Удосконалення просування наукомісткої продукції на закордонний ринок

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАУКОМІСТКІЙ СФЕРІ 6 1.1. Основні види організації зовнішньо-економічної діяльності підприємства 6 1.2. Вибір та формування організаційно-економічного механізму просування продукції на закордонний ринок 14 1.3. Особливості організаційної діяльності підприємств зі створення наукомісткої продукції 31 РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ПРОСУВАННЯ НАУКОМІСТКОЇ ПРОДУКЦІЇ (ТЕХНОЛОГІЙ, РОЗРОБОК) УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ НА ЗАКОРДОННИЙ РИНОК 46 2.1. Аналіз ринкового середовища діяльності Наукового парку «Київська політехніка» 46 2.2. Організаційно-економічний механізм виведення української продукції на закордонний ринок 55 2.3. Вдосконалення інструментарію просування наукомісткої продукції на закордонний ринок 74 Висновки до розділу 2. 90 ВИСНОВКИ 92 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 95

Вступление:ВСТУП Актуальність дослідження. Процес випереджального росту витрат на науку й освіту в структурі матеріального виробництва відбивається в понятті "наукоміскість" галузей економіки. У загальному випадку продукція якого-небудь виробництва чи галузі називається F-ємної, якщо частка витрат на фактор F у його вартості вище, ніж середня частка аналогічних витрат у вартості продукції інших виробництв чи галузей економіки. До категорії наукомісткої прийнято відносити таку продукцію, при виробництві якої частка витрат на дослідження і розробки в загальних чи витратах в обсязі продажів складає не менш 3,5-4,5%. Це бар'єрне значення критерію наукоміскості продукції не є строгим і загальним: по-перше, воно розрізняється в різних країнах; по-друге, методика віднесення витрат на НДОКР (тобто їхня структура) у різних країнах також неоднакова. Існує й інший показник - науковіддача, під яким розуміється відношення обсягу продажів наукомісткої продукції до витрат на НДОКР за визначений період часу (як правило - рік). Критерієм ефективності науковіддачі є відносний ріст продажів нової (з погляду чергового якісно відмінного від попереднього, покоління технічних виробів) високотехнологічної продукції з високими споживчими якостями на ринку в порівнянні з ростом усього наукомісткого ринку (включаючи застарілу продукцію, розроблену раніше, але ще продавану на ринку). На якість росту наукомісткого ринку впливають дві обставини: перше полягає в тім, що ринок збільшується в основному за рахунок продажів продукції і послуг, що відповідають рівню передової техніки і технології на споживчому ринку і виробничому секторі; друге - повинна збільшуватися частка населення, орієнтованого на споживання високотехнологічної продукції. Наукомісткими ринками є ринки продукції п'ятого і більш високих технологічних складів. Ядро п'ятого технологічного укладу складають електронна промисловість, обчислювальна, оптиковолокона техніка, програмне забезпечення, телекомунікації, роботобудування, виробництво і переробка газу, інформаційні послуги. В даний час відбувається промислове освоєння і шостого технологічного укладу, ядро якого включає наноелектроніку, генну інженерію, мультимедійні інтерактивні інформаційні системи, високотемпературну надпровідність, космічну техніку, тонку хімію і т.п. Розвиток наукомісткого ринку тісно зв'язано з глобалізацією економіки. Ці процеси не просто взаємозалежні, але і взаємно обумовлені: без одного немає іншого. Ріст наукомістких ринків відбувається за рахунок перерозподілу фінансових, виробничих, матеріальних і трудових ресурсів з інших ринків. Компанії, що працюють у високотехнологічному секторі економіки, з одного боку, використовують переваги цього процесу, а з іншого боку - самі прискорюють його своєю діяльністю. Прибутковість наукомістких виробництв на всіх етапах їх стану вище, ніж у галузях з консервативним типом розвитку. Характерна риса самих великих і процвітаючих наукомістких виробництв - велика частина їхньої продукції призначена для задоволення потреб широких шарів населення. Звідси і високі показники рентабельності (як відомо, у середньому у світовій економіці нормальним вважається рівень рентабельності до інвестиційного капіталу в розмірі 7-8%). Зведення, що публікуються в газеті Fіnancіal Tіmes про перші 50 топ-компанії світу, що мають рентабельність понад 15% до інвестиційного капіталу, показують, що вони в основному роблять продукцію, що відповідає новітньому технологічному укладу (п'ятому чи шостий по існуючій хронології). З цього списку вже давно пішли компанії, що займаються видобутком і переробкою корисних копалин. Це природно: частка витрат на НДОКР у цих компаніях порівняно невелика. Наприклад, у найбільших нафтових компаній відношення витрат на наукові дослідження і розробки до обсягу продажів не досягає і 1 %. У Росії картина інша: у 1999 р. з 20 найбільших компаній 18 були сировинними і переробними (електроенергетична, газові, нафтові, металургійні), а два машинобудівними -АВТОВАЗ і ГАЗ - і не відносилися до розряду наукомістких. Економічні проблеми процесів просування наукомістскої продукції досліджували у своїх працях і внесли вагомий внесок у вивчення цих процесів такі вчені як академіки Алимов О.