Помилки на шпальтах юридичної періодики.

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 2 РОЗДІЛ І. Особливості функціонування мови в сучасних ЗМІ 5 1. 1. ЗМІ як посередник між журналістом і аудиторією 5 1.2. Поняття „мовної норми” та осмислення феномена анормативу 10 РОЗДІЛ ІІ Лінгвістичний аналіз мовних помилок у текстах юридичної тематики 16 2.1. Орфографічні помилки 16 2.2. Лексичні помилки 19 2.3. Морфологічні помилки 23 2.4. Синтаксичні та пунктуаційні помилки 28 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38

Вступление: ВСТУП У політичній системі сучасного демократичного суспільства дедалі важливішу роль відіграють засоби масової інформації. Це газети, журнали, теле- і радіопрограми, кінодокументалістика, інформаційні агентства, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації. Саме вони виступають посередником між журналістом, дописувачем і аудиторією. Відповідно до свого функціонального призначення, природних властивостей і специфіки, ЗМІ перебувають у постійному розвитку, залежать від новацій науково-технічної думки, а тому потребують удосконалень, експериментів, практичних і теоретичних досліджень. Разом із тим, своєю діяльністю мас-медіа мають сприяти поширенню та усталенню літературних норм української мови, оскільки саме засоби масової інформації відіграють дедалі більшу роль у розвитку літературної мови, в збагаченні її словника, в лексичному і граматичному нормуванні, в розкритті її стилістичних можливостей. Відомо, що мова засобів масової інформації є особливим, важливим різновидом літературної мови зі своїми закономірностями у змісті та формі. Увагу дослідників завжди привертала взаємодія літературної мови та форми її виявлення в ЗМІ, які мають провідні позиції щодо впливу на розвиток літературної мови, бо, як відомо, диктори та журналісти ЗМІ не просто знавці мови – вони активні учасники її розвитку й оновлення. Адже індивідуальна словесна творчість найбільш повно зосереджує реальні перспективи розвитку, вдосконалення мови як явища творчого за своєю сутністю. Досить актуальною на сьогодні є проблема помилок у мові. Впродовж останніх років її намагалися розв`язати українські і російські мовознавці (Т. Г. Бондаренко, М. Пентилюк, А. О. Капелюшний, А. П. Коваль, М.Воронін, Т.Ладиженська, Я. Мельничайко, М. Пльонкін, Ф. Сергєєв, Н.Сулименко, О.Текучов, С. Цейтлін та інші). Сучасні дослідники послуговуються терміном «помилка», коли йдеться про порушення мовного оформлення висловлювання; термін «недолік» частіше вживається щодо змісту сказаного чи написаного. Часто ці поняття виступають як синоніми. Граматичні ж порушення трактуються виключно як помилки. Актуальність теми дослідження «Помилки на шпальтах юридичної періодики» зумовлена відсутністю ґрунтовного аналізу мовних помилок у текстах видань юридичної тематики та мотивується потребою вдосконалення процесу редагування, підвищення рівня мовної грамотності сучасних друкованих ЗМІ. Мета роботи: виявити, проаналізувати та систематизувати помилки в текстах юридичної тематики. Мета дослідження реалізується через виконання таких завдань: — здійснити огляд основних функцій ЗМІ у суспільстві; — визначити поняття „мовної норми” та „анормативу”; — здійснити лінгвістичний аналіз мовних помилок у текстах юридичної тематики; — проаналізувати мовні девіації текстів юридичних видань; — здійснити типологічну характеристику помилок мовної комунікації на шпальтах юридичних видань. Предмет дослідження – орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні та пунктуаційні помилки, зафіксовані у матеріалах юридичних журналів. Об’єкт дослідження – мовні одиниці, що засвідчують порушення норм сучасної української літературної мови у текстах видань юридичної тематики. Методи дослідження – лінгвістичний опис мовних фактів із залученням прийомів структурно-семантичного та трансформаційного аналізу; зіставний метод. