Выводы: ВИСНОВКИ
Особливість прямих податків порівняно з непрямими полягає у їх без¬посередньому відношенні до об'єкта оподаткування та особи платника. З точки зору регулювання соціально-економічних процесів цей факт має неабияке значення, оскільки його врахування дає змогу спрямовувати вплив держави на відповідні сфери діяльності, інституційні утворення та соціаль¬ні групи населення. Саме завдяки цьому регулюючий потенціал прямих податків вважається потужнішим, що спричиняє підвищений інтерес до нього з боку держави та зумовлює необхідність дослідження специфіки, напрямків і умов практичного застосування.
Досвід становлення оподаткування кінцевого результату діяльності підприємств у країнах з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об'єктом оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується регулююча функція щодо виробництва та інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль. Досвід України у створенні системи оподаткування прибутку свідчить про брак чіткої державної концепції податкової політики.
Проблема ефективності функціонування податку на прибуток завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем фінансової науки та теорії податків. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління податками -- від власників приватного підприємства до керівників держави.
Система оподаткування прибутку значно впливає на прийняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Стимулювання розвитку підприємства-основне завдання прибутку в економіці з ринковими відносинами. Тільки завдяки одержанню прибутку розвивається підприємство.
В свою чергу механізм ефективного оподаткування прибутку - це сукупність ефективних правових та організаційних форм, способів, методів, інструментів, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку зі сплатою податку на прибуток між податковими органами та суб'єктами господарювання. Визначальну роль в ефективності податкового механізму відіграють структура податків, рівень їх ставок, перелік і принципи надання пільг, методи контролю за сплатою, тобто його елементи.
Система оподаткування прибутку значною мірою впливає на прийняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення про спрямування прибутку на споживання чи нагромадження, вибір методів фінансування підприємства, вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності, галузями й територіями.
Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається проблемною.
Стягнення податку з прибутку привертає неабияку увагу, оскільки фінанси підприємств є частиною фінансової системи держави й вихідною основою її фінансової могутності.
Надмірне оподаткування прибутку сприяє не збільшенню доходів бюджету, а призводить до зовсім протилежних наслідків. В результаті виявляється що, по-перше, надто високий податковий тиск, підриває стимули до виробництва, по-друге, відбувається не стимулювання зростання бази оподаткування, а пошук суб'єктами підприємництва усіляких шляхів приховування їх оподаткування.
Прибуток є на сьогодні єдиним потенційним джерелом коштів для українських підприємств, що за кращих умов могло б забезпечити реальне поповнення капіталу.
У країнах із розвиненою ринковою економікою оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності відбувається згори донизу - починаючи з найбільших підприємницьких утворень. Акціонерні товариства - найдовершеніша нинішня форма суб'єктів господарювання із здійсненням підприємницької діяльності у широких масштабах. У зв'язку з цим податок на прибуток називається «корпоративним податком», яким оподатковуються також прибутки інших підприємницьких суб'єктів. В умовах трансформації податкової системи України податок на прибуток підприємств є одним із центральних податків, якому приділяється максимальна увага. Враховуючи межу законопроектів, які визначатимуть в недалекому майбутньому принципи й умови оподаткування прибутку підприємств в Україні, слід запозичити досвід оперативного оподаткування у зарубіжних країнах. Це стосується затвердження податкового кодексу України і Закону України «Про акціонерні товариства».
В сучасних умовах можна визначити позитивні та негативні сторони Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». До позитивного можна віднести невисоку, порівняно з іншими країнами світу, ставку податку та тенденцію до поступового зниження її в Україні. По цьому податку існують пільги, які можуть стимулювати розвиток окремих видів діяльності або збільшення обсягів діяльності підприємства. Цей податок важко, а в деяких випадках - неможливо, перекласти на споживача, тому що в цьому випадку зменшується конкурентоспроможність продукції за рахунок збільшення ціни виробу. Підприємства можуть розраховувати по цьому податку на отримання податкового кредиту.
До негативного можна віднести те, що законодавство по податку на прибуток підприємств нестабільне, часто змінюється. На цей податок встановлена пропорційна ставка, однакова для підприємств поза залежністю від виду його діяльності (цілком зрозуміло, що отримати прибуток в ігровому бізнесі або в посередницькій діяльності можна при мінімальних витратах і при менших зусиллях для цього). У більшості випадків цей податок виконує, головним чином, фіскальну функцію. Стимулююча функція виконується через надання пільг, яких досить багато та які недостатньо обґрунтовані. Відсутній пріоритет при надані пільг або взагалі зменшення податкового тягаря для підприємств виробничої сфери. Невизначеність у більшості випадків з приводу віднесення витрат на окремі статті та на прибуток призводить до того, що за рахунок збільшення витрат (наприклад по заробітній платі) є можливість підприємству зменшити базу оподаткування, а, відповідно, і суми податку на прибуток. Практично відсутня можливість застосування прискореної амортизації. Із заснуванням системи податкового обліку, існує непорозуміння при визначенні валового доходу та валових витрат у зв'язку з настанням першої події: або оплати, яка надійшла на розрахунковий рахунок платника, або відвантаження готової продукції.
