Особливості визначення «доречного кола споживачів» при визнанні знака добре відомим в Україні

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ДОБРЕ ВІДОМОГО ЗНАКА У ПРАВІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 6 1.1. Торгова марка (знак): поняття, генезис, особливості 6 1.2. Офіційне визнання знака добре відомим в Україні 15 1.3. Особливості правової охорони добре відомих знаків 24 РОЗДІЛ ІІ. "ДОРЕЧНЕ КОЛО СПОЖИВАЧІВ" І ПРАКТИКА ВИЗНАННЯ ЗНАКУ ДОБРЕ ВІДОМИМ В УКРАЇНІ 30 2.1. Практика визначення знака добре відомим в Україні 30 2.2. Соціологічні дослідження як інструмент правового захисту товарних знаків 41 2.3. Проблема визначення "доречного кола споживачів" 47 РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ВИЗНАННЯ ЗНАКУ ДОБРЕ ВІДОМИМ В УКРАЇНІ 57 3.1. Розробка нових підходів до визначення "доречного кола споживачів" при визнанні знака добре відомим в Україні 57 3.2. Уточнення процедури визнання знаку добре відомим в українському законодавстві 67 ВИСНОВКИ 83 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 92

Вступление:Актуальність теми дослідження. Знак для товарів і послуг, виступаючи однією з головних ознак суб'єкта гос¬подарювання на ринку, став сьогодні невід'ємним елементом ринкових відносин. Завдяки своїй здатності відрізняти товари і послуги одних осіб від інших знак дає можливість правовласнику отримувати конку¬рентні переваги на ринку, викликаючи потрібні асоціації у споживача. Однак спочат¬ку власник знака повинен вкласти значні людські та матеріальні ресурси для просуван¬ня його на ринку, а вже потім, коли знак ста¬не добре відомим споживачам, він починає працювати на користь самого правовласника. На жаль, такий знак одночасно стає і бажа¬ною здобиччю для недобросовісних конку¬рентів. У цьому випадку для правовласника одним із надійних засобів захисту свого знака є визнання його добре відомим, оскільки охо¬рона добре відомого знака діє безстроково та поширюється також і на інші товари та послу¬ги, окрім тих, для яких знак зареєстровано. При визнанні знаку для товарів і послуг добре відомим приймаються до уваги тільки фактичні дані, визначені чинним законодавством, які можуть бути отримані в результаті проведення комплексного дослідження знаку. Одним в найважливіших доказів доброї відомості знаку є результати опитування певного "доречного кола" осіб, для яких цей знак має бути добре відомим. Визначення такого кола осіб становить важливу частину роботи дослідницьких організацій при проведенні дослідження та представлення результату. Аналіз нормативно–правового забезпечення та наукових публікацій показує, що проблемі визначення "доречного кола" споживачів при визнанні знаку добре відомим приділяється дуже мало уваги. Тому для дослідження цієї проблеми були використані праці дослідників, присвячені різноманітним аспектам дослідження товарних знаків. Серед наявних праць найбільш значимими для проведення дослідження можна вважати праці таких науковців, як І.Ю.Кожарська, В.Д.Базилевич, С.Москалюк, Ю.Коротич, Г.О.Андрощук, Ю.С.Шемшученко, Ю.Л.Бошицький, Т.С.Демченко, О.Расомахіна, Т.Родіонова, А.М.Іщенко, В.Д.Косенко та інших. Метою дипломної роботи є дослідження законодавства і процесу визнання знака добре відомим в Україні, розробка пропозицій щодо визначення "доречного кола" споживачів, яким повинен бути добре відомим знак для товарів і послуг. Об’єктом дослідження є "доречне коло" споживачів при визнанні знака добре відомим в Україні та можливі підходи його визначення з метою представлення об’єктивних та достовірних даних компетентним органам для визнання знаку добре відомим. Предметом дослідження виступають добре відомі торгові знаки, рішення про добру відомість яких в Україні прийняті Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності або у судовому порядку. Методологічний інструментарій для проведення дослідження був обраний виходячи зі специфіки дослідження, що передбачає глибоке вивчення правових аспектів проблеми, а також соціологічних підходів до дослідження споживачів товарів і послуг, знаки для яких претендують на визнання їх добре відомими в Україні. Для проведення дослідження були використані методи порівняння, аналізу і синтезу, моделювання. Порівняння міжнародного законодавства із національними законодавствами, законодавством України та юридичної практики дає змогу виявити