Выводы: ВИСНОВКИ
Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення:
Ринок нерухомості - це певний набір механізмів, за допомогою яких передаються права на власність і пов’язані з нею інтереси, установлюються ціни й розподіляється простір між різними конкуруючими варіантами землекористування.
Ринок нерухомості доцільно розглядати як систему відносин (прямих чи опосередкованих) між продавцями і покупцями (користувачами), яка діє на основі цінового механізму з урахуванням соціального значення, особливостей правового режиму привласнення, природних властивостей та родових ознак нерухомості й підпорядковується закономірностям функціонування як товарного, так і фінансового ринків.
Суб’єктами ринку нерухомості є покупці, продавці та професійні учасники.
Національний ринок нерухомості являє собою сукупність регіональних і локальних ринків, що істотно відрізняються друг від друга асинхронністю розвитку, рівнем цін і ризиків, ефективністю інвестицій у нерухомість, станом законодавства, політичною й соціальною стабільністю й т.д.
Ринок нерухомості є складовою частиною ринкового простору. На ньому, як і на інших ринках, відношення попиту та пропозиції визначає ціну, але висота ціни визначає відношення попиту та пропозиції. Якщо зростає попит, то зростає ціна; але якщо зростає ціна, то падає попит, а якщо падає ціна, то попит зростає. Далі, якщо зростає попит, а тому й ціна, то зростає пропозиція, тому що виробництво стає вигідним.
Ринок нерухомості в національній економіці виконує наступні функції:
- ефективне рішення соціальних завдань, пов’язаних зі створенням і використанням корисних властивостей нерухомості;
- відчуження повних або часткових прав власності на об’єкти нерухомості від одного економічного суб’єкта до іншого й захист його прав;
- вільне формування цін на об’єкти й послуги;
- перерозподіл інвестиційних потоків між конкуруючими видами об’єктів нерухомості;
- перерозподіл інвестиційних потоків між конкуруючими способами використання земель.
У країнах з розвиненою ринковою економікою застосовується інша класифікація. Так, об’єкти нерухомості поділяються за категоріями А, Б та В.
Учасники ринку нерухомості України, а саме керуючі компанії й консультанти ринку комерційної нерухомості, при сприянні закордонних фахівців ринку розробили класифікацію офісних приміщень для українського ринку нерухомості. Це система класифікації офісних приміщень, відповідно до якої приміщення для офісів розділяють на п’ять категорій. Офісні приміщення класу «А», «В» і «С», які відносяться до професійних площ, а також офіси класу «D» і «Е» більш низькі по якості й обслуговуванню.
Аналіз цін та тенденцій на ринку нерухомості – дуже складна і важкопрогнозована робота. Галопуюче неочікуване зростання цін є підтвердженням цього.
Причина складності полягає в тому, що ціна нерухомості – це не просто ціна певного товару (певних метрів житла).
Ціна нерухомості є інтегральним показником, тобто результуючою цілого комплексу складових: стану справ в економіці, демографічної ситуації, соціального та майнового розшарування в суспільстві, міграційної політики, тощо.
Формування сучасного ринку нерухомості в Україні проходило декілька етапів:
І етап - 1992-1995 рр. - через відповідне законодавство з питань приватизації державної власності починають складатись вихідні умови функціонування ринку;
ІІ етап - 3 1995 року. Його основний зміст - активне функціонування первинного ринку і початок становлення вторинного ринку нерухомості (рис. 2.1).
Важливою передумовою становлення та ефективного розвитку ринку нерухомості є трансформація земельних відносин - від заснованих переважно на державній власності на землю та безоплатності її використання до ринкових, за яких земля стає предметом торгового обороту.
Отже, за останні роки в Україні сформувався ринок нерухомості. Понад 12 млн. жителів України здійснили приватизацію своїх земельних ділянок загальною площею приблизно 4 млн. гектарів. Мешканці міст приватизували приблизно 5 млн. квартир та одноквартирних будинків.
Останні роки були роками розквіту нової світової валюти, що має ходіння практично в кожній країні світу, - квадратних метрів нерухомості. З ослабленням довіри до американського долара й ще свіжими спогадами про крах ринку високих технологій найкращим засобом збереження грошей виявилася житлова й комерційна нерухомість. Україна не стала виключенням. Однак подорожчання житла було безпрецедентним. На відміну від розвинених країн, київське житло за період ледве більше п’яти років подорожчало більш ніж на 500%, а нерідко й на 700%.
