Залучення кредитів та забезпечення їх повернення суб'єктами господарювання"

Содержание: ВСТУП 3 І.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТУВАННЯ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ 8 1.1.Сутність та принципи банківського кредитування суб’єктів господарювання 8 1.2.Види банківських кредитів та їх характеристика 15 1.3 Форми забезпечення банківських кредитів та їхня характеристика 22 1.4.Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності суб’єктів господарювання 29 ІІ.АНАЛІЗ КРЕДИТУВАННЯ СУБ”ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ТА ПІДПРИЄМСТВА 35 2.1. Дослідження сучасного стану кредитування суб’єктів господарювання в Україні 35 2.2.Аналіз процесу отримання банківського кредиту суб’єктами господарювання 40 2.3 Оцінка кредитоспроможності підприємства – позичальника 43 2.4 Діагностика забезпечення банківського кредиту 50 ІІІ.УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТУВАННЯ СУБ”ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ 61 3.1.Шляхи підвищення ефективності використання суб’єктами господарювання банківських кредитів 61 3.2. Розвиток форм забезпечення кредитів в Україні 69 3.3.Досвід зарубіжних країн щодо банківського кредитування суб’єктів господарювання та оцінка можливостей його використання в Україні 77 ВИСНОВКИ 98 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 102 ДОДАТКИ 108

Вступление: На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах. Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки — це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку. Становлення банківської системи тісно пов'язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дійової системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, відстежування та врахування міжнародного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому. У сучасних умовах банківський кредит - провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об'єктом є грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі-продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичальником (у разі залучення вкладів та депозитів, отриманні позик і міжбанківських кредитів), так і кредитором (при наданні різних видів кредиту своїм клієнтам). Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу - це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей - це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва. Цей поділ є важливим для розуміння ролі банківського кредиту в процесі відтворення як індивідуального, так і всього суспільного капіталу. Кредит в економіці України відіграє надзвичайно важливу роль, особливо у період становлення в ній ринкової інфраструктури. Він сприяє швидкому перерозподілу грошових коштів. Підйом національної економіки не можливий без вкладання певних коштів у різноманітні галузі народного господарства нашої країни. Безперечно, що для розвитку будь – якої галузі необхідні вільні грошові кошти, які повинні бути спрямовані в найбільш привабливі сфери бізнесу. Але за сучасних умов не легко відшукати такі ресурси підприємствам . Таким чином можна стверджувати, що застосування кредиту є необхідним елементом процесу функціонування ринкової економіки, а також чи не єдиним джерелом вирішення проблеми забезпечення стабільної, ритмічної роботи підприємств різних галузей народного господарства. Зважаючи на це, не потрібно доводити актуальність теми „кредитування торгівельних підприємств та організацій” . Дана робота присвячена проблемі функціонування кредиту в ринковій економіці, а саме проблемі кредитування банками підприємств та організацій за сучасних умов. Кредит сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, так як він є необхідною умовою кругообігу обігових фондів, дає можливість безперервно здійснювати процес обігу, отже сприяє реалізації товарів та послуг. Завдяки кредитним відносинам відпадає необхідність обов’язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі товарів. Кредит, в силу своїх стимуляційних характеристик виступає в якості фактора прискорення відтворювального процесу. Необхідність повернення взятих в тимчасове користування коштів примушує підприємство приймати заходи до підвищення товарообігу, що в кінцевому випадку збільшує швидкість обороту фондів. Банківському кредиту також належить особлива роль у впливі на економічні процеси. Відомо, що особливість банківської діяльності полягає в тому, що при наданні банківських послуг прибуток не створюється – він формується за рахунок прибутку клієнтів, які користуються послугами банку. Це стимулює банки направляти кредитні ресурси на фінансування найбільш прибуткових галузей . в протилежному випадку існує великий ризик не тільки не до отримати очікуваний прибуток, але й втратити частину власних коштів. В результаті банківський кредит реально сприяє структурній перебудові економіки. Не менш важливим моментом є забезпечення