Трансформаційні процеси у політичній комунікації періодичних видань: порівняльна характеристика газет "Урядовий кур'єр" (Україна) та "Газета "Виборча" (Польща)

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 7 1.1. Загальні принципи діяльності засобів масової інформації у сфері політики 7 1.2. Політичні функції мас–медіа 24 Висновки 41 РОЗДІЛ ІІ. ПОЛІТИЧНИЙ МЕДІА–КОНТЕКСТ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ (НА ПРИКЛАДІ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР’ЄР") 43 2.1. Історичні аспекти розвитку видання "Урядовий кур’єр" в конкретно-історичних умовах 43 2.2. Аналіз проблематики і жанрових форм відображення соціальних процесів у публікаціях газети "Урядовий кур’єр" 52 2.3. Зв'язки із громадськістю у практиці редакційної діяльності 61 Висновки 71 РОЗДІЛ ІІІ. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЗЕТ "УРЯДОВИЙ КУР’ЄР" (УКРАЇНА) ТА "ГАЗЕТА ВИБОРЧА" (ПОЛЬЩА) 74 3.1. Типологічні ознаки видань 74 3.2. Порівняльний аналіз проблемно–тематичних напрямів 83 3.3. Жанрові та мовностилістичні особливості видань 93 Висновки 102 ВИСНОВКИ 105 ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 112 ДОДАТКИ 119

Вступление: У сучасних умовах засоби масової інформації мають значний вплив на формування громадської думки суспільства та світоглядних орієнтацій окремої людини. Одним із найвпливовіших елементів у системі ЗМІ є політична комунікація, тому динаміка власне її орієнтацій, установок, переконань і цінностей, впливаючи на суспільний світогляд, пришвидшує або гальмує процеси демократизації того соціуму, в межах якого вона діє. Зміни у сприйнятті або несприйнятті політичною комунікацією феноменів державності, політичного лідерства, національної самоідентифікації, егалітаризму та іншого в умовах незалежності сприяють формуванню нового світогляду політичної людини (Zoon politicon за Арістотелем) у посткомуністичних державах і в такий спосіб впливають на стабільність політичних систем. Трансформація політичної системи залежить від динаміки її соціокультурної сфери. Період посткомунізму надав багатий емпіричний матеріал для комунікативістського аналізу, проте основна увага сучасних дослідників зосереджується на аналізі медійного ринку, якісних вимірах ЗМІ загалом, вивченні інформаційних воєн та медіатизації політики. Більшість дослідників вивчають політичну комунікацію в кожній окремо країні, не роблячи порівнянь та узагальнень і не виявляючи тенденцій. Деякі дослідники взагалі не виокремлюють особливості політичної комунікації, а зводять її лише до ПР та комунікаційних політтехнологій у період виборчого процесу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчати специфіку посткомуністичної політичної комунікації як окремого феномена з тільки йому притаманними рисами та особливостями. Глибокі політичні та соціокультурні процеси, пов’язані з трансформацією посткомуністичних держав, потребують науково обґрунтованого розроблення проблеми впливу політичної комунікації на формування та модифікацію цінностей, настроїв та ставлень людини на вказаних теренах. Системний розгляд динаміки орієнтацій людини у посткомуністичних державах під впливом політичної комунікації дає можливість визначити причини політичних змін в Україні, порівняти з політичним життям інших країн колишнього соціалістичного табору, однією з яких є Польща, яка також довгий час не мала політичної самостійності та вела боротьбу за власний політичний простір. Метою дослідження є комплексний аналіз трансформаційних процесів у політичній комунікації періодичних видань України та Польщі, встановлення її впливу на зміну політичних уявлень та колективних настроїв в умовах демократизації соціумів. Об’єктом дослідження є урядові (масові) видання в процесі політичної комунікації України та Польщі, які за час свого існування визначили певну проблематику та мають свою специфіку. Виходячи з цього період дослідження охоплює не тільки сьогодення, нинішні умови функціонування політичних інституцій і, відповідно, особливості сучасних політичних видань, але й етап історичного становлення політичної комунікації незалежних країн, а саме 1989–1990 роки. Предмет дослідження – типологічні характеристики газет "Урядовий кур’єр" та "Газета Виборча". Виходячи з мети роботи, основними завданнями дослідження є: ? виявлення загальних принципів діяльності засобів масової інформації у сфері політики; ? розкриття політичних функцій мас–медіа; ? аналіз проблематики та специфіки громадсько–політичних видань на прикладі газети "Урядовий кур’єр" та "Газета Виборча"); ? здійснення порівняльного аналізу українських та польських політичних видань, а також визначення тих найнеобхідніших позитивних рис, які можна використати для подальшого розвитку вітчизняних політичних видань. Дослідження здійснюється на основі текстів у друкованих періодичних виданнях: "Урядовий кур’єр" (Україна) та "Газета Виборча" (Польща). Вибір саме цих країн для дослідження пояснюється необхідністю здійснення порівняльного аналізу розвитку політичних видань країн колишнього соціалістичного табору. Хоч формально Польща ніколи не входила до Радянського Союзу і вважається європейською державою, все ж вплив соціалістичного режиму вона відчувала значний. Становлення демократії як у Польщі, так і в Україні розпочалось майже одночасно, тому важливим є дослідження напрямків становлення демократії, політичної системи і, зокрема, політичних видань, заснованих з різницею в один рік. Методи дослідження. Для проведення дипломного дослідження було застосовано низку методів: аналітичний метод, методи контент-аналізу та моніторингу (аналіз матеріалів у періодичних виданнях), індуктивний метод (узагальнення та систематизація результатів дослідження), порівняльно-статистичний метод. Провідними методами роботи стали якісний аналіз текстів, компаративний та системний методи підходу до політичних видань в Україні та Польщі. Теоретичне значення дослідження полягає у систематизації основних положень політичної комунікації, дослідженні різних точок зору на роль ЗМІ у сфері політики та особливостей виконання ними своїх політичних функцій. Практичне значення дослідження. Проведений порівняльний аналіз трансформаційних процесів політичної комунікації періодичних видань на прикладі газет "Урядовий кур’єр" (Україна) та "Газета Виборча" (Польща) може бути корисним для студентів, аспірантів та інших осіб, які цікавляться проблемами побудови демократичного суспільства в Україні, політикою та інформаційним медіа–простором. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі політичних функцій ЗМІ в демократичному суспільстві. Вперше об’єднано різнопланові погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників, виявлено їх спільні риси та відмінності. Звуження меж практичного дослідження політичної комунікації у двох державах – Україні та Польщі, так званих "країнах нової демократії", дало можливість виробити методологічний інструментарій для подальших досліджень. Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких має підрозділи, висновків та списку використаної літератури із 70 найменувань. Обсяг дипломної роботи 110 сторінок основного тексту та 7 сторінок списку використаних джерел, що містить 70 позицій.          

Выводы: Отже, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що політична комунікація в умовах системних трансформацій та зміни політико–правового режиму таких країн, як Україна та Польща має свою специфіку, свої особливості, що дозволили простежити шлях демократизації та встановлення демократичних засад розвитку суспільства. Проведення дипломного дослідження дало змогу досягнути поставленої мети – здійснення комплексного аналізу трансформаційних процесів у політичній комунікації періодичних видань України та Польщі, встановлення її впливу на зміну політичних уявлень та колективних настроїв в умовах демократизації соціумів. У процесі виконання дипломної роботи проаналізований значний фактичний матеріал щодо проблем засобів масової інформації та їх функціонування у політичній сфері. Визначено, що значення ЗМІ для політики дуже велике, завдяки чому досягається головна мета демократичного режиму – свобода слова, вираження думок, політичних поглядів тощо. Мас–медіа являють собою складний і багатогранний інститут, який складається з множини органів і елементів, що забезпечують інформування населення про події та явища суспільного життя як всередині певної країни, так і у всьому світі. На прикладі газети "The Times" показано, що за час свого існування ЗМІ перетворились з інформаційного посередника на значиму галузь бізнесу, яка активно впливає на політичні процеси у суспільстві. У роботі вказано на те, що сучасні українські реалії відносин мас–медіа з політикою, владою, ще далеко недосконалі і часто зводяться до висвітлення подій у світлі інтересів певних впливових кіл. Хоча законодавче регулювання ЗМІ, зокрема друкованих в Україні досить розвинене, все ж забезпечити їх належну якість неможливо за допомогою державних важелів. Тут на перший план