Теорія економічного прориву, світовтй досвід та перспективи для України

Содержание:ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ КРАЇНИ 6 1.1. Теорія економічного зростання країни 6 1.2. Теоретичні підходи до визначення сутності економічного прориву 16 1.3. Міжнародна конкурентоспроможність як основа економічного розвитку 25 РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОРИВУ 43 2.1. Економічний прорив у Фінляндії 43 2.2. «Азійські тигри» в світовій економіці 53 2.3. Досвід формування державних програм розвитку в Узбекистані 67 2.4. Програми економічного розвитку Японії 72 РОЗДІЛ 3. НАДАННЯ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЗАХОДІВ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ 83 3.1. Сучасний стан та потенціал економіки України 83 3.2.Чинники міжнародної конкурентоспроможності України 97 3.3. Формування програми заходів економічного прориву для України 101 ВИСНОВКИ 111 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 119  

Вступление: ВСТУП Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в економічному зростанні. Від розв’язання проблеми економічного зростання залежить створення відповідних основ соціально-економічного прогресу суспільства, перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини. В той же час економічне зростання і розширене відтворення – це ідентичні, проте не тотожні поняття. Економічне зростання переважно акцентує макрорівень і означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності Національної системи, яке проявляється у збільшенні розмірів застосованої суспільної праці і виробленого товару. Під час вивчення теорій економічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвитку виробництва і поліпшення його структури. Центральним моментом в проблемі економічного зростання є проблема динамічної рівноваги, взаємодії різних її елементів. Головним інструментом теоретичної економіки є економічні моделі, які відображають реально існуючий зв’язок між явищами. Дослідження проблеми економічного зростання призвело до вивчення її теоретичних моделей, покликаних обґрунтувати взаємозв’язок і взаємозалежність основних макроекономічних показників без чого неможливе ефективне прогнозування наслідків і варіантів доцільної стратегії. Економічні проблеми, які відображають в часі економічне зростання, з одного боку повинні передбачати здатність системи зберігати свою стійкість та протидіяти змінам – без цього не можуть бути забезпечені направленість на незворотність, а з другого – розвиток нерозривно пов’язаний зі здатністю системи до переходу в інший стан. Погляди на проблему використання економічних моделей еволюціонували від класичної теорії до кейнсіанської та її послідовників і пов’язані з об’єктивною необхідністю державного втручання в економіку. Нездатність ринку врегульовувати «зовнішні ефекти» економічної діяльності, неспроможність обмежити загрозливу для долі людства нерівномірність у розподілі ресурсів, доходів та благ є єдиним і самостійним механізмом, здатним забезпечити задоволення поточних і перспективних потреб суспільства. Необхідність сприяння процесу економічного зростання пов'язане з тим, що саме воно на кожному етапі суспільного розвитку визначає стан не лише господарської системи, а й суспільства загалом, відображає масштаби діяльності економіки в даний час та перспективи її майбутнього розвитку. Саме ж економічне зростання під впливом низки внутрішніх і зовнішніх чинників набуває не тільки кількісних, але й якісних змін. Їх системне дослідження в історичній ретроспективі має важливе наукове значення. Починаючи з 1999 року в Україні спостерігалося економічне зростання. Оцінки даного зростання до початку світової фінансової та економічної кризи в кінці 2008 року були неоднозначні. Одні економісти бачили в ньому докази ефективності державної політики ліберальних реформ початку 90-х років, інші відмічають ресурсо- та експорто- орієнтованість економічного зростання в даний проміжок часу, та роблять