Проектування структури управління підприємством

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 5 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 8 1.1.Сучасні підходи до формування та розвитку організацій 8 1.2.Сутність структури управління організацією 11 1.3.Характеристика основних моделей організаційних структур управляння 21 1.4.Основні підходи до проектування структури управління 30 2.АНАЛІЗ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТОВ «БРІГЗ» 44 2.1.Техніко-економічна характеристика ТОВ «Брігз» 44 2.2.Аналіз основних показників діяльності 46 2.3.Аналіз структури управління 59 3.ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 67 3.1.Актуалізація методичних аспектів формування організаційних структур управління 67 3.2.Логістичні засади перетворення організаційних структур управління 72 3.3.Аналіз ефективності структури управління підприємством з застосуванням персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ) 89 ВИСНОВКИ 103 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 108 ДОДАТКИ 112

Вступление: ВСТУП Нова стадія розвитку людства – «постіндустріальна епоха», яку відомий англійський економіст П. Друкер назвав «епохою, що не має закономірностей» і яка ознаменована зародженням технології стратегічного управління підприємством, вимагає нових підходів до формування структур управління організацією. Аналізуючи методи управління сучасними компаніями з позиції кібернетики, можна зазначити, що в умовах інтенсифікації і глобалізації конкуренції, швидкого технічного і технологічного розвитку, світових економічних криз, негативних демографічних чинників зовнішні критерії стають частиною внутрішньофірмового управління, а отже, систему управління підприємством потрібно будувати на засадах синергетики (самоорганізації і саморозвитку). Ефективність будь-якого підприємства багато в чому залежить від того, наскільки його керівництву вдається освоїти й практично застосувати передові методи управління, що забезпечують перетворення діяльності підприємства відповідно до реальних вимог ринкової системи господарювання. Впродовж ХХ століття демонструвався бурхливий розвиток знань в області керівництва підприємствами, що споконвічно складалося в здійсненні владних повноважень. Однак, надалі, у міру розвитку класичної теорії організації, зміст керівництва підприємствами розширювався за рахунок включення в нього функції організації, потім – планування й, нарешті, із середини минулого століття – функції управління. Різні етапи формування поглядів на зміст керівництва знайшли відбиття у вживанні різних назв посад керівників підприємств: начальник, директор, керівник, менеджер. Сучасні ринкові умови є постійним чинником розвитку менеджменту підприємств, що наповнює його усе новим і новим змістом, що відповідає потребам вирішувати завдання, які виникають через змінний характер середовища. Відомо, що менеджмент здійснюється за допомогою низки функцій: прогнозування, планування, організації, мотивації, регулювання, координації, контролю, обліку тощо. Будь-який компонент менеджменту підприємства вимагає своєї матеріалізації у вигляді певних елементів і зв'язків: служб, посадових осіб, методів прийняття рішень, форм взаємодії, видів підпорядкованості, координації й т.п. Якщо необхідний компонент менеджменту «не встановлений», то й відповідні йому завдання не вирішуються, що означає провал у відповідній сфері керівної діяльності на підприємстві. Це й обумовлює актуальність постійного вдосконалювання системи проктування структур управління. На жаль, до теперішнього часу, як у теорії, так і в практиці підприємств є чимало протиріч і неоднозначних думок щодо структур управління, її об'єктів, границь впливу, а звідси й неможливість систематичного вдосконалювання кваліфікації керівного персоналу, що зменшує якість керуючої діяльності на підприємствах. Однією з актуальних проблем є подолання неоднозначності в розумінні співвідношення функції організації в складі менеджменту й організації як загальної характеристики якості здійснення будь-якої діяльності. У результаті цього на більшості підприємств практично не проводиться цілеспрямована й систематична робота з моніторингу діючої організації або її вдосконалення. Це означає, що багато в чому не використовуються значні резерви, які притаманні будь-якої організації, виявлення яких виливається в реальне зменшення непродуктивних видатків, прискорення процесів, розширення сфери впливу підприємства на ринку. Ідея нових підходів до проектування організацій належить провідним західним ученим в галузі економіки і менеджменту П. Друкеру, І. Ансоффу, М. Хаммеру і Дж. Чампі та ін. Пітер Друкер у своїй доповіді «Бізнес і управління», яку він зробив на загальноамериканській конференції «Створення нових організацій» (1994 р.), зауважив, що у новому столітті основи діяльності компаній набудуть принципових змін, а саме: відбудеться перехід від компаній, що «ґрунтуються на раціональній організації», до компаній, «що ґрунтуються на знаннях і інформації». І. Ансофф в книзі «Стратегічне управління» обґрунтовує пряму залежність успішності реалізації обраної стратегії від ефективності організаційних змін на підприємстві. М. Хаммер і Дж. Чампі запропонували якісно нову концепцію внутрішньофірмового менеджменту, яку вони виклали у книзі «Реінжиніринг корпорації. Маніфест революції у бізнесі». Ця концепція передбачає докорінний перегляд традиційних основ побудови компаній і їх організаційної культури, радикальне перепроектування бізнес-процесів. Мета дипломної роботи: вдосконалити систему проектування структури управління підприємством. Основні завдання дипломної роботи: • вивчити сучасні підходи до формування та розвитку організацій; • з’ясувати сутність структури управління організацією; • охарактеризувати основні моделі організаційних структур управління; • проаналізувати основні підходи до проектування структури управління; • здійснити аналіз структури управління підприємством ТОВ «Брігз»; • вдосконалити процес проектування структури управління підприємством. Об’єкт дослідження: система управління в ТОВ «Брігз». Предмет дослідження: процес проектування структур управління на підприємствах. Інформаційною базою є праці вітчизняних та зарубіжних науковців, нормативно-законодавча база та звітність підприємства.