виходить журналістська культура, етичні засади. Тому регулювання української преси найбільш ефективне через читацьку аудиторію, яка ретельно відбирає ті публікації, які варті уваги в сучасних умовах. Визначено, що засоби масової інформації виконують у суспільстві важливі функції, завдяки яким відбувається ознайомлення суспільства з найважливішими подіями, стимулювання інтересу до навколишньої дійсності, моральне, суспільно–політичне виховання, вироблення власної активної життєвої позиції тощо. Процес трансформації відносин преси і владних структур, наголос на власне політичні функції та детальний аналіз їх впливу на політичні процеси, здійснений виходячи з наукових поглядів найвідоміших дослідників та суспільно–політичного досвіду. Поділ політичних функцій здійснено як за вертикальними зв’язками, так і за призначенням. На трьох рівнях – первинному, вторинному та третьому рівні, виокремлено такі політичні функції мас–медіа, як: забезпечення відкритості або формування загальнодоступного простору; інформаційна; функція контролю; політична соціалізація та інтеграція; політичне навчання і виховання; формування громадської думки та політичної волі. Усі функції тісно взаємопов’язані, перебувають ієрархічному співвідношенні і в сукупності забезпечують ефективність діяльності ЗМІ у сфері політики. Хоча сьогодні спостерігається картина, коли мас-медіа не створюють повної прозорості і викривлюють реальність, показуючи лише певний фрагмент дійсності під певним кутом, у певному форматі, для певної аудиторії, під певним зовнішнім впливом. Аналіз політичних функцій ЗМІ проведений також у напрямку висвітлення дійсної ситуації, в якій вони на даний момент реалізуються. Важливим елементом, окрім цього, є визначення нормативних вимог, які б допомогли забезпечити більш відкриту, прозору політичну комунікацію, що, у свою чергу, є основою для побудови демократичного суспільства. Практичне дослідження політичної комунікації на національному рівні здійснено на прикладі газети "Урядовий кур’єр", у практиці діяльності якого простежуються особливості національного інформаційного простору в контексті суспільно–політичних проблем. Виявлено, що урядове видання, яке було засноване у 1990 р. пройшло складний і тривалий шлях свого становлення і розвитку як засіб політичної комунікації між суспільством і владою. Спершу газета виходила двічі на місяць, згодом щотижнево, а вже з 1999 р. "Урядовий кур’єр" перетворився на щоденне видання. На сьогоднішній день урядова газета – це близько 57 тисяч примірників щоденно, до 24 сторінок, з обкладинкою, де переважають кольори національного державного прапора, великими фотографіями, значним обсягом фактичного матеріалу та офіційними урядовими документами. У роботі визначено, що метою "Урядового кур’єра" стало висвітлення діяльності уряду з тим, щоб населення України мало можливість ознайомитись із роботою керівництва державою. Це було необхідним кроком, оскільки преса, яка стала відносно вільною після проголошення Державного суверенітету України, часто викривляла події, що відбуваються в країні, журналісти популярних видань представляли їх на свій лад, в результаті чого люди не отримували об’єктивної інформації і не могли сприймати діяльність уряду на належному рівні. Аналіз публікацій, вміщених у газеті дав змогу підтвердити проголошену мету видання, окрім тієї частини, де говориться про висвітлення подій у колишніх радянських республіках. Такі публікації містились тільки протягом першого року діяльності газети, у наступні ж роки на шпальтах "Урядового кур’єра" цю інформацію можна знайти тільки у контексті відносин з Україною, окремо проблеми інших країн в урядовому виданні не розглядаються. Головною позитивною рисою газети органів центральної виконавчої влади, є і було на протязі всього періоду існування, висвітлення найактуальніших суспільно–політичних проблем, які були характерними у певні відрізки часу з огляду на події, що відбувались у суспільстві. Це події серпня 1991 року, першого візиту до Києва в листопаді того ж року представницької делегації Росії на чолі з Борисом Єльциним, грошової реформи 1996 року, відлуння в Україні дефолту серпня 1998-го, гострих колізій, пов'язаних з частими відставками українських урядів, Помаранчевої революції, зокрема президентських виборів 2004–го року та офіційного оприлюднення їхніх результатів, парламентських виборів 2006 р., 2007 р., соціально–економічні та політичні новини у період фінансової кризи 2009 р., президентських виборів 2010 р., шляхи