Розробка пропозицій щодо підвищення конкурентоспроможності ВАТ „Уманьавтодор”

Содержание:Вступ 3 І. Теорія і методи управління конкурентоспроможністю 6 1.1. Сутність, різновиди та чинники впливу на конкурентоспроможність 6 1.2. Методи оцінювання рівня конкурентоспроможності 10 1.3. Системи управління конкурентоспроможності 26 ІІ. Діагностика підприємницької діяльності ВАТ „Уманьавтодор” 31 2.1. Загальна характеристика підприємства 31 2.2. Аналіз показників 36 2.3. Оцінка рівня конкурентоспроможності 51 ІІІ. Розробка пропозицій щодо підвищення конкурентоспроможності ВАТ „Уманьавтодор” 64 3.1.Обґрунтування напрямків підвищення конкурентоспроможності ВАТ «Уманьавтодор» 64 3.2.Економічне обґрунтування заходів з підвищення конкурентоспроможності 69 3.3.Ефективність впровадження заходів підвищення конкурентоспроможності ВАТ «Уманьавтодор» 79 Висновки 86 Список літератури 92  

Вступление:Діяльність підприємств за умов ринкової економіки пов’язана з необхідністю завоювання і укріплення власних позицій в конкурентному середовищі. Конкурентне середовище на ринку в перехідний період створювалось як під впливом лібералізації цін, так і завдяки реалізації регулюючої ролі держави шляхом впровадження заходів комерціалізації приватизації, розробки відповідної законодавчої бази. Результатом процесів роздержавлення і приватизації було формування ринку, в якому збільшилась кількість економічно самостійних суб’єктів і з’явилися умови для конкуренції. Актуальність теми визначається тим, що в умовах глобалізації та необхідності інтегрування у світовий (європейський) економічний простір універсальним критерієм стратегії розвитку будь-якої країни, а тим більше України, що пішла шляхом утвердження самостійності та національної ідентичності, має стати конкурентоспроможність як імовірність реалізації конкурентних переваг на внутрішньому та зовнішньому ринках. На інтенсивність конкурентної боротьби впливають зовнішні і внутрішні фактори. До зовнішніх слід віднести зміну державної політики та методів державного регулювання, політику у сфері стимулювання чи стримування попиту, зміни в структурі попиту та диференціації споживачів за рівнем грошових доходів. До внутрішніх факторів належать ефективність використання основних фондів у виробництві, зміни в асортименті товарів, рівні витрат і прибутковості, а також впровадження нових елементів маркетингу. Можливість для підприємства вистояти в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від рівня його конкурентоспроможності. В науковій літературі поняття конкурентоспроможності трактується досить неоднозначно. В цілому конкурентоспроможність можна охарактеризувати як сукупність характеристик об’єкту, що відрізняють його від об’єктів – аналогів і забезпечують його перевагу над ними. Конкурентоспроможність підприємства представляє собою наявність у нього властивостей, що визначають його порівняльні переваги по відношенню до інших підприємств. Таким чином, рівень конкурентоспроможності підприємства встановлюється на основі порівняння підприємств за ефективністю використання ресурсів. Конкурентоспроможність доцільно розглядати на двох рівнях: макроекономічному (конкурентоспроможність національної економіки) та мікроекономічному (конкурентоспроможність галузі, підприємства, продукції). Усі рівні конкурентоспроможності, незважаючи на відмінності між собою, є тісно взаємопов'язаними і взаємозалежними. Інакше кажучи, конкурентоспроможність національної економіки забезпечують її конкурентоспроможні кластери, зокрема, галузі; носіями конкурентоспроможності галузі є підприємства, а конкурентоспроможність підприємств, на думку однієї групи економістів, визначається характеристиками їх кінцевої продукції, а на думку іншої, - ефективністю виробничого процесу. Управління конкурентоспроможністю підприємства – це система забезпечення життєздатності підприємства як суб'єкта господарської діяльності, яка складається із сукупності взаємодіючих між собою та з середовищем підсистем у відповідності з їх функціональними особливостями, принципами координації та режимом функціонування. Метою розвитку системи управління конкурентоспроможністю підприємства є формування моделі функціонування, в якій досягається рівень конкурентоспроможності, необхідний для стійкого оперування підприємства на ринку. Концептуальними напрямами її розвитку є підвищення організаційно–методологічного та інформаційного рівнів забезпечення та посилення стратегічної спрямованості системи управління. Мета дипломної роботи: проаналізувати основні принципи управління конкурентоспроможністю підприємства. Мета роботи визначає основні завдання: вивчити сутність, різновиди та чинники впливу на конкурентоспроможність; проаналізувати методи оцінювання рівня конкурентоспроможності; дослідити систему управління конкурентоспроможністю; оцінити рівень; розробити напрямки вдосконалення управління конкурентоспроможністю ВАТ „Уманьавтодор”. Предмет дослідження: система управління конкурентоспроможністю підприємства. Об’єкт дослідження: конкурентні переваги підприємства ВАТ „Уманьавтодор”. Основні методи дослідження: системне та комплексне дослідження, системний аналіз, моделювання, методи фінансового та економічного аналізу. Теоретична база дослідження: законодавча та нормативна база України, підручники та монографії українських та зарубіжних авторів з теми дослідження, періодичні та спеціальні видання, звітність підприємства.  

