Страхова справа в Україні та основні методи її удосконалення

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ 6 1.1. Сутність та функції страхування 6 1.2. Класифікація страхування 16 1.3. Державне регулювання страхової діяльності 23 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ 34 2.1. Активи страховиків та сформовані страхові резерви 34 2.2. Аналіз страхових виплат страховими компаніями 43 2.3.Загальні тенденції розвитку страхового ринку в Україні 55 РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СТРАХОВОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ 68 3.1. Досвід страхової діяльності зарубіжних країн 68 3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхової справи в Україні 79 3.3. Напрями та методи підвищення ефективності страхової діяльності в Україні 90 ВИСНОВКИ 97 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 103 ДОДАТКИ 108

Вступление: ВСТУП Актуальність теми. Реформування всієї системи економічних відносин, соціальні перетворення та трансформаційні зрушення, що відбуваються в Україні, надають особливої ваги розв’язанню проблем страхового захисту, спонукають до пошуку дієвих механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників та їх ефективного використання під час здійснення страхової події. Одним з важливих індикаторів стану економіки будь-якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхової галузі, що забезпечує надійні гарантії відновлення поруше¬них майнових прав та інтересів на випадок втрат, заподіяних непередбачуваними об¬ставинами. Міжнародний досвід свідчить, що страхування у ринковій економіці є ефективним способом захисту всіх суб’єктів ринку та кожного окремого власника, важливим чинником стабільності суспільного виробництва, неперервності та безперебійності відтворювального процесу, одним із головних джерел залучення інвестиційного капіталу до національної економіки. Страхування посідає важливе місце не лише у конкурентному ринковому середовищі, а й відіграє ключову роль в економічному і соціальному прогресі всього суспільства. Страхува?ння – одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, пожеж, крадіжок, страхування життя та ін.). З іншого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату. Страхування є послугою, яку надають за певну платню за цінами, що покривають витрати і приносять прибуток, а економічний простір, на якому реалізуються операції з купівлі-продажу цієї послуги, є ринком. Особливо актуальною є проблема формування та подальшого розвитку страхового ринку для країн із перехідною економікою, зокрема, для України, де відбуваються кардинальні зміни в економічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення наукового дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у галузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство. Страховий ринок у сучасній економіці не нове явище, він функціонує у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими ринками, що і дає підставу розглядати його як комплексну модель, яка об'єднує необмежену кількість інших ринків, наявних за законами ринкової економіки. У сучасній економіці страхування виступає в ролі фінансового стабілізатора, що дозволяє суспільству компенсувати збитки, що наступають унаслідок непередбачених випадкових подій, що наносять шкоду державі, бізнесу і людині. Техногенне середовище, в якому ми живемо сьогодні, екологічні й соціальні умови у декілька разів збільшують ризики, що загрожують людині, і породжують небачені в колишні часи катастрофічні збитки. Без створення страхових фондів суспільство було б не в змозі справлятися з виникаючими проблемами і «заліковувати рани», нанесені економіці та особисто кожному з нас. Крім того, фінансові ресурси, що накопичуються в страхових фондах, служать істотним джерелом інвестування народного господарства. Ці обставини роблять страхування важливою галуззю фінансового сектора. Дослідженню даної проблеми присвячено наукові праці ряду зарубіжних та вітчизняних вчених, серед яких В. Берг, А. Вагнер, А. Манес, Дж. Садлер, Д. Бланд, П. Самуельсон, В.Д. Базилевич, В. Бабенко, О.Д. Вовчак, О.А. Гвозденко, В.Б. Гомелля, Л.А. Орланюк-Малицька, С. Осадець, М. Мних, Г. Козоріз, Я. Лінчинський, Н. Ткаченко, Л.І. Рейтман, Т.А. Ротова, А.С. Руденко, Б.Ю. Сербіновский, Ю.М. Журавльов, В.В. Шахов, А.К. Шихов та ін. Однак треба зазначити, що при визначенні поняття страховий ринок в економічній літературі автори недостатньо уваги приділили процесу формування і функціонування цього ринку, котрому належить виняткова роль у створенні, мобілізації та використанні страхових фондів. Предмет дослідження: економічні відносини що виникають на страховому ринку. Об’єкт дослідження: страховий ринок України. Метою дипломної роботи є аналіз основних аспектів формування страхового ринку в Україні та з'ясування основних тенденцій його розвитку. Мета дипломної роботи визначає основні завдання: ? визначення сутності, функцій та класифікацій страхування; ? дослідження державного регулювання страхової діяльності; ? аналіз страхових виплат страховими компаніями та їх активів і сформованих страхових резервів; ? характеристика сучасних тенденцій розвитку страхового ринку в Україні; ? аналіз досвіду страхової діяльності зарубіжних країн; ? визначення проблем та перспектив розвитку страхової справи в Україні; ? розробка напрямів та аналіз методів підвищення ефективності страхової діяльності в Україні. У процесі дослідження використовувались такі методи: діалектичний метод пізнання, системний, комплексний та структурно-функціональний підхід, кількісний аналіз, методи дедукції та індукції, аналізу та синтезу.

