Принцип співробітництва держав – основа розвитку міжнародних відносин

Содержание:ЗМІСТ Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика співробітництва держав 8 1.1. Принцип співробітництва держав в системі принципів міжнародного публічного права 8 1.2 Виникнення, становлення і розвиток принципу співробітництва держав 14 1.3. Сутність та мета принципу співробітництва держав 18 Розділ 2. Застосування принципу співробітництва держав в сучасному міжнародному праві 33 2.1. Нормативне закріплення принципу співробітництва держав 33 2.2. Роль та значення принципу співробітництва держав в міжнародному праві 39 2.3. Перспективи розвитку співробітництва держав як одного з принципів міжнародного права 47 Розділ 3. Аналіз застосування принципу співробітництва держав на території України 62 3.1. Загальне значення принципу співробітництва держав на території України 62 3.2. Аналіз та перспективи розвитку принципу співробітництва на прикладі відносин України та Росії 69 Висновки 89 Список використаних джерел 93  

Вступление: ВСТУП Актуальність теми. Протягом усієї історії людства, починаючи з Платона й Аристотеля, різні філософські школи прагнули створити систему понять, категорій і принципів, що дозволяють аналізувати складну і рухому сферу людського спілкування - міжнародні відносини. Філософи Нового часу - Імануїл Кант, Георг Гегель, Томас Гоббс, Шарль Монтеск'є та багато інших мислителів внесли значний внесок у формування прогресивних ідей міжнародних відносин та міжнародного співробітництва. Однією з тенденцій функціонування сучасного міжнародного співтовариства є зростання ролі співпраці держав як основного принципу міжнародного права, що випливає з концепції класичного міжнародного права про міжнародне спілкування цивілізованих націй, принцип співробітництва має на увазі “новий, вищий рівень взаємодії” між державами - основними суб'єктами міжнародного права. Відповідно до п. Із ст.1 Статуту Організації Об'єднаних Націй, метою цієї організації є здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру. В міжнародному співробітництві держава вважається найважливішим, ефективним суб'єктом його реалізації. Міжнародне співробітництво впливає на державу, її розвиток та місце на міжнародному просторі Сучасні держави перебувають у більш складній, різнобічній і суперечливій взаємодії з міжнародним середовищем, їх зовнішня політика постійно га активно впливає на систему міжнародних відносин. Змістовне багатостороннє співробітництво держав неможливе без розвитку багатосторонніх відносин. Важливий аспект міжнародної співпраці сьогодні – економічні стосунки між країнами. Саме до міжнародних економічних відносин можна віднести такі процеси як: торгівля, міжнародне кредитування, міграція робочої сили, валютні стосунки, а також співпраця в науково-технічній сфері. Також, досить тісне міжнародне співробітництво існує між країнами у сфері науки, культури і освіти. Всілякі міжнародні виставки, наукові консиліуми і збори, а також взаємний обмін студентами між вищими учбовими закладами різних країн, все це дозволяє узагальнити накопичений кожною країною окремо потенціал. Окремо варто згадати про міжнародну космічну програму, виконання якої, на сьогодні одне з пріоритетних завдань тих, що стоять перед світовим науковим співтовариством. В рамках міжнародної космічної програми проводяться міжнародні дослідження, а також функціонує міжнародна космічна станція. Своє втілення принцип міжнародного співробітництва дістає у міждержавних угодах. Основним міжнародно-правовим документом сучасності, у якому сформульовані принципи міжнародного права й передбачені заходи їх дотримання, є прийнятий у 1945 р. 50-ма державами світу Статут Організації Об'єднаних Націй. Найважливіші принципи сучасного міжнародного права викладені в „Декларації про принципи міжнародного права”. Конкретизації та визначенню процедур здійснення принципу міжнародного співробітництва значною мірою сприяють двосторонні угоди держав про співпрацю. При здійсненні зовнішньої політики держави керуються схваленими світовим співтовариством принципами, до яких відносяться: мирне співіснування, суверенність, рівноправність держав, рівноправність народів та їх права на самостійне визначення своєї долі, незастосування сили або загрози силою, непорушність державних кордонів, територіальна цілісність держав, мирне врегулювання суперечок, невтручання у внутрішні справи держав, сумлінне виконання міжнародних зобов'язань, всезагальна повага прав людини та її основних свобод, пріоритет загальнолюдських цінностей, співробітництва держав. Отже, принцип співробітництва закріплений в Статуті ООН та після прийняття даного