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено спробу системного опису помилок, що зустрічаються на шпальтах видань юридичної тематики. Матеріал дослідження. Для вирішення поставлених у бакалаврській роботі завдань дібрано фактичний матеріал шляхом лінгвообстеження юридичних видань «Юридичний радник» (далі – ЮР), „Нотаріат для вас” (далі – НДВ), «Мала енциклопедія нотаріуса» (далі – МЕН), «Офіційний вісник України» (далі – ОВУ) за період 2008–2010 рр. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання при редагуванні журналістських текстів юридичного спрямування, при підготовці підручників і посібників з культури української мови. Використання результатів дослідження сприятиме формуванню вміння у студентів факультетів журналістики практично оцінювати текст, розпізнавати помилки та усувати їх. Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Выводы: ВИСНОВКИ Підсумовуючи вищевикладений матеріал, варто відзначити, що саме мова друкованих ЗМІ з дивовижною оперативністю відображає ті семантичні зсуви, незвичні у своїй новизні сполучення слів, які щодня з'являються у мові. Водночас специфіка юридичних видань, зокрема таких журналів, як „Нотаріат для Вас”, „Юридичний радник”, „Офіційний вісник України”, „Мала енциклопедія нотаріуса”, які були предметом розгляду даного дослідження, вимагає чіткого дотримання лексико-граматичних принципів побудови текстів наукового та офіційно-ділового стилів, що, у свою чергу, потребує добору відповідних мовних засобів. З огляду на те, що в науковій літературі опис помилок, які трапляються у медіа-матеріалах, відзначався репрезентативним характером, у даному дослідженні було з`ясовано, що кожен із мовознавців пропонує власний підхід як до визначення феномена помилки, так і до класифікації анормативів у мові. Тому в контексті даного дослідження було проведено аналіз помилок у текстах журналів юридичної тематики відповідно до таких видів: орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні та пунктуаційні помилки. Лінгвістичний аналіз анормативів у текстах юридичних видань виявив глибинні зв’язки з причинами породження таких анормативів. Зокрема, було виявлено та проаналізовану орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні та пунктуаційні помилки. Прикметно, що помилки зазначених типів із однаковою частотністю зустрічаються в різних виданнях, що були об`єктом дослідження. Вважаємо за необхідне зробити наступні висновки: 1) Досить часто у текстах юридичних видань зустрічаються орфографічні помилки – неправильні варіанти написання/набору слів, що засвідчують порушення орфографічного правила і для яких альтернативно існує мовна одиниця, написання якої встановлюється орфографічною нормою; частими у текстах журналів юридичної тематики є помилки процесу письма – неправильні написання ("описки"), що з'являються під час запису текстів і не пов'язані з орфографічною нормою та орфограмою; 2) серед лексичних анормативів, віднайдених у текстах видань юридичної тематики, варто виділити інтерфереми і росіянізми, суттєвим фактором породження яких є вплив аналогії до написання слів у російській мові, що позначився на всіх рівнях мовної системи, дія аналогії до інших граматичних форм тощо. Як автори, так і редактори, що працюють із текстами статей, у своїй більшості віддають перевагу російській мові у побуті, що позначається на якості їхнього українського мовлення при написанні та редагуванні статей. Окремі утворення свідчать про вплив внутрішньомовної аналогії; до лексичних помилок також належать плеонастичні утворення, що найчастіше виникають на рівні підрядних словосполучень; 3) різноманіття морфологічних помилок, віднайдених на шпальтах видань юридичної тематики, свідчить про недотримання авторами статей та редакторами необхідних мовних норм. Зокрема, часто зустрічаються анормативи у межах лексико-граматичних класів іменників, прикметників (порушення у категорії відмінка, числа, роду). На особливу увагу в контексті даного дослідження