Выводы: Висновок
Головне завдання аналізу фінансового стану підприємства – своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та уникнути його банкрутства. Під банкрутством розуміють встановлена в судовому порядку фінансова неспроможність боржника здійснювати платежі за своїми зобов'язаннями. Законодавством також передбачено випадки навмисного доведення підприємства до банкрутства та встановлено міру відповідальності за таку діяльність. Під доведенням до банкрутства розуміється умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб вчинення дій власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності, які призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. Об'єктом злочинів, передбачених у ст.ст. 219, 220, 221 ККУ, є встановлений державою порядок здійснення підприємницької діяльності у частині гарантування прав та інтересів кредиторів від ризиків, пов'язаних з настанням неплатоспроможності підприємств. Об'єктивною стороною злочину, передбаченого в ст. 219 ККУ, є дії осіб, що призвели до банкрутства підприємства, внаслідок чого державі чи кредитору була заподіяна велика матеріальна шкода. Серед дій, що доводять до банкрутства, є:
– укладення завідомо невигідних для даної юридичної особи (у т.ч. фіктивних) угод. На практиці це означає що активи підприємства за цивільно-правовими угодами переводяться на інше підконтрольне підприємство;
– безпідставна виплата на користь інших осіб грошових коштів, безпідставна передача третім особам майна чи уступка належного даній юридичній особі права вимоги до інших осіб. Як зазначено вище, через безпідставні виплати, передачу майна та уступку прав вимог іншим підконтрольним юридичним особам;
– прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно відбиваються на виробничій, торгівельній, іншій статутній діяльності підприємства, ведуть до виникнення фінансових втрат та збитків;
– заплутування звітності та обліку, знищення, пошкодження документів чи інформації, внаслідок яких стає неможливою ефективна робота відповідного підприємства, установи чи організації.
З вище наведеного зрозуміло, що достовірність інформації про фінансовий стан підприємства та правильна його оцінка за сучасних умов господарювання не тільки конче потрібна для його керівництва і власників з метою оперативного і стратегічного управління активами і пасивами підприємства, досягнення високих кінцевих фінансових результатів, забезпечення фінансової стабільності і належного іміджу підприємства, але має бути доступною і для інвесторів, партнерів, кредиторів та державних органів, які є учасниками ринкових відносин, що регулюється державним законодавством.
Сучасні зміни у звітності вимагають більш уважного ставлення її користувачів до змісту показників балансу при здійсненні аналізу фінансового стану.