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, на основі дослідження проведеного у даній дипломній роботі можна зробити висновки. У першому розділі ми розглянули сутність та види страхування, його класифікацію, особливості державного регулювання страхового ринку. Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування виконує наступні функції: • ризиковану, • створення і використання страхових резервів (фондів), • заощадження коштів, • превентивну. Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об’єк¬том державного регулювання з метою забезпечення його стабільного функціонування. Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені: • Конституцією України; • міжнародними угодами, які підписала й ратифікувала Україна; • Цивільним кодексом України; • Законами та постановами Верховної Ради України; • Указами та розпорядженнями Президента України; • декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України; • нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України; • нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю; • нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України. У другому розділі дипломної роботи проведено аналіз сучасного стану страхового ринку України. У сучасних умовах страхові організації займаються не тільки страховою діяльністю, але й інвестиційно-фінансовою, використовуючи для цього тимчасово вільні кошти зі страхових резервів та інших нагромаджень. Внаслідок цього грошовий обіг страхової організації більш складний, порівняно з іншими комерційними структурами. На українському страховому ринку продовжують превалювати негативні тенденції. Підсумки 2009 року і І кварталу 2010 року маловтішні для компаній, які займаються класичними видами страхування. Особливо це стосується страхування рухомого і нерухомого майна, що виступає об'єктом застави при банківському кредитуванні. У І кварталі 2010 року скоротилися в чистому вираженні платежі і виплати, збільшилася заборгованість по страхових відшкодуваннях порівняно з аналогічним періодом 2009 року, зокрема: • валовий показник по преміях – залишився на рівні 2009 року (зріс лише на 0,4%, до 4,7 млрд. грн.) і валовий показник по виплатах – зменшився на 16,7%, до 1,3 млрд. грн.; • показник чистих премій і виплат (без обліку премій і виплат по договорах вихідного перестрахування з резидентами України) – відповідно на 12,7%, до 2,7 млрд. грн. і на 11,4% до 1,2 млрд. грн. Станом на 31.03.2010 р. обсяг загальних активів страховиків становив 41 312,1 млн. грн., що на 4,2% більше, ніж на відповідну звітну дату 2009 року, а величина активів, визначених ст. 31 Закону України «Про страхування», збільшилась на 3,3% (до 23 515,6 млн. грн.), відповідно. Разом з тим, основною проблемою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів у зв’язку з призначенням тимчасової адміністрації в банківських установах, у яких відкриті депозити страховиків, зростанням ризику невиконання зобов’язань перестраховиками-резидентами. Страхові резерви по особистому, майновому страхуванню і страхуванню відповідальності утворюються із страхових внесків і призначаються для забезпечення виконання прийнятих страховиком страхових зобов'язань як страхові виплати при настанні страхових випадків. Тенденція зниження чистих премій і виплат спостерігається по більшості видів, що відносяться до так званого класичного страхування. Причинами низького рівня страхових виплат в Україні слугують: непоінформованість власників полісів з питання своїх прав; необґрунтоване завищення страховими компаніями розмірів страхових тарифів; відмова страховиків розробляти й виводити на ринок нові продукти, які мають досить високий ступінь ризику, порівняно з уже наявними; низький розвиток класичного страхування; невиконання окремими страховиками взятих зобов'язань перед страхувальниками. Кризові явища на ринку ще більше загострили проблеми в українському страхуванні. На даний момент усе більш очевидно, що страхування, на жаль, поки не стало по-справжньому самостійною фінансовою послугою. Якщо говорити про добровільні види страхових послуг, то в корпоративному секторі вони виявляються найчастіше для мінімізації відрахувань від бізнесу на користь