Свобода договору як загальна засада цивільного законодавства України

Содержание:Зміст Вступ 3 Розділ І. Принцип свободи договору – основоположний принцип цивільного права 8 1.1. Філософська категорія «свобода» і її застосування до правової категорії «договір» 8 1.2. Економічні основи принципу свободи договору 11 1.3. Юридична природа категорії «свобода договору» 22 Розділ ІІ Реалізація принципу свободи договору в українському цивільному праві 31 2.1. Принцип свободи договору на стадії формування договірного зобов’язання 31 2.2. Принцип свободи договору на стадії існування договірного зобов'язання 42 2.3. Тлумачення договору як реалізація принципу свободи договору 50 Розділ ІІІ Етичний критерій як підстава обмеження дії принципу свободи договору 62 3.1. Загальні підстави обмеження дії принципу свободи договору 62 3.2. Переддоговірна відповідальність 70 3.2. Заборона зловживання правом на укладення договору 78 3.4. Нікчемність операції, яка суперечить основам правопорядку і моральності 82 Висновки 97 Література 100  

Вступление: Вступ Актуальність теми. За останніх 10 років сталася кардинальна зміна в напрямі і характері розвитку економічних відносин в Україні. Соціалістичні форми господарювання пішли з арени, взятий курс на ринкові перетворення. Дія економіки на основі планування економічних процесів з центру шляхом дачі відповідних владних розпоряджень суб'єктам господарської діяльності, адміністративне регулювання економічних стосунків змінили радикально інші форми функціонування економіки: дія ринкових законів і механізмів (у тому числі попиту і пропозиції) тепер виступає визначальним чинником. Діяльність же держави покликана забезпечити найбільш важливі для виконання державних функцій у сфері господарського життя, надати захист найбільш соціально незахищеним верствам населення: пенсіонерам, інвалідам, підліткам і дітям, деяким іншим категоріям осіб, що потребують підтримки і допомоги. З врахуванням цього зазнало істотних змін і законодавство, що регулює відповідні стосунки, і в першу чергу – цивільні. Необхідні для попереднього періоду методи імперативного розпорядження щодо тієї чи іншої поведінки господарських суб'єктів, превалювання планових рішень центральних органів над волею сторін, що відображалось в договорах пішли, їх змінили такі підходи до регулювання економічних стосунків, які, навпаки, прийшли забезпечити вільний прояв волі учасниками ринкових (тепер уже) економічних стосунків: недоторканість власності, свобода договору, недопустимість втручання в приватні справи тощо. Кардинальна зміна в законодавстві вимагає відповідного осмислення, причому воно повинне ґрунтуватися на регульованих цивільним правом економічних стосунках. Одним з найважливіших, центральних елементів нового цивільного законодавства є проголошений Цивільним кодексом України принцип свободи договору. Він задає на сьогодні тон в підходах законодавця до регулювання згаданих стосунків, а тому точне визначення його природи, сенсу і призначення, його закріплення в законодавстві, а також порядок його реалізації в правовідносинах є важливим питанням сучасного цивільного права і таке положення названого принципу вказує на необхідність його усестороннього дослідження. На основі цього принципу відбувається формування цивільних правових відносин нового типу, яким об'єктивно властива свобода учасників. Факт закріплення принципу свободи договору в чинному законодавстві вимагає і точного встановлення того, що саме складає зміст названого принципу, за допомогою яких юридичних засобів відбувається здійснення цього основного начала в конкретних відносинах сторін. З іншого боку, абсолютна свобода для всіх учасників цивільних правовідносин в договірному визначенні прав і обов'язків при взаєминах з іншими особами – вельми небезпечне явище, яке може привести зовсім не до благих, а навпаки, до негативних наслідків. Враховуючи, що економічна становище різних суб'єктів цивільного права не зовсім однакові абсолютне панування свободи в договірних стосунках приводило б лише до антипода вільного розвитку економічних відносин: сильніші суб'єкти підпорядковували б своїй волі економічно слабкіших учасників договору, перетворюючи ринок із зони вільного підприємництва в місце панування декількох монополістів, що диктують правила гри (і що порушують їх на свій розсуд) всім іншим. Таким чином, об'єктивно необхідне введення певних обмежень щодо розпорядження договірною свободою для тих, хто бере участь в цивільних правовідносинах. Потрібне, також, з'ясування