Выводы: ВИСНОВКИ На основі дослідження, проведеного у дипломній роботі, можна зробити наступні висновки. Одним з реальних напрямів підвищення ефективності менеджменту є видозмінення традиційних структур управління, заснованих на вузькій функціональній спеціалізації, і перехід до нових управлінських структур, орієнтованих на ринкові відносини, нові форми господарювання, підприємницьку активність, інтеграційні тенденції в соціально-економічному середовищі. Згідно з виробничою й загальною структурою підприємства формуються конкретні органи управління (нею). Водночас поділ праці у сфері управління зумовлює групування однорідних за функціями робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарату управління. Це означає, що управлінських персонал підприємства поділяється на, лінійний та функціональний (штабний, апаратний). Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом. Функціональний же персонал допомагає лінійному керівництву виконувати функції управління своїми підрозділами (службами, відділами). При цьому між лінійними керівниками та посадовими особами апарату виникають певні організаційні відносити. Сутність лінійних та апаратних органів управління і відносини між ними утворюють систему управління фірмою. Структура управління організацією - сукупність спеціалізованих функціональних підрозділів, взаємозалежних у процесі обґрунтування, розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом господарювання – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. Ієрархія управління - інструмент для реалізації цілей фірми і гарантія збереження системи. Чим вище ієрархічний рівень, тим більше обсяг і комплексність виконуваних функцій, відповідальність, частка стратегічних рішень і доступ до інформації. Одночасно ростуть і вимоги до кваліфікації й особиста воля в управлінні. Чим нижче рівень - тим більше простота рішень, частка оперативних видів діяльності. Організаційна структура управління повинна бути адекватною соціально-культурним умовам організації, що виявляє істотний вплив на рішення відносно рівня централізації і деталізації, розподілу повноважень і відповідальності, міри самостійності і масштабів контролю керівників і менеджерів. Елементами структури є окремі працівники, служби й інші ланки апарата управління, а відносини між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято підрозділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер узгодження і є, як правило, однорівневими. Визнання наявності «проектування структури управління» цілком аналогічно розумінню того, що поряд з будь-якою функцією менеджменту є розуміння наявності особливої професійної діяльності, пов'язаної з даною функцією. Наприклад, планування, що включає специфічну «техніку» планових розрахунків, що здійснюються професійними працівниками – плановиками, також дає підставу для розуміння розходжень у здійсненні планування як функції менеджменту й планової діяльності. Без повної ясності в цих питаннях неможливе ефективне й професійне керівництва підприємствами. Проектування структури управління у цілому не розглядається як особливий об'єкт менеджменту, внаслідок чого відсутній у явному виді й відповідний суб'єкт керівництва цією діяльністю. Функціональна структура організаційного менеджменту повинна відображати весь часовий спектр організації, що проявляється: щодо здійснення діяльності – у порядку прийняття організаційних рішень і організаційного проектування; у процесі діяльності – у порядку організаційного розпорядництва й контролю здійснення організаційних рішень; після здійснення діяльності – у порядку організаційної діагностики й аналізу відповідності організації програмі цілей і завдань підприємства. Організаційна схема - це статичний малюнок, що складається з вертикальних і горизонтальних ліній. Неформальна організація динамічна, і всі можливі зв´язки всередині неї дуже важко відобразити. У неформальній організації немає менеджерів, але в ній є лідери. Вона не має ієрархії влади, зв´язки в ній - громадські. В ній немає формальних