ПРАВОВА ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ

Содержание:  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ 5 1.1. Поняття та ознаки торговельної марки 5 1.2. Історичний розвиток інститутів охорони й захисту торговельної марки 15 2. ПРАВОВА ОХОРОНА ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ 21 2.1. Підстави надання правової охорони торговельній марці 21 2.2. Умови правової охорони торговельної марки 36 3. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ 47 3.1. Види й форми правового захисту торговельної марки 47 3.2. Порядок правового захисту торговельної марки 51 ВИСНОВКИ 65 ЛІТЕРАТУРА 68

Вступление:Актуальність проблеми правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, а серед них – торгівельної марки, - зумовлена змінами принципів господарювання у вітчизняній економіці. Рівень розвитку економіки держави, серед іншого, визначається тим, якою мірою вона забезпечує правову охорону результатів інтелектуальної діяльності людини. Нагальна необхідність вдосконалення законодавства у галузі інтелектуальної власності постала перед вітчизняним законодавцем відповідно до зобов’язань, які покладені на Україну, як учасницю Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами членами. Чинному законодавству про охорону прав на торгівельні марки властива як наявність значних прогалин, так і колізій різних правових норм, які містяться у законі “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, Цивільному кодексі України і Паризькій конвенції з охорони промислової власності. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу виключного права на торгівельну марку одержати науково обґрунтовані і достовірні результати та запропонувати рекомендації стосовно охорони та ефективного захисту торгівельної марки із наступною можливістю їх використання при здійсненні реєстрації, проведенні експертизи, правової охорони і використанні торговельних марок. Для досягнення зазначеної мети треба вирішити такі завдання: - проаналізувати різні підходи до застосування термінів «торговельна марка», «знак для товарів і послуг» та «бренд» на території України» - сформулювати сучасне авторське визначення поняття «торгівельна марка» з урахуванням історичних причин її появи та функцій; - визначити конкретні критерії надання правової охорони торгівельної марки; - з’ясувати правову природу торгівельної марки як об’єкта цивільно-правових відносин; - виявити та обґрунтувати способи здійснення права на торгівельну марку; - дослідити фактори, які спричиняють порушення права на торгівельну марку; - розглянути сучасний рівень правової охорони торговельної марки в Україні щодо відповідності його світовій практиці та міжнародно-правовим нормам, і сформулювати пропозиції з розвитку й удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. Об’єктом дослідження є суспільні відносини з приводу охорони об’єктів права інтелектуальної власності. Предметом дослідження є сукупність суспільних відносин, які виникають при розробці, реєстрації, введенні у господарський обіг та захисту торгівельної марки. Методологічною основою дослідження є основні науково-теоретичні положення, властиві як загальній теорії права, так і відповідним галузям і, насамперед, господарському і цивільному праву. В основу дослідження зазначених проблем покладено діалектичний метод з системно-структурним підходом до вивчення матеріалу та одержаних внаслідок цього висновків. Також застосовувалися окремі наукові методи: порівняльно-правовий, логічний, статистичний, поєднання дедуктивного та індукативного принципів послідовного з’ясування окремих закономірностей та обґрунтування на цій основі відповідних висновків.  