того, яким цілям повинні підкорятися окремі випадки законодавчого обмеження свободи договору, визначення підстав і умов таких обмежень, що відповідали б дійсним потребам існуючих відносин, щоб уникнути необґрунтованого і довільного втручання кого б то не було в сферу приватного права сторін. Необхідне, виходячи із сказаного, встановлення єдиного підходу до такого роду обмеженням. В Україні проблемним питанням свободи договору в цивільних правовідносинах досить часто приділяється увага у юридичній літературі. На монографічному рівні свобода договору досліджувалась А. В. Луць у праці «Свобода договору у цивільному праві» (2001 р.).42 Окремі її аспекти також розглянуто у роботах Ф. Мільх «Принцип свободи укладання контрактів у підприємницькій діяльності» (2003 р.) 52 та В. Цікало «Свобода укладення договору та її межі» (2006 р.). 69 Договірній свободі у цивільному праві Росії присвячено дослідження: М. І. Брагинського 22, А.Кабалкіна 36, А. М. Танаги 62, І.Г. Вахнина 24. У ст. 3 ЦК України свобода договору закріплена як загальна засада цивільного законодавства, тому розкриття її сутності потребує серед іншого докладного аналізу поняття загальних засад цивільного законодавства. Зі сказаного вище випливає, що дослідження свободи договору є актуальним. У ньому необхідно з’ясувати сутність свободи договору, механізм її реалізації у цивільному праві, правову природу та особливості встановлення обмежень такої свободи, а також докладно розглянути її прояви як на стадії укладення договору, так і на стадії його виконання. Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у вдосконаленні закладеної у цивільному законодавстві України концепції свободи договору з урахуванням пріоритетності завдання щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та інтеграції України до міжнародного економічного порядку. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження: – з’ясувати сутність свободи договору шляхом встановлення співвідношення принципів цивільного права, загальних засад цивільного законодавства та принципів цивільного законодавства; – встановити механізм реалізації свободи договору у позитивному цивільному праві; – з’ясувати правову природу і особливості встановлення обмежень свободи договору, здійснити їх класифікацію; – обґрунтувати доцільність встановлення на рівні цивільного законодавства загального юридичного обов’язку добросовісної поведінки у процесі переговорів при укладенні договору та цивільно-правової відповідальності за його невиконання; – виявити недоліки цивільно-правових приписів, якими встановлюються обмеження свободи договору на стадії його укладення та стадії виконання, і розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з метою їх усунення. Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають при здійсненні свободи договору. Предметом дослідження є сутність свободи договору, механізм її реалізації у позитивному цивільному праві, правова природа обмежень договірної свободи і особливості їх встановлення, а також прояви свободи договору на стадії його укладення та виконання. Методи дослідження. У ході дослідження застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод використовувався при обґрунтуванні положення про те, що свободу договору необхідно розглядати через призму способів правового регулювання цивільних відносин, за допомогою яких вона реалізується у цивільному законодавстві. Застосування методів аналізу і синтезу дало змогу розробити класифікацію обмежень свободи договору. Системно-структурний метод використовувався під час впорядкування проявів свободи договору за стадіями договірного процесу та ступенем конкретизації. Метод тлумачення (буквального, логічного, систематичного) використовувався у процесі аналізу змісту актів цивільного законодавства та практики його застосування. Порівняльно-правовий метод застосовувався для аналізу положень національного законодавства, в яких реалізовано свободу договору. Теоретичну основу дослідження становлять праці вчених у галузі теорії права, цивільного права та міжнародного приватного права: С. С. Алексєєва, 15 Ч. Н.Азімова 14, М. І. Брагінського 22, А. Кабалкина 36, В. Карабань 37, О. Н. Кучер 40, А. В. Луць 42, В. В. Луць 46, Ф. Мільх 52, С. О. Тенькова 63, А. М. Танаги 62 та інших. Робота ґрунтується на рішеннях Конституційного Суду України, а також на матеріалах судової практики Верховного Суду України, господарських та інших судів України щодо спорів, пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням цивільних договорів.