розвитку економіки після виходу з кризи, відновлення соціально–економічних показників розвитку країни, численні реформи, особливо податкова, яка викликала хвилю протестів та мітингів. Проведений аналіз показав, що, не дивлячись на ставлення народу до подій, що відбувались і відбуваються, "Урядовий кур’єр" завжди намагається донести до населення ті положення, які доводять раціональність, необхідність, важливість здійснення урядом тих чи інших кроків, навіть тоді, коли ці кроки не є популярними серед громадян і викликають незадоволення. На шпальтах газети доводиться необхідність тих чи інших змін з позицій відстоювання державного суверенітету України, економічного зростання тощо. З позицій "простої" логіки, з багатьма положеннями можна не погодитись, про що свідчать усі акції протесту, які відбувались у незалежній Україні. Останньою резонансною подією стало прийняття Податкового кодексу України, коли у відповідь на масові акції протесту уряд разом з експертами змушений був піти на ряд поступок, відклавши впровадження деяких змін на більш пізній строк. У дипломній роботі було також проаналізовано структуру "Урядового кур’єра", визначено кількісне та якісне наповнення інформаційними повідомленнями, здійснено розподіл за рубриками та підрубриками. Виявлено, що найвагомішими рубриками є такі, як: політичні події, новини, коментарі, економіка, офіційні документи. Також увага приділена соціальним проблемам, досягненням України у спорті, культурі тощо. Важливим моментом у редакційній практиці урядового видання є також зв’язки з громадськістю. Аналіз показав, що хоча вони здійснювались з поперемінним успіхом протягом терміну існування "УК", але мають вагоме значення. На постійній основі практикуються відповіді на запитання читачів на шпальтах газети, в окремих випадках відповіді можна було отримати у телефонному режимі. В останні роки спостерігалось деяке погіршення зворотного зв’язку з читачами, проте впродовж другого півріччя 2010 р. відбулись чималі зміни на краще –стали активніше проводитись "круглі столи", запрацювала пряма телефонна лінія, за якою можна отримати відповідь на болюче запитання від міністрів та очільників відповідних міністерств, відомств тощо. Для більш глибшого розуміння особливостей виконання суспільно–політичних функцій засобами масової інформації у демократичному суспільстві було проведено порівняльний аналіз українського та польського суспільно–політичних видань. Врахування особливостей розвитку преси у країнах з різним менталітетом, але спільним політичним минулим у конкретних історичних умовах, дало змогу визначити як спільні, так і відмінні риси політичного сприйняття. Визначено, що заснування обох газет припадає на початок 90–х років ХХ ст., але якщо польська "Газета Виборча" створена як відлуння боротьби за зміну політико–правової ситуації, то український "Урядовий кур’єр" створений вже після проголошення державного суверенітету. Тому один рік різниці у започаткуванні українського та польського видань зумовив і значні розходження у типологічних характеристиках, проблемно–тематичних напрямках, мовностилістичних та жанрових формах. Проте головна мета – інформувати суспільство про події, що відбуваються у країні та за її межами – спільна риса обох газет. Аналіз типологічних особливостей показав, що польське видання "Газета Виборча" на противагу українському "Урядовому кур’єру" було створене як опозиційне до існуючої на той час влади, але як польська, так і українська газети можна вважати оплотом демократії, державного суверенітету тощо. Польське видання є більш змістовним, ніж "Урядовий кур’єр" в плані інформаційного наповнення – більший за обсягом, охоплення ширшого кола суспільно–політичних, економічних, культурних та інших проблем. Різниця полягає також у концепції видань, польське – незалежне та комерційне, для нього прибутковість діяльності є запорукою успіху, а українське – урядове, комерційний успіх не є визначальною характеристикою "Урядового кур’єра". Читацька аудиторія "Газети Виборчої" набагато ширша, ніж газети "Урядовий кур’єр", що зумовлено значною мірою і умовами розповсюдження газет. "Газета Виборча" розповсюджується вроздріб невеликими частинами на території усієї країни, а "Урядовий кур’єр" переважно за підпискою, вроздріб його придбати доволі важко, особливо у віддалених від столиці населених пунктах. У роботі проаналізовано проблемно–тематичні напрями "Газети Виборчої" та "Урядового кур’єра". Виявлено, що за своїм спрямуванням вони багато в чому