевич Т.В. Фокус показу портретних описів у різних типах тексту //Вестник СевГТУ.-2000.-№28.-С.84-88. 19. Николаев Н. В. Творческая история литературных портретов М. Горького.: Дис... канд. філол. наук. – Д., 1965. 20. Мигаль О.: портрет у реальностях часу. – Л.: Каменяр, 2003. – 146 с. 21. Попович О. О. Осип Маковей – критик та історик літератури. – Чернівці: Рута, 2001. – 145 с. 22. Слабошпицький М. Ф. Тодось Осьмачка: літературний профіль. – К.: Рада, 1995. – 145 с. 18. 23. Слабошпицький М. Ф. Українська мрія або просто Галина. – К.: Рада, 1996. – 78 с. 24. Страхов И.В. Методы психологического анализа в художественном изображении характеров // Саратов:Саратовский ж.д.ин-т,1978-С.13 25. Тюхова Е.В. Портретное искусство Достоевского в романе «Идиот» // Филологические науки.-1968.-№1.-С.36-38 26. Хорунжій Ю. Шляхетні українки. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2003. – 203