Выводы: Висновки Наукова новизна одержаних результатів відображається у таких основних положеннях та висновках: 1.Доведено, що свобода договору реалізується у цивільному законодавстві за допомогою загального правового дозволу, якому кореспондують конкретні позитивні зобов’язання та заборони. На стадії укладення договору такий правовий дозвіл наповнюється суб’єктивними цивільними правами та охоронюваними законом інтересами оферента та акцептанта, а потім (після укладення договору) – цивільними правами та законними інтересами сторін договору. 2. Аргументовано необхідність закріплення на рівні позитивного цивільного права України загального юридичного обов’язку добросовісної поведінки під час переговорів при укладенні договору та цивільно-правової відповідальності за його невиконання у вигляді обов’язку недобросовісного учасника переговорів компенсувати добросовісному учаснику понесені ним в процесі переговорів витрати, а також втрачену ним можливість укласти аналогічний договір з третьою особою. Таке обмеження свободи переговорів при укладенні договору пропонується застосовувати у випадку недобросовісних переговорів як класичної процедури укладення договору «оферта-акцепт». 3. З метою недопущення зловживання свободою договору (недопущення включення до договору недобросовісних умов) та забезпечення належного правового захисту від таких договірних умов, запропоновано закріпити у ЦК України право сторони договору вимагати зміни або визнання недійсною індивідуально неузгодженої умови договору, якщо всупереч вимогам добросовісності вона викликає суттєву невідповідність прав і обов’язків сторін, які виникають з договору, із завдаванням такій стороні збитків. 4. Встановлено, що право зміни або розірвання договору, яке надається одній стороні у випадку порушення договору іншою стороною, не може вважатися проявом свободи договору, оскільки воно виникає в результаті трансформації договірних відносин з нормального стану у стан охоронюваних відносин. 5. Доведено, що поряд з межами здійснення цивільних прав у договірних правовідносинах в якості обмежень свободи договору виступають межі здійснення охоронюваних законом інтересів учасників договірних правовідносин. Вони можуть встановлюватися не тільки за допомогою конкретних позитивних зобов’язувань та заборон, а й за допомогою конкретних правових дозволів. 6. Запропонована класифікація таких обмежень: 1) за колом договорів, на які поширюється їх дія: загальні та спеціальні; 2) за проявами свободи договору: обмеження свободи переговорів при укладенні договору, обмеження вільного волевиявлення особи на укладення договору, обмеження свободи вибору контрагента за договором, обмеження свободи вибору договору, обмеження свободи вибору форми договору, обмеження свободи визначення умов договору, обмеження свободи зміни або розірвання договору; 3) залежно від того, поширюється обмеження на одну із сторін договору чи на обидві сторони: односторонні та двосторонні; 4) залежно від особливостей правового дозволу, що обмежується: межі здійснення суб’єктивних прав і межі здійснення охоронюваних законом інтересів; 5) за часом дії: постійні та тимчасові; 6) за ступенем визначеності: абсолютно визначені та відносно визначені; 7) за ступенем юридичної обов’язковості: диспозитивні та імперативні; 8) залежно від факторів, що обумовлюють обмеження: поряд з економічно обумовленими, соціально обумовленими та політично обумовленими можна виділити обмеження договірної свободи, обумовлені технічними факторами; 9) залежно від виду акта законодавства, яким передбачено обмеження: Конституцією України, ЦК України, іншими кодифікованими актами законодавства України, поточними законами, підзаконними нормативно-правовими актами. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть: – у науці цивільного права – слугувати основою для подальших досліджень зв’язку свободи договору з нормами цивільного права, особливостей її застосування у порядку аналогії права, обмежень договірної свободи, а також для вдосконалення існуючих у цивільному праві концепцій цивільно-правового договору, порядку укладення договору тощо; – у правозастосуванні – бути використані у практичній діяльності юрисконсультів та адвокатів при укладенні, зміні та розірванні договорів, а також у діяльності судів по вирішенню договірних спорів; – у навчальному процесі – бути включені до змісту курсу лекцій з цивільного права, використовуватися при проведенні практичних та семінарських занять з дисципліни «Цивільне право України». Таким чином, свобода договору в цивільному праві означає можливість сторін на основі взаємного узгодженого волевиявлення вільно укладати договір, обирати його вид та спосіб укладення, а також визначати зміст такого договору. Її відносний характер виявляється у наявності певного роду обмежень, зумовлених інтересами суспільства (абстрактного кола учасників цивільних відносин), однієї зі сторін чи третьої особи або узгоджених самими сторонами договору. Такі обмеження договірної свободи окреслено на втілення загальних принципів цивільного права – справедливості, розумності та добросовісності.