М., Амоша О.І., Бакаєв О.О., Геєць В.М., Мільнер Б.З., Семіноженко В.П., Чумаченко М.Г., Якубовський М.М. та ін. Проблеми моделювання процесів розвитку виробничого потенціалу підприємств викладені в роботах Бажала Ю.М., Вітлінського В.В., Галіцина В.К., Гальчинського А.П., Голікова В.І., Гузя М.Г., Даніча В.М., Діордиці С.Г., Жаліла Я.А., Іванова М.І., Кадієвського В.А., Клебанової Т.С., Клименюка М.М., Ковальчука К.Ф., Лисенка Ю.Г., Пашути М.Т., Покропивного С.Ф., Порохні В.М., Пушкаря О.І., Соловйова В.М., Суслова О.П., Чубукової О.Ю., Шарапова О.Д. і багатьох ін. Таким чином, метою дипломної роботи виступає пошук шляхів удосконалення просування наукомісткої продукції на закордонний ринок на прикладі НТУУ «КПІ». Відповідно до мети роботи предметом дослідження виступає наукомістська продукція, а об’єктом - НТУУ «КПІ». Для досягнення мети дослідження в роботі будуть вирішені наступні завдання: • огляд основних видів зовнішньо-економічної діяльності; • визначення організаційних основ створення та розробки продукції НІОКР; • економічний аналіз діяльності НТУУ «КПІ» та оцінка його можливостей по виходу на міжнародні ринки; • надання реклмендацій щодо удосконалення просування продукції НІОКР на зовнішніх ринках.  

Выводы: ВИСНОВКИ Інноваційна система України переживає не найкращі часи свого становлення та розвитку, що пов’язано, перш за все з політичними подіями та постійними процесами перерозподілу влади на рівні Кабінету Міністрів України. Постійний перерозподіл сфер впливу як міністерствами, відомствами, так і їх керівними особами не дозволяє створити дану систему як систему організаційно-економічного та інформаційного забезпечення розвитку інноваційних процесів на рівні держави, а тим паче – дати змогу даній системі розвиватися, поширюватися і ефективно працювати в ринку і на ринок України. Ринок інновацій, дякуючи тому, що він «ринок», дозволяє собі формувати свої власні тенденції розвитку, не надіючись на державну підтримку, а ще й допомагаючи державним органам забезпечувати виконання ними своїх, не зрозумілих з точки зору стратегічного менеджменту, місій, виписаних у законодавчих та виконавчих документах при їх створенні. Проголошуючи на всю державу і закордон про ріст рівня ВВП в Україні, ніхто не пояснює його структуру, приховуючи правду про так званий «розвиток» і «покращення життя населення». А чи можливо шляхом впливу розвитку інноваційних процесів якимось чином якісно і ефективно змінити структуру ВВП і яку роль при цьому повинні відігравати саме державні законодавчі та виконавчі органи влади? Хто повинен бути, у першу чергу, зацікавлений у розвитку та забезпеченні інноваційних процесів? Чи наша влада лише декларативним чином турбується про розвиток інноваційних процесів? Чи можливо взагалі в Україні при постійному порушенні балансу влади на рівні міністерств та між міністерствами зорганізувати, створити та впровадити систему організаційно-економічного та інформаційного забезпечення інноваційних процесів? Ці та ще багато інших роздумів та питань можна видати у результаті аналізу тенденцій інноваційного розвитку України. Аналіз інноваційного розвитку дав змогу побачити не лише проблемні сторони, а й відслідкувати позитивні тенденції, що зводяться до: • створення сприятливих ринкових умов для впровадження інновацій у виробничу діяльність та побут населення; • поступового зростання бюджетного фінансування потреб науково-технічного розвитку; • формування потенційних передумов зростання попиту на інноваційну продукцію у вітчизняній економіці; • зростання споживчого попиту суб’єктів національної економіки на інноваційні продукти, технології, знання; • зростання завдяки постійному збільшенню доходів населення споживчого попиту, що супроводжується приростом попиту на складну наукомістку продукцію; • посилення конкурентного тиску на внутрішньому і зовнішньому ринках, що поступово підштовхує підприємства до розуміння важливості інноваційної переорієнтації виробництва; • активізації участі українських виробників у конкуренції на зовнішніх ринках, які висувають додаткові жорсткі вимоги до їхньої інноваційної адекватності; • збільшенню частки іноземних замовлень українським науковцям на виконання досліджень, в тому числі з боку США та країн Євросоюзу, що є свідченням збереження ще не до кінця втраченого потенціалу фундаментальної науки; • підсилення