Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки

Содержание: ВСТУП 3 1. Транснаціоналізація світової економіки 4 2. Глобалізація як стратегія і як основа транснаціоналізації світової економіки 7 ВИСНОВКИ 15 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17

Вступление: В сучасних умовах процеси транснаціоналізації виробництва та обміну стали однією з найважливіших ознак і, можна сказати, серцевиною прогресуючого процесу глобалізації економіки, який дедалі більше впливає на окремі національні господарства. Для сучасної світової економіки з її процесами глобалізації характерна значна концентрація капіталів, кількісний та якісний ріст транснаціональних корпорацій та фінансових груп, розмитість економічних кордонів країн та прискорене формування єдиного загальносвітового ринку. У контексті цих явищ проблемою глобалізації є наслідки від впливу переміщення капіталу транснаціональними корпораціями у формі прямих інвестицій у різні країни на економіку цих країн. Дослідженнями процесів транснаціоналізації займаються як українські (О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко, О.М. Гончаренко, Ю.М. Мацейко, В.А. Зленко, О.В. Гаврилюк, Б. М. Гунський, О.І. Рогач, А.І. Шевцов та інші), так і зарубіжні (М. Бломсторм, М. Кассом) вчені.

Выводы:Отже, можна зробити наступні висновки: Серед процесів, які відбуваються у світовій економіці, спостерігаємо наростання економічної транснаціоналізації виробництва, послуг, капіталу, трансферу технологій, лібералізації міжнародної кредитно-фінансової сфери, підвищення ролі міжнародних економічних організацій. Транснаціоналізація впливає на виробництво товарів і послуг, використання робочої сили, інвестиції, технології та їх розповсюдження з одних країн в інші, що в кінцевому підсумку відображається на ефективності виробництва, продуктивності праці та конкурентоспроможності. Міжнародна конкуренція ведеться уже не стільки між країнами, скільки між транснаціональними виробничими системами, які формують ядро світової економічної системи. Воно концентрує інтелектуальний, науково-технічний і фінансовий потенціали, контролює більше половини обороту світової торгівлі та фінансів, прибуткові галузі економіки різних країн. Нову якість за умов глобалізації отримує транснаціоналізація. На сьогодні близько 80 тис. фірм різних країн світу, що контролюють приблизно 770 тис. зарубіжних філіалів, перебувають на транснаціональній стадії розвитку і концентрують левову частку світових потоків товарів, послуг, інвестицій, інновацій, зокрема, 75–80% загальносвітового обсягу НДДКР. В середині 1980-х років формуються глобальні корпоративні стратегії, які реалізуються переважно шляхом злиттів і поглинань. Загальний обсяг таких операцій у піковому 2000 р. перевищив 720 млрд. дол. США. Протягом тривалого часу це дозволяло ТНК отримувати стратегічні активи інших фірм, монополізувати ринки, досягати ефекту синергізму, збільшувати розміри і диверсифікувати ризики, розширювати фінансові можливості реалізації особистих інтересів вищого менеджменту тощо. Етноекономічна транснаціналізація являє собою винесений за національні кордони відтворювальний процес, що ґрунтується на інкорпоруванні в інтернаціоналізовані відтворювальні ядра (цикли) різноманітних елементів етнокультурного середовища. В цих умовах закон вартості відчуває глибокої трансформації: він опосередковує етноекономічну транснаціоналізацію, яка розгортається у геоекономічному просторі під впливом неоекономічних атрибутів. Світовий ринок у геоекономічному розумінні опосередковує усі форми господарчого життя, в тому числі світові відтворювальні процеси. Продукція, що виробляється в межах ІВЯ, набуває товарної форми тільки під час її реалізації у сфері обігу, що є складовою глобальних виробничо-інвестиційних ланцюгів. Як результат, ці частини і складають значну частку світового ринку, де через світові ціни і формується світовий дохід. Сучасні стратегії економічного глобалізму і політичного мондіалізму базуються на ідеології неолібералізму, згідно з якою держава в сучасних умовах стала непридатною виконувати свої функції, а відтак повинна бути заміщена владою глобальних корпорацій. "Неоліберальний глобалізм" висуває перед державами-націями дуже жорсткі вимоги стосовно дерегулювання економік, десуверенізації і деетатизації управління, аби демонтувати засоби самозахисту слабких, одночасно зміцнюючи самозахист сильних. Транснаціоналізація суттєво змінила політичну карту світу, в результаті чого з’явилося нове геоекономічне поле, на якому національні економіки реалізують власні стратегічні цілі.  

Литература:1. Владимирова И.Г. Компании будущего: организационный аспект// Менеджмент в России и за рубежом. - №2.-1999. - С.58-72. 2. Войтоловский Ф. Идейно-политические процессы внутри антиглобалистических движений//МЭиМО. - №2.- 2003. – С.9-14. 3. Володин А.Г., Широков Г.К. Глобализация: истоки, тенденции, перспективы//Полис. – №5. - 1999. – С.83-93. 4. Гальчинський А.С. Суперечності реформ у контексті цивілізаційного процесу. – К.: Українські пропілеї, 2001.- 320 с. 5. Гальчинський А.С. Глобальна криза чи криза глобалізації//Віче. – №1. – 2002. – с.44-50. 6. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Інститут економічного прогнозування, 2000. – 344 с. 7. Герст Пол, Томсон Грехем. Сумніви в глобалізації. Міжнародна економіка і можливості керування/ Артем Войтович (пер. з англ.), Оксана Орленко (пер. з англ.). – К.: К.І.С., 2002. – 306 с. 8. Гидденс Э. Постмодерн//Философия истории. Антология: Учеб. Пособие для студентов гуманит.вузов/Под ред. Ю.А.Кимелева – М.:Аспект-пресс, 1995. – 220 с. 9. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структуризации/ Пер. И.Тюриной – М.: Акад.проект, 2003. – 340 с. 10. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь/ Пер. с англ. – М.: Издательство “Весь мир”, 2004. – 120 с. 11. Громыко А.А. Становление нового мирового порядка//США-Канада - №11. – 2002. – С.78-88. 12. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.:”Наукова Думка”, 2004. – 390 с. 13. Губський Б.В. Конкурентоспроможність економіки України: посттрансформаційна перспектива. – К.:ІВЦ “Діловий контракт”, 2004. – 344 с. 14. Гура В. Третій світ і глобальні реалії//Політика і час. – №6. - 2001. – С.41-47. 15. Давыдов А.Ю. Внешние факторы роста американской экономики в эпоху глобализации//США-Канада. - №3.- 2004. – С.3-18. 16. Дацьків Р.М. Економічна безпека у глобальному вимірі//Актуальні проблеми економіки. – №7. - 2004. – С.143-153. 17. Дацьків Р. Глобальні економічні війни та національна безпека // Банківська справа. – №1. - 2005. – С.30-36. 18. Делягин М.Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации: Курс лекций./ Институт проблем глобализации (ИПРОГ). – 3-е изд., перераб.и доп. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 768 с. 19. Джеймс К. Кризис глобализации// Проблемы теории и практики управления. – №6. - 1999. – С.32-36. 20. Дилигенский Г.Г., Римашевская Н.М. Глобализация, население, человек// Труды Фонда Горбачева. Т.7. – М. – 2001. – 357 с. 21. Долгов С.И. Глобализация экономики: новое слово или новое явление? – М.: ОАО «Из-во «Экономика», 1998. – 215 с.