Філософічність драматургії Лесі Українки

Содержание: Зміст Вступ 2 Розділ 1. Особливості філософських категорій у спадщині Лесі Українки 5 1.1 Філософські категорії у спадщині автора 6 1.2 Переосмислення біблійного міфу в драматичній поемі Лесі Українки "Одержима" 10 Розділ 2. Філософічність у драматичних творах Лесі Українки 18 2.1. Світоглядні засади антропософії моралі письменниці 18 2.2. Риси екзистенціалізму у п’єсі "Лісова пісня" Лесі Українки 23 2.3. Філософія часу в екзистенційному просторі драматичного діалогу Лесі Українки "Три хвилини" 31 Висновки 37 Список використаної літератури 40

Вступление: Вступ Талант Лесі Українки розкрився у високохудож¬ньому звучанні національної ідеї, гарячій любові до рідного краю, яка полягала в обороні прав народу до незалежною національного і державного життя. Свої думки і свої ідеї вона зуміла ввести у високу мистецьку форму, що чарує багатс¬твом поетичних образів і музикою поетичного слова. Поетеса вийшла за межі традиційних тем. ЇЇ творчість охоплювала широке поле світових мотивів, тому стала вагомим художнім здобутком світової культури. Її поезія носить переважно патріотичний характер. Це твори громадянського і політичного характеру. Навіть особистий біль, туга, тривога у її віршах переплітаються із проблемами всієї України. Щиро і зворушливо зву¬чить її поетичне зізнання. Приклад сильної волі, бажання боротьби знаходимо у відомих поезіях "Слово, чому ти не твердая криця..." та "Contra Spem Spero". Мужні, енергійні акорди громадянської лірики Лесі Українки високо оцінив І.Франко "Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте" Украї-на не чула такого сильного, гарячого поетичного слова, як із уст цієї слабо¬сильної, хворої дівчини...". Поезія Лесі Українки, тавруючи рабську покору відсутність національної гідності, засвідчувала перед світом, що в літературі поневоленого народу на стику двох століть з'явився талант, здатний протистояти всій ницості життя, Талант, що мріє допомогти нащадкам Прометея визволитися від сну і запалити вогонь справедливості. Добре ознайомлена з літературами народів світу, письменниця нерідко шу¬кала в історії й літературі інших народів, "у номерках віків і далеких під¬соннях" розв'язки проблем сучасного їй українського громадянського й на¬ціонального життя. Біль і тривога за рідний край неодноразово переплітаю¬ться її всенародним горем ("Напис в руїні", "Дим"). Своїми творами "Слово, чому ти не твердая криця..." та "Давня казка" поетеса порушила проблему, що хвилювала митців усіх народів роль поета у житті суспільства. Справжніми шедеврами світового мистецтва можна вважати інтимну та пейзажну лірику поетеси. Природа Волині, Поділля, морські хвилі під місячним світлом справляють незабутнє враження. Вели¬ку мистецьку цінність у творах Лесі Українки становить уміле використання фольклорних мотивів та образів, творення символів ("зірка провідна", "те¬мна ніч", "гора крута, крем'яна, "досвітні огні", "весела весна"). Значна увага звернена на філософську проблему у творах письменниці. З почату ХХ ст. термін «неоромантизм» починав застосовуватися щодо модерністсько-декадентської течії, яка плідно освоювала екзистенційний тип мислення. На сьогодні актуальним є питання діалогічного прочитання творів Лесі Українки з точки зору глибинної філософсько-естетичної культури, яка насичена екзистенційним смислотворенням. У цьому полягає актуальність дослідження. Об’єктом дослідження виступають драматичні твори Лесі Українки. Предмет дослідження – філософська лірика та драматургія автора. Мета роботи – виявити особливості вживання філософських здобутків у творах Лесі Українки. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання більш конкретних завдань: 1. Ознайомитись із науковою літературою, літературознавчими та філософськими працями з проблеми вивчення творів філософської тематики українських класиків, зокрема Л.Українки; 2. Провести обстеження драматичних творів із метою виявлення філософського спрямування; 3. Визначити місце філософської тематики у творчій спадщині Лесі Українки; 4. Оформити дослідження як курсову роботу. Практичне значення дослідження в тому, що його дані сприятимуть поглибленому прочитанню як окремих драматичних творів, так і всієї творчої спадщини Лесі Українки. Матеріалом для написання роботи є драматичні поема «Одержима», драматичний діалог «Три хвилини», драма-феєрія «Лісова пісня». Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Выводы: Висновки Проблема людини посіла суттєве місце в українській філософії, феномен людини став центральною проблемою у творчості українських письменників і поетів, зокрема у творчості Лесі Українки. У дослідницькій літературі творчості Лесі Українки основну увагу приділяли вивченню філософських, суспільно-політичних, атеїстичних поглядів, робітничій, соціалістичній, соціал-демократичній проблематиці, ставленню поетеси до марксизму тощо. Однак проблему людини і її духовної сутності старанно приховували, хоч ця проблема є важливою у художній та філософській творчості письменниці У дослідженні творчості Лесі Українки з методологічного погляду не треба спрощено й безапеляційно сприймати й трактувати твердження, ідеї, ті чи інші міркування, сумніви і вагання тощо, вкладені в уста героїв, персонажів творів, як переконання поетеси. Це дуже часто веде до приписування Лесі Українці поглядів, їй не властивих, в кращому разі сумнівних, тим більше, що сама поетеса дуже часто ставила питання в плані пошуків відповіді. Загальновідомо, що в художній літературі персонажі дискутують, полемізують, важко переживають цей пошуковий процес не знаходячи, чіткої та остаточної відповіді. Це і є характерне для художньої літератури. Під час написання дипломної роботи було виконано основні завдання дослідження : ? ознайомлення із науковою літературою, літературознавчими та філософськими працями з проблеми вивчення творів філософської тематики українських класиків, зокрема Л.Українки; ? проведено обстеження драматичних творів із метою виявлення філософського спрямування; ? визначено місце філософської тематики у творчій спадщині Лесі Українки; ? відбулося літературне оформлення дослідження як курсової роботи. Спостереження над особливостями філософічності драматургії Лесі Українки дають підстави твердити: ? драматургія Лесі Українки – цікавий матеріал для літературного дослідження; ? характерною рисою філософських категорій у Лесі Українки є їх трансформація у світоглядні екзистенціали, що є характеристикою категоризації екзистенціальної філософії; ? своєрідною особливістю української філософської та суспільно-політичної думки є загальна проблема свободи поневоленого народу, бо, щоб людська одиниця могла осягнути свободу, повинна, насамперед, визволитися увесь народ від іноземного поневолення. А осягнення такої мети має своєю найпершою передумовою усвідомлення буття народу та його визвольних завдань, вихідною стає свідомість, світогляд, духовний стан народу, а все, що пов'язане з» духом народу, не є якоюсь невловимою абстракцією, а реальністю, що виявляється у людській індивідуальності в кожну історичну добу. Ця проблема стала предметом творчої уваги І.Франка, Лесі Українки та інших українських письменників; ? методологічними принципами Лесі Українки є постійні шукання відповіді та вирішення поставлених проблем, становлення думки, процесійність істини, заперечення стагнації в реальній дійсності, зокрема у сфері духовного життя; ? у творчості Лесі Українки суттєве місце посідає проблема духовної сутності, людини. Ця проблема є принципово важливим концептуальним компонентом духовних надбань поетеси, є визначальною; ? особливим елементом світогляду Лесі Українки є вимога, згідно з якою національна, соціально-економічна та політична свобода починається, по-перше, із свідомості (усвідомлення) свободи, по-друге, із пробудження свободи духа людської одиниці і народу, по-третє, утвердження духа свободи у реальному житті народу; ? образ героя у поетичній творчості Лесі Українки є носієм великих громадянських почуттів високого обов'язку перед народом, благородної жертовності в ім'я свободи, людинолюбства, правдолюбства, нескореності перед тиранією; ? проблема духовності та її ролі у суспільному житті посідає важливе місце у творчості Лесі Українки, є принципом її світогляду. Поетеса дотримується тієї думки, що духовність, яка включає усвідомлені ідеї, погляди, ідеали, морально-етичні засади, високий патріотизм, які слугують інтересам народу і його визвольній боротьбі, с тим світильником, який освічує знанням, розумінням, орієнтацією шлях піднесення народу до висот його свободи, національної незалежності, державної самостійності; ? у філософії Лесі Українки, як і в системі української філософії взагалі, провідне місце посідає людина. Концепція людини, її функціонального призначення, проявів її індивідуальної сутності залишається гостро актуальною. Сучасні дослідники наголошують на переосмисленні концепції людини Лесі Українки в контексті моральних та матеріальних пріоритетів сьогодення.