Каталізатором небувалого зростання цін до середини 2008 року було, швидше за все, не зміцнення курсу національної валюти, воно стало лише приводом. Панічні настрої на ринку, мабуть, посіяла непрогнозованість розвитку країни. І в цих умовах, ринок нерухомості став тим притулком, куди багато хто поспішили «прибудувати» свої заощадження. А в кого їх було недостатньо, удалися до послуг банків, які почали кредитувати населення при необхідності навіть без першого внеску. Але з другої половини 2008 року ситуація діаметрально змінилася.
Головні проблеми ринку нерухомості пов’язані із впливом світоаої фінансової кризи, яка зачепила будівельний, фінансовий, економічний, банківський сектори економіки України, що позначилося на зниженні цін на ринку нерузхомості, починаючи з осені 2008 р. Це падіння продовжується і зараз.
Глобальна криза ліквідності ознаменувала фініш десятирічної історії всесвітнього цінового ралі. Останні статті та звіти про Україну, Литву, Латвію, Естонію, Ісландію, Гонконг та інші держави на порталі Global Property Guide починаються словами «падіння» або «ціновий пузир». Найбільше в IV кварталі 2008 року подешевшала нерухомість у Латвії – понад 16%. До п’ятірки лідерів за темпами падіння цін також увійшли Гонконг (-12,8%), Ісландія (-11,3%), Естонія (-9,3%) та Україна (-9,3%).
У західних країнах паніка серед власників придбаного в кредит житла – основна причина масштабного падіння цін. Якщо нерухомість дешевшає на 20-25%, більшість власників закладеного житла відмовляється від виплат за кредитом.
Отже, можна узагальнити, що у наш час нерухомість знаходиться в критичному стані.
Ринок нерухомості тісно взаємодіє і взаємозалежить від банківської сфери, оскільки близько 90% покупок нерухомлсті відбувається в кредит. Реалії останніх місяців не дають оптимістичного сценарію розвитку кредитування в Україні, що спричинилося світовою фінансовою кризою, яка негативно позначилася на банківській сфері в Україні.
За період з 01 по 31 березня 2009 року, індекс вартості вторинного житла в Києві знизився. Поточне значення індексу становить $ 1965 за кв.м, повідомили у компанії Канзас.Водночас, як повідомили експерти, індекс цінового очікування за місяць склав - 4,5%.
На початок квітня, за даними Агенції нерухомості (АН) «Планета Оболонь», середня ціна пропозиції на вторинному ринку столиці знизилася до $1852 за м2. Дисконт за операціями в березні перевищував 22%, а реальна вартість квадратного метра коливалася в діапазоні $1,5–1,6 тис. Квартири в Києві можна було знайти і дешевше. Наприклад, за даними бази пропозицій порталу realt.ua, готельки площею 20–25 м2 (найдешевші об’єкти) продавали за ціною від $30 тис., тобто $1,3–1,4 тис. за квадратний метр. З 17 по 24 квітня на вторинному ринку нерухомості Києва середня ціна на однокімнатні квартири понизилася на 1%, або на 21,4 долара до 2 087,0 доларів за кв. м.
Згідно з динамікою індексу нерухомості, розрахованим АН «Планета Оболонь», нині столичне житло в доларових цінах подешевшало приблизно до рівня осені 2006-го. За умови збереження нинішніх темпів падіння цін (на 5–6% щомісяця) до серпня індекс буде на рівні $1400 за м2, що відповідатиме показникам 2005 року. Проте зниження цін після цього навряд припиниться.
Пропонована нами комплексна модель розрахунку вартості корпусу типового бізнес-центру включає наступні компоненти:
1) встановлення кількісних і якісних характеристик об’єкту оцінки;
2) аналіз ринку, до якого відноситься об’єкт оцінки;
3) вибір методу (методів) і моделей оцінки і здійснення необхідних розрахунків;
4) підбиття підсумків: узагальнення результатів, отриманих у рамках кожного з підходів до оцінки, і визначення підсумкової величини вартості об’єкту оцінки.