спільні риси та відмінності у визнанні знака добре відомим в різних країнах та в Україні. Аналіз і синтез дає змогу розчленування проблеми на складові, вивчення окремих аспектів та виявлення впливу кожного з проаналізованих аспектів на загальну ситуацію. Метод моделювання використаний при розгляді проблем і перспектив, які потребують виявлення правильних кроків щодо удосконалення процесу визнання знаку добре відомим в Україні. Виходячи з мети дипломної роботи, основними завданнями дослідження є: ? визначення поняття, походження та особливостей торгової марки та знаку для товарів і послуг; ? характеристика нормативно–правового забезпечення процедури визнання знаку добре відомим; ? виявлення особливостей правової охорони добре відомих знаків; ? розгляд практичного застосування положень міжнародних договорів і угод, а також національного законодавства для визнання знаку добре відомим; ? аналіз значимості соціологічних досліджень як інструменту правового захисту товарних знаків; ? виявлення проблем при визначенні "доречного кола" споживачів при визнанні знаку добре відомим; ? розробка нових підходів до визначення "доречного кола" споживачів при визнанні знаку добре відомим в Україні; ? розробка пропозицій щодо уточнення процедури визнання знаку добре відомим в українському законодавстві. Наукова цінність проведеного дослідження полягає у розробці пропозицій щодо особливостей визначення "доречного кола" споживачів для проведення досліджень щодо визнання товарних знаків добре відомими в Україні; виявленні прогалин у методиці визначення знаку добре відомим та розробці можливих напрямків їх усунення. Практична значимість дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у практичній діяльності компаній, які розвивають власні марки і прагнуть досягти доброї відомості свого знаку для товарів чи послуг.  

Выводы:За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що знаки для товарів і послуг являють собою сутність конкуренції, їх роль і значення по мірі розвитку підприємств, зростання конкуренції, появи численних товарів і послуг як на національному, так і на міжнародному рівні, неупинно зростає. Враховуючи те, що жорстка конкуренція створює необхідні передумови для виокремлення товарів одних виробників від інших, захисту від підробок, неправомірного використання інтелектуальної власності, виникає нагальна потреба у правовому захисті відомих товарних знаків. Важливість охорони товарних знаків визнана у всьому світі, оскільки фундаментальна стратегія щодо політики у цій сфері є загальною для всіх розвинутих суспільств і стосується всіх еко¬номічних систем. Захищений товарний знак для підприємства є частиною успіху, оскільки свідчить про якість товарів чи послуг, підтримує на належному рівні інвестиції у розвиток компанії, а також, що не менш важливо, приносить користь державі. Саме тому сьогодні товарні знаки захищені численними міжнародними договорами та угодами, які хоч і часто носять рекомендаційний характер, проте їх положення є суттєвими при виникненні будь–якої суперечливої ситуації. У міжнародних та національних законодавствах різних країн окрім власне поняття "знак" існують поняття "товарний знак", "торгова марка", "знак для товарів і послуг" тощо, які зазвичай мають однакові сутність. За українським законодавством, знак – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Поняття "торговельна марка" в Україні за Цивільним кодексом, використовують розуміючи під ним знаки для товарів і послуг. У роботі визначено, що для належного правового захисту товарних знаків виділяють такі знаки, які є загальновідомими. Проте за період, поки цим питанням не займались на законодавчому рівні, для позначення таких знаків використовувались різні синоніми: "знаменитий", "відомий", "широко відомий", "той, що володіє високою репу¬тацією" і "надзвичайно відомий" знаки. Аналіз синонімів та їх вживання у мовах різних держав довів, що для товарних знаків, які відомі широкому загалу і потребують правового захисту найкраще застосовувати термін "добре відомий" знак, що і записано у статті 6bis Па¬ризької конвенції. Виявлено, що неузгодження національних законодавств та міжнародного полягає не тільки у визначенні самого терміну "добре відомого" знаку, але і у правовому регулюванні самої процедури визнання знаку добре відомим. Проте досягти повної гармонізації