висновок, що в перспективі таке зростання не тільки не сприяє економічному зростанню України, але і посилює її відсталість та відкидає на периферію світового господарства. Після початку світової економічної кризи все встало на свої місця. Економіки країн, що спеціалізуються на виробництві сировинної низькотехнологічної продукції та мають нерозвинений внутрішній ринок під впливом зменшення попиту в світовій економіці та падінні цін на сировину зазнають суттєвих втрат. За період економічного зростання з кінця 1999 по кінець 2008 року відстала технологічна структура економіки, сировинна орієнтація експорту та нерозвиненість внутрішнього ринку зумовили низьку якість економічного зростання та кон’юнктурність його досягнень. Відповідно виникає питання як виправити вищевказане положення речей та забезпечити економічне зростання країни, результати якого будуть не мінливими та залежними від кон’юнктури на світовому ринку, а відображатимуть розвиток економіки на глибинному рівні. Дослідженням проблеми економічного зростання присвячені роботи таких вчених: В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Е. Кваснюка, А.С. Гальчинського, Ю.Аразішвіллі, О.Веклича, І.Грицевича, М.Дайлами, Б.Данилишина, Л.Корнійчука, Р.Лукаса, А.Макарова, Д.Медоуза, Г.Менк’ю, Ю. Орловскої П.Ромера, Д.Уейла та інших. Мета дипломної роботи є дослідження теорії економічного прориву, світового досвіду та перспектив економічного зростання для України. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: • визначити сутність економічного зростання; • визначити сутність економічного прориву; • розглянути міжнародну конкурентоспроможність як основу економічного розвитку; • дослідити природу економічного зростання Франції, Японії, країнах Азії, Узбекистані; • проаналізувати сучасний стан та потенціал економіки України; • виявити чинники міжнародної конкурентоспроможності України. Предметом дослідження є економічна система України. Об’єктом дослідження є теорія економічного прориву. Методологічною основою дослідження є системний підхід, діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення загальної теорії суспільного зростання, сучасні концепції теорії загальної рівноваги. Для розв’язання поставленої мети було використано: метод аналізу та логічного узагальнення, метод єдності кількісного та якісного аналізу.

Выводы: ВИСНОВКИ На основі дослідження, проведеного у дипломній роботі, слід зробити наступні висновки. Аналіз теоретико-методологічних підходів до формування умов економічного зростання країни дав змогу з’ясувати, що економічне зростання потрібно розглядати як реальне збільшення макроекономічних показників у будь-якому даному періоді порівняно з попереднім. Щодо питання вибору макроекономічного показника, який би характеризував економічне зростання, то, на наш погляд, найбільш повно його характеризує динаміка реального ВВП. Цей показник широко використовується як в системі національних рахунків України, так і в закордонній практиці, що дає змогу здійснювати порівняльний аналіз економічних досягнень окремих країн та визначати тенденції розвитку світового господарства. У ході аналізу виділено основні чинники, що впливають на зростання економіки держави. Класифікація охоплює як загальні, так і специфічні для перехідних економік чинники економічного зростання, і становить вісім груп, а саме: 1. Економічні чинники – дія об'єктивних економічних законів, наявність ризиків, час, циклічні коливання. 2. Чинники державного регулювання економіки – законодавча база, бюджетно-податкова політика, грошово-кредитна політика, політика в сфері зовнішньоекономічної діяльності, соціальна політика, структурна політика, інституційні чинники. 3. Інноваційні чинники – рівень розвитку науки, інноваційна політика, сприяння науково-технічного прогресу (НТП), технічна оснащеність виробництва, інформаційні ресурси. 