Статуту, цей принцип став обов'язковим для дотримання усіма державами, які вступають в міжнародні відносини. Як зазначено в Статуті, держави здійснюють міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру. Це є більш їх обов'язок, ніж їх право, а держави також зобов'язані підтримувати міжнародний мир і безпеку. З метою дотримання принципу співробітництва держави повинні приймати ефективні колективні заходи. Держави повинні самі для себе вирішувати в яких обсягах та формах співробітничати, все це залежить від їх потреб та матеріальних ресурсів, в також прийнятих на себе міжнародних зобов'язань. Держави, дотримуючись принципу співробітництва прагнення надати йому універсальний характер. Держави співробітничають в економічній, соціальній і культурній областях, а також в області науки і техніки і сприяють прогресу в світі в області культури і освіти. Вони повинні співробітничати в справі сприяння економічному зростанню у всьому світі, особливо в країнах, що розвиваються. Принцип співробітництва держав є основою побудови і розвитку міжнародних відносин у різних сферах і галузях. Як свідчить міжнародна практика, без дотримання цього принципу неможливі нормальні міжнародні відносини, в будь-якій сфері співробітництва держав. Новітня договірна практика показує, що держави закріплюють принцип співробітництва як правового регулятора своїх стосунків на різних рівнях системи міжнародного права через універсальні або локальні норми. При цьому важливого значення набуває міжнародно-правове співробітництво держав на рівні регіональних міждержавних об'єднань, в яких географічна близькість доповнюється схожістю економічних, культурних і інших чинників. Так, питання міжнародно-правового співробітництва торкнулися в роботах А.В. Івашкіна, Г.В. Ігнатенко, І.Я. Кисельова, Е.Е. Мачульськой, Е.Г. Мойсеєвого і ін. Окремі питання міжнародного співробітництва держав аналізувалися в роботах Е. Віноградової, В.В. Глазиріна, В.І. Евінтова, Б.Н. Жаркова, А. Жданова, А.М. Овсюка, В.В. Рогожіна і ін. Метою дипломної роботи є аналіз і виявлення специфічних меж, властивих правовій співпраці між державами, а також характеристика та перспективи розвитку співробітництва України та Росії. Для реалізації позначеної мети дипломної в роботі поставлені наступні завдання: ? визначити місце принципу міжнародного співробітництва держав в системі принципів міжнародного права; ? характеризувати основні передумови виникнення та розвитку принципу міжнародного співробітництва держав; ? визначити сутність та мету принципу міжнародного співробітництва держав; ? дослідити нормативне закріплення принципу міжнародного співробітництва держав; ? проаналізувати роль та значення принципу співробітництва держав для співдружності держав; ? провести аналіз конкретних напрямів міжнародно-правової співпраці України та Росії. Об’єкт роботи становлять суспільні відносини пов’язані із співробітництвом держав в міжнародному публічному праві. Предмет складає характеристика принципу співробітництва держав та аналіз основних напрямків співробітництва держав в міжнародному праві. Методологічну основу дипломної роботи склали загальні принципи і категорії діалектики, логічний метод, метод порівняльного правознавства, метод системно-структурного аналізу, а також формально-юридичний метод. У процесі розгляду роботи використано наступні методи: діалектичний метод і загальнонаукові методи пізнання: метод теоретичного узагальнення, системного аналізу та синтезу (для розгляду сутності принципу співробітництва держав в міжнародному праві); порівняльного аналізу (для оцінки розвитку принципу співробітництва держав на Україні та на території інших держав); групування та класифікації; структурний метод, статистичні та математичні методи (для аналізу тенденцій розвитку принципу міжнародного співробітництва держав). Структура роботи. Дипломна робота складається з Вступу, трьох Розділів, висновків та списку використаних джерел. У вступі окреслені загальні питання актуальності теми, що розглядається, а також визначені мета, завдання, предмет та об’єкт роботи. В Розділі І, який складається з трьох підрозділів досліджуються теоретичні засади поняття принципу співробітництва держав. В Розділі ІІ, що включає також три підрозділи перспективи розвитку принципу співробітництва держав а також визначена його роль в міжнародних відносинах держав. У Розділі ІІІ проведено аналіз сучасних відносин співробітництва України та Росії, а також охарактеризовано застосування принципу співробітництва держав на території України. Висновок представляє собою узагальнення всього матеріалу. Обсяг роботи складає 89 сторінок друкованого тексту.