ролі регіональних органів управління в забезпеченні науково-технічної діяльності. Якщо проаналізувати перелік позитивних тенденцій, то вони з’явилися не завдяки виваженій державній політиці по підтримці і розвитку інноваційних процесів, а завдяки саморегулюючим ринковим механізмам. Держава у даному процесі не займає провідних позицій. Саме відсутність тісної ефективної кооперації державних органів з наукою, бізнес-освітою та ринковими структурами не лише не дозволяє розв’язувати існуючі проблеми, а й сприяє породженню нових проблем, що ще більше ускладнює ситуацію з забезпеченням розвитку інноваційних процесів в Україні. Міжнародне співробітництво, залучення іноземних інвестицій надає значні можливості для розширення сфери новітніх технологій. Створення багатьох наукомістких виробництв непід’ємне для економік навіть великих держав. Тому йде природний процес інтеграції ресурсів, у першу чергу фінансових, а також збутових мереж, оскільки інтеграція сприяє проникненню на внутрішні ринки. Процеси інтеграції і концентрації, що відбуваються у високотехнологічних секторах економіки США, країн Західної Європи й Азії, незабаром можуть не залишити вітчизняному машинобудуванню шансів на виробництво конкурентноздатної продукції. Абсолютна перевага США у фінансовому і кадровому забезпеченні науково-технічної сфери в цілому мало місце протягом усього післявоєнного періоду. Прискорене нарощування наукового потенціалу в Японії привело лише до незначного зниження частки США на початку 90-х років (48% витрат "сімки") і, по наших розрахунках, у майбутньому це чисто кількісна перевага збережеться (більш того, США мають намір знову довести свою частку до 50%). Крім того, Японії, незважаючи на успіхи в організації економічно ефективного виробництва й експорту електроніки, поки не вдалося стати безперечним лідером якого-небудь принципово важливого нового напрямку. Якщо взяти до уваги наукову діяльність багатонаціональних, міжнародних і транснаціональних корпорацій і глянути на ринок їхніми очима, то всі розходження по регіонах прямо пов'язані з інвестиційним кліматом і величиною ринків збуту. Таким чином, коливання в рівні наукоміскості економіки країни можна звести до питання інвестиційної привабливості даної економіки в цілому. А оскільки інноваційні проекти більш ризиковані в порівнянні з іншими видами довгострокових інвестицій, то і рівень економічної стабільності регіону повинний бути на висоті, що дозволяє здійснювати стратегічне планування в діапазоні до 25 - 30 років.

Литература: ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8. – С . 107-115 2. Зятковський І.В. Державна підтримка нових форм інноваційної діяльності промислових підприємств. // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 6. – С. 73-81 3. Федулова Л.І. Інноваційний розвиток промисловості України: тенденції та закономірності // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №3. – С . 82-97 4. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: Монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром.-ті. – Донецьк, 2007. – 328 с. 5. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №8(74). – С. 107–115. 6. Давіла Тоні, Епштейн Марк Дж., Шемпон Роберт. Працююча інновація: Як управляти нею, вимірювати її та здобувати з нею вигоду / Пер. з англ..; За наук. ред. Т.Ф. Козицької. –Дніпропетровськ: БалансБізнесБукс, 2007. – 320 с. 7. Денисюк В. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка // Економіст. – 2005. – №8. – С.45–49. 8. Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник 2-ге вид. / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: 2005. – 424 с. 9. Єфіменко Н.А. Інноваційний потенціал машинобудування України в умовах міжнародного конкурентного середовища // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2007. – №2. – С.112–118. 10. Медынский В.Г., Ильдемянов С.В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В.А. Ирикова. –М.: ЮНИТИ, 1999. – 414 с. 11. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 616 с. 12. Мнацаканян Н.В. Перспективи розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств України // http://www.confcontact.com/2007may/4_mnaca.htm. 13. Смірнов О.О. Інноваційна активністьперсоналу як джерело зростання конкурентних переваг підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №11(41). – С. 116–125. 14. Собко О.М. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств (на прикладі машинобудівних підприємств Західного регіону України): Автореф. дис. … канд.екон.наук: 08.06.01 / Тернопільська академія народного господарства. –Тернопіль, 2002. – 20 с. 15. Статистичний щорічник України за 2006 рік. 16. Товт Т.Й. Особливості фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №3(81). – С.102–108. 17. www.ukrstat.gov.ua. 18. www.rbc.ua.