виконання умов кредитної угоди. Для цього підприємству необхідно ефективно використовувати отримані в кредит кошти, вдаватись до зусиль по прискоренню їх обертання. В той же час не слід переоцінювати стимулюючу роль кредиту. Хоча кредитні відносини об’єктивно створюють передумови для підвищення ефективності господарської діяльності підприємств. Реалізація цих передумов в конкретній кредитній угоді залежить від багатьох факторів і не тільки економічного характеру, які залежать як від підприємств так і від загально економічних чинників. Функціонування підприємств в ринкових умовах на принципах самофінансування означає, що розширення в принципі повинно здійснюватись в основному за рахунок внутрішніх джерел підприємства – прибутку. Проте самофінансування має об’єктивні межі, які, з одного боку, обумовлені обмеженістю внутрішніх джерел фінансування. Потреба в грошових коштах у торгівельних підприємств зростає і вони не в змозі задовольнити її тільки за рахунок власних коштів. З іншого боку, принцип самофінансування не завжди узгоджується з вимогами ефективності ведення бізнесу. При ринковому господарстві, в умовах конкуренції кредитних закладів, які пропонують широкий спектр послуг в сфері кредитування, кредит є відносно легкодоступним і надійним джерелом грошових ресурсів. В деяких випадках отримання грошових коштів в кредит для торгівельних підприємств та організації нерідко вигідніше за накопичення чи витрачання власних ресурсів. Таким чином, кредит виступає важливим джерелом формування основних та оборотних коштів торгівельних підприємств та організацій. Мета дослідження – дослідити особливості залучення кредитів та забезпечення їх повернення суб’єктами господарювання. Мета дослідження визначає основні завдання дослідження: з’ясувати сутність та принципи банківського кредитування суб’єктів господарювання; вивчити види банківських кредитів та їх характеристика; проаналізувати форми забезпечення банківських кредитів та їхня характеристика; оцінити методичні підходи до оцінки кредитоспроможності суб’єктів господарювання; дослідити сучасний стан кредитування суб’єктів господарювання в Україні; здійснити аналіз процесу отримання банківського кредиту суб’єктами господарювання; провести оцінку кредитоспроможності підприємства – позичальника і діагностику забезпечення банківського кредиту; розробити шляхи підвищення ефективності використання суб’єктами господарювання банківських кредитів; оцінити розвиток форм забезпечення кредитів в Україні; вивчити досвід зарубіжних країн щодо банківського кредитування суб’єктів господарювання та оцінка можливостей його використання в Україні. Об’єктом дослідження даної дипломної роботи є банківські установи з одного боку та підприємства та організації з іншого, які в свою чергу приймають безпосередню участь в процесі надання та отримання кредитних ресурсів. Предметом дослідження є фінансово-економічні та організаційні відносини імовірнісної природи, які виникають у процесі кредитування. Способи та прийоми дослідження: діалектичний аналіз, синтез, групування та порівняння, графічний метод, та інше. Інформаційною базою для написання дипломної роботи послужили наступні джерела: роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, фахові періодичні видання, законодавчі акти та нормативи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Выводы: На основі дослідження, проведеного у дипломній роботі, слід зробити наступні висновки. Кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Ринок позичкових капіталів створюють, головним чином, банківські установи, а тому його ще називають ринком банківських кредитів. Крім того, на ньому діють також інші кредитно-фінансові установи (парабанки), що входять до складу кредитної системи. З функціонального погляду він є системою економічних відносин, яка забезпечує нагромадження і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення ресурсами ринкового господарства. Населення бере позики для купівлі або будівництва житла, придбання автомобілів та інших невідкладних потреб. Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банків, і здійснюється вона для фінансування споживчих та інвестиційних цілей підприємницьких фірм, фізичних осіб і державних організацій. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність. Основна умова надання кредиту – висока ймовірність його погашення з відповідними процентами. Цієї умови можна досягти шляхом забезпечення суми наданого кредиту. Пiд формою забезпечення повернення банківських кредитів слiд розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, органiзацiю контролю банку за достатнiстю даного джерела. Кредитоспроможність позичальника залежить від багатьох факторів, кожен з яких повинен мати оцінку і бути дослідженим. Достовірність оцінки кредитоспроможності позичальника впливає як на результат кредитної угоди, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Крім того, точність оцінки важлива і для позичальника, оскільки від неї залежить в якому обсязі буде надано кредит і чи буде він взагалі наданий. Оцінка кредитоспроможності проводиться банками на комплексній основі і має на меті визначення: відповідності позичальника критеріям та умовам банку на надання кредиту, а також допустимості ризику; можливості погашення кредиту і процентів в установлені строки. Було досліджено сучасний стан кредитування суб’єктів господарювання в Україні. Світова фінансова криза суттєво вплинула на розвиток економіки і фінансового сектору України в 2009 році. Зниження рівня ВВП, зменшення обсягів зовнішніх інвестицій і відтік фінансових ресурсів, проблеми ліквідності банківського сегмента через втрату довіри населення до банків і масове вилучення депозитів, зниження ділової активності і проблеми реального сектору економіки, зумовлені скороченням обсягів кредитування, — такими були характерні умови для ведення бізнесу в 2009 році. Погіршення економічної ситуації, яке досягло свого піку у І кварталі 2009 року, на грошово-кредитному ринку знайшло відображення у продовженні відтоку коштів з банків. Зміна тенденції відбулася лише в квітні, коли фінустанови почали переглядати політику залучення коштів і пропонувати нові продукти. Кредити, надані резидентам депозитними корпораціями (банками), на кінець жовтня 2010 року становили 733 млрд.грн., а темп їх приросту становив 0.8% у річному обчисленні порівняно з –0.1% на кінець вересня. Кредити, надані нефінансовим корпораціям депозитними корпораціями (банками), на кінець жовтня 2010 року становили 494 млрд.грн., а темп їх приросту становив 7.6% у річному обчисленні порівняно з 6.7% на кінець вересня. Було оцінено кредитоспроможність підприємства – позичальника. Згідно методики ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» оцінка фінансового стану позичальника юридичної особи здійснюється на підставі даних його офіційної звітності (бухгалтерський баланс підприємства - ф.№1, звіту про фінансові результати діяльності - ф.№2, руху грошових коштів на його рахунках), інформації, що міститься в пакеті документів, який надає позичальник для отримання кредиту. ТОВ «Вельд» за методикою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» має клас позичальника Б, а саме основні характеристики аналогічні або близькі класу «А», однак ймовірність їх підтримування на такому самому рівні є нестійкою. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків за ним. Оцінка ефективності використання різних видів застави за кредитами доцільно проводити за наступною методикою. При цьому слід використовувати наступні показники: коефіцієнт забезпеченості позики; коефіцієнт забезпеченості збитків; коефіцієнт захищеності позик від втрат; коефіцієнт покриття збитків; коефіцієнт покриття позик власним капіталом. Було розроблено шляхи підвищення ефективності використання суб’єктами господарювання банківських кредитів. Як напрямок підвищення ефективності використання суб’єктами господарювання банківських кредитів було розглянуто перспективи ринку факторингових послуг в Україні. В Україні розвиток факторингових послуг досить динамічно почав розвивається з 2001 року, при цьому статистика появи нових гравців на ринку факторингу активніша, ніж сам ринок його споживачів. Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні виділено ключові проблеми. Перша: домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфелю серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним. Друга: використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й направлений на зростання продажів та рентабельності. Третя: здійснення банками у якості факторингу лише фінансування без додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу і по суті вважається кредитуванням. Було проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо банківського кредитування суб’єктів господарювання та оцінено можливості його використання в Україні. Сучасні глобалізаційні процеси розгортаються, насамперед, між промислово розвинутими країнами і лише в другу чергу охоплюють країни, що розвиваються. Глобалізація зміцнює позиції першої групи країн, дає їм додаткові переваги. У той же час розгортання процесів глобалізації в рамках сучасного міжнародного розподілу праці загрожує заморозити нинішнє положення менш розвинутих країн так званої світової периферії, що стають скоріше об'єктами ніж суб'єктами глобалізації. Мінімізація наслідків боргової банківської кризи залежить від переконливості доказів боржників щодо реструктуризації, яка заздалегідь невигідна кредиторам, а також від успішності рекапіталізації проблемних установ, що неоднозначно сприймається представниками розбалансованої державної влади. Багато експертів та політиків критично ставиться до ідеї трансформації банківських боргів у борги уряду, якому "вистачає" й позик МВФ.