Литература: Література Джерела: 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141. 2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. – № 49-50. – 14 березня. 3. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України , - 1992 р. - N 6. - Ст.56. 4. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М.-СПб.: Издательский Торговый Дом «Герда», 1999. – 448 с. 5. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47. – Ст. 349. 6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. – № 45-46. – 12 березня; № 47-48. – 13 березня. 7. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30 (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2740-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, № 5, ст.30) 8. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 20. - Ст. 148. 9. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170. 10. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року (зі змінами) N 2664-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002, - N 1. - Ст. 1. 11. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996, N 18, - ст. 78. 12. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 № 201 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 39. – Ст. 1784. 13. Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні: Затверджена наказом МЗЕЗторгу України № 30 від 18 січня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 40-41. – С. 8. Додаткова література 14. Азімов Ч. Н.Забезпечення виконання зобов’язань: Навч. посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1995. – 49 с. 15. Алексеев С.С., Ю.Х. Калмыков. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с. 16. Андрюхова Ю. Підстави до обов’язкового укладення господарських договорів // Право України. – 1998. – № 11. – С. 46-48. 17. Бєлкін М. Зловмисна домовленість при укладанні договору. – Правильний договір: Бібліотека Головбуха. – № 11 (97). – 2008. – С. 149–153. 18. Бєлкін М. Принцип розумності в цивільних та господарських відносинах. – Правильний договір: Бібліотека Головбуха. – № 11 (97). – 2008. – С. 143–148. 19. Бєляєва А.П. Зовнішньоекономічний контракт як цивільно-правовий договір // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези доп. і наук. повідомл. наук. конф. молод. учених / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. С. 81-84. 20. Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Международные отношения, 2004. – 416 с. 21. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. -М., 1997. - С.145-149. 22. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: общие положения – М., 2004. – 822 с. 23. Васильев Е.А. Договорные обязательства / Е.А. Васильев // Учебник по публичному и частному праву. Т.2: Частное право / Под ред. А.А. Костина. - М.: Статут, 2008. - С. 278-296. 24. Вахнин И.Г. Нормативные ограничения усмотрения сторон по договору // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1999. - № 3. – С. 79-90. 25. Віденська конвенція про право міжнародних договорів: Укладена 23 травня 1969 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1994. – № 5. – С. 3. 26. Вільнянський С.І. Радянське цивільне право. – Харків: Вид-во ХДУ, 1966. – 319 с. 27. Голембо Л. Підстави виникнення зобов’язань за поставкою: план чи самостійна ініціатива // Право України. – 1996. – № 5. – С. 34-37. 28. Гражданское и торговое право капиталистических государств./ Под ред. Е.А. Васильева. - М., 1993. С.22-25. 29. Грущинський І. Проблема договірного регулювання відносин у підприємництві // Українське право. – 1997. – Ч. 3. – С. 153-154. 30. Губский Е.Ф., Кораблева Г.В., Лутченко В.А. Философский энциклопедический словарь. - М., 1997. С.406. 31. Договір у цивільному і трудовому праві: Довідник. 1 частина / За ред. Ю.С. Шемчушенка та Я.М. Шевченко. – К.: Юридична книга, 2000. – 280 с. 32. Економіка України за 2003 рік // Урядовий кур’єр. – 2004. – 22 січня (№ 12). – С. 6-7. 33. Економіка України за січень-серпень 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – 28 вересня (№ 183). – С. 5. 34. Єдиний державний реєстр судових рішень Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/. 35. Зобов’язальне право: Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. О. В. Дзери – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с. 36. Кабалкин А. Понятие и условия договора // Российская юстиция. – 1996. – № 6. – С. 19-21. 37. Карабань В. Правове регулювання спонукання до укладання договору // Право України. – 2001. – № 1. – С. 42-44. 38. Карабань В. Спонукання до укладання цивільно-правового договору: правозастосовчий та правотворчий аспекти // Право України. – 2000. – № 10. – С. 24-27. 