4. Форс-мажорні чинники – природні катастрофи, стихійні лиха, аварії, техногенні катастрофи, війни, терористичні акти. 5. Природні чинники – географічне положення країни, кліматичні умови, наявність корисних копалин, мінеральних ресурсів, багатство флори і фауни, родючість земель. 6. Демографічні чинники – кількість населення, склад населення, рівень зайнятості, рівень освіти населення. 7. Психологічні чинники – ментальність, рівень свідомості нації, ставлення до праці, економічна культура, підприємницькі здібності, загальна соціально-політична атмосфера в державі. 8. Інвестиційні чинники – рівень залучення іноземних інвестицій, інвестиційна активність в середині країни, ефективність розміщення інвестиційних ресурсів, капітальні блага. Методологічним підґрунтям економічного зростання країни є економічний прорив. Економічний прорив це комплекс заходів, що забезпечують перехід країни на інноваційний шлях розвитку. Він здатен кардинально змінити не тільки перспективи економіки, але й створити умови для розвою громадянського суспільства і держави в цілому. Проте реальний економічний прорив стає можливим лише тоді, коли йому передує духовне піднесення суспільства, що поміж іншого передбачає й глибоку віру в національну ідею. Економічний прорив повинен базуватися на послідовній ліквідації критичних для країни відставань в інституціонально-регуляторному середовищі, на інтенсивному створенні основ для економіки знань, формуванні відповідальної конкурентоспроможності (тобто забезпеченні стійкого розвитку) і зміцненні соціальної згуртованості населення шляхом "нагромадження" соціального капіталу. Для забезпечення національного економічного прориву країні необхідно мати певні конкурентні переваги. У наукових дослідженнях конкурентоспроможність країни трактується неоднозначно. У західній літературі конкурентоспроможність визначається як здатність країни або фірми розробляти та виготовляти товари і послуги або вищої якості, або ж за цінами, значно нижчими порівняно з конкурентами. У ширшому аспекті конкурентоспроможність сприймається як здатність господарства забезпечувати збалансованість своїх зовнішніх пропорцій та уникати тих обмежень, котрі зумовлюються зовнішньоекономічною сферою, і як здатність країни самовідтворювати поліпшення своїх світогосподарських зв’язків. Було досліджено досвід зарубіжних країн щодо здійснення економічного прориву. Було вивчено економічний прорив у Фінляндії. Фінляндія почала освоєння західного ринку за допомогою стратегії виробництва товарів з низькою доданою вартістю, поступово відвойовуючи більш привабливі сегменти цього ринку. Дешева робоча сила і низька вартість сировини дозволили країні успішно розвиватися. Сьогодні державна інфраструктура Фінляндії вважається кращою у світі і містить у собі багато елементів, формування яких піде в багатовікову історію країни: влада закону, чіткі права власності, прозорість і ефективність бюрократичного апарату, які становлять основу функціонування ринкової економіки. Вищезгадані елементи повинні бути в будь-якій ринковій економіці. У цей час не існує корінних розходжень між цими елементами у Фінляндії та інших країнах Західної Європи. Фінляндія є першою країною, що прийняла концепцію національної інноваційної системи як основного елемента політики в сфері науки й технології. Це означало збільшення кількості підприємств, в основі діяльності яких лежали інновації і ноу-хау, а також зміцнення організацій, що займаються дослідницькою діяльністю. У Фінляндії не було якої-небудь конкретної, цілеспрямованої довгострокової стратегії, метою якої було б лідерство у світовій конкурентній боротьбі. Так, були прийняті правильні рішення в ключові моменти історії розвитку країни, але на все, що в результаті вийшло, безсумнівно, вплинув щасливий збіг обставин. Отже, урядом Фінляндії було розроблено стратегію підвищення конкурентоспроможності економіки, було проведено аналіз своїх галузей по моделі Портеру і виділено галузі, які найбільш конкурентоспроможні і таким чином було прийнято рішення розвивати ці галузі шляхом залучення додаткових коштів. «Азійські