Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Менеджмент»Менеджмент»

Організація спонсорської підтримки діяльності закладів культури (на прикладі конкретного виду закладів)

Карточка работы:110п
Цена:
Тема: Організація спонсорської підтримки діяльності закладів культури (на прикладі конкретного виду закладів)
Предмет:Менеджмент
Дата выполнения:2010
Специальность (факультет):Менеджмент соціокультурної діяльності
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Державна Академія Керуючих Кадрів Культури і Мистецтв (ДАКККіМ)
Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ 7 1.1. Поняття, види та значення культурних закладів для суспільства 7 1.2. Державна підтримка закладів культури на сучасному етапі 18 1.3. Спонсорська допомога у фінансуванні соціально–культурних проектів 28 РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ СПОНСОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ ТЕАТРАЛЬНО–КОНЦЕРТНИХ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ 35 2.1. Загальна характеристика театрально–концертних закладів культури м. Києва 35 2.2. Роль і значення спонсорської підтримки в організації діяльності театрально-концертних закладів культури 44 2.3. Особливості пошуку та організації взаємодії зі спонсорами 50 РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОНСОРСЬКОЇ ПІДТРИМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ 63 3.1. Обґрунтування необхідності підвищення інтересу спонсорів до театрально-концертних закладів культури 63 3.2. Розробка напрямків подальшого розвитку театрально–концертних закладів культури 71 ВИСНОВКИ 81 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 85
Курс:4
Реферат:
Язык:укр
Вступление: Актуальність теми дослідження. Культурний розвиток країни є важливим чинником міжнародної конкурентоспроможності товарів та послуг. Конкуренція у світі відбувається на рівні культур, а саме – національних культур. Ми цікаві світові своєрідним національним культурним обличчям, тільки в цьому випадку на нас звернуть увагу. Практика розвинутих західних країн доводить, що культура – це не "утриманка–нахлібниця", а самодостатній феномен, який дає чималий прибуток і водночас набуває високого художнього і духовного рівня. Багато країн світу, особливо європейських, мають величезні надходження до державного бюджету від культурної індустрії. Що стосується України, то на сучасному етапі розвитку держава повинна серйозно і цілеспрямовано підтримувати культуру, щоб вона могла запрацювати як самоорганізуюча система, яка має можливість інтенсивно жити, більше того – заробляти. Ефективне фінансування культурного розвитку на всіх рівнях, де безпосередньо формується культурна політика, а також стабільна і надійна фінансова підтримка з боку держави в Україні є на сьогодні актуальним питанням для термінового вирішення. Разом з тим, культурна інфраструктура України, незважаючи на технічну зношеність, моральну застарілість, недостатність творчої ініціативи, є досить розвиненою і має потужний потенціал. Творча свобода, розмаїтість картин літературного, музичного, театрального життя, зміцнення міжнародних культурних зв’язків, ефективна система культурно-мистецького навчання, багатство народної культури – це ті головні чинники, що створюють підґрунтя реформування такої політики в галузі культури, яка відповідала б запитам українського суспільства та європейським стандартам. Наша країна переживає зараз нелегкі часи і нарікання на недостатню увагу держави до культурного життя все частіше лунають по всій країні. Звичайно, державна політика є найголовнішим фактором культурного розвитку, проте в теперішніх умовах культурні заклади повинні займати активнішу позицію щодо своєї діяльності. Тому виникає необхідність пошуку альтернативних джерел залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Одним з таких шляхів є спонсорство. На сьогодні спонсорство широко розповсюджене у європейських країнах, у нашій же країні така діяльність розвивається поки що дуже повільними темпами. Проте спонсорська підтримка діяльності