Корпоративне управління та ризик-менеджменту у банках

Содержание:Вступ 3 1. Організаційна система корпоративного управління та ризик-менеджменту у банку 5 2. Основні правила та стратегія ризик-менеджменту 8 3. Прийоми ризик менеджменту 10 Висновок 13 Список використаної літератури 14

Вступление:Проблема сутності ризику й управління ним на сьогодні одна з найактуальніших, що викликано змінами самого бізнесу та ускладненням і зростанням масштабів технологічних систем, які використовуються у бізнесі. Головними причинами змін бізнесу виступають глобалізація ринків, зростання конкуренції, посилення податкового та законодавчого маневрування у економічній сфері, підвищення частоти мінливості цін, ріст обсягів і доступності інформаційних потоків та їх баз даних. Визначені причини впливають на ризикову ситуацію двояко. З одного боку, вони підвищують ризики, а з іншого – утворюють нові можливості управління ризиками. Критичний огляд зарубіжної та вітчизняної фахової літератури засвідчує, що напрацьовані теоретичні матеріали і способи викладення отриманих знань у галузі управління ризиками не у повній мірі відповідають потребам сучасної практики та залишає у цій сфері чимало невирішених питань, зокрема організацію системи ризик-менеджменту в банку. Діагностика існуючої вітчизняної практики управління ризиками в банках вказує на формальний характер системи ризик-менеджменту через відсутність інтеграції між структурними підрозділами та не розмежованості їх обов’язків і повноважень у забезпеченні процесу ризик-менеджменту банку. Складнощі виникають також у питаннях чіткого формулювання цілей та завдань ризик-менеджменту, підбором адекватних інструментів оптимізації рівня ризиків. Серед економістів досі немає єдиної точки зору щодо інституцій, які повинні забезпечувати процес ризик-менеджменту. Узгодженість існує лише у тому, що відповідальність за функціонування системи, реакція на ризикову ситуацію та прийняття відповідних рішень – це компетенція менеджменту. Практична ж робота щодо ідентифікації, аналізу, планування та оптимізації рівня ризиків у банках покладається на різні структурні підрозділи, зокрема на фінансове управління, бухгалтерію, внутрішній аудит, спеціалізований комітет, службу ризик-менеджменту. Спираючись на світовий та вітчизняний досвід, а також теоретичні розробки у галузі управління ризиками, визначимо основні напрямки організації системи ризик-менеджменту в банках України.

Выводы:Ризик — це фінансова категорія. Тому на міру і величину ризику можна впливати через фінансовий механізм. Такий вплив здійснюється за допомогою прийомів фінансового менеджменту і особливої стратегії. У сукупності стратегія і прийоми утворюють своєрідний механізм управління ризиком, або ризик-менеджмент. В основі ризик-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженню міри ризику, мистецтво отримання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) в невизначеній господарській ситуації. Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільовій функції підприємництва. Вона полягає в отриманні найбільшого прибутку при прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку і ризику. Ризик-менеджмент являє собою систему управління ризиком і економічними відносинами, які виникають у процесі цього управління. Ризик-менеджмент включає в себе стратегію і тактику управління. Під стратегією управління розуміються напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Цьому способу відповідає певний набір правил і обмежень для прийняття рішення. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, які не суперечать прийнятій стратегії. Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування, Нові цілі ставлять задачу розробки нової стратегії

Литература:1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”// ВВР від 02.06. 2005 р. №2631-IV, 2005, №26, ст. 358. 2. Постанова Правління НБУ “Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України” № 361 від 02.08.2004 р. 3. Алісов Є.О. Гроші і грошовий обіг: теоретичні засади та стан правового регулювання в Україні. — Х.: Інформаційно-правовий центр "Ксилон", 2004. — 328 с 4. Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д. Аналіз банківської діяльності: Підручник — К.: КНЕУ, 2003. — 600 с. 5. Денисенко М.П.. Гроші та кредит у банківській справі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — К.: Алерта, 2004. — 478 с. 6. Зінченко В.І. Гроші, кредит і банківська справа: Конспект лекції з дисципліни "Основи екон. теорії" для студ. усіх спец. денної і заоч. форм. навч. — К.: УДУХТ, 1994. — 281 с. 7. Зубок М.І. Організаційно-правові основи безпеки банківської діяльності в Україні: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — 2.вид., доп. — К.: Істина, 2000. — 84 с. 8. Кульчицька Р.Б., Щибиволок З.І. Аналіз фінансово-господарської діяльності комерційного банку. — Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства, 1996. — 501 с. 9. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб.. — 5. вид., стер. — К.: Знання, 2003. — 200 с. 10. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, схвалені Постановою Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361. С. 5—15. 11. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни — К.: КНЕУ, 2003. — 347 с. 12. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі. — К.: КНЕУ, 2002. — 316 с. 13. Тичина В., Задніпровська О. Впровадження системи управління ризиками в банку. // Вісник НБУ. — 2004. — №8. — С. 18—22. 14. Brehmer В., Sahlin E. Future Risks and Risk Management. —Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1994. — p. 156—157. 15. Davis E.P. Debt, Financial Fragility and Systemic Risk. — Oxford:Clarendon Press, 1995. p. 42—46 16. Riehl H. Managing Risk in the Foreign Exchange, Money and Derivatives Markets. —New York: McGraw-Hill, Inc., 1998. — p. 72—72