Выводы: Питання регулювання суспільних відносин у сфері прав на інтелектуальну власність розвиваються й удосконалюються в нашій державі досить стрімко, однак невирішеними залишаються ще багато питань. Так, на даний момент на території України існують два законодавчо закріплені терміни, що застосовуються в одній і тій же сфері суспільних відносин. Це терміни «торговельна марка» і «знак для товарів і послуг». Виходячи з доводів і тверджень вчених, закордонного досвіду, практики застосування даних термінів, їх лексичного значення, можна зробити висновок, що для України більш прийнятним є термін «торговельна марка». Однак, те визначення торговельної марки, яке дає чинне законодавство не є досконалим. Так, у законодавстві закріплене наступне визначення торговельної марки: позначення, за яким товари й послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, однак воно не відповідає дійсності. Оскільки не будь-яке позначення може бути торговельною маркою, а тільки те, яке не суперечить вимогам законодавства. Крім того, для чинного законодавства має значення внесення змін щодо суб'єктів, що мають право на одержання правової охорони прав на торговельну марку. Такими суб'єктами на даний момент є будь-які юридичні або фізичні особи. Однак на практиці надання прав власності на торговельну марку фізичній особі, що не здійснює підприємницької діяльності, може привести до зловживання таким правом. Оскільки в законодавстві зазначене, що власник свідоцтва зобов'язаний сумлінно користуватися правами, наданими свідоцтвом, він повинен використовувати зареєстровану торговельну марку: маркірувати зроблений товар або зроблену послугу, пропонувати до продажу або продати торговельну марку. Тобто, власник свідоцтва зобов'язаний вести господарську діяльність. Таким чином, торговельна марка, зареєстрована фізичною особою, не може бути використана самою фізичною особою, не зареєстрованою у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності. Отже, доцільним є внесення обмежень щодо суб'єктів, що мають право зареєструвати торговельну марку. Так, визначення торговельної марки можна сформулювати в такий спосіб: Торговельна марка – позначення, що не суперечить вимогам законодавства, призначене для відмінності товарів або послуг одних юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців від однорідних товарів або послуг інших юридичних осіб або фізичних осіб –підприємців. Наступним проблемним моментом є момент виникнення права власності на торговельну марку. Так, відповідно до ч.1 ст.16 Закону України « Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, які випливають зі свідоцтва, діють із дати подання заявки. З іншого боку, ч. 2 і 3 зазначеної статті виключне право користуватися й розпоряджатися знаком за своїм розсудом, а також право забороняти іншим особам використання зареєстрованого знака без дозволу власника, надається власникові саме свідоцтвом. Судова практика вважає, що моментом виникнення прав є дата подачі заявки на реєстрацію. Дане положення слід закріпити й у Законі, для чого внести зміни в частину 2 і 3 статті 16 Закону. Ще однієї немаловажною проблемою є питання розмежування повноважень судів і Антимонопольного комітету України. На практиці трапляються такі ситуації, коли або суд, або Антимонопольний комітет відмовляються приймати заяву, мотивуючи це тим, що даний спір належить не до його компетенції, а до компетенції іншого органа. Таким чином, з метою спрощення захисту порушених прав, необхідно чітко визначити обсяг повноважень суду й Антимонопольного комітету України з захисту прав у сфері інтелектуальної власності, для чого зміни й у Закон «Про захист від недобросовісної конкуренції», і в Закон « Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». У цілому, можна зробити висновок про те, що питанню регулювання суспільних відносин у сфері охорони й захисту прав на торговельну марку приділена досить велика увага. 1. На розгляд Верховної Ради України внесено кілька законопроектів, що пропонують значні зміни в сфері захисту прав на торговельну марку. 2. Україна приєдналася до ряду міжнародних договорів, що регулюють питання права інтелектуальної власності, у тому числі й прав на торговельну марку. 3 Усе більша увага приділяється проблемам гармонізації законодавства України про охорону й захисту прав на торговельні марки й законодавства ЄС. 4. З розвитком економіки й конкуренції на ринку, увазі вітчизняних реєстраційних органів надаються заявки на реєстрацію як традиційних, так і екзотичних (об'ємних, нюхових, звукових) товарних знаків, і, що найголовніше, такі заявки розглядаються, що свідчить про чималу увагу до такого феномена як торговельна марка.