Выводы: На основі дослідження, проведеного у дипломній роботі, слід зробити наступні висновки. На основі дослідження, проведеного у дипломній роботі, слід зробити наступні висновки. Конкуренція — це суперництво, у ході якого сторони, що змагаються, зацікавлені в досягненні однієї і тієї ж мети, прагнуть перемогти, випередити свого суперника. Конкурентноздатність - здатність об'єкта, що характеризується ступінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність товару – ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.. Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємст¬ва, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних по¬казників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів. Конкурентні переваги відображають сфери, у яких підприємство досягло більш високих результатів, ніж конкуренти. Конкурентні переваги дозволяють правильно виробити стратегію позиціонування товарів і послуг на ринку, вибравши цільові ринкові сегменти і сконцентрувати на них фінансові ресурси підприємства. Для виявлення конкурентних переваг українських підприємств були використані наступні елементи: конкурентне ціноутворення; переваги у витратах виробництва; якість продукту/послуг; дизайн продукту; упаковка; експлуатаційні характеристики продукту; післяпродажне обслуговування; швидкість реакції на запити споживача; імідж компанії/товарної марки; пропонований асортимент продукції; чистий доход на одного зайнятого; чисельність зайнятих; кількість основних конкурентів; контакти з постачальниками; широта розподільної мережі; реклама та інші складові частини комплексу стимулювання збуту; технологія особистих продажів; система маркетингової інформації; маркетингові дослідження. Традиційно конкурентоспроможність підприємства визначається як відносна характеристика, що відображає відмінності процесу розвитку даної організації від фірми-конкурента за ступенем задоволення своїми товарами та послугами конкретної суспільної потреби і за ефективністю діяльності. Основний зміст поняття "конкуренто¬спроможність організації" полягає в тому, що він характеризує можливості та динаміку пристосування виробника до тих умов конкуренції на ринку, які змінюються. Існують наступні методи оцінки конкурентоспроможності об’єктів: І. Метод різниць. Його суть полягає у визначенні переваг та недо-ліків установи за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки). II. Метод рангів. Він визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони установи, що оцінюється, в боротьбі з конкурен¬тами. III. Метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагаль-нюючу кількісну оцінку становища установи в конкурентній бо¬ротьбі при наявності кількох конкурентів. IV. Метод "еталону" (графічний метод). Цей метод використо-вується для наочного відображення зон конкурентних переваг та не¬доліків установи. Конкурентні переваги підприємства – це концентрований прояв переваги над конкурентами в різних сферах (видах) діяльності підприємства. Іншими словами, конкурентні переваги полягають у випередженні конкурентів за рахунок реалізації ринкових чинників успіху або ключових компетенцій. Управління конкурентоспроможністю товару – це процес управління суб'єктами своїми конкурентними перевагами для утримання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах. Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів керування, суспільства в цілому. На його думку, конкурентоспроможність товару – це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників. Система управління конкурентоспроможністю підприємства являє собою комплекс основних напрямків діяльності в даному аспекті, також і систему цілей і задач, вирішення яких дозволить забезпечити якість робіт і продукції, поліпшити збут і раціональну й ефективну роботу організації в цілому. Це у свою чергу буде сприяти успішної реалізації заходів щодо підтримки і/ або підвищенню рівня конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому. В другому розділі було оцінено конкурентоспроможність підприємства ВАТ «Уманьавтодор». У 1996 році трудовим колективом Уманського шляхобудівельного управління № 48 було прийняте рішення