співпадають, проте польська газета розкриває питання більш глибоко та детально, охоплює ширший горизонт різноманітних проблем. В українському виданні головний акцент ставиться на гарячих суспільно–політичних новинах, подіях в Україні, офіційних документах, що репрезентують діяльність українського уряду. Польське ж видання в кожному номері значну увагу відводить проблемам в інших країнах, виділяючи при цьому як провідні країни, що відіграють вагому роль у міжнародній політиці, як США, Росія, Німеччина, Великобританія, ЄС. Визначено, що у польській газеті наявна окрема рубрика, присвячена новинам та подіям в різних регіонах країни, в той час, як в "Урядовому кур’єрі" це вся інформація, вміщена в газеті. "УК" містить дані про інші країни тільки у контексті відносин з Україною. Спільними для обох видань є такі розділи, як новини і події, проблеми економіки та соціального розвитку, культура, спорт тощо. Виявлені також специфічні проблемно–тематичні напрями, характерні для однієї країни, але нехарактерні для іншої, як, наприклад, жінка в політиці у проблематиці "Газети Виборчої". Або фотоконкурс "Я і Україна" в тематиці "Урядового кур’єра". У дипломній роботі також охарактеризовано жанрову специфіку українського і польського видань, що сформувалась відповідно до мети, завдань та умов розвитку преси в аналізованих країнах. "Газета Виборча" відноситься до якісної преси, де кількість та форма аналітики у коментарях, статтях тощо не перевищує інтуїтивно встановленої межі і, відповідно, не обтяжує журналістський матеріал зайвими деталями. Саме тому "Газету Виборчу" поважають читачі за якість, достатній рівень об’єктивності, широку інформативність, аналітичність. На відміну від "Урядового кур’єра", де повідомлення носять переважно інформаційний характер, у "Газеті Виборчій" навіть незначна подія супроводжується авторським коментарем. Жанри, що використовуються у польському виданні – переважно аналітичні, – кореспонденція, коментар, аналітична стаття, часто критичного характеру. В "Урядовому кур’єрі" зустрічаються переважно інформаційні жанри – інформаційний огляд, замітка, репортаж. У польській газеті нерідко можна зустріти фейлетон, у той час, як в українській урядовій газеті такого немає. Аналогічно, велика різниця і у мовностилістичному забарвленні матеріалів. Українські новини позбавлені художніх зворотів, авторських пояснень, рідко вживаються слова у переносному значенні, в той час, як у польському виданні це звичайна практика, яку використовує більша частина журналістів – працівників "Газети Виборчої". Таким чином, отримані результати свідчать про те, що у кожній конкретній країні існує своя специфіка, свої особливості розвитку мас–медіа і, зокрема, преси. Проблемно–тематичні напрямки, жанрові та мовностильові особливості можуть співпадати або не співпадати в залежності від спрямованості видання, але підходи до представлення матеріалу з позицій журналістської праці повинні якнайповніше відповідати меті і завданням преси.  

Литература: 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – №30. – Ст. 141. 2. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 р. № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – №1. – Ст. 1. 3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту редакції газети "Урядовий кур’єр" від 26 квітня 2002 р. №569 // Офіційний вісник України. – 2002. – №18. – Ст.930. 4. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України (Аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона№1(13). Український центр економічних і політичних досліджень. – К., 2001. – 26 с. 5. Аналіз законодавства про пресу в європейських та інших демократіях // Телекритика. – 2002. – №11–12. – С. 6. 6. Бацман О. Л. Особливості діалогу між пресою та владою Текст / О. Л. Бацман // Наукові записки Інституту журналістики. – 2008. – Т.30. – С. 9–11. 7. Бебик В. M. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз : Моногр. / В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2005. – 440 с. 8. Вартанов Г. І. Основи теорії журналістики : конспект лекцій / Г. I. Вартанов, В. I. Шкляр. – К. : МІЛП, 1996. – 56 с. 9. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник для высших учебных заведений. Издание 2-е, переработанное и дополненное / К. С. Гаджиев. – М.: Издательская корпорация "Логос", 1999. – 544 с. 10. Галлін Д., Манчіні П. Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики / Переклад з англ. О. Насика. – К.: Наука, 2008. – 320 с. 11. Геллнер Э. Нации и национализм / Пер. с англ. Т.