39. Крупчан А.Д. Оспаривание решений международных арбитражных судов по национальному и международному законодательству // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И.Г. Побирченко. – К.: Ин Юре, - 2000. – 686 с. 40. Кучер А.Н. Договорная дееспособность в праве Англии и США // Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 1997. – № 5. – С. 105-113. 41. Лунц Л.А. Международное частное право. Особенная часть. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1963. – 362 с. 42. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. – 18 с. 43. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 215-221. 44. Луць А. В. Удосконалення правового статусу акціонерних товариств: ретроспектива і перспектива у зв’язку з новим Цивільним кодексом // Юридичний вісник України. – 1998. – № 24. – 11-17 червня. – С. 30-32. 45. Луць В.В., Луць А.В. Предпринимательские договоры: их признаки и классификация // Теоретические проблемы правового регулирования хозяйственной деятельности в условиях рыночных отношений: Тезисы докл. респ. нуач.-практ. конф. – Минск: Тесей, 1998. – С. 205-208. 46. Луць В.В., Луць А.В. Свобода договору в системі прав і свобод людини // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф.: У 2-х ч. - Ч. 2 / За ред. проф. М. І. Панова.- Харків.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 6-9. 47. Луць В.В.Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с. 48. Луць В.В. Проблеми кодифікації договірного права в сучасний період // Матеріали наукової конференції «Конституція України – основа модернізації суспільства та держави» 21-22 червня 2001 р., м. Харків / Упоряд. Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Харків.: Право, 2001. – 408-410. 49. Луць В.В. Свобода вибору сторонами форми цивільно-правового договору // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2000. – Вип. 82. Правознавство. – С. 48-52. 50. Майданик Р.Забезпечувальне право власності // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 1. – С. 29-32. 51. Максимов В.А. Свобода экономической деятельности и государственное регулирование // Гражданское право. – 2001. – № 5. – С. 36-41. 52. Мільх Ф. Принцип свободи укладання контрактів у підприємницькій діяльності // Українське право. – 2005. – № 3. – С. 82-84. 53. Мусияка В.Л.Правовые основы предпринимательской деятельности. – Харьков.: АО «Бизнес-Информ», 1995. – 90 с. 54. Нуреев P.M. Основы экономической теории. -М., 1996. С.92-94. 55. Офіційний сайт Вищого господарського суду України Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/. 56. Підопригора О.А.Римське приватне право: Підручник. – К.: Ін Юре, 2001. – 440 с. 57. Попов А.А.Правовые основы внешнеэкономической деятельности: Учебное пособие. – Харьков: Каравелла, 2001. – 358 с. 58. Порядок продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства: Затверджений наказом Міністерства економіки України від 7 червня 2001 року № 123 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 26. – Ст. 1189. 59. Послання Президента України до Верховної Ради України про концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки «Європейський вибір» // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 червня (№ 100). – С. 5-12. 60. Словарь русского языка./ Под ред. А.П. Евгеньевой. - М. - АН СССР, Институт русского языка, 1988. Т.4. С.52. 61. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. -М, 1962. С.57-58. 62. Танага А. Н. Принцип свободы договора в гражданском праве России – СПб: Юридический центр Пресс, 2003. – 532 с. 63. Теньков С. О. Коментар судової практики з господарських справ. – К. «Юрінком Інтер». – 2004, С. 280–284. 64. Теория государства и права./ Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. - М., 1997. С.277. 65. Философия. Учебник./ Под ред. В.Д. Губина, Т.Ю. Сидориной, В.П. Филатова. -М., 1996. С.90. 66. Цалін С. Д. Принцип свободи волі в історії соціальної філософії та філософії права. – Х.: Основа, 1998. – 542 c. 67. Цивільне судочинство: Судова практика у цивільних справах. – К.: «Видавничий Дім «Ін Юре». – 2008. – № 1 (7). – С. 10–11. 68. Цивільне судочинство: Судова практика у цивільних справах. - ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр правової та ділової інформації «Праксіс», 2007. –№ 3 (5). – С. 9–11. 69. Цікало В. Свобода укладення договору та її межі // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – Вип. 34. – С. 169-174. 70. Шапп Я. Основы гражданского права Германии. – М.: БЕК, 1996. – 286 с.