держави, допомагаючи оптимізувати фінансові потоки в корпоративному секторі. А в роздрібному сегменті багато видів добровільного страхування в 2005-2008 рр. стали, по суті, обов'язковим атрибутом кредитного буму, що спостерігався. За результатами І кварталу 2010 року відмічалися темпи спаду більшості показників страхової діяльності (табл. 2.6.), у порівнянні до відповідного періоду 2009 року динаміка показників свідчила про такі тенденції: • на 8,0% зменшилась кількість укладених договорів, при цьому кількість договорів, укладених з фізичними особами, зросла на 7,9% (за винятком договорів з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, їх кількість у І кварталі 2010 році становила 118 458 817 одиниць і також зменшилась на 8,9%); • на 0,4% збільшились обсяги надходжень валових страхових премій, а обсяг чистих страхових премій зменшився на 12,7%; • на 16,7% зменшились валові страхові виплати/відшкодування, а обсяг чистих страхових виплат зменшився – на 11,4%; • на 23,0% збільшилися обсяги вихідного перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку збільшились на 27,4%, а на зовнішньому зросли на 1,4%; • на 2,9% зменшився обсяг страхових резервів; • на 4,2% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів – на 3,3%; • загальна кількість страхових компаній становила 444, у тому числі СК "life" (життя) – 70 компанії, СК "non-life" (не-життя) – 374 компаній. Третій розділ присвячений вивченню питання удосконалення страхової справи в Україні. Весь 2009 рік та І квартал 2010 року на ринок страхування в Україні впливали в основному негативні аспекти. Наскільки довго триватиме стагнація сфери страхових послуг, багато в чому залежить не стільки від зовнішніх чинників. Формування нового складу уряду і, зокрема, заміна керівного складу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг відбувалося на тлі стагнації страхового ринку. Його учасники "завмерли чекаючи " неминучих, але, назрілих і необхідних змін принципів і правил роботи. Оголошені державою бачення і пріоритети розвитку страхового сектора не можуть не викликати стриманого оптимізму в тому, що страхування, можливо, одержить у майбутньому шанс розвиватися як самостійна фінансова послуга. Світовий страховий ринок сформований на основі інтеграції страхових ринків високо розвинутих країн світу, підштовхує менш розвинуті національні страхові ринки до адаптації місцевих стандартів до міжнародних. Для освоєння таких стандартів, необхідно створити відповідні інститути та механізми, а це не просто, бо пряме запозичення чужого досвіду неможливе. Чуже середовище їх відштовхує, вимагаючи створювати інститути і механізми, які одночасно відповідають вимогам часу й враховують традиції національного страхового ринку. Впродовж декількох останніх років глобалізація страхових відносин проявляється більш чіткою. Сьогодні в Україні вже досить успішно працюють міжнародні страхові компанії. Кризові явища будуть і далі змушувати працюючих учасників страхового ринку переглядати структуру своїх портфелів, обережно, але планомірно і поступово збільшувати страхові тарифи по добровільних видах страхування, особливо в автотранспортному. Дані дії будуть викликані цілим рядом причин, у тому числі: • проблематичністю одержання в 2010 році відчутних інвестиційних доходів від розміщення активів, а також від неосновної діяльності; • прогнозованим зниженням обсягів премій по добровільному автострахуванню (КАСКО) в 2010 році, з урахуванням стагнації автокредитування і можливої відмови ряду клієнтів від продовження договорів; • обмеженими можливостями переформувати свої страхові портфелі, зменшивши в них частку "моторних" ризиків; • зростанням обсягу середньої страхової виплати не менш ніж на 15-25%, зокрема, через подорожчання вартості послуг асистентських компаній, оцінювачів (як юридичних, так і фізичних осіб), послуг СТО (запчастини й т.