про перетворення державного підприємства у акціонерне товариство відкритого типу (ВАТ "Уманьавтодор"), основним завданням якого є: будівництво, реконструкція і ремонт автомобільних доріг загального користування; розвиток підсобних виробництв з випуску шляхобудівельних матеріалів; зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, поліпшення умов та безпеки праці; промислове та цивільне будівництво; інші види діяльності у відповідності з основними завданнями. Місія ВАТ «Уманьавтодор» - розробка, впровадження нових технологій їх вдосконалення в галузі будівництва аля забезпечення потреб суспільства та майбутнього покоління. Аналіз основних показників діяльності показав наступне: слід відмітити позитивну тенденцію щодо зростання обсягу реалізації продукції підприємства в 2009 році порівняно із 2008 роком. Спів ставимо темпи зростання обсягу реалізації та собівартості продукції. Виручка від реалізації зросла на 303%, а собівартість на 311%. зростання собівартості опереджає зростання виручки від реалізації, що є негативним моментом. Тому слід вживати заходи по збільшенню обсягів реалізації продукції. на 31.12.2009 р. вартість майна в розпорядженні підприємства становила 73543 тис. грн., тобто за звітний період майно підприємства збільшилось на 17191 тис. грн. за рахунок збільшення необоротних активів на 24727 тис.грн. у структурі зобов’язань станом на 31.12.2009 р. 84% становить власний капітал, який зріс на кінець звітного періоду на 10814 тис. грн. показник абсолютної ліквідності: показник вище нормативу і має тенденцію до зниження, що оцінюється негативною тенденцією; коефіцієнт проміжної ліквідності: показник відповідає нормативу і має тенденцію до зниження, що оцінюється негативною тенденцією; коефіцієнт покриття: показник був вище нормативу і має тенденцію до зниження, що оцінюється негативною тенденцією. підприємство має достатньо власних оборотних коштів, але їх сума зменшується, що є негативно; коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом зменшився на 17%, що оцінюється негативно; коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу зменшився, що оцінюється позитивно; коефіцієнт фінансової незалежності вищий за коефіцієнт фінансової залежності, що оцінюється позитивно. Він має тенденцію до зростання, що слід оцінити позитивно – це свідчить про високу фінансову стійкість. Узагальнюючи висновки, відмітимо наступне – підприємство є фінансово стійким. До прямих конкурентів ВАТ "Уманьавтодор" віднесемо компанії: 1. Компанія «Київавтодор» . 2. ТОВ «Будівельна корпорація». 3. ТОВ «Будівельні контракти». Чинниками конкурентоспроможності ВАТ "Уманьавтодор" є наявність підприємств-конкурентів, які виробляють подібну продукцію та надають аналогічні послуги, а також постійне зростання попиту. Аналіз показників конкурентоспроможності підприємства показав, що порівняно із конкурентами підприємство займає лідируючі позиції. Зіставлення оцінок показує, що для ВАТ "Уманьавтодор" досить вагому загрозу представляє Компанія «Київавтодор» з боку іміджу, тобто ВАТ "Уманьавтодор" повинне звернути на це увагу та впровадити низку заходів щодо підвищення власного іміджу. Однак, ВАТ "Уманьавтодор" має вагому перевагу перед «Київавтодор» за обсягами продаж, в організації збутової політики, рекламній діяльності. В третьому розділі було розроблено пропозицій щодо підвищення конкурентоспроможності ВАТ „Уманьавтодор”. Отже, з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства ВАТ «Уманьавтодор» необхідно впровадити наступні заходи: відкрити гарячу лінію відправити персонал на курси за кордон закупити нове необхідне устаткування відлагодити бізнес процеси, перегрупувати персонал, написати нові інструкції, дати нові повноваження, ввести або видалити якісь посади. Було проаналізовано основні параметри техніки даних підприємств за товаром екскаватор дорожній та обрано найкращий - компанії ВАТ «Спецбудмонтаж - 503». Отже, за параметром сервіс планується відкрити гарячу лінію, що дозволить підвищити рівень зворотного зв'язку з користувачами. Користувачі можуть при цьому зателефонувати оператору підприємства, поскаржитися на якість доріг та отримати