Выводы: ВИСНОВКИ Процес формування принципів міжнародного права зумовлює особливості їх застосування та реалізації. Так, дію принципу міжнародного права не можна відмінити, адже для цього мають відбутися докорінні зміни в усій системі міжнародних відносин та порядку співіснування її суб’єктів, у результаті чого старий принцип може бути замінено на новий. Принцип міжнародного співробітництва - це найважливіший принцип, на основі якого здійснює свою багатогранну діяльність ООН. В ході розгляду дипломної роботи зроблені наступні висновки: Принцип міжнародного співробітництва закріплений в статуті ООН, Декларації про принципи міжнародного права та інших нормативно – правових актах Принцип міжнародного співробітництва сприяє розвитку подальшого міжнародного поділу праці і, внаслідок цього, розвитку світової економіки і наданню допомоги країнам, що розвиваються. Принцип міжнародного співробітництва зобов'язує держави при вирішенні виникаючих проблем на противагу конфронтації всіляко використовувати метод співробітництва. П.З ст.1 Статуту ООН зобов'язує держави "здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру і в заохоченні та розвитку поваги до прав і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії". В Декларації 1970 р. це положення Статуту ООН розвинуто і конкретизовано. Зокрема держави повинні співробітничати: - у підтримці міжнародного миру і безпеки; - у ліквідації всіх форм расової дискримінації і всіх форм релігійної нетерпимості; - відповідно до принципів суверенної рівності і невтручання, принцип співробітництва між державами є невід'ємною частиною розв'язання головної проблеми сучасності - мирного співіснування. Зроблено висновок, що Принцип міжнародного співробітництва є скоріше не правом, а обов'язком держав. Цей обов’язок. полягає у вчиненні певних дій для розвитку співробітництва між державами, а також утримання від вчинків, що можуть зашкодити іншим державам. Для розвитку міжнародного співробітництва необхідно прийняти низку законів, які будуть регулювати міжнародні відносини у сфері співробітництва між державами, а саме: • Нормативні акти, щодо основних стратегічних напрямків співробітництва між державами в економічній, промисловій, науково-технічній та інших галузях співробітництва; • Нормативні акти, щодо внесення змін до деяких законів України стосовно співробітництва між державами. Запропоновано прийняти єдиний Кодекс співробітництва, який буде регулювати основні напрямки співробітництва конкретних держав, в конкретній сфері, такий Кодекс допоможе систематизувати та підвищити ефективність міжнародних угод. Сьогодні, в Україні можна виділити закріплення позитивних тенденцій розвитку співробітництва України з іноземними державами, його трансформації в оптимальну, гнучку систему міждержавних відносин, здатну самостійно розвиватися та пристосовуватися до потреб національної безпеки і світового ринку. Встановлено, що відносини України та РФ розвиваються у сфері економічного, соціально-культурного, гуманітарного, науково-технічного співробітництва, але не дивлячись на чисельні договори про співробітництво у відносинах України та Росії існує ще багато проблемних питань, які необхідно вирішувати найближчим часом, шляхом, знову ж таки, прийняття низки нормативних актів та визначення пріоритетів розвитку такого співробітництва. Необхідність поглиблення стратегічної співпраці України і Російської Федерації в економічній сфері обумовлена як загальними або схожими проблемами, що стоять перед економіками обох країн, так і їх взаємними інтересами в умовах глобальної економічної інтеграції і конкуренції. Об'єднання і узгодження зусиль України і Російської Федерації покликане сприяти: структурному удосконаленню національних економік і переведенню їх на сучасну інноваційну основу; підвищенню конкурентоспроможності національної продукції; подоланню проблем, що виникають у зв'язку зі вступом в СОТ; зняттю