Розвиток ринку праці та державне регулювання зайнятості населення

Содержание: Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання ринку праці 5 Розділ 2. Аналіз стану ринку праці в Україні (за 2001-2009 рр.) 14 Розділ 3. Вдосконалення державного регулювання ринку праці 21 Висновок 27 Список використаної літератури 29 Додатки 31

Вступление:В перехідний період в Україні формування ринку праці неможливе без активного державного втручання. Основною формою його прояву в умовах сучасної економіки є державна політика регулювання ринку праці. У країнах з розвинутою ринковою економікою вона ототожнюється з комплексом заходів, що здійснюються мережею спеціальних державних установ з метою підтримання зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, створення нових робочих місць, а також з селективними заходами щодо надання можливості безробітним отримати та зберегти роботу. Ринкова система господарювання не є ідеальною моделлю суспільного розвитку, їй характерні певні обмеження, ризики та загрози, які спричиняють такі соціальні негаразди, як безробіття, соціальну нерівність, нестабільність ринкової кон'юнктури. Мінімізація цих явищ потребує державного втручання у сферу обігу робочої сили, її відтворення. Процеси, що відбуваються у сфері зайнятості населення, опосередковуються ринковими відносинами, а це означає, що вони перебувають під впливом невизначеності та ризиковості, а відтак потребують активного регулювання з боку держави Проведення ефективної державної політики на ринку праці сьогодні є особливо важливим завданням. Враховуючи, що національний ринок праці лише формується, пріоритетними у перехідній економіці України повинні бути ті заходи державної політики, що запобігають безробіттю (а не пом’якшують його наслідки), регулюють попит і пропозицію та підвищують гнучкість ринку праці, змінюють професійно-кваліфікаційну структуру робочої сили. Тобто головною передумовою становлення ефективного ринку праці в Україні є застосування інструментарію активної політики зайнятості. Аналіз статистичних даних показує, що цей вид державної політики не є в Україні достатньо дієвим механізмом формування ринку праці. Така ситуація свідчить, на наш погляд, про неспроможність уряду оперативно реагувати на поглиблення кризи у сфері зайнятості, внаслідок чого ефективність державної політики залишається неефективною. Застосування економічних методів у функціонуванні та регулюванні ринку праці та зайнятості населення активно досліджується світовою економічною наукою. Вивченню цих питань присвячено чимало праць як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Дослідження з окресленої тематики здійснювали такі провідні українські вчені як Д.Богиня, І.Бондар, В.Васильченко, О.Грішнова, М.Долішній, А.Колот, В.Книш, Ю.Краснов, В.Куценко, Е.Лібанова, А.Мельник, В.Мікловда, О.Моргулець, У.Садова, Л.Семів, В.Онікієнко, І.Петрова, В.Петюха, В.Приймак, М.Семикіна, М.Чумаченко інші вчені. Проблеми зайнятості та ринку праці широко висвітлені і у працях закордонних вчених: Р.Еренберга, В.Іноземцева, Д.Рікардо, А.Пігу, Дж. Пері, Дж. Хікса та інших. Разом з тим в існуючих наукових розробках виділяються ті чи інші аспекти регулювання та функціонування ринку праці і певною мірою відсутнє комплексне відображення застосування шляхів покращення зайнятості населення та формування ринку праці в цілому. Метою роботи є визначення особливостей регулювання ринку праці України, а також вибір оптимальних шляхів забезпечення ефективної політики сприяння зайнятості населення.  