д.), можливих коливань валютного курсу. Одним з базових компонентів розвитку страхового ринку в 2010 році може стати обов'язкове страхування. Зокрема, відкладене "на потім", але, проте, прогнозоване зростання тарифів на обов’язкове страхування автоцивільної відповідальності може привести до збільшення обсягів зборів по даному виді на 10-25%, при цьому розмір середньої виплати може збільшитися на 30-40%, а кількість страхових компаній, що працюють у даному сегменті, знизиться. Головним викликом 2010 року стануть нові регуляторні вимоги. Після декількох років відсутності вимог до резервів, страховикам прийдеться в 2010 році привести свої активи у відповідність із вимогами комісії. Процес може викликати скорочення активів, оскільки страховикам потрібно позбутися від «мусорних» акцій, переоцінених у сотні разів. У такий спосіб у першому півріччі 2010 року буде відбуватися очищення ринку від компаній, нездатних виконати прийняті на себе зобов'язання. Крім того, важливим питанням в умовах кризи є поступове і вибіркове включення страхового ринку України у процес глобалізації страхових відносин. Необхідно адаптувати національні страхові продукти до вимог світового ринку, підвищити їхні параметри до конкурентоспроможного рівня. Підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних страхових продуктів – основа включення страхового ринку України в процес глобалізації страхових відносин.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Закон України "Про страхування"// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, №18, ст. 78. (поточна редакцiя вiд 14.08.2009 р.). 2. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №1, ст. 1. 3. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №47-48, ст. 372. 4. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №1, ст. 2. 5. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, №1, ст. 1. 6. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. с. 215. 7. Асабина С. Н. Зарубежная практика рейтинговой оценки страхових организаций // Страховоє дело. 2001. № 10. с. 12–21. 8. Борисова, В. А., Огаренко О.В/Організаційно-економічний механізм страхування – Суми: Довкілля, 2001. с. 194. 9. Бланд Д. Страхование: Принципы и практика. – М.: Финансы и статистика, 2007. с. 416. 10. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 2005. с. 352. 11. Біленчук Д. П., Біленчук П. Д., Залетов О. М., Клименко Н. І. Страхове право України. Підручник для вищих навчальних закладів. – Київ: Атіка, 2006 – 361 с. 12. Барановський О.І. Розвиток страхового бізнесу в Україні//Фінанси України. 2007. № 8. с. 85–94. 13. Болюх М. А., Зурчевський В. З., Горбаток М. І. Економічний аналіз: Навч. Посібник – К.: 2001. с. 211. 14. Внукова Н.Н., Соцiальне страхування. Кредитно-модульний курс, ЦУЛ, – 2009. 412 с. 15. Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін. Страхування: теорія та практика. – Х., 2004. с. 196. 16. Внукова Н. М. Методичні особливості рейтингування страхових компаній//Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Шевченка. – 2000. – Вип.46. с. 53–54. 17. Внукова Н. М., Сокіл С. В. Оцінка активів страхових компаній// Фінанси України. – 2002. – № 4 с. 126–132. 18. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. – Тернопіль: «Економічна думка», 2001. с. 256. 19. Вовчак О.Д. Страхування: навч. посібник. – 2-ге вид. випр. і доп.. – Л.: Вид-во "Новий Світ-2000". 2005. с. 480. 20. Годин А. М., Демидов С. Р., Фрузина С. В. Страхование: Дашков и Ко, 2010 г. с. 504. 21. Головко А.Т. Основи довгострокового страхування: навч. посіб./А.Т. Головко, М.П. Денисенко, І.О. Ковтун, В.Г. Кабанов. – К.: Вид-во "Алерта", 2007. с. 444. 22. Гомелля В. Б., Страхование., Университетская серия Маркет ДС, –2010 г. 512 с. 23. Г.В. Миськів, Р.А. Крамченко. Вплив фінансової кризи на динаміку страхового ринку України// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. Вип. 20.5. - с.235-239. 24. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., пр. та доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. с.298. 25. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. – К.: Товариство «Знання», 2007. с. 395. 26. Єлейко Я. І., Кандибка О. М., Лапішко М. Л., Смовженко Т. С. Основи фінансового аналізу. – Львів: Лівівський банківський інститут НБУ, 2001. с. 410. 27. Ефимов С.Л. Деловая практика страхового агента и брокера: Учеб. пособие: Страховой полис, ЮНИТИ, 2006. с. 240. 28. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.посіб. – К.: 3нання-Прес, 2002. с. 353. 