прямих і прихованих дискримінаційних обмежень в зовнішній торгівлі; реалізації Угоди про формування Єдиного економічного простору, ратифікованого (з обмовками) 20 квітня 2004 року; спільному освоєнню нових ринків; співпраці в галузі науки і високих технологій; При цьому особливо ретельного і уважного врегулювання з врахуванням інтересів кожною із сторін вимагають питання, пов'язані з природною конкуренцією українських і російських товарів і послуг на внутрішніх і міжнародних ринках. Дієвим інструментом зміцнення співпраці може стати пожвавлення і розвиток міжрегіональних зв'язків –від трансграничної співпраці між пограничними регіонами до залучення до співпраці регіонів, віддалених від загального кордону. Поглиблення економічного співробітництва вимагає максимально можливої, такої, що відповідає національним інтересам гармонізації законодавства з врахуванням європейських стандартів Співпраця в гуманітарній сфері має бути направлене на збереження і примноження наших загальних цінностей, подальший розвиток всебічних зв'язків між громадянами України і Росії в контексті використання об'єктивно загального культурного і інформаційного простору, що історично склався. Отже, для того щоб поширювати співробітництво держави можуть і повинні розширити співробітництво у взаємно погоджених пріоритетних областях і створити сприятливі умови для побудови суспільства, заснованого на знаннях, використанні новітніх досягнень науки.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України – 1996. № 30. – Ст. 141. 2. «Про міжнародні договори України» Закон України від 29 червня 2004 № 1906-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – №50. – Ст. 450. 3. Статут Організації Об'єднаних Націй – М. : Междунар. отношения, Б. р.. –120 с. 4. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 17. – Ст. 343. 5. Декларація про принципи міжнародного права 1970 року - К.: Юринком –Інтер –2008 - 59с. 6. Декларація принципів Заключного акта НБСЄ 1975 року - К.: Юринком –Інтер –2008 - 39с. 7. Декларація правових принципів космічної діяльності 1963 р., К.: Юринком –Інтер – 2008 - 43с. 8. Адміністративна Угода про співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Французької Республіки від 5 червня 2008 року 9. Угода про співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Казахстан від 14 жовтня 1997 року 10. Угода про партнерське співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Словацької Республіки від 8 червня 2000 року 11. Угода про співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Угорської Республіки від 9 листопада 1999 року 12. Угоду про співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Португальської Республіки від 13 березня 1999 13. Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва у сфері юстиції між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Фінляндської Республіки від 8 квітня 2005 року, у м. Гельсінкі 14. Угода про співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Португальської Республіки від 13 березня 1999 15. Меморандум про наміри правового співробітництва між Міністерством юстиції України, Міністерством юстиції Естонської Республіки, Міністерством юстиції Литовської Республіки, Міністерством юстиції Латвійської Республіки та Міністерством юстиції Республіки Польща від 1 вересня 1999 року 16. Протокол про співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Естонської Республіки від 10 травня 1996 року 17. "План реалізації найважливіших заходів, направлених на розвиток і підвищення ефективності взаємодії держав - учасників Співдружності Незалежних Держав в економічній сфері в 2003-2010 роках" – Збірка міжнародних документів – 2007 - 539с. 18. Акуленко В. Н., Лысенко В. В., Попович В. М., Некрасов В. А., Каткова А. Г. Международное сотрудничество: Учеб. пособие / Национальная академия гос. налоговой службы Украины. НИИ финансового права; Проект "Гражданское образование" / Л.