закладів культури, особливо для м. Києва, є вкрай необхідною та цілком можливою. Місто Київ – центр культури і духовності України, її мистецького життя, осередок відродження національної культурної спадщини, розвитку сучасних мистецьких напрямків. У столиці веде активну творчу діяльність велика кількість видатних діячів мистецтв, імена яких є окрасою світової культури. Для киян і гостей столиці, фахівців і шанувальників мистецтва працюють заклади культури – театри, кінотеатри, музичні колективи, музеї, бібліотеки, парки, художні галереї. Серед найцінніших скарбів Києва вирізняється скарб його культурного життя, котре здатне викликати щире захоплення різнобарв’ям можливостей, які надають численні театри, музеї, галереї, концертні майданчики. Протягом своєї бурхливої історії Київ ніколи не позбувався виняткового творчого потенціалу, не втрачав репутації по-справжньому потужного культурного центру. Сьогодні Київ переживає особливий період: відтепер він розвивається як столиця незалежної держави. Саме це активізувало творення нових духовних цінностей, народження численних мистецьких ініціатив. За короткий час зросла кількість музеїв, галерей, концертних майданчиків, будуються нові театри, продовжують утворюватися нові осередки художніх цінностей, які репрезентують найрізноманітніші стильові та жанрові напрямки. Характерною ознакою столиці є зростання можливостей інтеграції у сфері культури. Метою дослідження є організація спонсорської підтримки діяльності театрально–концертних закладів культури м. Києва. Об’єктом дослідження виступає спонсорська підтримка, яка на сьогоднішній день має вагоме значення у діяльності театрально–концертних закладів культури. Предметом дослідження є діяльність та стан фінансування театрально–концертних закладів культури м. Києва. Серед дослідників культурної сфери та активних громадських діячів, праці яких сприяють глибокому осягненню сучасного стану, проблем та перспектив розвитку української культури, можна назвати таких, як В.Литвин, Ю.Богуцький, М.Жулинський, О.Семенченко, М.Сенченко, І.Діскін, В.Ковтуненко, Л.Дичко та інших. Проблемам державної політики та спонсорства у сфері культури присвячені праці таких дослідників, як Л.Зуєва, В.Карлова, Ю.Сурмін, В.Збарський, Г.Орехівський, І.Петрова, А.Румянцев, О.Кузьмук, А.Мазуренко та інших. Праці згаданих авторів, а також нормативно–правові акти України у сфері культури та благодійної діяльності, становлять значну теоретико–методологічну базу для дослідження, проте є потреба у подальших творчих та наукових пошуках, оскільки питанням спонсорства у сфері культури приділено все ж недостатньо уваги. Що стосується спонсорської підтримки саме театрально–концертних закладів культури, у цьому плані наукових праць майже немає, тому тільки ґрунтовний аналіз публікацій законодавства, новин тощо, систематизація та узагальнення наявних джерел, виділення серед всього обсягу інформації саме тієї, яка стосується діяльності театрально–концертних закладів, складають методологічну основу дослідження. Виходячи з мети роботи, основними завданнями дослідження є: ? розкриття ролі та значення культурних закладів для суспільства; ? характеристика видів культурних закладів; ? дослідження сучасного стану державної політики у сфері культури; ? характеристика спонсорської допомоги у фінансуванні соціально–культурних проектів; ? аналіз стану забезпечення м. Києва театрально–концертними закладами культури; ? виявлення ролі і значення спонсорської підтримки в організації діяльності театрально–концертних закладів культури; ? виявлення особливостей пошуку та організації взаємодії театрально–концертних закладів зі спонсорами; ? обґрунтування необхідності удосконалення спонсорської підтримки закладів культури; ? розробка напрямків подальшого розвитку театрально–концертних закладів культури у м. Києві. Практичне значення роботи полягає в тому, що дослідження може бути корисним для закладів культури, які відчувають потребу у фінансуванні своїх проектів і прагнуть налагодити ефективну співпрацю зі спонсорами.