відповідь на свої запитання. Варто наголосити, що у конкурентів підприємства відсутній центр обслуговування споживачів. даний захід дозволить підвищити імідж підприємства з боку споживачів, а відповідно і конкурентоспроможність підприємства. З метою підвищення якості підприємства планується відправити персонал на курси та закупити нове необхідне устаткування. Дані заходи дозволять підвищити рівень знань технічного персоналу, інженерного складу та якість дороги, не підвищуючи ціни за квадратний метр. Навчання персоналу також підвищить імідж підприємства з боку співробітників, зменшить плинність кадрів, а відповідно і витрати підприємства на пошук нового персоналу. Придбання сучасного устаткування дозволить підвищити якість послуг та собівартість 1 м.дороги. З метою удосконалення параметру терміновості виконання планується відлагодити бізнес-процеси, перегрупувати персонал, написати нові інструкції, дати нові повноваження, ввести або видалити якісь посади з метою зниження термінів виконання до 10 днів за 1 кв км. Оцінка ефективності впровадження заходів підвищення конкурентоспроможності ВАТ «Уманьавтодор» показала, що реалізація даного проекту підвищує рентабельність діяльності підприємства на 9,02%. По прогнозам вона складе в 2010 році 16,09%. Отже, на підставі спостереження, проведеного у третьому розділі було розроблено заходи по підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Литература:1. Господарський кодекс України № 436-IV вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, ст.144 2. Про оподаткування прибутку підприємств вiд 28.12.1994 № 334-94-ВР// Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28 3. Азоєв Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика. М.: 1996. 4. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Питер Ком, 2000. – 416 с. 5. Бабак А. В., Биконя С. Ф., Болховітінова О. Ю., Волощенко Л. Ю., Голікова Т. В. Конкурентоспроможність національної економіки / Інститут економіки та прогнозування НАН України / Б.Є. Кваснюк (ред.). — К. : Фенікс, 2005. — 495с. 6. Бондаренко С. М. Моделювання стратегії конкуренції промислового підприємства: Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. / Ред. О. П. Степанов. – К.: АСК, 2002. – Вип. 7. – С. 404-408. 7. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента /пер. с англ. под. ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 175с. 8. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. - 2-е издание, переаботанное и дополненное. - М.: Издательство "Финэкспресс", 2000. - 464 с. 9. Гуияр Ф. Ж., Келли Дж. Н. Преобразование организации: Пер. с англ. — М.: Дело, 2000. — 376 с. 10. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. – СПб: Издательство “Питер”, 2000. – 560 с. 11. Забелин П.В., Мойсеева Н.К. Основы стратегического управления: Учебн. пособие - М.: Информационно-внедренческий центр “маркетинг”, 1997. - 195с. 12. Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика. — К.: КНЕУ, 1997. 13. Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навчально-мето-дичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2000. 14. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика Підр. КНЕУ, 2001. 15. Кобиляцький Л.С. Управління конкурентоспроможністю: Навчальний посібник / Л.С. Кобиляцький. - К.: Зовнішня торгівля, 2003. - 304 с. 16. Козак Ю.Г. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства. 2-ге вид. Навч пос рек МОН України. - Центр учбової літератури, 2006.-446 с. 17. Кононенко І. Метод експрес – аналізу рівня конкурентоспроможності подукції // Економіка України. – 2008. - №3 . 18. Костусєв О. Захист економічної конкуренції в Україні: стан і проблеми // Економіка України. - 2003. - №7. - с. 5-11 19. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. 20. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга / Пер. с англ. – М., СПб., К.: Изд. дом «Вильямс», 2009. – 1152 с. 21. Кузьмін О.Є., Горбаль Н.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Підруч. для студ. вищих навч. закл. / Національний ун-т "Львівська політехніка". — Л. : Компакт-ЛВ, 2005. — 302с. 22. Куликов Г.