Д. Тимченко (ред.). –Ирпень : Национальная академия ГНС Украины, 2007. –201с. 19. Алешин В. В., Ганюшкин Б. В., Горбунов Ю. С., Демин Ю. Г., Забарчук Е. Л. Международное право: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. 021100 - "Юриспруденция" / Международный юридический ин-т при Министерстве юстиции РФ / А.И. Микульшин (общ.ред.). –М. : Международные отношения, 2005. –359 с. 20. Анисимов Л. Н., Борисов К. Г., Иванов Д. В., Карлов Ю. Е., Колосов Ю. М. Международное право: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец.:"Юриспруденция", "Международные отношения", "Мировая экономика" / Московский гос. ин-т международных отношений (ун-т) МИД РФ / Ю.М. Колосов (отв.ред.), Э.С. Кривчикова (отв.ред.). –М. : Международные отношения, 2007. –714с. 21. Анцелевич Г. О., Покрещук О. О. Міжнародне право: Підручник для студ. спец. "Міжнародне право" вищ. навч. закладів / Українська академія зовнішньої торгівлі. –К. : Алерта; Пектораль, 2003. –409с. 22. Ашавский Б. М., Бирюков М. М., Бордунов В. Д., Гидирим А. В., Егоров С. А., Зимненко Б. Л. Международное право: учебник / Дипломатическая академия МИД России / А. А. Ковалев (отв.ред.), Станислав Валентинович Черниченко (отв.ред.). –3-е изд., перераб. и доп.. –М. : Проспект, 2008. –824с. 23. Бершеда Є. Р., Сухоруков А. І., Острий О. Г. Співробітництво України і Російської Федерації в інвестиційній сфері та економічна безпека України / Рада національної безпеки і оборони України; Національний ін-т українсько- російських відносин. –К., 2008. –115с. 29 24. Бирюков Павел Николаевич. Международное право: Учеб. пособие. — 2.изд., перераб. и доп. — М. : Юристъ, 2007. — 416с. 25. Буроменський М. В., Кудас І. Б., Маєвська А. А., Семенов В. С., Стешенко В. М. Міжнародне право: навч. посібник / М.В. Буроменський (заг.ред.). –К. : Юрінком Інтер, 2008. –336c. 26. Венкін О.О. Україна та Росія визначили 10 пріорітетів співпраці//Новини України-№3 – 2008 –С.6-10 27. Вакуров Г.М. Міжнародне співробітництво держав – основний міжнародний принцип// Право України –№9 – с. 55 28. Вещунов В. С., Жуков Г. П., Жукова Э. Г,., Колосов Ю. М., Котляров И. И. Международное космическое право: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "юриспруденция (международное право)", "международные отношения" и "международные экономические отношения" / Московский гос. ин-т международных отношений (ун-т) МИД РФ; Российский ун-т дружбы народов. –М. : Международные отношения, 2006. –360с. 29. Гетьман-Павлова Ирина Викторовна. Международное право: учебник. –М. : Юристъ, 2006. –761с. 30. Дахно І. І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). –К. : МАУП, 2007. –160с. 31. Действующее международное право: Учеб. пособие для студ. и аспирантов, изуч. междунар. право:В 3-х т. / Ю.М. Колосов (сост.), Э.С. Кривчикова (сост.) –М. : Изд-во Московского независимого ин- та международного права, 2007. Т. 1 : Разделы І-ХІІI: Понятие международного права, его источники, принципы, субъекты. Территория. Население. Международные договоры. Правопреемство. Дипломатическое и консульское право. Международные организации и конференции. Ответственность в международном праве. Мирное урегулирование международных споров. –859с 32. Действующее международное право. Документы: учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. "международные отношения", "регионоведение":в 2 т. / Московский гос. ин-т международных отношений (ун-т) МИД РФ / Ю.М. Колосов (сост.и отв.ред.), Э.С. Кривчикова (сост.и отв.ред.) –М. : Международные отношения; Юрайт, 2007. –766с. 33. Джердж С. Ф. Україна-НАТО: співробітництво заради безпеки / Товариство "Знання" України. Центр "Українознавство". –К. : Товариство "Знання" України, 2007. –96c. 34. Ільницький Д. О. Інформаційні ресурси міжнародного співробітництва: Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. –К., 2004. – 236арк. 35. Игнатенко Г. В., Суворова В. Я., Тиунов О. И., Кучин М. В., Лазутин Л. А. Международное право: Учебник для студ. вузов по спец. "Юриспруденция" / Геннадий Владимирович Игнатенко (ред.). –2. изд., доп. –М. : Высш. школа, 2005. –399с. 36. Калінін В.