тигри» – неофіційна назва економік Південної Кореї, Сінгапуру, Гонконгу і Тайваню, що демонстрували дуже високі темпи економічного розвитку з початку 60-х до фінансової кризи 90-х років XX століття. Успіх Південної Кореї пов'язаний, безумовно, із втіленням моделі стратегічного розвитку і визначався тим шляхом, який привів країну до максимально швидкого нагромадження капіталу, ефективного розподілу ресурсів і виходу на сучасний технічний рівень. Таким чином, південнокорейський феномен може повторювати лише країна, орієнтована на збалансоване вирішення соціальних, економічних і політичних проблем, впевнена у працелюбстві свого народу. Подібний шлях може пройти і Україна за умови врахування її можливостей і створення відповідного клімату в суспільстві, адже для цього є воля і потенційні можливості її народу. Основні параметри моделі економічного розвитку Південної Кореї – орієнтація на експортне виробництво, мобілізація фінансових джерел нагромадження, розвиток науки, техніки, підготовка кваліфікованих кадрів. Стрімке економічне зростання Південної Кореї пояснюється по-різному, але називають такі основні фактори: 1) орієнтація на експорт, взаємодія із зовнішнім світом, стратегія розвитку; 2) сприятливий міжнародний економічний клімат 60- першої половини 70-х років, що полегшило доступ до зовнішніх ресурсів; 3) сильне та ефективне керівництво авторитетного уряду, який відкрив демократичні і політичні перетворення на користь економічних реформ; 4) етнічна та культурна однорідність, а також конфуціанська традиція, особливе трудолюбство, освіта та вірність своїй нації. Сінгапур – високорозвинена країна з ринковою економікою і низьким оподатковуванням, у якій важливу роль відіграють транснаціональні корпорації. У рейтингу конкурентоспроможності економіка Сінгапуру зайняла в 2010 - 2009 роках 3 місце (в 2008 році 5 місце з 134 країн, в 2007 році 7 місце з 131 країни, в 2006 році - 5 місце). Економіка сильно залежить від експорту, особливо в області побутової електроніки, продуктів інформаційних технологій, фармацевтики, а також на зростаючі сектори фінансових послуг. Реальний ріст ВВП у середньому 7% у період між 2004 і 2007 роках, але знизився до 1,1% в 2008 році в результаті глобальної фінансової кризи. У довгостроковій перспективі, уряд сподівається встановити новий шлях росту, який буде менш уразливими для глобальних циклів попиту, особливо для продуктів інформаційних технологій. Коментуючи економічний прогноз на 2010 р., Міністерство торгівлі й промисловості Сінгапуру відзначає посилення ризиків для економіки у зв'язку з побоюваннями із приводу можливого суверенного дефолту в Європі. Із початком світової фінансової кризи президент Узбекистану Іслам Карімов, розробив програму антикризових і посткризових заходів на 2009-2011 роки. «Узбецька модель» економічного розвитку, що базується на принципах реформування й оновлення економіки, а також стримана й виважена економічна політика створили надійне прикриття й достатній запас міцності для захисту економіки Узбекистану від впливу спекулятивного капіталу, некерованої стихії й безконтрольності на світових фінансових і фондових ринках. Впровадження цієї моделі забезпечило макроекономічну стабільність, стале функціонування фінансово-банківської сфери й зростання валютних накопичень. Уряд Узбекистану, на відміну від українського, «не накачував» економіку, фінансову і банківську системи надмірною ліквідністю. А зосередився, перш за все, на підтримці фінансової сталості реальної економіки, малого бізнесу й галузі підприємництва. Багато зусиль було спрямовано на модернізацію, технічне й технологічне переобладнання й диверсифікацію виробництва, зниження витрат і забезпечення конкурентоспроможності продукції, що випускається. Отже, базовими чинниками самодостатності японської економічної моделі є: • значна роль інститутів та мережевої організації суспільства на всіх історичних етапах розвитку; • тісний зв’язок між владою та бізнесом без ознак