Литература: 1. Александрова Н.Г., Александров Н.А. Банки и банковская деятельность для клиентов .Спб.: - Питер, 2002 – 265с. 2. Аповій В.В. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг. – К.:НМЦ»Укоопосвіта», 2002. 3. Банковское дело: Учебник для вузов по направлению „Экономика”, специальности „Финансы, кредит и денежное обращение”/ В.И.Колесников,Л.П.Кроливецкая,Н.Г.Александрова и др..; Под ред. В.И.Колесникова, Л.П.Кроливецкой.-4-е изд.,пере раб.и доп. – М.: Финансы и статистика, 2001.- 459с. 4. Банковское дело / Под ред. В.И. Колосникова.-М.: Финансы и статистика, 2002.-464с. 5. Банковское дело:Учебник для вузов по экономическим специальностям / О.И.Лаврушин, И.Д.Мамонова, Н.И.Валенцева и др.:Под ред. О.И.Лаврушина.-М.:Финансы и статистика, 2000.-573с. 6. Банківські операції: Підручник/За ред. А.М. Мороза.-К.: КНЕУ, 2000.-384с. 7. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 2006 г. – 480 c. 8. Винсент Дж. Лав. Эрнст энд Янг. Как анализировать финансовую отчетность.: пер. с англ. с дополнениями. - М.: "Джон Уайли энд Санз", 2004 г. – С. 198-209. 9. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч.посіб.-К.:Т-во „Знання”,КОО,-2000,-243с. 10. Вступ до банківської справи / За ред. М.І.Савлука.-К.:Лібра,2003.-344с. 11. Гринюк Н.А. Сутність кредитних ресурсів та їх місце в досягненні стратегічних цілей торгівельного підприємства. – К.: КТЕІ, 2006. – 163с. 12. Гринюк Н.А. Методика залучення кредитних ресурсів торгівельним підприємством :Навчальний посібник. – К.: КТЕІ, 2005. – 50с. 13. Гуляєва Н.М. Управління формуванням та використанням основних фондів торгівельного підприємства. – К.: КТЕІ, 2000. – 176с. 14. Господарський кодекс України № 436-IV вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, ст.144 15. Дихтяр В.И. Банковские услуги предприятию. Базове операции:Учебное пособие. – М.: Изд-во РУДН, 2001. 16. Закон України “Про банки і банківську діяльність” вiд 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 17. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 29, ст.238 18. Закон України „Про заставу”, ВВР №97, 1992рік, Цивільний кодекс України .- К.: Політвидав, 1998. 19. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. — К.: Фенікс, 2003. — 108 с. 20. Інформаційно-аналітичні матеріали «Розвиток економіки та банківської системи України». — К.: НБУ, 2005. — 64 с. 21. Кредитний ризик комерційного банку: Навчальний посібник / За ред. Вітлінського В.В. – Київ: “Знання”, 2000. С. 23-49. 22. Кочетков В. М. Основы управления современным коммерческим банком: Учеб. пособие. — Киев: МАУП, 2003. 23. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України // За ред. А.І.Сухорукова. — К.: НІПМБ, 2003. — 64 с. 24. Маркова О.Н., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н., Коммерческие банки и их операции. - М.: ЮНИТИ, 1995. – 342 c. 25. Ольшанский А.И. Банковское кредитование (российский и зарубежный опыт). - М.: Российская Деловая Литература, 2004. – c. 97-113. 26. Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 271 с. 27. Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика. Учебно-практическое пособие по курсу "Экономическая безопасность предпринимательства". – К.: Научно-издательский центр "Правовые источники", 2006. – 301 c. 28. Смалюк Г. Ф. Моделювання прийняття ризикових рішень з формування інвестиційного портфеля: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.05 / Технологічний ун-т Поділля. — Хмельницький, 2006. — 19с. 29. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. 30. Тьюлз, Ричард Дж. и др. Фондовый рынок. — М.: ИНФРА-М, 2000. — VIII, 648 с.: табл 31. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. — К., 2001. — 276 с. 32. Ценные бумаги. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 446 с. 33. Конституція України, Закон вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 34. Кредитування:теорія і практика : Навчальний посібник. – К.: Знання, КОО, 2003. – 215с. 35. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика : Навчальний посібник. – К.: Знання, 2002. – 215с. 36. Мариниг Т. Проблемні кредити: їх виникнення та попередження. Наук. Зап. Ун-ту „Остроз.Акад.” Сер.Економіка. – 2004. т.3. ч.2. 