національних законодавств з міжнародними не представляється можливим, тому Європейським парламентом та Радою ЄС 22 жовтня 2008 р. була прийнята Директива 2008/95/ЄС, яка уточнила питання щодо національних законодавств та доброї відомості знаків на міжнародному рівні. Дослідження досвіду іноземних держав щодо визнання знаку добре відомим показало, що більшість країн керуються рекомендаціями статті 6bis Па¬ризької конвенції, а на національному рівні основний наголос робиться на захисті торгових знаків від неправомірного використання третіми особами, за що передбачене покарання. Проте Україна пішла іншим шляхом розвитку законодавства про торгові знаки, а саме притримуючись позицій Росії та Китаю, де процедура визнання знаку добре відомим є спеціальною. З такою політикою держави цілком можна погодитись, виходячи з особливостей економічного розвитку нашої держави. Становлення цивілізованого конкурентного ринку в нас ще не закінчилось, а отже, контрафактної продукції та різноманітних підробок, в тому числі і відомих зарубіжних торгових марок, в нашій країні численна кількість. Тому спеціальна процедура визнання знаку добре відомим в Україні є частиною державної політики щодо захисту споживачів. При визнанні знаку добре відомими в Україні керуються Спільними рекомендаціями ВОІВ, у яких конкретизується, що знак має бути відомим не широкому загалу населення, а відповідному сектору суспільства. Окрім цього, доказами того, що товарний знак є добре відомим в Україні, можуть бути: час існування фірми на ринку, обсяг витрат на рекламну кампанію з метою просування товару (послуги) на ринку, обсяг імпорту/експорту товарів, кількість укладених зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу, наявність комерційних партнерів, дистриб’юторської мережі тощо. Суб’єктами, уповноваженими вирішувати питання про віднесення товарного знака до добре відомих, є Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності або суд. Нормативним підґрунтям для визнання знака добре відомим в Україні, окрім міжнародних рекомендацій, є ст. 25 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”. Але для нормативно–правового закріплення процедури визнання знаку добре відомим в Україні, 15 квітня 2005 р. Міністерством освіти і науки України було затверджено Порядок визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності. Рішення Апеляційної палати набирає чинності після його затвердження Держдепартаментом. Порядок передбачає запровадження спеціального переліку добре відомих в Україні знаків, до якого такі знаки заноситимуться після набрання чинності відповідним рішенням Апеляційної палати. Також визначено, що у разі невизнання Апеляційною палатою знаку добре відомим, чи виникнення обставин, що можуть завдати шкоди власнику певного товарного знаку, поява конкурентів, які використовують аналогічне чи подібне зображення, яке призводить до змішання та введення в оману споживачів, знак для товарів чи послуг може бути визнаний добре відомим у судовому порядку, але тільки при наявності достатній підстав, підтверджених документально. У роботі вказано на те, що не всі знаки однаково цінні й не всі з них однаковою мірою дозволяють підприємцеві розширювати збут товарів (послуг). Найбільшою довірою у споживачів користуються знаки тих виробників, які завдяки гарній якості продукції та значним витратам на рекламну кампанію, а також своїй наполегливій праці на ринку завоювали собі добре ім’я і стали добре відомими. І саме такі знаки найчастіше стають об’єктами правопорушень, таких як, наприклад, їх недобросовісна реєстрація на території України. Розглянутий у роботі приклад недобросовісної реєстрації знаків Nintendo і Sega, які не належать японським виробникам, а також знаків TU-134, Родопі, Vegeta тощо, яскраво свідчить про наявність згаданих правопорушень. Поширеною є також імітація добре відомих знаків, використання їх для неоднорідних товарів і послуг та, нарешті, підробка таких товарних знаків і маркування ними контрафактної продукції. Виходячи з цього бачимо, що запровадження спеціальної процедури визнання знаку добре відомим в Україні та правовий захист було просто необхідним. Визначено, що у період, коли були відсутні вмотивовані законодавчі норми щодо добре відомих знаків, Україна керувалась тільки міжнародними нормативно–правовими актами, такими, як паризька конвенція, Угода