У межах зазначеної моделі було проведено аналіз ринку нерухомості та вибрані три кількісні (площа жилого та нежилого фонду, знос будівлі) та чотири якісні (якість ремонту, внутрішні зручності, транспорт, інфраструктура) характеристики об’єкту.
Таким чином, у побудованій комплексній моделі оцінки вартості корпусу наведені підходи не використовуються ізольовано, а взаємно доповнюють один одного, тобто для оцінки вартості корпусу слід одночасно використовувати методи з різних підходів.
У зв’язку із вищевикладеним у розділі 2, маємо декілька варіантів (сценаріїв) розвитку ринку нерухомості у 2009-2010 рр.:
1) подальше зниження цін і досягнення цінового дна, потім повільне зростання цін;
Прогноз щодо відновлення зростання цін не є безпідставним. В Україні на одного мешканця припадає трохи більше 20 м2 житла. Для порівняння: в країнах Євросоюзу цей показник становить 40–60 м2, у США – близько 80 км2. Саме тому зростання цін на нерухомість у нашій країні є ймовірним – українці скористаються щонайменшою можливістю (у цьому разі зниженням цін), щоб поліпшити свої житлові умови. Питання лише в тому, наскільки подешевшає нерухомість і якими темпами дорожчатиме після того, як ціни сягнуть дна.
За умови падіння цін на квартири до 30% їхньої докризової вартості (стільки у розпал іпотечного буму позичальники зазвичай оплачували самостійно) сформується платоспроможний попит на нерухомість. Гроші для цього є: за даними НБУ, в жовтні 2008-го – лютому 2009-го українці вилучили з комерційних банків понад 40 млрд. грн. (майже $5 млрд за курсом 8,3 UAH/USD).
Отже, вторинний ринок запрацює, якщо нерухомість подешевшає ще на 25–30%. Це означає, що в Києві однокімнатна квартира коштуватиме близько $30 тис. – приблизно $1 тис. за м2. За найдешевші готельки проситимуть близько $25 тис., а за великі однокімнатні квартири в будинках, споруджених після 2000 року, – $40–50 тис. Приблизно стільки нерухомість коштувала до початку іпотечного буму. Надалі зі зростанням реальних доходів населення житло поступово дорожчатиме – не більше ніж на 10–15% на рік. Повернення до докризових темпів зростання – на 30–60% щороку – можливе лише у разі, якщо іпотечне кредитування в Україні вийде на обсяги рівня 2005–2008 років. Але це можливо лише в умовах надлишку ліквідності у світовій фінансовій системі – власних коштів вітчизняні банки не мають. Якщо іноземні банки відновлять кредитування фінансових установ у країнах emerging markets під 8–10% річних, як це було в 2005–2007 роках, банкіри знову почнуть видавати позики українцям, котрі потребують житла, під 13–15% річних у валюті. У цьому випадку ціни на квартири неминуче почнуть зростати. Однак у найближчі 3–5 років такий сценарій украй малоймовірний. Світовий банк прогнозує, що в 2009-му приплив капіталу в країни, що розвиваються, зменшиться з $1 трлн у 2007 році до $165 млрд.
Отже, даний прогноз є реальним і досить ймовірним.
2) відновлення іпотечного кредитування і стрімке зростання цін:
Розвиток ринку нерухомості в 2009-2010 рр. буде також залежати від відновлення іпотечного кредитування.
При цьому кредитні ставки, на нашу думку, будуть триматися на досить високому рівні - 25-30% річних у гривнях і 16-20% в іноземній валюті. Все це зробить іпотечне кредитування малодоступним для більшості потенційних позичальників. Така ситуація протримається, очевидно, протягом найближчих двох-трьох років. Ну а до рівня 2007 року іпотечне кредитування повернеться не раніше, ніж через 5-7 років.
Отже, на перспективу є всі підстави важати, що іпотечний ринок буде розвиватися в дуже складних, жорстких умовах, і його активність, яка була в останні роки, буде тільки спадати, оскільки у наш час знайти клієнтів з високими доходами буде все важче.