Объём работы:
85
Выводы: Отже, за результатами дослідження можна зробити висновок, що культура як об’єкт управління є специфічною сферою суспільного життя, що зумовлюється існуванням таких різноманітних її сторін, властивостей і граней, які не допускають жорсткої впорядкованості чи регламентування. Об’єктом державного управління є сфера культури, яка забезпечує створення, збереження, поширення і засвоєння духовно-культурних цінностей, що становлять культурний здобуток людини і суспільства. Зазначена сфера потребує певного регулювання, підтримки та проведення відповідної політики державою, тоді як творчі процеси, якщо вони не суперечать загальнолюдським цінностям, нормам суспільної моралі, мають відбуватися вільно, за власними законами. Із проголошенням незалежності України вітчизняна культура ступила на якісно новий розвиток, але це викликало і широкий спектр проблем, які необхідно вирішувати на державному рівні. Сучасний стан культурної діяльності свідчить про динамічні процеси, проте вони недостатньо підкріплені ні законодавчою базою, ні фінансовим забезпеченням. Хоча розширення "культурного асортименту" відбувалося не тільки за рахунок виникнення і поширення масової культури, головна причина такого становища полягає в тому, що деякі види вітчизняних продуктів сфери культури і мистецтва не змогли витримати конкуренції із продукцією масової культури заходу з тих чи інших причин. Держава в цих умовах повела себе непослідовно. Декларуючи пріоритет збереження, відродження і розвиток національної української культури законодавчо, вона, по суті справи, потурбувалася тільки про збереження інфраструктури культури шляхом виділення бюджетних засобів на утримання закладів культури і мистецтва (і то не в повному обсязі). Одним із суттєвих наслідків ринкових реформ в Україні є не тільки реструктуризація цієї сфери, але також і виникнення нових типів організацій культури і дозвілля, які є не державною власністю. У роботі вказується на те, що сучасний стан культурної сфери вимагає нових підходів, що базуються на досягненнях світової культури, але зі збереженням національної ідентичності. Дослідження споживачів культурних продуктів і послуг показало, що люди перш за все не в повній мірі ідентифікують себе з національною культурою. Найголовнішою причиною цьому є недостатня кількість культурних закладів, які достойно можуть репрезентувати вітчизняні здобутки, а також погане фінансове забезпечення тих закладів, які намагаються вижити у ринковому середовищі. Також вказано на те, що за умов недостатнього державного фінансування соціально–культурних проектів головну увагу заклади і організації культури звертають на альтернативні джерела фінансування, такі, як благодійні фонди, а також комерційні структури. Саме комерційні структури здатні забезпечити ефективну взаємодію з культурними закладами, надаючи спонсорську допомогу. Спонсорство визначається, як добровільна підтримка. Це говорить про те, що спонсорство може здійснюватись або за ініціативою спонсора, або за ініціативою осіб, що розраховують на ту чи іншу підтримку у своїй діяльності або проектах. Пошук такої підтримки може здійснюватися самостійно або ж за допомогою посередників. Спонсорство може являти собою матеріальну підтримку, змістом якої є передача спонсором тих чи інших матеріальних цінностей (крім грошових коштів), необхідних одержувачеві спонсорської підтримки для досягнення відповідних цілей. Матеріальна підтримка може здійснюватись як шляхом надання товарів власного виробництва, так і будь-яких інших товарів. Одним з найбільш розповсюджених видів спонсорства є фінансова підтримка. Так, фінансова підтримка надається при спонсоруванні теле- і радіо програм і передач. Надання організаційної підтримки може містити в собі, приміром, планування того чи іншого заходу, або ж участь в організаційному процесі. Досить багато є інших способів спонсорської підтримки. Таким способом є, зокрема, надання спонсором різного роду послуг одержувачу спонсорської підтримки. Наприклад, надання послуг по охороні, юридичного супроводу, Інтернет-провайдингу і т.