ТРІПС тощо. З 2003 р., коли Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" було доповнено ст. 25 "Охорона прав на добре відомий знак", в Україні починається якісно новий етап практики та законодавчого закріплення правового захисту добре відомих товарних знаків. А з 2005 р., коли було прийнято Порядок визнання знаку добре відомим в Україні, ця процедура стала більш прозорою та зрозумілою як для власників товарних знаків, так і для державних органів, відповідальних за остаточне прийняття рішення щодо визнання знаку добре відомим в Україні. Норми українського законодавства увібрали в себе положення, визначені міжнародними договорами та угодами, а саме, при визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними, як ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним; свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами; цінність, що асоціюється зі знаком. Відповідно до чинних положень, знак, що визнаний добре відомим в Україні підлягає обов’язковій правовій охороні, визначаються умови, які підтверджують право володіння та використання знаку, а також перелік положень щодо захисту прав в результаті можливого неправомірного використання знаків, які охороняються. Визначено, що важливою обставиною для визнання торговельної марки або незареєстрованного позначення добре відомим є визначення відповідно сектора суспільства, для якого торговельна марка або позначення, що фактично використовується як торговельна марка, але не має правової охорони в Україні, стала (стало) відомою (відомим), іншими словами, визначення доречного кола споживачів, які знають і використовують товар і/або, маркований цими торговельними марками або позначеннями, або просто знають їх, незалежно від того, чи використовують товар і/або послугу. Для підтвердження того, що знак є добре відомим "доречному колу" споживачів, проводяться спеціальні соціологічні дослідження, які дають змогу підтвердити заяву власника про добру відомість його знаку. Проведений аналіз показав, що ніякими чинними нормативно–правовими актами не визначено такого поняття, як "доречне коло" споживачів, проте у Порядку визнання знаку добре відомим в Україні існують положення щодо особливостей визначення такого кола споживачів, а саме: опитування стосовно доброї відомості знака, що використовується для продукції виробничо-технічного призначення, має проводитися серед фахівців, які є споживачами продукції даного виду і належать до виробничих, торгових та інших ділових кіл; опитування стосовно доброї відомості знака, призначеного для товарів народного споживання, має проводитися серед так званих середніх споживачів за ознаками віку, статі, освіти, соціального та матеріального стану, а також серед фахівців відповідних галузей промисловості, торгівлі. Власне остаточний вибір кола опитуваних покладається на соціологічну чи маркетингову дослідницьку організацію, яка і буде проводити опитування. Питання для визначення наскільки добре відомий знак споживачам складаються дослідницькими компаніями, проте з урахуванням вимог Порядку, а саме з обов’язковим включенням таких запитань, як: чи відомий їм знак; для яких товарів і/або послуг застосовується знак; яка саме особа, на їх думку, є власником знака або виробником товарів, маркованих знаком, і/або надавачем послуг, для яких знак застосовується; з якого часу їм відомий знак; що для них є джерелом інформації про знак. Під час виконання роботи було виявлено, що практика проведення соціологічних досліджень для забезпечення підтримки реєстрації знаку вітчизняними організаціями є недостатньою, даний вид досліджень тільки починає практикуватися ними. Вдалий досвід проведення таких досліджень має достатньо незначна кількість українських соціологічних організацій, наприклад, . В якості прикладу якісного проведення дослідження у роботі наведено результати дослідження товарних знаків "Принцесса Гита" та "Гита" найбільшого російського дослідницького центру ВЦИОМ, який має чималий досвід, власні методики, підтримані на державному рівні. Відсутність власного досвіду проведення досліджень торгових знаків призводить до необхідності запозичення позитивного досвіду, але доводить неможливість повного копіювання чужих методик, вимагає розробки власних підходів, постійного удосконалення з метою отримання якомога надійніших результатів. І тим не менш, за 2003-2009 pp. було подано 57 заяв про визнання знака добре відомим в Україні, з них станом на 1 січня 2010 р.: визнано добре відомими – 38; відмовлено – 4 та 10 – було відкликано на підставі клопотання заявника; інші заяви знаходяться на розгляді. 