заслуговують ненормативні утворення форм дієприкметника, помилки у системі дієслівних форм; 4) досить частими є синтаксичні анормативи, як-от: порушення норм керування; помилки, пов’язані з неправильним утворенням ряду однорідних членів речення; ненормативне відокремлення обставин; неправильна побудова речень, зокрема, складнопідрядних; ненормативне вживання займенників у синтаксичних конструкціях; серед виокремлених синтаксичних помилок у тестах юридичних видань є ненормативні утворення, в яких зміна порядку слів веде до зміни семантико-синтаксичних відношень між словами і спотворення змісту речення; 5) суттєву частку анормативів становлять пунктуаційні: відсутність розділових знаків (коми, двокрапки, тире), необхідних для відокремлення однієї частини складносурядного чи складнопідрядного речення (головної від залежної, рівноправних частин складносурядного речення), для відокремлення однорідних членів речення один від одного й від узагальнювального слова; відсутність знаків при відокремленні, поясненні, уточненні, а також при вставних словах та конструкціях; 6) недотримання правил побудови різних типів словосполучень та речень, а також нехтування пунктуаційними нормами української мови призводить не лише до значної кількості помилок у тестах юридичних видань, але й у багатьох випадках – до спотворення речень, а ширше – змісту важливих юридичних документів, що може мати по собі негативні наслідки. Проведене дослідження не претендує на всебічний розгляд проблеми писемного мовлення у юридичних виданнях. У роботі є ряд відкритих для подальшого дослідження питань, оскільки розглянуті аспекти названої проблеми не вичерпують усіх її сторін. Зокрема, проблема порушення норм сучасної української літературної мови залишається відкритою й невичерпною і потребує подальшої розробки. Залишаються актуальними й питання розвитку й удосконалення набутих професійних знань студентами, журналістами, редакторами.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Баришполець О. Чинники впливу засобів масової інформації на аудиторію / О. Баришполець // Соціальна психологія. – 2006. – № 6. – С. 153–163. 2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної девіатології Текст / Ф. С. Бацевич. – Львів : Львівський національний ун-т ім. Івана Франка, 2000. – 236 с. 3. Бодрийяр Ж. Реквием по масс-медиа / Ж. Бодрийяр// Поэтика и политика: альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии РАН. – М.: Институт экспериментальной социологии, 1999. – С. 193–227. 4. Бондаренко Т. Г. Орфографічна помилка: спроба лінгвістичного переосмислення / Т. Г. Бондаренко // Наукові записки Ін-ту журналістики. – К., 2001. – Т. 2. – С. 108–111. 5. Бондаренко Т. Г. Морфологічні помилки у мові друкованих ЗМІ / Т. Г. Бондаренко // Філологічні студії: Науковий часопис. – Луцьк, 2002. – № 1. – С. 4–12. 6. Бондаренко Т. Г. Критерії виявлення мовних помилок під час редагування журналістських матеріалів / Т. Г. Бондаренко // Наукові записки Ін-ту журналістики. – К., 2002. – Т. 8. – С. 112–117. 7. Бондаренко Т. Г. До проблеми граматичних помилок у писемній формі комунікації / Т. Г. Бондаренко // Граматичні категорії української мови: Тези Всеукр. наук. конф., м. Вінниця, 21 – 23 листопада 2000 р. – В.: ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського, 2000. – С. 18–20. 8. Бондаренко Т. Г. Порушення лексичних норм української мови (на матеріалі друкованих ЗМІ) / Т. Г. Бондаренко // Мова у слов’янському культурному просторі: Тези доп. та повідомл. Міжнародної наук. конф., Умань, 23–25 травня 2002 р. – Умань: Графіка, 2002. – С. 52–54. 9. Брайант Дж., Томпсон С. Основы воздействия СМИ. – М.: Вильямс, 2004. – 432 с. 10. Будагов Р. А. Литературные языки и языковые стили / Р. А. Будагов. – М.: Высшая школа, 1967. – 376 c. – (Библиотека филолога). 11. Волкотруб Г. Й. Стилістика ділової мови / Г. Й. Волкотруб. – К.: МАУП, 2002. – 208 с. 12. Волкотруб Г. Й., Венцковський А.