Литература: Список використаної літератури 1. Агеєва А. Поетеса зламу століть. – К.: Либідь, 1999. 2. Бабій Ф. Про назву твору « Лісова пісня» та імена персонажів // Дивослово. – 1995. – № 2. 3. Бетко І. Драматична поема "Одержима": проблема морального максималізму // Слово і час. – 1995. – № 2. 4. Бичко А. Леся Українка: світоглядно-філософський погляд. - К.: Український центр духовної культури, 2000. – 184 с. 5. Борисюк Т. «Лісова пісня» Лесі Українки і «Затоплений Дзвін» Гергарта Гауптмана // Слово і час. – 1990. – № 3. 6. Возняк Т. «Народження трагедії духа з музики» та «Лісова пісня» // Тексти та переклади. – Харків, 1998. 7. Волинський П. Людина і природа: єдність і суперечності («Лісова пісня» Лесі Українки) // Радянське літературознавство, 1978, ч. 1. 8. Гозенпуд А. Поетичний театр. Драматичні твори Лесі Українки. – К., 1947. 9. Головко БА. Філософська антропологія. – К.: ІЗМН. — 240 с 10. Гундорова Т. Леся Українка: християнство – екзистенціалізм – фемінізм // Слово і час. – 1996. – № 8-9. 11. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. – Львів: Літопис, 1997. – 297 с. 12. Давидюк В. Позатекстова міфологічна символіка «Лісової пісні» // Дивослово. – 1994. – №2. 13. Десятова Ю. Феєрія як різновид драми // Слово і час. – 1999. – № 2. 14. Дзендзелівський Й. Лексика демонології у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. – К., 1972. 15. Зборовсъка Н. Пришестя вічності. – К.: Факт, 2000. 16. Кордун В.М. Фольклорно-міфологічна образність у структурі «Лісової пісні» Лесі Українки // Народна творчість та етнографія. – 1983. – № 3. 17. Криловець А. Художня філософія Лесі Українки. – Рівне: Діва, 1997. 18. Кудрявцев М. Драма ідей в українській літературі ХХ століття. – Кам’янець-Подільський, 1997. 19. Кузякіна Н.Б. Українська драматургія початку ХХ століття. Шляхи оновлення. – К., 1979. 20. Кухта Н. Народноказкова основа «Лісової пісні» Лесі Українки // Дивослово. – 1997. – №4. 21. Михайлик У. Світоглядні засади антропософії моралі Лесі Українки. / Наука, релігія, суспільство. – 2007. – №4. 22. Мороз Л. Леся Українка і християнство // Дивослово. — 1995. -№2. 23. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла. – Москва; Харьков: ЭКСМО; ФОЛИО, 2006. – 845 с. 24. Онуфрієнко О. Модерністичний дискурс і екзистенційні мотиви творчості Лесі Українки // Слово і час. – 1999. – № 4. 25. Паньков АІ., Мейзерсъка Т.С. Поетичні візії Лесі Українки: онтологія змісту і форми. – Одеса: Астропринт, 1996. 26. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. – 296 с. 27. Пономарьов П. Фольклорні джерела «Лісової пісні» Лесі Українки // Матеріали до вивчення історії української літератури, т.IV. – К., 1963. 28. Сартр Ж.–П. Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 854 с. 29. Свіжович О. Про духовну сутність людини у творчості Лесі Українки. // Вісник Львів УН-ТУ. Філософські науки. – 2000, вип.2. – С. 40-46. 30. Скупейко Л. "Боюся.. переміни мрії в бутафорію (До методології вивчення драми Лесі Українки "Лісова пісня") // Матеріали IV Конгресу МАУ. Літературознавство. Кн. І. – К.: Обереги, 2000. 31. Скупейко Л. Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» в контексті міфопоетичної свідомості слов’ян // Слов’янські літератури: доповіді, XII Міжнародний з’їзд словістів (Краків, 27 серпня – 2 вересня 1998 р.). – К., 1998. 32. Скупейко Л. Казка і міф у драмі Лесі Українки "Лісова пісня" // Слово і час. – 2000. – № 8. 33. Турган О. «Лісовий космос» у драмі Лесі Українки «Лісова пісня» // Матеріали IV Конгресу МАУ. Літературознавство. Кн. І. – К.: Обереги, 2000. 34. Українка Леся. Повне зібрання творів у 12 т. – Т.1. – Т. 3. –Т. 12. – К.: Наукова думка, 1976. 35. Філософський енциклопедичний словник / Шинкарук В. – К., Абрис, 2002. – 743 с. 36. Хайдеггер М. Время и бытие // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М.: ВШ, 1991. – С.80-101. 37. Шинкарук В. Людське буття: екзистенція, час, свобода // Український світ. – 1995. – № 1-3. – С.41-46. 38. Шпільова О.В. «Особисто людська натура» митця як поза текстовий компонент лірико-драматургічного твору («Одержима» Лесі Українки) // Проблеми сучасного літературознавства: збірник наукових праць: Вип. 7. – Одеса: Маяк, 2001. 39. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Изд-во полит. лит., 1991. 40. Яценко Н.М. «Лісова пісня» у контексті драматичних творів Лесі українки // Радянське літературознавство. – 1987. – № 9.