М. Співробітництво України та Росії має перейти в прагматичну площину// Урядовий портал-№5 – 2008 – С.15-19 37. Камишин А.А. Проблемы развития международного сотрудничества госсударств // Московский обозреватель –№2 – С.24-30 38. Кузьменко С.С. Стратегія економічного співробітництва України з іншими державами пострадянського простору. // Науковий потенціал України – 2008 – С.27-29 39. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом. –К. : МАУП, 2002. –216с. 40. Мацко А. С. Міжнародне економічне право: Навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом. –К. : МАУП, 2006. –351с. 41. Марочкин С. Ю., Лиц М. О., Лабунец Б. Г., Кондрашова О. Ю., Лесин А. В. Международное право: Практикум / Тюменский гос. ун-т; Институт государства и права / С.Ю. Марочкин (отв.ред.). –Тюмень, 2008. –176с 42. Маргиев В. И. Международное право: Учеб.-метод. пособие / Адыгейский гос. ун-т. Юридический факультет. — Майкоп : Издательство АГУ, 2007. — 139с. 43. Матеріали Х міжнародної конференції/ Роль принципу міжнародного принципу держав., 12 листопада 2007року/Українська академія зовнішньої торгівлі К.:УАЗТ– 249с. 44. Международное сотрудничество – тенденции развития. Монография./ Иворкин Д.В -2008 -89с. 45. Международное право: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец.:"Юриспруденция", "Международные отношения", "Мировая экономика" / Московский гос. ин-т международных отношений (университет) МИД РФ / Ю.М. Колосов (ред.), Э.С. Кривчикова (ред.). — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Международные отношения, 2005. — 815с. 46. Міжнародне економічне співробітництво України (Правові проблеми): Матеріали міжнарод. наук.-практич. конф., 18 листопада 2004 р. / Київський національний економічний ун-т / В.Ф. Опришко (відп.ред.). –К. : КНЕУ, 2004. –456с. 47. Мішугін Л.В. Міжнародні договори України та Росії// Право України – №5 –2007 - С.6-12 48. Мукмінова Т. А., Ремізовський К. М., Деміденко А. Ф., Ткаченко О. П., Гамрецький В. М... Украина - Россия. Перспективы сотрудничества. –Б.м. : ДП "Такі справи", 2008. – 16с. 49. Носов Ю.Г. Сучасне міжнародне співробітництво України//Міжнародний вісник - №4 – 2008 – С. 59-67 50. Опришко В. Ф., Лясківська Л. А. Міжнародне економічне право: навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана –Вид. 2-ге, без змін –К. : КНЕУ, 2006. –148с. 51. Панов В. П. Международное право: Учеб. материалы. – М. : Инфра-М, 2007. –192с 52. Пирожков С. Українсько-російські відносини у євроатлантичному інтер’єрі // Політична думка. - 2008. - №3. - С. 87 – 95 53. Понікаров В. Д., Коновалов М. І. Міжнародне економічне право: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. –Х. : ХДЕУ, 2003. –132с. 54. Проблеми співробітництва України і Росії на сучасному етапі// Прес-служба Інституту трансформації суспільства – 2007 –С.1-3 55. Тимченко Л. Д. Міжнародне право: навч. посібник для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання. –К. : Університет "Україна", 2007. –224с 56. Тодоров И. Я., Субботин В. Н., Филонов А. В. Международное публичное право: Учеб. пособие. – К. : Знання, 2005. – 416с. 57. Черкес М. Ю. Міжнародне право: Підручник. –5.вид., виправ. і доп. –К. : Знання, 2006. –397с. 58. Щипцов А. А, Анцелевич Г. А., Высоцкий А. Ф., Демиденко В. В., Ищенко А. В. Современное международное морское право и практика его применения Украиной / Национальное агентство морских исследований и технологий. — К. : Наукова думка, 2005. — 343с. 59. Юлдашев О. Х. Міжнародне право: Академічний курс: Підручник для студ. вищих навч. закл. –К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. –528с. 60. Яворський В.С. Принципи міжнародного права. Навч. Посібник –Х.:АСК,2007 – 227с.