гіперкорупції; • розвиток конкуренції за принципом «координація та змагання, а не боротьба, яка виснажує ресурси»; • висока адаптивність нації, яка зумовлює досягнення високих результатів удосконалюючих інновацій, ефективність інституційних інновацій, високий рівень продуктивності праці та національних навчальних інститутів; • високий рівень розвиненості компонента «суспільна відповідальність» порівняно з іншими країнами. Були надані рекомендації щодо формування заходів підвищення конкурентоспроможності України. Найбільший негативний вплив на динаміку економічної активності в реальному секторі економіки буде робити сільське господарство. У металургії спостерігалося збільшення обсягів виробництва, однак активність підприємств галузі, як і раніше, обмежується сезонним зовнішнім попитом, дефіцитом оборотних коштів, боргами за сировину і енергоносії, що не дозволяє відновити обсяги діяльності на докризовому рівні. Уряд продовжує дотримуватися активної політики залучення позикових засобів. Збереження стабільного попиту з боку банківського сектора сприяло успішному проведенню аукціонів із продажу ОВДЗ. У серпні-вересні поточного року шляхом випуску ОВДЗ було притягнуто більше 6,8 млрд. грн. При цьому прибутковість держпаперів продовжила знижуватися і склала: 6-7,2% по облігаціях строком обігу до півріччя, 9-10,9% – строком обігу до року, 12% по трирічних паперах. Головною проблемою, яка загрожує підвищенню конкурентоспроможності країни є відсутність розвинутої фінансово-банківської системи. Подолати ці проблеми можна буде забезпечивши необхідні умови для кардинальної трансформації економічної моделі, яка передбачатиме розвиток інноваційної діяльності. Аналізуючи стан економіки України можна зробити висновки, що основними проблемами є наступні: 1) відсутність довгострокової програми інвестування у перспективні галузі економіки 2) значне перебільшення імпорту над експортом, 3) значний обсяг державного боргу, що створює навантаження на економіку Можна рекомендувати наступний план дій для досягнення поліпшень у стані економіки і отримання довгострокових конкурентних переваг: 1) проаналізувати потенціал галузей економіки України та обрати найперспективніші, в які потрібно інвестувати, такі галузі мають забезпечувати збільшення експорту; 2) проаналізувати структуру імпорту та визначити статті, які можна скоротити за рахунок внутрішнього виробництва; 3) скорочення державного боргу, скорочення фінансування бюджету за рахунок зовнішніх позик, скорочення «соціальних» статей бюджету 4) розробка програми стимулювання інвестицій в обраних перспективних галузях. Державне стимулювання інноваційної діяльності підприємств спрямоване на створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку та використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження новітніх екологічно чистих, безпечних і ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції, високоякісних послуг. Аналіз зовнішніх чинників інноваційної діяльності дійти висновку про їх негативну тенденцію впливу, яка характеризується: - невідповідністю між нагромадженим та збереженим науково-технічним потенціалом і продуктивністю вітчизняних промислових підприємств і науково-дослідних установ; - неефективним управлінням в сфері фінансування науки та освіти; - нестимулюючою фіскальною політикою в сфері інноваційної діяльності; - несприятливим законодавчим регулюванням діяльності працівників-інноваторів. Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення основних завдань державної інноваційної політики: 1) вибір раціональних стратегій і пріоритетів розвитку інноваційної сфери з реалізацією в галузях промисловості критичних технологій і інноваційних проектів, що роблять вирішальний вплив на підвищення ефективності виробництва і конкурентоздатності продукції; 2) координація дій органів влади з метою розробки комплексного підходу до рішення задач інноваційного розвитку; 3) концентрація організаційних засобів і ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку інноваційної сфери з метою підвищення попиту промислового виробництва на науково-технічні досягнення; 4) підтримка ведучих вчених, наукових колективів, педагогічних шкіл, здатних забезпечити високий рівень освіти, для ефективного ведення інноваційної діяльності; 5) створення в державі розвинутої системи міжнародної сертифікації, що спирається на міжнародні і гармонізовані національні стандарти; 6) забезпечення сприятливих економічних і фінансових умов для активізації інноваційної діяльності.