7 знаків були визнані добре відомими на підставі судових рішень. Проблеми визначення "доречного кола" споживачів при проведенні процедури визнання знаку добре відомим в Україні мають місце саме при необхідності проведення соціологічних досліджень. Про це свідчать приклади, наведені у роботі, а саме порівняння вдалого і невдалого проведення досліджень громадської думки щодо визнання добре відомими знаків "МИРГОРОДСЬКА" та "АТЛАНТ". Якщо у випадку мінеральної води МИРГОРОДСЬКА", коло споживачів є широким і питання, представлені анкетою та складені грамотно, здійснювалось особисте опитування, то у випадку знаку "АТЛАНТ" найголовнішими помилками дослідницької компанії було недостатньо добре визначення "доречного кола", невдало вибраний метод опитування, недосконала методика обробки результатів. Компанія при дослідженні виходила з того, що оскільки у кожній сім’ї повинен бути холодильник, то метод комп’ютеризованого телефонного інтерв’ю дасть достовірний результат, але при цьому втрачається будь–який особистісний контакт з респондентом. І оскільки результати досліджень видались Апеляційній палаті сумнівними, у визнанні знаку "АТЛАНТ" добре відомим було відмовлено. За результатами проведеного дослідження було визначено, що підвищення рівня захищеності товарних знаків можливо двома взаємозалежними способами: через визнання товарного знаку загальновідомим та недопущення використання інших товарних знаків, подібних до ступеня змішування з даним товарним знаком. Обидва способи передбачають проведення соціологічних досліджень, які б об’єктивно відображали ситуацію і могли б стати незаперечними фактами для компетентних органів під час прийняття остаточного рішення. Саме тому визначено, що існують певні моменти щодо визначення "доречного кола" споживачів, які прийматимуть участь в опитуванні. У роботі вказано на те, що на відміну від російського законодавства, у вітчизняному поряд з соціологічними дослідницькими організаціями, такі дослідження мають право проводити і маркетингові організації. Було запропоновано дещо звузити коло організацій, які б проводили такі дослідження, а також відстеження рівня цих організацій з метою отримання незаперечних об’єктивних та неупереджених даних щодо доброї відомості товарного знаку. Така пропозиція базується на вивченні методів проведення досліджень та вибору "доречного кола" споживачів виходячи з того, що спеціалізовані організації мають відпрацьований роками інструментарій, якого, нажаль, маркетингові компанії ще не мають. Головним доводом на користь цього став розгляд відмінностей орієнтації соціологічних та маркетингових дослідницьких компаній відповідно на "доречне коло" та "цільову аудиторію". Ступінь невизначеності та особливості діяльності маркетингових компаній, головна мета діяльності яких – це рекламування, просування товарів чи створення нових брендів, не може на сьогодні забезпечити такого результату, який може дати спеціалізована соціологічна компанія з достатньою кількістю інтерв’юерів у різних частинах країни. Щодо уточнення процедури визнання знаку добре відомим в Україні у законодавстві пропонується доповнити Порядок визнання знаку добре відомим в Україні Апеляційною палатою чіткими нормами щодо відповідальності власників товарних знаків та компетентних органів за достовірне подання інформації та якісну експертизу наданої інформації щодо визнання знаку добре відомим в Україні та строків, протягом яких відповідне рішення може бути оскаржене, а також необхідно передбачити правовий захист компаній та товарних знаків, які можуть постраждати через недосконалість діючого законодавства. А також необхідно переглянути вимоги чинного Порядку щодо міст, в яких необхідно проводити опитування, з метою повнішого включенні різних регіонів України в опитування, усунути невідповідність між встановленою чисельністю жителів міст, обов’язкових для опитування, з їх дійсною кількістю. Пропонується в якості другорядних міст в опитування включити принаймні два міста з чисельністю понад 250 тис. чоловік у разі неможливості репрезентувати певний регіон України достатньою кількістю опитаних.  