д. До такого ж виду спонсорської допомоги, слід відносити й інформаційну підтримку різного роду проектів, подій і заходів. Крім того, спонсорська підтримка може носити змішаний характер, поєднуючи в собі елементи перерахованих вище її видів. Аналіз діяльності театрально–концертних закладів м. Києва показує, що у Києві працює близько 50 театрів, велика кількість музичних колективів тощо. Найбільш відомі театри, які мають статус національних та державні театри дуже популярні серед населення м. Києва. У них щодня проходять вистави, постановки за п’єсами відомих та маловідомих авторів. Такі заклади отримують державну підтримку, проте більша частина фінансових та інших матеріальних і нематеріальних ресурсів є власною, або ж залученою у формі спонсорської підтримки. Аналіз спонсорської підтримки діяльності театрально–концертних закладів м. Києва показує, що такі театри, як, наприклад, Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, Національний академічний драматичний театр ім. І.Франка та деякі інші, мають постійну підтримку надійних спонсорів – провідних вітчизняних компаній, банків, інших комерційних підприємств. Їх інформаційними партнерами є теле– та радіо канали, театри мають власні Інтернет–ресурси тощо. Але практика діяльності інших театрально–концертних закладів та колективів свідчить про недостатність спонсорської активності у сфері культури. Незаповненість ніші культурних PR-ініціатив сигналізує про її величезну привабливість. Свіжість рішень, які можуть запропонувати культурні події, привертає увагу як і в силу власної інтриги, так і завдяки значно меншій корумпованості культурних смуг українських видань. Культура традиційно в Україні не була центром комерційних інтересів, тому тут не так часто побачиш "замовлені" матеріали, а журналісти зберегли непідроблений інтерес до якісних подій. Спонсорство в культурній сфері – винятково перспективний інструмент просування бренда компанії. А публічність культурних проектів дозволяє асоціювати компанію із цінностями, які маніфестує культурна подія, при цьому прямо інформуючи про компанію її цільову аудиторію. Результати проведеного дослідження доводять, що спонсорство у сфері театрально–концертного мистецтва може допомогти у встановленні контактів з державними й суспільними інститутами, які регулярно проводять публічні акції. Спонсорування таких заходів не тільки зміцнює спільну дружбу, але й дозволяє лобіювати корпоративні інтереси в політичних колах: чиновники й політики більш охоче зв'язуються з тими компаніями, які вкладають кошти в соціальну сферу. За допомогою спонсорства можна збільшити число пов'язаних з маркою інформаційних приводів. Це може бути презентація заходу й самої спонсорської програми, висвітлення ходу події й підведення його підсумків, прес-конференції та ін. Таким чином, до прямого впливу додається вплив опосередкований – через повідомлення в ЗМІ. Наприклад, після прем'єри постановки, п'єси, концертного виступу якого-небудь виконавця, керівники постановки, актори дають інтерв’ю на стенді компанії, що є спонсором події. Основні шляхи розвитку спонсорської підтримки діяльності закладів культури, вбачаються в удосконаленні нормативно–правової бази щодо питань спонсорства; вироблення послідовної комплексної державної політики щодо співпраці у трикутнику "культура – уряд – бізнес"; підтримка зв’язків бізнесових структур з культурним життям столиці і всієї України.