37. Молоштан І.В. Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємств торгівлі . – К.: КНЕУ, 2001, с.335-337. 38. Положення про кредитування : Затверджено постановою Правлінням НБУ від 28.09.95 №246(зі змінами і доповненнями)// Положення про кредитування. - К.: 39. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000р. №279 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.-2000.-№9.-С.54. 40. Цивільний кодекс України № 435-IV вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 17, ст.144 41. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисципліни. – К.,2000. 42. Абулатипов М., Розукулов У. Вопросы совершенствования оценки и снижения кредитного риска // Деньги и кредит, 2000. - №10. – с. 27. 43. Верхоглядова Н. Оценка и подходы к управлению банковскими рисками // Экономика. Финансы. Право.-2005.-№10.-с.8. 44. Вітлінський В. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа.-2000.-№1.-с.13. 45. Галасюк В., Галасюк В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ.- 2001.- №9.- с.54-57. 46. Галасюк В., Галасюк В. Оцінка кредитоспроможності позичальників:що оцінюємо? // Вісник НБУ.- 2001. - №5. – с.54-56. 47. Галасюк В., Галасюк В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. – 2002. - № 2. – с.39-45. 48. Голуб В. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в комерційних банках // Вісник НБУ. – 2000. - №2.- с.56. 49. Гуцал І. Мотиваційні фактори у забезпеченні ефективності кредитування // Банківська справа. – 2002. - №3. – с.38-45. 50. Гангальський Р.М. Куй кредит не отходя от кассы. // Украинская инвестиционная газета, 2000. - №20. – С.8. 51. Голуб В.Т. Концептуальні підходи до управління проблемними кредита комерційних банках. //Вісник НБУ. – 2006. – №2. – С.56. 52. Дзюблюк О. Проблеми підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків //Фінанси України. – 2005. - №9. – с.55. 53. Дмитренко М.С. Управління ризиками в комерційних банках.//Вісник НБУ, 2004. – №9. – С.23. 54. Заржицький О., Левченко А. Застава як засіб забезпечення виконання зобов'язань. // Право України, 2006, №7. – С. 21 55. Захаренко А.П. Банки хотят и могут кредитовать реальный сектор экономики. // Инвестиционная газета, 2000. - №20. – С.9. 56. Едронова В.Н., Хасянова С.Ю. Классификация банковских кредитов и методов кредитования // Финансы и кредит. – 2002. - №1. – с.3-5. 57. Иванов В.В., Малютина О.Н. Методика анализа обеспечения при совершении операций кредитования // Финансы и кредит .- 2000.- №5.-с.10-13. 58. Іванова Т.Г. Ризики за активними операціями комерційного банку та прибутковість. // Вісник НБУ. – 2001. - №12. – С.40. 59. Карагодова О., Распутна Л. Проблеми оптимізації структури кредитного порталу комерційного банку // Банківська справа, 2000. - №2. – С.40. 60. Колесніков В.М. Без зміни клімату в сфері кредитування годі говорити про вихід з кризи. // Урядовий кур'єр. – 2001. - №39. – С.2. 61. Матвієнко В.П. Пріорітети Промінвестбанку України. // Вісник НБУ. – 2008. - №7. – С.10. 62. Матвієнко В.П., Ковальчук А. Застава як засіб забезпечення банківських кредитів. //Банківська справа, 2007. - №5. – С.45. 63. Олійник Д.Р. Ресурсна база українських комерційних банків як джерело ліквідності. // Банківська справа, 2005. - №1. – С.21. 64. Раєвський К.Є., Раєвська Т.М. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку. // Вісник НБУ. – 2002. - №3. – С.33. 65. Сусіденко В. Практичні поради щодо використання принципів банківського кредитування в умовах перехідної економіки. // Економіка України. – 2002. – №7. – С. 27-29. 66. Шелудько Н. М. Проблемні кредити і фінансова стійкість банківської сфери // Фінанси України. – 2005. - №1. – С. 25-28. 67. Юшко И. Проблемы регулирования банковской деятельности в Украине // Економічний часопис. – 2006. - №3. – С. 11-12. 68. Клименко Т. Кредитна діяльність комерційних банків України // Економіка України. – 2000. - №3. – с.34. 69. Міщенко В., Пластун В. Моніторинг позичок у сучасній практиці України // Вісник НБУ. 2002. - №8. – с.9-13. 70. Мочерний С., Устинко О. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності // Банківська справа. – 2000. - №5. – с.3-6. 71. www.bank.gov.ua – офіційний сайт Національного банку України.