Порівняльний аналіз статусів та ролей лікарів у різних країнах

Содержание:ВСТУП 3 1. Особливості професії лікаря 4 2. Ролі та статус лікарів в високорозвинутих країнах світу 6 3. Вирішення проблем статусу та ролей лікарів в Україні та Росії на прикладі зарубіжного досвіду 10 ВИСНОВКИ 20 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 22

Вступление:Охорона здоров’я є однією з найважливіших галузей соціальної сфери України, що нараховує тисячі медичних установ. Праця медичних працівників безпосередньо пов’язана з реалізацією конституційного права людини і громадянина на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування. Ефективна організація праці медичних працівників є одним з основних факторів, що забезпечують суспільне та особисте здоров’я і, як наслідок, обумовлює соціальну стабільність у суспільстві. Запозичений з радянських часів порядок регламентації трудової діяльності медичних працівників через значну кількість різнорідних за змістом відомчих актів та часткову неузгодженість між загальним трудовим і спеціальним медичним законодавством, що опосередковує працю медичних працівників, призвели до того, що сучасна правова організація праці медичних працівників в Україні не відповідає рівню розвитку суспільних відносин у сфері охорони здоров’я, не враховує достатньою мірою специфіку медичної діяльності, не забезпечує якісного відновлення лікувального процесу, не створює режиму ефективної реалізації медичними працівниками їхніх трудових прав та обов’язків. У зв’язку з цим необхідною є розробка досконалого механізму правового регулювання праці медичних працівників, спрямованого на підвищення зацікавленості в удосконалюванні професійних знань, активізацію творчого потенціалу кожного медичного працівника і, як наслідок, на забезпечення прав та законних інтересів осіб, які звертаються по медичну допомогу або потребують її.

Выводы:Отже, можна зробити наступні висновки: Охорона здоров’я є однією з найважливіших галузей соціальної сфери України, що нараховує тисячі медичних установ. Праця медичних працівників безпосередньо пов’язана з реалізацією конституційного права людини і громадянина на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування. Професія лікаря, що відноситься до вищого рівня професій за типом «людина-людина» (тобто найважливіша серед професій категорії «людина-людина») вимагає постійної роботи індивіда над собою, відповідальності за здоров’я й життя пацієнта. Праця медичних працівників відноситься до числа складних і відповідальних видів діяльності людини. Вона характеризується значним інтелектуальним навантаженням, вимагає великого обсягу оперативної й довгострокової пам’яті, наявності певного рівня здоров’я, містить елементи творчості й тісно пов’язана з відповідальністю за здоров’я й життя інших людей. Виразність цих якостей забезпечує високу професійну ефективність праці, але в той же час сполучена з високою фізіологічною вартістю нервових процесів для організму самих медичних працівників. Статус лікаря в США й Канаді, наприклад, набагато вище, ніж в Ізраїлі, як з погляду оплати роботи, так і по соціальному стану в суспільстві. Також у США важливий статус мають лікарі сімейної медицини. Значний прогрес медицини став можливий у результаті дроблення цілісної проблеми захворювання на окремі компоненти. Досягнуто значні успіхи в медичних технологіях, але все це (мається на увазі більш глибоке розуміння механізмів захворювання) часто саме по собі анітрохи не допомагає конкретному пацієнту. Існує небезпека втратити гуманістичні основи медицини й контроль над вартістю медичної допомоги. Сімейна ж медицина приносить у медичну допомогу ту необхідну гармонію, що була втрачена в останні 50 років. На державному рівні досі не розв’язані питання: про статус лікаря загальної практики, про його зарплату, технічне оснащення амбулаторій та ін. Та й підготовка лікарів загальної практики йде такими темпами, що потреба держави у них буде забезпечена років через 30. Гальмують просування вперед й інші "огріхи", зокрема у нашому законодавстві. Говорячи про соціальний статус лікаря Глава держави сказав, що саме одна із соціальних ініціатив, яка стосується цього, передбачає підвищення із 2008 року заробітної плати сільським лікарям в порівнянні з їх колегами в місті на 20%. Це, вважає Президент, буде основною мотивацією, яку повинна продемонструвати держава відносно статусу сільського лікаря. Загалом у 2008 році зарплата лікарям має збільшитися на 37%, наголосив В.Ющенко. Президент України також зауважив, що в 2008 році необхідно буде зробити все можливе для покращення демографічної ситуації. Подібна до України ситуація характерна також для Росії, тому важливим і повчальним є досвід розвинутих країн світу, таких, як США та Канада.

Литература:1. Биченко С.І., Буркат Н. Є., Войцехівський В.М., Глуховський В.В., Гук А.П. Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я в Україні та світі / Валерія Микитівна Лехан (ред.). – К.: Сфера, 2004. – 174 с. 2. Вороненко Ю.В., Прус Л. О., Чуйко А.П., Затула О.А., Оніщенко О.М. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я: досвід розвинутих країн. – Т.: Укрмедкнига, 2002. – 330 с. 3. Галацан О.В. Нормативно-правова база управління регіональною системою охорони здоров’я // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць. – Х.: УАДУ ХФ, 2003. – № 2 (16). – Ч.1. – С. 175-178. 4. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України, затверджена Указом Президента України від 7.12.2000 р. № 1313\2000. 5. Лехан В.М. Система охорони здоров’я в США та Канаді: підсумки, проблеми, перспективи / Міжнародний фонд "Відродження"; Інститут відкритого суспільства. – К.: Сфера, 2002. – 28 с. 6. Охорона здоров’я в Росії: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. – К., 2007. – 271 с. 7. Приходський О.О., Морарь Л.М., Голяченко А.О. Управління охороною здоров’я (вступ до теорій, концептів, технологій). – Т.: Лілея, 2005. – 65 с. 8. Столяров Г.С., Вороненко Ю.В., Голубчиков М.В. Статистика охорони здоров’я: Підручник / Київський національний економічний ун-т. – К.: КНЕУ, 2002. – 230 с.