М. Українська ділова мова / Г. Й. Волкотруб, А. М. Венцковський. – К.: МАУП, 2003. – 156 с. 13. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К.: Вища шк. Головне вид-во, 1985. – 360 с. 14. Городенська К. Синтаксична специфіка української наукової мови / К. Городенська // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Вип. IV. – С.11–15. 15. Журналістський твір: функції, призначення // Журналістика. Преса, телебачення, радіо: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – К., 1976. – Вип. 1. – С. 156–164. 16. Загнітко А. П., Данилюк І. Г. Поняття „газетна мова” в працях Т. Гладкого // Функціонально-комунікативні вияви граматичних одиниць: Збірн. наук. праць. – К., 1997. – 146 с. 17. Капелюшний А. Типологія журналістських помилок / А. О. Капелюшний. – Л., 2000. – 68 с. 18. Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: практичний словник-довідник журналіста / А. О. Капелюшний. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с. 19. Капинос В. И. и др. Развитие речи: теория и практика обучения: Кн. для учителя / В.И. Капинос, Н.Н. Сергеева, М.С. Соловейчик. – М.: Линка-Пресс, 1994. – 196 с. 20. Коваль А. П. Газета і мовна норма / А. П. Коваль // Журналістика. Преса. Телебачення. Радіо. – К.: Вища школа, 1977. – Вип. 3. – С. 9–18. 21. Коваль А. П. Культура ділового мовлення / А. П. Коваль. – К. : Вища школа, 1977. – 290 с. 22. Кравчук А. Керування в українському синтаксисі: проблема викладання полякам, що вивчають українську мову як іноземну / А. Кравчук // Теорія і практика викладання української мови як іноземної. – Львів, 2007. – Вип. 2. – С. 167–170. 23. Лаврінець О. Статус пасивних конструкцій у сучасній українській мові / О. Лаврінець // Наукові записки. Т.85, Філологічні науки / Національний університет „Києво-Могилянська академія”. – К., 2008. – С. 40–44. 24. Линник Н. В. Вживання сленгових висловів у мовленні засобів масової інформації та її вплив на норми літературної мови / Н. В. Линник // Мовознавство. – 2001. – №6. – С.43–46. 25. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К.: Вежа, 1994. – 240 с. 26. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації / Георгій Георгійович Почепцов. – К., 1999. – 308 с. 27. Проценко О. В. Прагматична самокорекція в українському спонтанному мовленні білінгвів (на матеріалі теле- та радіотекстів) Текст : монографія / О. В. Проценко ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Київський ун-т, 2005. – 127 с. 28. Різун В. В., Мелещенко О. К. Інформаційні мережі в засобах масової інформації. Канал ИНФО-ТАСС / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1992. – 96 с. 29. Рудницька О. Аналіз помилок та запобігання їм у переказах і творах / О. Рудницька // Урок української. – 2007. – № 11– 12. – С. 32 – 35. 30. Русанівський В. М. Історія української літературної мови. Підручник / В. М. Русанівський. – K.: АртЕк, 2001. – 392 c. 31. Сиберт Ф. С. Четыре теории прессы / Ф. С. Сиберт, У Шрам, Т. Питерсон; пер. с англ. – М.: Вагриус, 1998. – 223 с. 32. Текучев О. В. Методика преподавания русского языка в средней школе : учеб. для пед. ин-тов по спец. № 2101 "Русский яз. и литература" / А. В. Текучев. – М. : Просвещение, 1980. – 414 с. – Библиогр. в конце разд. - Указ. предм., имен.: с. 384-410. 33. Тимошик М. Редагування текстів за видами видань (газетно-журнальні, рекламні, інформаційні) / М. Тимошик // Друкарство. – 2003. – №5. – С. 18-21. 34. Український правопис. АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О.Потебні: Інститут української мови. – 4-е вид., випр. і доп. – К.: Наукова думка, 1993. – 240 с. 35. Федченко П. М. Преса та її попередники: Історія зародження й основні закономірності розвитку / П.М.Федченко. – К.: Наук. думка, 1969. – 350 с. 36. Шитик Л. В., Бондаренко Т. Г. Синкретичні помилки: до постановки проблеми / Л. В. Шитик, Т. Г. Бондаренко // Вісник Черкас. ун-ту. Сер., Філологічні науки. – Черкаси, 2002. – Вип. 29. – С. 52–57.