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: регіональний аспект. Електронний ресурс // Антонюк Л.Л.// КНЕУ — 2005. — №1 — Режим доступу до журналу http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article/ 2005_1_Antoniuk_ ukr.pdf 2. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 104-105. 3. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. пос. – К.: Заповіт, 1996. –240 с. 4. Базилюк Я. Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Моногр.– К.: НІСД, 2002.– 132 с. 5. Бартенев С.А. История экономических учений. – М.: Юристь, 2000. – 456 с. 6. Бандура О. До питання ідентифікації та датування зворотних точок економічних циклів// Економіст. – 2003, № 9. – С. 72-75. 7. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. та ін. Політична економія. Ч.1, 2. – К.:Ніка-Центр "Ельга", 2000. – 528 с. 8. Білик В.О. Основи економічної теорії: навч. посібник / В.О.Білик, П.Т.Саблук. – К.: Ін-т аграр. економіки, 1999. – 467 с. 9. Білорус О., Мацейко Ю. Конкурентоспроможність у сучасному глобальному світі // Екон. часопис ХІ. - 2002. - № 9. - С. 7-13. 10. Бленк Дж. Оцінка конкурентоспроможності України в умовах політичних змін // Дзеркало тижня. - 2005. - 2 лип. - С. 7. 11. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики. - К., 2004. - 697 с. 12. Борисов Е.Ф. Хрестоматия по экономической теории / Е.Ф. Борисов. – М.: Юрист, 2000. – 536 с. 3. Камаев В.Д. Экономическая теория: учеб. для студ. высш. учеб. заведений / В.Д. Камаев. – М.:ВЛАДОС, 1999. – 640 с. 13. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 392 с. 14. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. - К.: Знання України, 2002. - С. 324. 15. Гайдуцький А. Інвестиційна конкурентоспроможність як мотиваційний чинник залучення іноземного капіталу // Електронний ресурс / А. Гайдуцький // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2004. – № 5 (14). — Режим доступу http://www.amc.gov.ua/papers/2004/issue5_04/gayducky.html 16. Гельвановский М., Жуковская В., Трофимова И. Конкурентоспособность в микро-, мезо- и макроуровневом измерениях // Рос. экон. журн. - 1998. - № 3. - С. 67-77. 17. Гончаревич Л.Г., Міжнародна конкурентоспроможність в процесі еволюції. Електронний ресурс / Гончаревич Л.Г. // Державне управління: теорія та практика – 2007 – №2 – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2007-2/txts/07hlhkpe.htm 18. Голод В.Ю. Валютно-фінансові відносини Тайваню та КНР на сучасному етапі розвитку. Економічний простір №15. 2008 р. с. 41-50. 19. Економічний словник-довідник/ За ред. д-р екон. наук, проф. С.В. Мочерного. – К.:Феміна, 1995. – 368 с. 20. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка/ За ред. З. Ватаманюка С. Панчишина. – Вид. дім "Альтернатива", 2001. – 576 с. 21. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ За ред. акад. НАНУ В.М. Гейця. –К.: Ін-т економ. прогнозування. – К.: Фенікс, 2003. – 346 с. 22. Загоруйко Ю. Втрачаємо навіть те, чого не маємо // Дзеркало тижня.– 2006.– № 38 (617).– 7 жовт.– С. 1,7. 23. Загоруйко Ю. Рейтинг конкурентоспроможності: двигун прогресу чи ярмарок марнославства? // Дзеркало тижня.– 2005.– № 45 (573).– 19–25 листоп.– С. 9. 24. Інноваційна стратегія українських реформ/ Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 356 с. 25. Камаев В.Д. Экономическая теория: учеб. для студ. высш. учеб. заведений / В.Д. Камаев. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 640 с. 26. Кейнс. Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. – М.: 1978. –494 с. 27. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекон. аспект / Г.Н. Климко, В.П. Несторенко. – К.: Вища школа; Знання,1997. – 291 с. 28. Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д-ра екон. наук Б.Є.Кваснюка (Ін-т економіки та прогнозування НАН України) - К.: Фенікс, 2005. - 582 с. 29. Конкурентоспроможність // Екон. енцикл.: У 3 т. Т. 1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін.– К.: Академія, 2000.– С. 813–818. 30. Конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобалізації: Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.05.01 Електронний ресурс // Л. Л. Антонюк; Київ. нац. екон. ун-т.– К., 2004.– 32 с. // Режим доступу: http://disser.com.ua/contents/35030.html 31. Купринюк С. М. Оцінка конкурентоспроможності економіки: Україна у міжнародних рейтингах // Актуальні проблеми економіки.– 2005.– № 1(43).– С. 102–110. 32. Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення / За ред. д-ра екон. наук І. В. Крючкової. К: Основа, 2007. - 488 с. 33. Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг. фр.] / Ж.-Ж. Ламбен. – СПб.: Наука, 1996. 34. Макконнелл К.Р. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика / К.Р. Макконелл, С.Л. Брю; пер. з англ. – Львів:Просвіта, 1997. – 672 с. – Ч.1. Макроекономіка. 35. Малащук Д. В. Пріоритетні заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності економіки України // Актуальні проблеми економіки.– 2005.– № 1(43).– С. 22–31. 36. Мороз В. Конкурентоспроможність України у відображенні рейтингів міжнародних організацій. Електронний ресурс// Мороз В. Конкуренція. – 2005. – № 3 // Режим доступу: www.amk.gov.ua 37. Нобелевская премия: $1,342 млн. За колебания// Бізнес. – 2004, № 42. – С. 19. 38. Новицький В. Державна промислова політика - чинник економічного зростання // Дзеркало тижня. - 2000. - С. 10. 39. Обращение к гражданскому обществу, бизнесу и политикуму Украины // Зеркало недели.– 2007.– № 20 (649).– 26 мая.– С. 8. 40. Онишко С.В. Фінансовий потенціал інноваційного розвитку економіки// Фінанси України. – 2003, № 6. – С. 67-74. 41. Основні положення звіту про конкурентоспроможність України у 2008 році Електронний ресурс // Фонд ”Ефективне Управління” – 2008 – Режим доступу до журн.: http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/final_ua.pdf 42. Петкова Л. До питання про якість економічного зростання України / Л.Петкова // Економіка України. – 2005. − № 6. – С. 45-49. 43. Пікус А.Ю. Питання економічного зростання та розвитку в економічній науці. Електронний ресурс / Пікус А.Ю.// Економічний простір. Збірник наукових праць – 2010 – №35 – Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2010_35/Zm/13PDF.pdf 44. Погореленко Н.П. Економічнезростання: макроекономічні передумови та концептуальні основи фінансової стратегії / Н.П. Погореленко // Вісн. Ун-ту банк. справи Нац. банку України. – 2008. − № 3. – С. 25-30. 45. Полунев Ю. Технология экономического прорва Електронний ресурс / Полунев Ю. //Зеркало недели – № 41 (620) – Режим доступа: http://www.zn.ua/1000/1030/54916/ 46. Полунев Ю. Конкурентоспроможність: національна ідея, соціальна згуртованість, економічний прорив. Електронний ресурс / Полунев Ю.//Всеукраїнська експертна мережа – Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11350 47. Покришка Д.С. Технологічна конкурентоспроможність економіки України на світовому ринку. Електронний ресурс / Покришка Д.С. // Економічна політика – 2006 – №2 – с.15 – Режим доступу: http://www.niisp.org/vydanna/panorama/issue.php?s=epol2&issue=2006_2 48. Портер М. Конкуренція: Пер с англ. - М.: Издат. дом “Вильямс”, 1993. - С. 85-108, 161-205. 49. Портер Майкл Є. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. — К.: Основа, 1997. -390 с. 50. Портер М., Такеури Х., Сакакибара М. Японская экономическая модель: может ли Япония конкурировать? Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 262 с. 51. Реверчук О.