Вариант:нет
Литература:1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Закон України "Основи законодавства України про культуру" від 14 лютого 1992 р. № 2117-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 21. – Ст. 294. 3. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1997. – №46. – Ст. 292. 4. Закон України "Про театри і театральну справу" від 31 травня 2005 р. № 2605-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. – № 26. – Ст.350. 5. Закон України "Про кінематографію" від 13 січня 1998 р. № 9/98-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – № 22. – Ст.114. 6. Закон України "Про музеї та музейну справу" від 29 червня 1995 р. № 249/95-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1995. – № 25. – Ст.191. 7. Закон України “Про державні цільові програми” від 18 березня 2004 р. № 1621-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – №25. – Ст. 352. 8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Міністерство культури і туризму України" від 8 листопада 2006 р. № 1566. 9. Указ Президента України “Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства” від 24 листопада 2005 р. № 1647. 10. Указ Президента України "Про Положення про Міністерство культури і туризму України від 2 грудня 2005 р. № 1688/2005. 11. Акимов Д.И. Социальный маркетинг. – К.: Наук. думка, 2008. – 144 с. 12. Безгін І., Семашко О., Ковтуненко В. Проблеми регулювання театральної діяльності засобами культурної політики // Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності. Ч.1: Соціально-художні виміри українського театру: ретроспектива, стан, тенденції. – К.: КФ НВК "Наука", 2002. – С. 226– 237. 13. Богуцький Ю.П. Українська культура: процес самоорганізації та динаміка розвитку / Ю. П. Богуцький // Культура України: цілісність у регіональній різноманітності: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 19 листопада 2008 р. – К.: ДАКККіМ, 2008. – С. 3–6. 14. Гуманітарна сфера України. Стан. Розвиток. Перспективи. / Всеукраїнський форум інтелігенції. – К. – 2008. – 30 с. 15. Джефкинс Ф., Ядин Д. Паблик рилейшнз: Учебное пособие для вузов / Перевод с английского под редакцией Б.Л. Еремина. – М.: Юнити-Дана, 2003. – 416 с. 16. Дискин И.Е. Культура. Стратегия социально-экономического развития. – М.: Экономика, 1990. – 107 с. 17. Дичко Л. Українська культура зробила свій вибір // Культура і життя. – 2006. – №9–10. – С. 1–2. 18. Дымникова А. И. Управление некоммерческими организациями культуры в рыночной экономике: Автореф. дис.... д-ра экон. наук. – СПб., 2001. – 37 с. 19. Дэвидсон Дж. Управление проектами в организациях. Понимание процесса управления проектами // Экология культуры: Инф. бюллетень. – Архангельск, 1999. – № 2. – С. 55-72. 20. Жулинський М.Г. Заяви про себе культурою: тези трибунні, позатрибунні, а також роздуми й сповіді за парадною завісою. – К.: Ґенеза. – 2001. – 680 с. 21. Збарський В.К., Орехівський Г.А. Основи економіки та організації підприємницької діяльності закладів соціально-культурної сфери: Навч. посіб. для вищих навч. закл. культури і мистецтв / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. – К.: ДАКККіМ, 2005. – 175 с. 22. Звіт про роботу Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у 2009 році. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://209.85.129.132/search?q=cache:8ZX6eJvcwD4J:www.kmv.gov.ua/. 23. Зуєва Л.С. Проблеми розвитку та фінансування закладів культури / Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – №8. – С. 87–89. 24. Карлова В.В. Сучасні проблеми державного управління в галузі культури // Культурна політика України у контексті світових трансформаційних процесів: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (12-13 груд. 2000 р., Київ) / Заг. ред. В.П.Подкопаєва, В.Г.Чернеця; Наук. ред.-упоряд. О.О.Різник. – К.: ДАККіМ, 2001. – С. 146-148. 25. Київ театральний. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.moemisto.com.ua/4090. 26. Ковтуненко В.І. Український театр у період сучасних суспільних трансформацій (до проблем визначення соціокультурних показників): Автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства / Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. – К., 2002. – 19 с. 27. Кузьмук О. Зарубіжний досвід взаємодії держави з підприємницькими структурами та громадськими інституціями у сфері підтримки та розвитку культури // Відділ соціокультурних та етнонаціональних досліджень. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/December2009/17.htm. 28. Культура і мистецтво у сучасній Україні // Результати соціологічних досліджень компанії R&B Group. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.rb.com.ua/ukr/politics/analytics/2007/353.html. 29. Культурологія: Українська та зарубіжна культура: Навч. осіб. / М.М.Закович, І.А.Зазюн, О.М.Семашко та ін.; За ред. М.М.Закович. – К.: Знання. – 2004.– 567 с. 30. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991 – 2000 рр.) – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 345 с. 31. Мазуренко А. Фінансове забезпечення науки і культури: джерела й перспективи // Вісник Національної академії державного управління, 2006. – С. 442–449. 32. Мирослав Гринишин: "Только умение убеждать помогает найти спонсоров театральных проектов" // Компаньон, 16 мая 2002 г. 33. Михеева Н.А., Галенская Л.Н. Менеджмент в социально-культурной сфере. Учебное пособие. – СПб: Изд-во Михайлова, 2000. – 171 с. 34. Міська комплексна програма "Розвиток культури і мистецтва м. Києва на 2006–2010 роки". – Електронний ресурс. – Режим доступу: file:///C:/DOCUME. 35. Морозова Е.Я. Экономика и организация предприятий социокультурной сферы. – СПб: Из-во Михайлова, 2002. – 317 с. 36. Музей: статика чи динаміка? / Публікація Начальника відділу аналізу та прогнозування музейної справи Міністерства культури і туризму України Миколи Скиби газеті "День". – № 146, четвер, 20 серпня 2009 р. 37. Оксана Немчук: Парижские гастроли "Современника" продюсируются из Киева // Контракты, 29 ноября 2009 г. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://kontrakty.ua/2009-10-22-11-49-51/11774-oksana-nemchuk-parizhskie-gastroli-lsovremennikar-prodyusiruyutsya-iz-kieva-. 38. Петрова І.В. Проектування в соціально-культурній сфері. Навчальний посібник. – К.: Вид-во КНУКіМ, 2007. – 372 с. 39. Петрушенко Ю.М., Шишова Ю.Г. Фінансове забезпечення культурного розвитку регіону // Вісник СумДУ. Серія Економіка – 2008. – №2. – С. 160–169. 40. Пилилян Е.К. Менеджмент культуры: Учебно-методическое пособие. – Владивосток: ДВПИ им. В.В.Куйбышева, 2007. – 78 с. 41. Попович М.В. Нарис історії культури України. – АртЕк. – 1999. – 728 с. 42. Протас М. Художня творчість у вимірах соціокультурного руху ХХ століття // Матеріали конференції " Творчість у контексті розвитку людини", 23–24 травня 2003 р. – Культурна організація "Новий Акрополь". – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.newacropolis.org.ua/ua/study/conference/?thesis=4189. 43. Румянцев А. Спонсорство в сфере культуры // Фонд научных исследований "Прагматика культуры". – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://artpragmatica.ru/hse/?uid=738. 44. Семенченко О.Г. Всебічний розвиток української культури, як пріоритетний напрямок розвитку державної гуманітарної політики // Грані. – 2010. – №1(69). – С.126–131. 45. Сенченко М.І. Культурна революція в Україні, або управління деградацією. – К.: МАУП. – 2004. – 212 с. 46. Смирнова В., Назаров О. Київська пектораль–2009 // Тижневик ІNТV. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.intv.ua/article/195769/. 47. Соціально-культурна сфера в умовах трансформації до ринкової економіки // Основи економіки та організації закладів соціально-культурної сфери. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.agroua.net/economics/documents/category-6/doc-12/. 48. Стислий путівник до бізнес–спонсорства мистецьких проектів // Публікацію здійснено в рамках програми Британської Ради з підтримки розвитку арт-менеджменту та культурної політики в Україні. Переклад Н.Партач. – Електронний ресурс. – Режим доступу: www.britishcouncil.org/ukraine. 49. Сурмін Ю.П. Концепція системи взаємодії органів державної влади із суб’єктами громадянського суспільства // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. За міжнар. участю. – К.: Вид–во НАДУ, 2006. – С. 146–150. 50. Тойнби А.Дж. Постижение истории. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1991. – 736 с. 51. Тульчинский Г.Л. Менеджмент в сфере культуры. – С.-Петерб. гос. ун-т культуры и искусств. – СПб.: Лань, 2001. – 382 с. 52. Чижиков В.М., Чижиков В.В. Введение в социокультурный менеджмент: Учебное пособие. – М.: МГУКИ, 2003. – 265 с.  
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (644)