Теоритичні питания по предмету: Правознавство

Содержание:Вступ 3 1. Екологічні права та свободи людини і громадянина 4 2. Кримінальна відповідальність, її підстави, обставини, що виключають кримінальну відповідальність 13 Висновок 17 Література 18

Вступление:Закріплення у Конституції України (ст. 50) права кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням цього права, підняло його на найвищий рівень у системі основних суб'єктивних екологічних прав громадян. В еколого-правовій літературі це право дістало назву «право громадян на екологічну безпеку ». Звичайно, можна і треба дискутувати з приводу тотожності зазначених категорій. Проте очевидним є те, що друге визначення точніше відтворює потребу людей і громадян в екологічній безпеці як складовій національної та глобальної безпеки. КК часто вживає термін «кримінальна відповідальність»(наприклад, ст. 2 мас назву «Підстава кримінальної відповідальності»; глава II -- «Закон про кримінальну відповідальність»; глава IX — «Звільнення від кримінальної відповідальності»). При цьому КК ніде не розкриває цього поняття, хоча проводить її відмінність від покарання (наприклад, глави X,XI і XII Загальної частини КК відповідно називаються «Покарання і його види», «Призначення покарання», «Звільнення від покарання і його відбування»). У науці кримінального права також немає єдиного розуміння кримінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кримінальним покаранням; інші характеризують кримінальну відповідальність як певного роду обов'язок особи, що вчинила злочин; треті розглядають її як конкретні кримінально-правові відносини; четверті розуміють кримінальну відповідальність як реалізацію санкції кримінально-правової норми; п'яті вважають кримінальну відповідальність осудом винного обвинувальним вироком суду за вчинений злочин із призначенням покарання або без нього тощо.

Выводы:Право громадян на екологічну безпеку тісно пов'язане з низкою галузевих екологічних прав, зокрема на сталу безпечну екологічну обстановку; екологічне благополуччя; використання корисних властивостей природи для задоволення життєво необхідних фізіологічних та духовних потреб людей; охорону їх життя і здоров'я від небезпечних природних умов та природно-антропогенних факторів, передбачених нормами чинного екологічного законодавства. Уявляється, що нині назріла необхідність піднесення правових ідей про право громадян на екологічну безпеку на дещо вищий «щабель» у зв'язку з орієнтацією України на вступ до ЄС. Причому треба зазначити, що це право як окрема ланка правових можливостей фізичних осіб у рамках ЄС не легалізоване і у концептуальному відношенні не є загальновизнаним. Тож першочерговим завданням представників нашої держави у міжнародних організаціях є ініціювання постановки питання про піднесення зазначених правових принципів на рівень європейського, а згодом і міжнародно-правового регулювання. Отже, як уже було зазначено, поняття кримінальної відповідальності відбиває факт реальної взаємодії особи, що вчинила злочин, і суду та спеціальних органів держави. Така взаємодія урегульована нормами кримінального права і тому здійснюється в рамках певних правовідносин, що, називають кримінально-правовими. Багато хто вважає, що ці правовідносини виникають із моменту вчинення злочину. На думку ж інших — або з моменту порушення кримінальної справи, або притягнення особи як обвинувачуваного, або навіть із моменту винесення чи набуття законної сили обвинувального вироку суду. Відповідь на це та інші питання залежить від розуміння того, що являють собою ці правовідносини, який зміст їх структурних елементів, у чому полягає їх взаємодія, в якому співвідношенні перебувають кримінальна відповідальність та аналізовані правовідносини тощо.

Литература:1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. — К., 1996. — С. 35—39 2. Колбасов О.С. Экология: политика — право. — M., 1976. — С. 85. 3. Васильєва M.И. Право граждан СССР на здоровую окружающую среду: Автореф. дис... канд. юрид. наук. — М., 1990. — С. 12 4. Mалеин Л.С. Гражданский закон и права личности в СССР. — М., 1981. — С. 178 5. Словник української мови / Упорядник Б.Грінченко. — У 4-х т. — Т. 4. — К., 1997. — С. 190 6. Новий тлумачний словник української мови.- С 439. 7. Кримінальне право України 2001 року / За ред. В. В. Сташиса. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – С. 170-173 8. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. - К.: Юрінком Інтер, 2000