Выводы:У соціальній державі ринок праці є одним із основних узагальнюючих показників успішності її економічної політики. Він функціонує на основі загальних принципів, що властиві ринковій економіці, у той же час він має певну специфіку, яка вирізняє його серед інших ресурсних ринків. Ринок праці є не тільки одним із способів залучення працівників до трудової діяльності, механізмом руху робочої сили, обміну інформацією, узгодження попиту і пропозиції, а й засобом формування та задоволення окремих суспільних потреб, стимулювання зростання якості робочої сили, водночас соціальної диференціації працівників. Іншими словами, ринок праці виступає регулятором соціально-економічного становища працівника на виробництві та у суспільстві. Основними напрямами державної політики зайнятості на сучасному етапі розвитку повинні стати розширення сфери прикладання праці, формування сприятливого підприємницького середовища, підвищення соціальної захищеності громадян – усе це належить до стратегічних цілей державної політики. Економічна криза в Україні позначилася стрімким скороченням обсягів виробництва та зменшенням попиту на робочу силу. Чисельність зайнятого населення працездатного віку за період 2000-2008 рр. зросла лише на 731 тис. осіб або на 3,9 %, чисельність безробітних зменшилася на 1206 тис. осіб. У 2008 р. порівняно з 2007 р. чисельність безробітних зросла на 0,5 % Так, у 2000 р. чисельність зайнятого населення працездатного віку становила 18520,7 тис. осіб, безробітного населення працездатного віку – 2630 тис. осіб, а у 2008 р. – 19251,7 тис. осіб і 1424,0 тис. осіб відповідно (Додаток А). На сучасному етапі кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня 2010 р. становила 531,6 тис. осіб, або 27,6 % усіх безробітних працездатного віку (за методологією МОП). Рівень зареєстрованого безробіття загалом по країні за грудень 2009 р. зріс на 0,1 % і на 1 січня 2010 р. становив 1,9% населення працездатного віку. Навантаження незайнятого населення, яке перебувало на обліку державної служби зайнятості, зросло з 71 особи на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) на кінець листопада 2009 р. до 82 осіб на кінець грудня. За сприяння державної служби зайнятості у грудні 2009 р. було працевлаштовано 34,7 тис. осіб, що на 10 тис. осіб менше, ніж у листопаді. Статистичні дані відображають позитивні тенденції, що відбулися на ринку праці, щодо збільшення зайнятості й скорочення безробіття. Кількість зареєстрованих безробітних на 1 квітня 2010 р. становила 505,2 тис. осіб. Рівень зареєстрованого безробіття загалом по країні за березень 2010 р. знизився на 0,1% і на 1 квітня 2010 р. становив 1,8 % населення працездатного віку. Дослідивши окремі напрямки механізму державного регулювання ринку праці, можна зробити висновок, що на сучасному етапі необхідно перейти з пасивної політики, яка спрямована на допомогу держави з безробіття, до активної інвестиційної політики створення нових робочих місць, їх модернізації, перепідготовки незайнятого населення, спрямування на інтенсивний розвиток виробництва та впровадження інновацій. Впровадження ефективних форм і методів державного регулювання безробіття сприятиме зменшенню його обсягів і тривалості, підвищенню якості трудового потенціалу, створенню сприятливих умов для трудової мобільності працівників.  

Литература:Список використаної літератури 1. Аналітична записка "Основні напрями реформування політики держави щодо регулювання ринку праці та управління трудовими ресурсами" // Електронний ресурс http://www.niss.gov.ua/Monitor/oktober08/11.htm 2. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 313 с. 3. Бандур С.І., Кучинська О.О. Механізм регулювання ринку праці та зайнятості населення: проблеми формування, складові, стратегічні завдання// Економіка та держава. – 2005, № 4. – С. 56-61. 4. Державне регулювання економіки: Навч. посіб./ С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с. 5. Денисенко М.П., Гулик Л.С. Державне регулювання ринку праці в Україні: досвід та проблеми// економіка та держава. – 2005, № 1. – С. 8-11. 6. Джегур Г.В. Державний механізм регулювання зайнятості населення та принципи його формування / Г.В. Джегур // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 9 (88). – С. 167-172. 7. Журавлева И. и др. Квалификационный потенциал регионального рынка труда // Бизнес-Информ:- 1998. - №4. - С. 42-48. 8. Кельдер Т.Л. Економіка праці . - Запоріжжя: Вид-во ЗДУ, 2002. 9. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. - К. :Вид-во вроп. ун-ту, 2003. - 188 с. 10. Мімандусов Г. Зайнятість населення України в неформальному секторі економіки. // Соціологія. –2000. - №2. – С. 152-164. 11. Міненко В.Л. Методологічні підходи до визначення сутності державного регулювання ринку праці і зайнятості населення / В.Л. Міненко // Економіка та держава. – 2010. – № 1. – С. 75-78. 12. Петрова І. Економіко-правові засади забезпечення зайнятості населення України // Україна: аспекти праці. - 2002. - №6. - С.8-11. 13. Петюх В. М. Ринок праці: навч. посібник / В. М. Петюх. – К. : КНЕУ, 1999. – 288 с. 14. Степанова В.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України / В. О. Степанова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2009. – № 2 (6). – С. 108. 15. Фатєєнко Н.В. Соціально-економічні наслідки безробіття / Н.В. Фатєєнко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 8. – С. 114-117. 16. Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №7-8. – С. 102-106. 17. Чернявська Ю.Б. Економічні важелі механізму державного регулювання ринку праці в Україні / Ю.Б. Чернявська // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – № 8 (75). – С. 102-106 18. Чернявська Ю.Б. Економічні важелі механізму державного регулювання ринку праці в Україні 19. На ринку праці – шок Електронний ресурс // День. – 08.12.2009. – № 222. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/288763/. 20. www.ukrstat.gov.ua. 21. http:www.dcz.gov.ua