Таким чином, щоб іпотечний ринок зміг повернутися для свого колишнього активного розвитку, необхідно виконанні, принаймні, таких умов:
- вихід економіки України з кризи,
- повернення довіри до українських банків,
- зняття мораторію на депозитні виплати, зниження ставок по кредитам,
- можливе переведення валютних кредитів в гривневі по пільгоаому курсу (хоча б за курсом НБУ).
Шанси, що ситуація з кредитуванням почне стабільно покращуватися вже у другому кварталі цього року, за оцінками експертів, не великі. Більш вірогідною є перспектива осені. І це за умови, що економіка України загалом обере позитивний сценарій швидкого виходу з кризи. Чекати повернення ліберальних умов від банків, якими вони тішили українців на початку 2008 року, доведеться щонайменше до початку 2010 р.
Отже, на даному етапі відновлення іпотечного кредитування є малоймовірним, тому цей варіант вважаємо малоймовірним.
Таким чином, проаналізувавши варіанти подальшого розвитку ринку нерухомості України, ми прийшли до висновку, що найбільш ймовірним є сценарій з подальшим зменшенням цін на нерухомість, досягнення „цінового” дна, і подальшим повільним зростанням цін.
Крім цього, аналізуючи результати опитування, проведеного Інтернет-порталом щодо споживчих переваг в нерухомості www.domik.net, було виявлено, що найбільшим попитом у людей у умовах падіння цін будуть користуватися новобудови. Отже, можна прогнонувати, що в найближчому майбутньому будуть купуватися квартири в новобудовах та на вторинному ринку, але це також прогнозується після досягнення „цінового” дна, що й спричинить в майбутньому повільне зростання цін на нерухомість, адже, як відомом, збільшення попиту на нерухомість провокує зростання ціни.
Також варто зазначити, що помітне подорожчання житла неможливе без стимуляції спекулятивного попиту, швидке зростання якого майже неймовірне без кредитних коштів. Для того щоб в Україну повернулися дешеві кредити, потрібен надлишок ліквідності у світовій фінансовій системі й, у першу чергу, в США. Тільки тоді іноземні банки почнуть кредитувати банківську систему emerging markets під 10% річних, як у 2006-2007 роках. А вітчизняні банкіри знову зможуть видавати іпотечні кредити під 15-17%.
Якщо кредитів не буде, нерухомість дорожчатиме паралельно зі зростанням доходів населення: на 5-10% на рік, як це вже було в нас у 2000-2002 роках. Це найбільш ймовірний варіант, враховуючи реалії останніх місяців.
Аналіз антикризових програм різних країн світу свідчить, що більшість із них вживали заходів, які передбачали зміни у фіскальній політиці й були спрямовані на підтримку економіки, що є позитивним для стабілізації ситуації в державі. Такої думки додержується, зокрема, і президент УСПП Анатолій Кінах, який вважає за необхідне введення політики зниження податкового навантаження в період економічної кризи. На думку пана Кінаха, для недопущення подальшої дестабілізації й охолодження економіки необхідне зниження ставок ПДВ і податку на прибуток, запровадження стимулів для модернізації основних фондів тощо. Наприклад, у Великобританії передбачалося зниження податку на прибуток з 15% до 13,5%, у Франції – скасування податку на інвестиції (3,5%), в Іспанії – зниження податків на загальну суму до 10 млрд. євро.
Чимало експертів впевнені, що Україні необхідно якнайшивидше прийти до кооперативної схеми будівництва нерухомості, яка з великим успіхом використовується в багатьох країнах Європи. Люди мають об’єднуватися в кооперативи по будівництву житлововї нерухомості. Існує також інститут товариств індивідуальних забудовників, які споруджують приватні будинки. За таких умов житло будується за невисокою ціною. Забудовника громадяни обирають на тендерних умовах.
Проаналізувавши усе вищевикладене у дипломній роботі, можемо графічно представити низку заходів для подальшого розвитку ринку нерухомості в Україні:
- відновлення іпотечного кредитування;
- допомога будівельній галузі з боку держави;
- вихід економіки України з кризи;
- підвищення рівня доходів населення.
Це ключові фактори, які позитивно позначаться на ринку нерухомості в Україні, і поки вони не відбудуться, ринок нерухомості буде продовжувати залишатися у такому хаотичному стані, як зараз.