правил, вона керується вільно, за допомогою суспільних норм. В другому розділі було здійснено аналіз структури управління підприємством ТОВ «Брігз». Місією підприємства є забезпечення ринку дитячим одягом та іграшками із метою задоволення попиту, а також отримання прибутків від діяльності та забезпечення справедливої винагороди працівникам фірми. Аналіз показників діяльності показав наступне: слід відмітити позитивну тенденцію щодо зростання обсягу реалізації продукції підприємства в 2009 році порівняно із 2008 роком. Виручка від реалізації зросла на 35,91%, а собівартість на 98,41%. Зростання собівартості опереджає зростання виручки від реалізації, що є негативним моментом. Основними факторами, що спричинили зростання собівартості продукції є підвищення закупівельних цін. Тому слід вживати заходи по збільшенню обсягів реалізації продукції ТОВ “Брігз” має чітко визначену структуру управління, розподілення обов’язків і відповідальності. Дана структура – лінійно-функціональна. Її особливостями є: наявність функціональних ланок; функціональні спеціалісти здійснюють не лінійний вплив на нижній рівень, а функціональний. В третьому розділі було розроблено напрямки вдосконалення проектування структури управління підприємством. У більшості вітчизняних організацій існуюча ОСУ склалася як результат стихійного розвитку бізнесу, віддзеркалення життєвого шляху становлення організації. Її формування визначалося волею підприємців-засновників. Як правило, така структура погано пристосована для адекватного реагування на виклики сьогоднішнього дня. Інтуїтивно розуміючи це, керівники проводять ротацію кадрів, влаштовують реорганізацію і приступають до моделювання структури на нових принципах, враховуючи інтереси бізнесу і його логіку. Практика показує, що управління змінами ОСУ може відбуватися в різноманітних ситуаціях і мати різні форми реалізації. Ключовим об'єктом перетворень стають зв'язки, що виникають між внутрішніми елементами, кадровими параметрами організації, різними видами загроз, основними інструментами управління змінами. Насамперед необхідно чітко виявити ці зв'язки, а потім зробити обґрунтовані оцінки адекватності стану організації й інструментарію реалізації змін. Достатньою умовою успішних організаційних перетворень стає наявність чинників стабільного розвитку середньотермінової перспективи (наприклад: сприятлива можливість доступу до передової технології, сприятлива ринкова кон'юнктура за наявності конкурентної переваги, можливість інвестування тощо) або ж назріває проблема, яка являє собою загрозу для організації. Треба провести велику роботу щодо формування оптимальної структури управління ТОВ «Брігз», що дасть змогу встановити раціональне співвідношення чисельності керівників, спеціалістів і інших управлінських працівників-виконавців. Актуальним завданням управління досліджуваним підприємством є забезпечення конкретної участі кожного працівника у виконанні тих або інших управлінських функцій. Тому необхідно розмежовувати функції управління між штатним управлінським персоналом, органами управління та працівниками. В апараті управління підприємства є працівники, зайняті встановленням мети, плануванням, розробкою рішень, організацією її виконання, мотивацією та контролем. Подальша спеціалізація та поділ праці відбувається шляхом конкретизації окремих складових конкретної (специфічної) функції та закріплення їх за функціональним підрозділом чи працівником. Дослідження показало, що функціональний поділ праці в ТОВ «Брігз» виражає загальні риси процесу праці трудового колективу. Організаційна структура управління на досліджуваному підприємстві є лінійно-функціональною. У цілому вона відповідає сучасним вимогам і завданням, які стоять перед ТОВ «Брігз» і є досить гнучкою. При функціональній підпорядкованості керівник має право віддавати вказівки за конкретною виробничою функцією, незалежно від того, хто її виконує. Таким чином, аналіз ефективності управлінської діяльності в підприємницьких структурах має давати змогу виявити резерви її підвищення.