29. Історія страхування: Підручник/С.К. Реверчук, Т.В. Сива, С.І. Кубів, О.Д. Вовчак; За ред. С.К. Реверчука. – К.: Знання, 2005. с. 213. 30. Иванова М.В., Оценка и регулирование платежеспособности страховых компаний в странах Европейского союза и России, АНКИЛ, – 2010 102 с. 31. Комарівський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. Навч. посіб. – К.: “Українська енциклопедія” імені М. П. Бажана, 2006. с. 175. 32. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: ТОВ "Знання". 2002. с. 265. 33. Короткова Ю. Е., Жирова Г. В. Страхование. Краткий курс Серия: Скорая помощь студенту.: Окей-книга, 2010 г. с. 176. 34. Костенко Н. Нерезидент тут править бал//Галицькі контракти. – 2008. – № 25. с. 14-15. 35. Косаренко Н. Н., Правовое обеспечение публичных интересов в сфере страхования, Волтерс Клувер, – 2010 г. 312 с. 36. Краснова Й., Казей Й., Намсараев Д. Некоторые аспекты страхового маркетинга//Страховое ревю № 2, 2002. с.20-29. 37. Ларіонова Л. Страховий ринок в Україні: Яким йому бути?//Фінанси України. 2006. № 8. с. 99-101. 38. Левант Н.А., Журавлев Ю.М. Перестрахование в условиях становления и развития рынка // Финансы. 2005. № 7. с. 51–56. 39. Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок. Навч. посіб. – К.: Каравела, 2003. с. 240. 40. Мюллер П. Міжнародне перестрахування, як необхідний елемент залучення українського страхового ринку в міжнародні ринки страхування та перестрахування//Страхова справа. 2007. № 2 (2). с. 41-43. 41. Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз. – К.: КНЕУ, 2002. с. 354. 42. Пацурія Н.Б. Страхове право України: навч. посіб./Н.Б. Пацурія. – К.: Вид-во "Юрінком Інтер", 2006. с. 176. 43. Піратовський Г. Л. Страховий бізнес: управління розвитком. – К.: КНТЕУ, 2006. с. 190. 44. Ринок страхування життя в Україні: Проблеми та перспективи розвитку // Наука й економіка, 2010 р., № 2 (18). - с. 93-99 45. Райхер В. К. Общественно-исторические типы страхования. – М.: ЮКИС, 2002. с. 240. 46. Скамай Л. Г. Страховое дело. Серия: Высшее образование: Инфра-М, 2010 г. с. 336. 47. Слєсарук С. Відчуття страху//Контракти – 2008. № 12. с. 23-27. 48. Соколенко С. Сучасні світові ринки та Україна: Наук. вид. – К.: Демос, 2007. с. 354. 49. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. К.: МАУП. – 2000. с. 206. 50. Страхове право України./За ред. Біленчука П.Д.,Філонюка О.Ф. – К.: Аттіка, 2008. с. 111. 51. Страхові послуги: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/За загальною редакцією Т.М.Артюх. – К.: КНЕУ, 2000. с. 123. 52. Страховое дело: Учебник/Под ред. Л. Й. Рейтмана. – М.: Рост, 2003. с. 530. 53. Страхование: экономика, организация, управление. Под ред. Черновой Экономика, В 2-х т. Т. 2., – 2010, 671 с. 54. Страхование. Экономика, организация, управление. В 2 томах. Том 1: Экономика, 2010 г. с. 752. 55. Словарь страховика/Єфимов С.Л., Лозовский Л.Ш., Райзберг Б.А., - М.: ОАО «НПО» Издательство «Экономика», 2000. 56. Страхування: Підручник/Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. с. 395. 57. Хованов А. Продажа страховой услуги//Страховое ревю №7, 2000. с. 27-29. 58. Шахов В.В. Страхование: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2001 с. 285. 59. Шелехов К. В., Бігдаш В. Д. Страхування: Навч. посібник.– К.: МАУП, 1998. с. 250. 60. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. с. 300. 61. Щеглова Е. Страховые ритейлеры//Инвест-Газета. – 2007. с. 15-18. 62. Щербаков В.А. Страхование: Учебное пособие -3-е, перер. КноРус -2009. 320 с. 63. Юлдашев Р., Шаплико Д. Клиентская база страховой компании: свойства и инструменты формирования//Страховое дело №2, 2000. с. 20-23. 64. Федорова Т.А. Страхование: Учебник/Под ред. Т.А.Федорова – 2 из. перер. и доп.- М.: Экономистъ, 2006. с. 301. 65. Худяков А. И. Теория страхования: Статут, 2010 г. с. 656. 66. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України/ http://www.dfp.gov.ua 67. Офіційний сайт Верховної Ради України/ http://portal.rada.gov.ua/ 68. Офіційний сайт періодичного видання «Дебет кредит»/ http://www.dtkt.com.ua/documents/ukr/2000/42/42nov21c.html 69. Офіційний сайт рейтингового агентства «Кредит – Рейтинг»/ http://www.credit-rating.ua/