Литература: 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. – Ст. 141. 2. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356. 3. Про захист прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. - №7. – Ст. 36. 4. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 36. – Ст. 164. 5. Про охорону промислової власності: Паризька конвенція від 20 березня 1883 р. // http://zakon1.rada.gov.ua 6. О товарных знаках и знаках обслуживания: Закон Республики Беларусь от 15 февраля 1993 г. // http://www.rada.gov.ua/ 7. О товарных знаках, знаках обслуживания и наименованиях мест происхождения товаров: Закон Российской Федерации от 23 сентября 1992 // Ведомости Съезда народных депутатов РФ и Верховного Совета РФ. – 1992. – №42. – Ст. 23-22. 8. Угода з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) // Угода від 15 квітня 1994 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?find=1&textl=1&user=1211285889310120&text=%F2%EE%F0%E3+%B3%ED%F2%E5%EB+%E2%EB%E0%F1%ED&x=5&y=6 9. Про міжнародну реєстрацію знаків: Мадридська угода від 14 квітня 1891 р. // http://zakon1.rada.gov.ua 10. Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг: Наказ Держпатенту України від 28 липня 1995 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 11. Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. - №1. – 5 січня. 12. Про затвердження Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених): Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. // Офіційний вісник України. – 1995. - №35. – 15 серпня. 13. Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг: Наказ міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - №5. – 15 серпня. 14. Про затвердження Положення про Державне патентне відомство України: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 15. Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - №25. – 7 липня. 16. Про затвердження Положення про Апеляційну палату Державного департаменту інтелектуальної власності: Наказ Міністерства освіти і науки України від 28 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - №7. – 1 березня. 17. О некоторых вопросах практики применение отдельных норм действующего законодательства в решении споров: Письмо Высшего арбитражного суда Украины №01-8/23 от 24.01.97 г. // http://www.rada.gov.ua/ 18. О некоторых предписаниях законодательства, связанного с осуществлением права собственности и его защитой: Письмо Высшего арбитражного суда Украины №01-8/98 от 31.01.2001 г. // http://www.rada.gov.ua/ 19. О некоторых вопросах практики решение споров, связанных с применением законодательства об интеллектуальной собственности: Письмо Высшего хозяйственного суда №01-8/31 от 14.01.2002 г. // http://www.rada.gov.ua/ 20. Алексеенко А. «Интеллектуальная конкуренція»: суд или АМКУ? // Юридическая практика. – 2005. - № 42 (408). – 18 октября. – С. 20-22. 21. Андреева В.М. Психологические основы образования и функционирования бренда: Дис… канд. психол. наук (19.00.05.). – М., 2003. – 214с. 22. Андрощук Г., Пахаренко А. Право интеллектуальной собственности в США // Бизнес-Информ. – 1998. - №15. – С. 110-121. 23. Безух О. Захист прав на знаки для товарів і послуг: судова та адміністративна практика в Україні // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1996. - № 4. – С.297-300. 24. Богаченко-Мишевский А. Изменить, дабы охранить // Юридическая практика. – 2005. - №46 (412). – 15 ноября. – С. 16-18. 25. Валюшко А. «Знаковые» торговые марки // Юридическая практика. – 2006. - №3 (421). – 17 января. – С. 18-21. 26. Валюшко А. Актуальные проблемы защиты прав интеллектуальной собтвенности // Юридическая практика. – 2005. - №46 (412). – 15 ноября. – С. 17-18. 27. Власов А. Процессуальные рекомендации // Юридическая практика. – 2008. - №5 (527). – 29 января. – С. 9-11. 28. Вуліх О. Про введення споживача в оману щодо виробника // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 8. – С. 12-15. 29. Гаврина С. Два шага вперед – один назад // Юридическая практика. – 2003. - № 43 (305). – 20 октября. – С. 8-11. 30. Гольберг Д. Торговый знак – это не для физлица // Юридическая практика. – 2006. - № 46 (464). – 14 ноября. – С. 7-10. 31. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. Посібник. – Київ: Либідь, 2002. – 200с. 32. Еремина Н. Защита экзотических торговых марок // Юридическая практика. – 2005. - № 7 (373). – 14 февраля. – С. 5-8. 33. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.: В 4 т. / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого. – К.: Ін Юре, 1999. – Т. 3. – 856 с. 34. Кальятин В.О. Интеллектуальная собственность (исключительные права): Учебник для вузов. - М.: Норма Инфа, - 2000. — 558 с. 35. Климчук О. Деякі питання визначення торговельних марок (знаків для товарів і послуг) // Юридичний журнал. – 2006. - № 2. – С. 16-20. 