Литература: 1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144. 2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356. 3. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і по¬слуг" від 15 грудня 1993 р. № 3689-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 7. – Ст. 36. 4. Закон України "Про судову експертизу" вiд 25 лютого 1994 р. № 4038-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 28. – Ст. 232. 5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності" від 23 грудня 2004 року № 1716. 6. Наказ Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності" від 15 квітня 2005 р. № 228. 7. Директива Европейского Парламента и Совета "О сближении законодательств государств-членов в отношении товарных знаков и знаков обслуживания" от 22 октября 2008 г. № 2008/95/ЕС (Страсбург, 22 октября 2008 года) // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_930. 8. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (переглянута у Брюсселі 14 грудня 1900 р., у Вашингтоні 2 червня 1911 р., у Гаазі 6 листопада 1925 р., у Лондоні 2 червня 1934 р., у Лісабоні 31 жовтня 1958 р., у Стокгольмі 14 липня 1967 р., змінена 2 жовтня 1979 р.). Набула чинності для України: 25 грудня 1991 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_123. 9. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Світова Організація Торгівлі) від 15 квітня 1994 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=981_018. 10. Сінгапурський договір про право товарних знаків. Ратифікований Законом № 1263-VI від 15 квітня 2009 р. 11. Спільні рекомендації відносно положень про охорону добре відомих знаків, що прийняті Асам¬блеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на тридцять четвертій сесії засідань Асамблей держав-членів ВОІВ 20–29 вересня 1999 р. 12. Приказ Роспатента "Об утверждении рекомендаций по проведению опроса потребителей по вопросу общеизвестности товарного знака в Российской Федерации" от 01.06.2001 № 74 (ред. от 02.04.2004). 13. Аверин Ю., Гринева М. Известность и сходство товарных знаков: методология и методика исследования, практические результаты и достижения // Маркетинг и маркетинговые исследования: интегрированные маркетинг и продажи. – 2007. – №4. – С. 28-31. 14. Андрощук Г.О. Правова охорона загальновідомих товарних знаків: зарубіжний досвід і вітчизняна практика // Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За заг. ред. Ю.С.Шемшученка, Ю.Л.Бошицького. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2006. – С. 50–87. 15. Андрощук Г. Товарные знаки и торговые марки // Юридическая практика. – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://iprgroup.ua/resources/articles/brands-and-trademarks/brands-and-trademarks_21.html 16. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – 2–ге вид., стер. – К.: Знання, 2008. – 431 с. 17. Бошицький Ю.Л. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський ун-т права НАН України. – К.: Логос, 2007. – 488 с. 18. Василенко І. Проблеми вдосконалення міжнародного законодавства: 22 сесія Постійного комітету ВОІВ із законодавства щодо торговельних марок, промислових зразків та географічних зазначень // Інтелектуальна власність. – 2010. – №2. – С. 47–50. 19. Головлева Е.Л. Торговая марка: теория и практика управления. Учебное пособие. – М.: ООО "Вершина", 2003. – 176 с. 20. Горбик Ю.А., Макаришева Т.С. Український шлях до визнання знака добре відомим // Інтелектуальна власність. – 2008. – №1. – С. 24-28. 21. Гордієнко С.Г. Пізнання сфери захисту інтелектуальної власності в Україні: методологічні проблеми: монографія. – К.: Скіф; КНТ, 2008. – 140 с. 22. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності / Вищий господарський суд України; НДІ інтелектуальної власності Академії правових наук України / В.С. Москаленко (упоряд.), В.П Селіванов (упоряд.). – К.: Праксіс, 2007. – 408 с. 23. Гришаев С.П. Интеллектуальная собственность: учебное пособие. – М.: Юристъ, 2004. – 406 с. 24. Демченко Т.С. Охрана товарных знаков (сравнительно-правовой анализ) / НАН Украины; Институт государства и права им. В.М.Корецкого. – К., 2005. – 205 с. 25. Демченко Т.С. Правова охорона загальновідомих і знаменитих знаків у міжнародній практиці та в Україні // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 3 – С. 199–202. 26. Дмитришин В. Правові аспекти визнання знаку добре відомим в Україні (з практики роботи Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності) // Інтелектуальна власність. – 2010. – №2. – С. 23–35. 27. Зайцев І. Тримай марку // Український діловий тижневик "Контракти", № 23 від 06 червня 2005 р. 28. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до СОТ. Матеріали слухань у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України / Упорядник Г.О. Андрощук. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 212 с. 29. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування: Матеріали парламентських слухань у Верховній Раді України 21 березня 2007 року / Верховна Рада України. Комітет з питань науки і освіти / К.С. Самойлик (голова ред. ради), Г.О. Андрощук (упоряд.). – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 320 с. 30. Іолкін Ярослав Олегович. Право на торговельну марку в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2009. – 20 с. 31. Іщенко А.М., Косенко В.Д. Використання соціологічних досліджень при правовому захисті товарних знаків // Вісник НТУУ "КПІ". Політологія. Соціологія. Право. – 2009. – №2. – С. 5–13. 32. Канарьова Н. Про визнання недійсним свідоцтва і визнання знаків для товарів і послуг загальновідомими: судова практика // Дебет–кредит. – 2005. – №8. – С. 21. 33. Карманов А.П. Торговые марки, франчайзинговый бизнес и национальные интересы. – М.: МАКС Пресс, 2001. – 96 с. 34. Коваленко Т. Товарний знак чи бренд // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – № 2. – С. 23. 35. Кожарська І.Ю. Деякі аспекти охорони прав на знаки для товарів та послуг в ЄС та законодавство України у цій сфері // Інтелектуальна власність. – 2002. – №6. – С. 6-11. 36. Кожарська І.Ю. Деякі практичні питання щодо визначення знака добре відомим в Україні // Матеріали фахівців патентного агентства "Кожарский и партнеры". – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://kojarskiy.com.ua/konsultacii_stati_6.html. 37. Коротич Ю. Торгова марка: власне ім'я на ринку // Пропозиція. – 2006. – № 8. – С. 6–7. 38. Крикавський Є.В., Косар Н.С., Мних О.В., Сорока О.А Маркетингові дослідження. Підручник. – Львів.: Інтелект-Захід, 2004. – 246 с. 39. Лабзин М. Судебная оценка охраноспособности товарных знаков // Промышленная собственность. – 2007. – №№ 1-2. 40. Лобода О. Торговую марку "VEGETA" выручила известность // Юридическая практика. – 2003. – №15(277). – С. 10. 41. Лонг Д.Е., Рей П., Жаров В.О., Шевелева Т.М., Василенко І.Е. Захист прав інтелектуальної власності: норми міжнародного і національного законодавства та їх правозастосування: практичний посібник. – К.: К.І.С., 2007. – 448 с. 42. Можаровська Н.О. Адміністративно-правові аспекти набуття права на торговельні марки, їх охорони та захисту в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2009. – 21 с. 43. Москалюк С. Вдосконалення системи захисту торгових марок в Україні // Економіка та держава. – 2007. – № 1. – С. 64. 