В. Японский менеджмент и теория международной конкурентоспособности: Монография / Г.В. Куликов. - М.: ОАО "НПО "Издательство "Экономика", 2000. - 247 с. 23. Ламбен Жан-Жак. Менеджмент, ориентированный на рынок / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2004. – 800с. 24. Ламбен Жан-Жак. Стратегічний маркетинг. Європейська перспектива. Пер. с французького. - Спб.: Наука, 2003.-589 с. 25. Малаева Т. Оценка конкурентоспособности фирм. (Методический подход) // Бизнес Информ. 2005. №17- 18 26. Маркетинг / Під ред. проф. Уткіна Э.А.- М.: Асоціація авторів і видавців «ТАНДЕМ». Видавництво ЭКМОС, 1998.- 320 с. 27. Маркетинг: Підручник / А.Н. Романов, Ю.Ю.Корялогов, С.А. Красильников і ін.; Під ред. А. Н. Романова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2001.- 560 с. 28. Маркетинг в зовнішньоекономічній діяльності підприємства.: М.: Внешторгиздат, 2002.- 152 с. 29. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент: Курс лекций.- М.:ИНФРА-М; Новосибирск, 1999.- 287 с. 30. Матанцев А.Н. Стратегия, тактика и практика маркетинга: Учебно-практическое пособие. – М.: Юристъ, 2002. 31. Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесс / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001. — 688 с. 32. Михайлов О.В. Основы мировой конкурентоспособности: Монография / О.В. Михайлов. - М.: Познавательная книга плюс, 2006. - 592 с. - (Интеллектуальное богатство России). 33. Міщенко А.П. Стратегічне управління. Навч. посібник, К., 2004 34. Моррис Р. Маркетинг: ситуації і приклади : Пер. с англ. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1999.- 192 с. 35. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. — К.: КНЕУ, 2001. — 227 с. 36. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. – К.: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2007. 37. Основи маркетингу: Учеб. Посібник/ Р.А. Крыжановский, И.П. Продиус.- К.: УМК У, 2000.- 164 с. 38. Основи менеджменту і маркетингу : Навчальний посібник/ В. Б. Зубик, А.И. Ільїн, Г.Я. Кожекин і ін. ; Під общ. Ред. Р. С. Седегова.- Мн.: Высш. Шк., 2002.- 382 с. 39. Онищенко В. П. Проблеми довгострокової зовнішньоекономічної політики України // Економіка України.- 2001. - №2. - С.24-36. 40. Піддубний І. О., Піддубна А. І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД "Інжек", 2006. — 270с. 41. Портер М. Международная конкуренция. – М.: Международные отношения, - 2003. – 896с. 42. Портер М. Стратегія конкуренції. Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів/Пер. з англ. - К.: Основи, 2000 - 390 с. 43. Портер, Майкл, Э. Конкуренция.: Пер с англ.: Уч. пос. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2001. – 495 с. 44. Радченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навч. посібник, Львів, 2003 45. Сіваченко І.Ю. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства. Навчальний посібник. Київ: ЦУЛ, 2003, 186 с. 46. Старостіна А. О. Маркетингові дослідження. — К.; М.; СПб: Вільямс, 1998. 47. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Пер. с англ. под ред Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с. 48. Третьяк О. А. Маркетинг: взаимосвязи производства, торговли и потребления. С.П.Б.: 1992 49. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: У 2 т. / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / Д. Г. Лук'яненко (заг.ред.), А.М. Поручник (заг.ред.) — К. : КНЕУ, 2006. — 592с. 50. Фатхудинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: ИНФРА - М. - 2000.-312 с. 51. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебное пособие - М.: ЗАО “Бизнес-школа” Интел- Синтез, 2004. 304с. 52. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2002. – 571 с. 53. Харінгтон Дж. Управление качеством в американских копорациях.-М.: Экономика, 1990 – с. 158. 54. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. – К: КНЕУ, 2004 55. Экономическая стратегия фирмы/ Под ред. проф. Градова А.П. – СПб, 1999 56. Юданов А. Ю. Конкуренция: теория и практика. 3-е изд. испр. и доп. - М.: Гном и Д, 2001.-С. 61-62. 57. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория й практика. Учебно-практическое пособие. — 2-е изд. испр. й доп. М.: "Гном-пресс", 2008.