36. Климчук О. Проблеми законодавчого визначення «торговельна марка» // Юридическая газета. – 2006. - №2 (62). – 02 февраля. – С. 12-15. 37. Коваленко Т. Товарний знак чи бренд // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. - №2. – С. 23-26. 38. Коваль А. Покарання за порушення прав на торговельні марки: практика призначення, проблеми вдосконалення // Юридичний журнал. – 2006. - №2. – С.9-12. 39. Криволуцкая Т. Что такое брэнд и чем он отличается от торговой марки? // Маркетолог. – 2002. - № 2. – С. 12-14. 40. Максимова Н. Яким чином власник торговельної марки може запобігти її «розмиванню» // Інтелектуальна власність. – 2005. - №8. – С. 11. 41. Махеева Е. Берегите лицо // Юридическая практика. – 2002. - №16 (226). – 17 апреля. – С. 7-9. 42. Мельник О. Товарний знак та його ознаки // Право України. – 1999. - № 2. – С. 22-24. 43. Мельников В. Защита обозначений: звук, запах, цвет // Интеллектуальная собственность. – 1997. - № 5-6. – С. 16-23. 44. Мельников В. Экспертиза обозначений, носящих описательный характер // Интеллектуальная собственность. – 1997. - № 11-12. – С. 47-52. 45. Мельников В.М. Нетрадиционные виды товарных знаков // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 1996. - № 12. – С. 21-23. 46. Мельников В.М. Обонятельный товарный знак // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 2000. - № 7. – С. 22-24. 47. Мельников В.М. Охраноспособность форм товаров и их упаковок // Патенты и лицензии. – 1997. - № 2. – С. 26-31. 48. Мовчан С. Проблемы совершенствования и практика реализации // Юридическая практика. – 2003. - №39 (301). – 30 сентября. – С. 6-9. 49. Могилевский В.М. Права владельца знака для товаров и услуг // Інтелектуальна власність. – 2000. - № 2. – С. 14-16 50. Могилевський В. Реєстрація знака для товарів і послуг на ім’я фізичної особи // Інтелектуальна власність. – 2002. - № 1. – С. 10-12. 51. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України / А. Г. Ярема та ін. - Київ: А.С.К. – 2002. – Т. 2: Право інтелектуальної власності. Зобов’язальне право - 864 с. 52. Негрескул В. Проблемні питання судового захисту прав на знаки для товарів та послуг в Україні // Юридичний журнал. – 2002. - №1. – С. 13-15. 53. Ніколаєнко Л., Кожарська І. Охорона загальновідомих знаків – проблема міжнародна // Інтелектуальна власність. – 2000. - № 4. – С. 17-24. 54. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка. – М., 1992. – 1143 с. 55. Основи інтелектуальної власності / Всесвітня організація інтелектуальної власності. – К.: Видавничий дім «Ин Юре», 1999. – 578 с. 56. Паладій М. Перспективи розвитку державної системи охорони інтелекту-альної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 3. – С. 3-5. 57. Панкратов Ф.Г., Баженов Ю.К., Шахурин В.Г. Рекламная деятельность. – М.: Данников и Ко, 2004. - 526с. 58. Підопригора О.А. Стан і перспективи розвитку законодавства України про інтелектуальну власність // Вісник Центру комерційного права. – 2001. - № 1. – С. 8-9. 59. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 334 с. 60. Подоляк В. О возможности обеспечения иска как гаранти выполнения решения суда // Юридическая практика. – 2007. - №20 (490). – 15 мая. – С. 15-16. 61. Пономарев В. Решение проблемных вопросов при регистрации торгового знака // Юридическая практика. – 2006. - №7 (425). – 14 февраля. – С. 12-13. 62. Портна Д. Знак для товарів та послуг: порядок набуття прав в Україні та процедура отримання міжнародної реєстрації // Юридичний журнал. – 2002. - №5. – С. 12-14. 63. Право власності в Україні: Навч. Посіб. / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 1118с. 64. Право інтелектуальної власності та законодавство Європейського Союзу / За ред. Ю.М. Капіци. – К.: Видавничий дім «Слово», 2006. – 1104с. 65. Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (щодо узгодження із Цивільним кодексом України і адаптація до законодавства ЄС)»: Проект Закону України від 23 грудня 2005 р. // http://gska2.rada.gov.ua 66. Рассомахіна О.А. Поняття торговельної марки та її співвідношення з суміжними категоріями // Форум права. – 2007. - №3. – С. 212-223. 67. Ресенчук В. Торговельні марки: проблеми правового регулювання в Україні // Інтелектуальна власність. – 2005. - № 12. – С. 26-29. 68. Ридченко И. Столкновение фирменных наименований и товарных знаков на рынке товаров и услуг // Юридическая практика. – 2000 - № 8(114). – 24 февраля – С. 10. 69. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. – М.: «Теис», 1996. – 704 с. 70. Шевченко Л. Понятійна відповідність термінів «товарний знак», «торгова марка», «знак сервісу (обслуговування)» у сфері законодавства з інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальний капітал. – 2003. - №6. – С. 55-59. 71. Шестимиров А.А. Товарные знаки: Учебное пособие. – М.: ВНИИПИ, 1995. – 293 с. 72. Шубаков Д. Охрана торгових марок // Юридическая практика. – 2004. - № 20 (334). – 18 мая. – С. 20-22.