В. Бредниковой, М.К. Тюнькиной; Ред. и послесл. И.И. Крупника. – М.: Прогресс, 1991. – 106 с. 12. Гнатюк С. Вплив друкованих ЗМІ на формування єдиного національного інформаційного простору України // Вісник Національного інституту стратегічних досліджень. – 2009. – №1. – С. 26–28. 13. Гнатюк О.Л. Из истории американской коммуникологии и коммуниктивистики: Гарольд Лассуэлл (1902-1978) // Сборник научных трудов "Актуальные проблемы теории коммуникации". – СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. – C. 11-20. 14. Горбачев Н. Формирование основных черт СМИ как особого института гражданского общества. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.blog.ngorbachov.com/2010/04/esse_formirovanie_osnovnih_cert_smi_kak_osobogo_instituta_grajdanskogo_obschestva/. 15. Грачев М.Н. Политическая коммуникация: теоретические концепции, модели, векторы развития. – М.: Прометей, 2004. – 328 с. 16. Гриценко О.М. Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства (політико-культурологічний аспект). – Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.03 / О.М. Гриценко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. – К., 2003. – 31 с. 17. Гуревич С.М. Газета вчера, сегодня, завтра. – М.: Аспект-Пресс, 2004. – 288 с. 18. Дуцик Д. Політична журналістика. – К.: Вид. дім "Києво–Могилянська академія", 2005. – 138 с. 19. Іванов В.Ф. Сьогодення українських медіа // Наукові записки Інституту журналістики. – 2005. – Т.7. – С. 48–51. 20. Карпенко В. О. Інформаційна політика та безпека Текст : підручник для студентів ... – К. : Нора-Друк, 2006. – 320 с. 21. Кройчик Л.Е. Система журналистских жанров // Основы творческой деятельности журналиста. Ред.-сост. С.Г. Корконосенко – СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000 – 272 с. 22. Кузнєцова О. Стимулювання плюралізму в ЗМІ на європейському рівні / О. Кузнєцова // Вісник ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – С. 169–173. 23. Левкова О.В. Сучасна політична публіцистика та динаміка світоглядних орієнтацій людини (за матеріалами українських, російських та білоруських публіцистів 1991-2005 рр.): автореф. дис... канд. наук із соц. комунікацій: 27.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 2008. – 16 с. 24. Литвинова М.К. Політична журналістика в Україні: деякі аспекти теорії і практики / М.К. Литвинова // Наукові записки Інституту журналістики. – 2005. – Т.9. – С. 17–19. 25. Лісовенко М. Погром в редакції // Журналіст України. – 2009. – №10. – С. 6–8. 26. Малик І. Національний медіа–простір в умовах глобалізації: прийоми боротьби та правила захисту // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2009. – Вип. 21. – С. 122–127. 27. Малиновський В. Я. // Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576 с. 28. Москаленко А. Теорія журналістики. Навчальний посібник. – К.: ЕксОб, 2002. – 334 с. 29. Нагребецька І. "Урядовий кур'єр" розпочинає проект, присвячений ювілею нашої газети // Урядовий кур’єр від 28 серпня 2010 р. – С. 6. 30. Никлас Луман. Власть / Пер. с нем. А. Антоновского. – М.: Праксис, 2001. – 256 с. 31. Овсепян Р. История новейшей отечественной журналистики: Учебное пособие. 2-е издание / Под ред. Я.Н.Засурского. – М.: Изд-во МГУ, 2005. – 352 с. 32. Орбан-Лембрик Л. Особливості формування громадської думки // Соціальна психологія. – 2004 . – №2(4). – С. 77–89. 33. Основи демократії: Навч. посібн. для студентів ВНЗ / М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук та ін..; за заг. ред. А. Колодій. – К.: Ай-Бі, 2002. – 684 с. 34. Першооснови журналістської творчості. Навчальний посібник для студентів філологічного факультету, спеціальність “журналістика” / О.О.Нерух. – Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2002. – 110 с. 35. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник / За ред. проф. Ф. М. Кирилюка – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с. 36. Політологія: Підручник / За ред. М.М. Вегеша. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 384 с. 37. Політологія: підручник / Ред. О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко. – К.: ВЦ "Академія", 2003. – 528 с. 38. Поплавська В.В. Тенденції та перспективи євроінтеграційних процесів в газетній періодиці України та Польщі: дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 2007. – 197 с. 39. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. – М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер", 2000. – 624 с. 40. Почепцов Г.Г., Чукут С.