С. Класифікація видів економічного зростання: історико-аналітичний огляд Електронний ресурс / Реверчук О.С. // Збірник наукових праць – Львів: НЛТУ України. – 2008. – Вип. 18.4. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/18_4/145_Rewerczuk_18_4.pdf 52. Риндіна А. В. Маркетингові фактори конкурентоспроможності підприємства // Міжнар. відносини. Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка.– К., 2003.– Вип. 25–28.– С. 91–93. 53. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні/ За ред. д-ра екон. наук Б.Є. Кваснюка. – К.: Ін-т економ. прогнозування. – Харків: Форт, 2003. – 320 с. 54. Саблук П.Т. Структурно-інноваційні зрушення в аграрному секторі України як фактор йогосоціально-економічного зростання / П.Т.Саблук // Економіка АПК. – 2004.− № 6. – С. 3-8. 55. Сакс Д. Що таке конкурентоспроможність в умовах глобалізації. Електронний ресурс / Сакс Д. // День – 2001 – №203 — Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/66710/ 56. Семюелсон Поль А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка/ Пер. з англ. – К.: Основи, 1995. – 544 с. 57. Стратегічні виклики XXI ст. суспільству та економіці України: В 3 т./ За ред. акад.НАНУ В.М. Гейця, акад. НАНУ В.П. Семиноженка, чл.-кор. НАНУ Б.Є. Квасюка. – К.: Фенікс, – 2007. 58. Трофимова В.В. Феномен економічної самодостатності в реалізації японської моделі розвитку, Економічний простір №23/1, 2009. с. 43-56 59. Уніят А. Критерії та оцінка конкурентоспроможності країн на міжнародному рівні. Електронний ресурс / Уніят А. // Галицький економічний вісник Тернопільського державного технічного університету – 2009 – № 2. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gev/2009_2/ WORLD /GEB_2009_No2A_UniyatCriteria_and_assessment_of_competitiveness__7.pdf 60. Фатхутдинов Р.А. Конкуреноспособность: экономика, стратегия, управление.- М.: ИНФРА-М, 2000 61. Фридмен М. Количественная теория денег: Пер. с англ. – М.: Ельф-Пресс, 1996. –131 с. 62. Хрестоматия по экономической теории/ Сост. Е.Ф. Борисов. – М.: Юристь, 1997. –536 с. 63. Чухно А.А. Основи економічної теорії: підручник /А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко. – К.: Вища шк., 2001. – 606 с.: іл. 64. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – 386 с. 65. Шніцер М. Порівняння економічних систем / М. Шніцер; пер. з англ. –К.: Основи, 1997. – 519 с. 66. Шупметер Й. Капитализм, социализм и демократия Электронный ресурс / Й. Шумпетер // Экон. б-ка. – 2001 –– Режим доступу: http: //www.e2000.kyiv.org /biblioteka/index.shtm. 67. Юдникова, Е. С. Проблемы конкурентоспособности в современной экономике / Е. С Юдникова // Проблемы современной экономики. – 2007. –№2 (26). – С. 34–40. 68. IMD World Competitiveness Yearbook 2007 Электронный ресурс // 2007 –– Режим доступу: www.02.imd.ch/wcy/methodology 69. Kogut B. Country Competitiveness: Technology and the Organizing of Work. - Oxford: Oxford University Press, 1993. 70. “World Economic Forum” о мировой конкурентоспособности // Бюл. иностр. Коммерческой информации.– 2005.– № 134.– С. 1, 6–7, 16. 71. The Return of Depression Economics and the Crisis of 2008 (Hardcover) by Paul Krugman (Author) Hardcover: 224 pages NY W.W. Norton & Company Publisher: W. W. Norton (December 1, 2008) 72. Lincoln James R. Japan’s Network Economy: Structure, Persistence, and Change (Structural Analysis in the Social Sciences). Cambridge university press, 2007. – 409 p. 73. Lee Kuan Yew. The Singapore Story: 1965 - 2000. From third world to first. HarperCollins Publishers, N.Y., USA, 2000 74. www.cia.gov - Central Intelligence Agency 75. http://www.mfer.uz – Министерство внешних экономических связей, инвестиций и торговли Республики Узбекистан 76. http://www.credit-rating.ua/ - Рейтинговое агентство «Кредит Рейтинг» 77. http://www.minfin.gov.ua/– Міністерство фінансів України 78. http://www.ukrstat.gov.ua/ – Державний комітет статистики України 79. http://www.bank.gov.ua/ - Національний банк України 80. http://www.weforum.org/