44. Науково-дослідницький центр прикладної соціології "Соціоплюс". – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://kpi.ua/socioplus. 45. Орлова В.В. Общеизвестные товарные знаки в Российской Федерации: современное состояние и перспективы. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2001. –138 с. 46. Орлова В. В. Правовая охрана общеизвестных товарных знаков в Российской Федерации – М : ИНИЦ Роспатента, 2004. – 216 с. 47. Офіційний веб–портал Державного департаменту інтелектуальної власності. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.sdip.gov.ua/. 48. Первый украинский социологический консорциум. – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://www.ukrpusk.com.ua/novosti.html. 49. Перетятко М. Новий проект Порядку визнання знака добре відомим // Інтелектуальна власність. – 2005. – №3. – С. 4. 50. Пічко Р. Проблеми використання об'єктів інтелектуальної власності в умовах конкурен¬ції // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 3. – С. 27. 51. Проблеми права інтелектуальної власності: тези доп. круглого столу, 14 березня 2008 р. / Одеська національна юридична академія. Кафедра права інтелектуальної власності та корпоративного права / О.І. Харитонова (відп. ред.). – О.: Фенікс, 2008. – 75 с. 52. Прохоров–Лукін Г. Поняття спорідненості (однорідності) товарів та/або послуг // Інтелектуальна власність. – 2010. – №2. – С. 51–59. 53. Рабец А.П. О некоторых аспектах правовой охраны общеизвестных товарных знаков // Правоведение. – 2001. – № 2. – С. 112–123. 54. Расомахіна О. Особливості правової охорони добре відомих знаків в Україні // Юридичний журнал. – 2004. – №6. – С. 16–19. 55. Родіонова Т. Проблеми охорони прав на добре відомий знак для товарів та послуг // Інтелектуальна власність. – 2008. – №9. – С. 37 – 41. 56. Салфетник Т., Бережанська В. За результатами роботи Апеляційної палати ДДІВ // Інтелектуальна власність. – 2010. – №3. – С. 37–41. 57. Світличний О.П. Організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний аграрний ун-т. – К., 2007. – 18 с. 58. Сімсон О. Ідеї і бренди як інновації в бізнесі // Теорія і практика інтелектуальної влас¬ності. – 2007. – №1. – С. 69–70. 59. Социологические исследования как инструмент правовой защиты товарных знаков // Всероссийский центр изучения общественного мнения. – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://wciom.ru/arkhiv/tematicheskii-arkhiv/item/single/4375.html?no_cache=1&cHash=749e02fc23. 60. Социологические опросы: виды опросов в практике исследовательских организаций. – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://www.fdfgroup.ru/?id=71. 61. Социология: Учебник для вузов / В.Н. Лавриненко, Н.А. Нартов, O.A. Шабанова, Г.С. Лукашова; Под ред. проф. В.Н. Лавриненко. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 407 с. 62. Статистичні дані ДП "Український інститут промислової власності" (УКРПАТЕНТ). – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrpatent.org/ua/vsjogo.html. 63. Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 232 с. 64. Филлипова И.А. Маркетинговые исследования и интеллектуальная собственность // Маркетинг и маркетинговые исследования. – 2009. – №1. – С. 15-19. 65. Центр соціальних та маркетингових досліджень "Соціс". – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.socis.kiev.ua/ua/kl-kisni-doslidzhennja.html. 66. Черевко Г.В. Інтелектуальна власність: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 412 с. 67. Щукіна К., Кращенко В. Судова експертиза торговельних марок крізь призму статистики // Інтелектуальна власність. – 2008. – №3. – С. 30–36.