А. Інформаційна політика: Навч. посіб. – 2–ге вид., стер. – К.: Знання, 2008. – 663 с. 41. Приступенко Т.О. Правові засади функціонування сучасних засобів масової комунікації України: Монографія. – К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2000. – 250 с. 42. Публіцистика і політика: Збірник наукових праць. Вип. 3. / За заг. ред. проф. В.І. Шкляра. – К, 2002. – 176 с. 43. Развитие свободной прессы // Официальный веб–портал республики Польша. – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://ru.poland.gov.pl/. 44. Система средств массовой информации России: учебное пособие для вузов / Под ред. Я.Н. Засурского. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 259 с. 45. Слісаренко І.Ю. Паблік рилейшнз у системі комунікації та управління: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 104 с. 46. Соціокультурні та політичні моделі журналістики // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.І. Шкляра. – К., 2001. – Вип. 5. – С. 5–9. 47. Співак А.І. Друковані засоби масової інформації в Україні // Наукові записки Інституту журналістики. – 2005. – Т.7. – С. 12–15. 48. Сучасна політична культура та діяльність мас-медіа // 36. наук. пр. / За заг. ред. А.З. Москаленка. – К.: Фундація "Суспільність", 1998. – 103 с. 49. Тертычный А.А. Жанры периодической печати: Учеб. пособие. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 311 с. 50. Удовиченко Б. Политики как продукт рекламы // Веб-сайт громадської організації "Кияни об’єднуємось". – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://kiev4you.org/index.php/pisateli/51-2009-06-08-19-14-25/529-2010-04-21-14-57-30. 51. Українська владна еліта і політична комунікація // Сучасна інформаційна політика / За ред. проф. А. Москаленка. – К.: Центр вільної преси, 1999. – 187 с. 52. "Урядовий кур’єр". Видання органів центральної виконавчої влади України за 1990–2010 роки. 53. Фоміна К. Про роль "сторожового пса демократії" // Правовий тиждень. – 2008. – №49(122). – С. 2. 54. Хлистун Г.Ю. Етика засобів масової інформації в сучасних політичних процесах: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2005. – 20 с. 55. Цісак Войцех. Трансформація преси в Польщі і Україні в контексті суспільних змін (1989- 1999 рр.): Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 2001. – 42 с. 56. Чем живет читатель "Газеты Выборча" сегодня. Тема дня радио "Свобода", ведущий С.Корзун 3 февраля 2005 г. – Электронный ресурс. – Режим доступа: http://www.svobodanews.ru/content/article/127236.html. 57. Черных А. Мир современных медиа. – М.: Издательский дом Территория будущего, 2007. – 312 с. 58. Чичановский А. В тенетах свободы: политологические проблемы взаимодействия властных структур, средств массовой информации и общества в новых геополитических условиях. – М., 1995. – 340 с. 59. Шандрук С.І. Виховання ціннісних орієнтацій старшокласників засобами масової інформації : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / С.І. Шандрук; Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2001. – 20 с. 60. Шеременко Н.М. Політична соціалізація у трансформаційному суспільстві: політологічний дискурс // Нова парадигма. Філософія. Політологія. Соціологія: журнал наукових праць. – Вип. 81 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Творче об-ня "Нова парадигма"; голов. ред. В.П. Бех. – К., 2008. – С. 81–94. 61. Шеременко Н.М. Соціальні функції українських мас–медіа: політологічний дискурс // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць / Керівник авт. кол. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: "Фенікс", 2009. – Вип. 36. – С. 281–290. 62. Шкляр В.І, Вартанов Г. Мас-медіа і виклики нового століття. – К.: Грамота, 2003. – 48 с. 63. Шкондин М.В. Системная типологическая модель СМИ: учебное пособие. – М.: Пульс, 2002. – 164 с. 64. Штеффани В. Парламент, правительство, правосудие // Политология вчера и сегодня. – М.: Наука, 1992. Вып. 4. – С. 28–34. 65. Штромайєр Ґ. Політика і мас-медіа / Пер. з нім. А.Орган. – К.: Видавничий дім "Києво–Могилянська академія". 2008. – 303 с. 66. Юрій М.Ф. Основи політології: Навч. посібн. / М.Ф. Юрій – К.: Кондор, 2005. – 336 с. 67. Cathie Burton, Alun Drake, Hitting the headlines in Europe: a country-by-country guide to effective media relations, 2004. 68. "Gazeta Wyborcza" (Польща) за 1989–2011 роки. 69. Graber D. Mass media and American politics. Washington: Congressional Quarterly Press, 1993. – 303 р. 70. McNair B. An Introduction to Political Communication. –London; New York, 2002 – 536 p.