Переклад тексту юридичного змісту

Задание:26 червня нинішнього року відбудеться VІІІ з’їзд суддів України. Позачерговий і надзвичайний по суті. Про потребу проведення такого заходу судді говорили ще на початку цього року, плануючи його на осінь. Однак уже на початку літа стало очевидно, що зволікання з його проведенням може мати непоправні наслідки не лише для правосуддя, а й для держави та суспільства в цілому. Що спонукало загалом традиційно консервативне й аполітичне за своїм статусом суддівське середовище до кардинального кроку? Перед якими загрозами опинилася судова система? Чим загрожує для кожного громадянина і для держави в цілому її подальша руйнація? Про нинішній непростий момент і одвічні питання, що виникають у контексті обговорення судової влади, ми попросили розповісти голову Верховного суду України Василя Онопенка. — Чи не вперше за роки незалежності України судову владу серйозно втягнуто у політичний конфлікт. Під загрозою опинилися правові засади функціонування судів. І чи не вперше судді зважилися не залишатися сторонніми спостерігачами за процесами, які можуть істотно позначитися на суті правосуддя. Ваша честь, чим ви це поясните? — Тривалий час у сфері правосуддя проводилася невиважена і непродумана державна політика, правосуддя реформувалося безсистемно, інколи під особу чи під приватний інтерес. Досі у країні не створено базових передумов для існування неупередженого та справедливого суду, немає єдиної судової системи, що загрожує руйнацією правосуддя, війною між кількома судовими підсистемами. Немає єдиної судової практики, що породжує беззаконня, структура судової системи — неоптимальна і належним чином не забезпечує доступність людей до правосуддя. Судовий процес надмірно ускладнений і не завжди ефективний, спостерігається посилення втручання в діяльність судів та тиск на суддів з боку владних і політичних інституцій. Водночас судді реально оцінили ситуацію в судовій системі зсередини, чітко зафіксували негативні тенденції та ризики, які проявилися останніми роками, і головне — виявили їх причини. — Перш ніж обговорити, що роблять суди, поговорімо предметніше про те, що роблять нині із судами. З останніх подій передусім пригадуються бурхлива реакція президента на рішення, яке йому категорично не сподобалося, — стосовно губернатора Київської області, а також ваша жорстка реакція на слова президента. Завершується вся ця вакханалія логічно — прийняттям абсолютно неконституційних постанов і законопроектів, які відверто узурпують судову владу, власне — знищують її. Функції судової влади хочуть незаконно привласнити, передати комусь. За час незалежності нічого подібного ще, здається, не було… — Я почав працювати суддею в 1976 році. У певний період суди хотіли бачити придатком виконавчих чи партійних органів, в інший (початок 90-х років минулого століття) — на них особливо не зважали і їхній розвиток пустили мало не на самоплив. До речі, саме в цей період відбулося істотне зниження якості суддівських кадрів, нівелювання статусу суддів апеляційного та вищих судів. Але такого відвертого тиску на судову систему, такого брутального, нахабного втручання в діяльність судів, як тепер, не було ніколи. Останнім часом ці явища вже далеко переступили будь-які межі. Якщо раніше тиск і втручання в діяльність судів чинили окремі посадовці, то нині це вийшло на нормативний рівень, здійснюється цілими державними інституціями. Ці протиправні діяння сьогодні мають свавільний, інституційний і нормативний характер. Тобто це певною мірою набуло статусу офіційної політики з боку окремих державних інституцій. Секретаріат президента готує і подає на підпис главі держави укази стосовно суддів, які не базуються на законі, зокрема щодо призначення виконувачів обов’язків голів судів. Високопосадовці Кабміну подають до судів листи про невідкладне надання їм вичерпної інформації про те, як розглядаються справи, у яких фігурують Кабмін і члени уряду. Виходить, якщо Кабмін є стороною у справі, то він ніби повинен мати в суді якісь привілеї. Народні депутати України, нехтуючи принципом поділу державної влади, незаконно привласнюючи функції суду, ухвалюють постанову, в якій зазначають, як саме мав діяти суд у конкретній справі і яке рішення повинен був постановити. Іншою постановою парламентарі, всупереч Конституції і рішенням Конституційного суду, наділяють Вищу раду юстиції повноваженнями призначати суддів на адмінпосади в судах. Сама Вища рада юстиції та її окремі члени дозволяють собі нехтувати правовими засадами діяльності цього органу, демонструють упередженість, протиправно привласнюють повноваження щодо позапроцесуального контролю за здійсненням правосуддя. В одних випадках Вища рада юстиції буквально протягом лічених днів приймає рішення про внесення подання про звільнення судді з посади, навіть не вислухавши пояснень самого судді, в інших — прийняття рішень затягується на місяці і роки. Хіба це не схоже в одному випадку — на намагання вчинити розправу над суддею, а в іншому — вигородити суддю?

Литература:http://www.mw.ua/1000/1050/59733/