Литература: СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Ансофф И. Стратегическое управление / Ансофф И. ; пер. с анг. Л.И. Евенко; предисловие к руському изданию Л. И. Евенко. – М.: Экономика, 1989. – 519 с. 2. Башнянин Г., Загорський В., Рехлецький Є. Ринкові економічні системи: проблеми структуризації, типологізації і становлення в перехідних економіках// Соціально-економічні дослідження в перехідний період (щорічник наукових праць). НАН України, інститут регіональних досліджень. – Львів: ІРД. – 1997, вип. ІІ. – С. 258-263. 3. Гірняк О.М. Нормативи чисельності управлінського персоналу – важливий фактор формування організаційних структур управління// Поліграфія і видавнича справа. Наук.техн. зб. УАД, № 40. – Львів, 2003. – С. 129-134. 4. Гвишиани Д.М. Организация и управление. - 3-е изд., перераб. - М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. - 332 с. 5. Джексон Грейсон младший, Карла О’Делл. Американский менеджмент на пороге XXI века: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1991. - 319 с. 6. Довбня С.Б. Актуалізація методичних аспектів формування організаційних структур управління / Вісник Національної металургійної академії України. – 2008 р. 7. Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке / Друкер П. ; пер. с англ. Н. М. Макаровой ; предисловие к русскому изданию П. Друкера. – М. – СПб.-К.: Вильямс, 2000. – 270 с. 8. Джонсон Р., Каст Ф., Розенцвейг Д. Системы и руководство (теория систем и руководство системами) –М.: Советское радио, 1971. – 648 с. 9. Колосов А.Н. Адаптивная организация деятельности предприятия: Монография. – Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2008. – 440 с. 10. Катренко А. В. Системний аналіз об'єктів та процесів комп'ютеризації: навч. посібник / Катренко А. В. – Львів: «Новий світ-2000», 2003. – 427 с. 11. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. –К.: Знання; КОО, 1999. – 556 с. 12. Кондратьев В.В., Краснова В.Б. Реструктуризация управления компанией: 17-модульная программа для менеджеров “Управление развитием организации”. Модуль 6. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 272 с. 13. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией: Учебник для ВУЗов. –М.: Русская Деловая Литература, 1998. – 768 с. 14. Колпаков В.М. Методы управления. - К.: МАУП, 1997. - 160 с 15. Кузьмін О.Є., Ярошевич Н.Б. Ресурсний менеджмент – складова виробничого менеджменту// Наук. записки УАД. – Львів. – 2001, вип. 4. – С. 102-106. 16. Ладико І.Ю., Сумцов В.Г. Загальний менеджмент. Навчальний посібник. – Луганськ: Видавництво Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 2004. – 282 с. 17. Мазур И.И., Шапиро В.Д. и др. Реструктуризация предприятий и компаний: Справочное пособие / Под ред. И.И. Мазура. – М.: Высшая школа, 2000. – 587 с. 18. Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 2000. - 700 с. 19. Мильнер Б. З. Теория организации: курс лекций / Мильнер Б. З. – М.:ИНФРА, 1998. – 336 с. 20. Некрасов В.И., Рябцун В.В. Формирование и развитие региональной сетевой экономики: теория и практика. – Ижевск: Изд-во Института экономики и управления УдГУ, 2002. 21. Новаківський І.І. ЛОГІСТИЧНІ ЗАСАДИ ПЕРЕТВОРЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ / Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – 2008 22. Организация производства и управления предприятием: Учебник / О.Г. Туровец, М.И. Бухалков, В.Б. Родинов и др. Под ред. О.Г. Туровца. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 528 с. 23. Плант Р. Электронная коммерция: стратегическое развитие. – СПб.:Питер, 2001. 24. Реинжиниринг корпорации: Манифест революции в бизнесе // М. Хаммер, Дж. Чампи; Пер. с англ. Ю.Е. Корнилович. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2006. – 287 с. 25. Словарь по общественным наукам / Электронная версия / Глоссарий. ру. 26. Структура в кулаке: создание эффективной организации // Г. Минцберг; Пер. с англ.; Под ред. Ю.Н. Каптуревского. –СПб.: Питер,2004. – 512 с. 27. Теория системного менеджмента: Учебник. / Под общ. ред. П.В. Журавлева, Р.С. Сегедова, В.Г. Янченко. – М.: Издательство «Экзамен», 2002. – 512 с. 28. Тихонравов Ю.В. Теория управления: Учеб. курс. - М.: Вестник, 1997. - 336 с. 29. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 716 с. 30. Царев В.В., Канторович А.А. Организационно-экономические преимущества применения электронной коммерции // Хозяйственный механизм переходного периода: Сб. науч. тр. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ,2004. 31. Цигилик І. Функції управління. Їх суть і роль у системі менеджменту// Наукові вісті інституту менеджменту та економіки. – Івано-Франківськ. – 2002, № 1. – С. 103-106. 32. Хаммер M., Чампи Д. Реинжиниринг корпорации: манифест революции в бизнесе.– СПб. Питер, 2000. –332 с. 33. Хаммер М. Реинжиниринг корпорации. Манифест революции в бизнесе / М. Хаммер, Д. Чампи ; пер. С анг. Ю. Е. Корниловой ; предисловие от автора Дж. Чампи. – М.: Изд-во «Манн, Иванов и Фербер», 2006. – 287 с. 34. Хміль Ф.І. Становлення сучасного менеджменту в Україні (проблеми теорії практики). – К., 1996. 35. Bass B.M. Organizational decision making. - Irwin: Homewood, 111, 1983. - 223 p. 36. Canovan M. Nationhood and Political Theory. - Cheltnham: Edward Elgar, 1996. - 423 р. 37. Hammer М. Reengineering Work: Don't Automate-Obliterate. – Harward Business Review, 1997.