Оподаткування прибутку підприємницьких суб'єктів спрямоване на прискорення темпів економічного зростання й підвищення рівня добробуту суспільства у провідних країнах із ринковою економікою. Фінансовий стан суб'єктів господарювання прямопропорційно впливає і на стан державних фінансів, і на фінансове забезпечення населення, тобто є найвагомішим визначником фінансово-економічного стану в державі.
Виконання дохідної частини зведеного бюджету за 2009 рік становило 288,6 млрд. грн., що на 9,3 млрд. грн., або на 3,2 %, менше аналогічного показника попереднього року. Річний план виконано на 88,8 %, що на 8,5. в. и. менше ніж у 2008 році.
Виконання бюджету характеризувалося збільшенням частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет на 0,3 в. п. порівняно з попереднім роком.
До дохідної частини державного бюджету (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) надійшло 225,3 млрд. грн.. що на 6,4 млрд. грн., або на 2,8 %, менше аналогічного показника 2008 року. У тому числі до загального фонду державного бюджету надійшло 172,2 млрд. грн., а до спеціального — 53,1 млрд. грн.
Виконаним дохідної частини державною бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів) становило 217,6 млрд. грн., що на 6,4 млрд. грн., або на 2,9 %, менше відповідного показника попереднього року.
Рівень виконання річного плану державного бюджету становить 91,6%.
Частка податкових надходжень у структурі загальних надходжень зведеного бюджету за 2009 рік порівняно з 2008 роком зменшилася на 4,2 в. и. до 72,1%. Водночас змінилась і структура самих податкових надходжень. Так, дещо скоротилися частки таких надходжень, як податок на прибуток підприємств (на 4,6 в. п.), податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (на 1,7 в. п.), та податок на додану вартість (на 1,6 в. п.). Серед податкових джерел, частки яких збільшилася, слід відзначити акцизний збір (+ 3,2 в. п.) та збори за спеціальне використання природних ресурсів (— 0,8 в. п.).
Частка неподаткових надходжень зведеного бюджету збільшилася на 5,3 в. и. І становила 25,6%. При цьому збільшилася питома вага таких складових неподаткових надходжень як власні надходження бюджетних установ (на 2,1 в. и.) та доходів від власності та підприємницької діяльності (на 3,8 в. п.). Водночас частка адміністративних зборів та інших неподаткових надходжень зменшилася на 0,1 в. п. та 0,5 в. н. відповідно.
Зміни у структурі доходів державного бюджету в цілому подібні до змін у структурі доходів зведеного бюджету. Так, частка податкових надходжень у структурі державного бюджету в 2009 році щодо 2008 року зменшилася на 6,5 в. и. Основним чинником її скорочення стало зменшення надходжень податку на прибуток підприємств (на 6,3 в. п.), податку на додану вартість (на 2,2 в. п.) та податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (на 2,3 в. п.). Фактично єдиним доходним джерелом, частка якого у загальній структурі доходів державного бюджету збільшилася, став акцизний збір (зростання на 4,1 в. п.).
Частка неподаткових надходжень у доходах державного бюджету у 2009 році збільшилася на 6,9 в. її. І склала 30,5 %. Основною причиною цього стало зростання доходів від власності та підприємницької діяльності (на 5,1 в. п.), а також власних надходжень бюджетних установ (на 2,6 в. п.).
У 2009 році до державного бюджету надійшло 148,9 млрд.грн. податкових надходжень, що на 19,0 млрд. грн., або на 11,3 %, менше відповідного показника минулого року.
Фактичні податкові надходження склали 84,7 % річного плану, що на 13,5 в. и. менше рівня виконання плану за 2008 рік. При цьому, річний план не було виконано по всіх податкових статтях.
До державного бюджету надійшло 32,6 млрд. грн. податку на прибуток підприємств, що на 14,8 млрд. грн., або на 31,4%, більше відповідного показника попереднього року. Це становить 77,7 % річного плану надходжень по цьому податку (за 2008 рік надійшло 112,6 % планових надходжень).
Значне падіння надходжень податку на прибуток підприємств відбулося насамперед за рахунок різкого зменшення відрахувань цього податку приватним сектором економіки — на 15,0 млрд. грн., або більш як удвічі. Крім того, скоротили сплату податку підприємства з іноземним капіталом (на 1,0 млрд. грн. порівняно з попереднім роком), а також банки та страхові компанії (на 1,2 млрд. грн.).
Водночас, характерною ознакою виконання бюджету у 2010 році стало збільшення оподаткування державного сектору економіки, про що свідчить, зокрема, збільшення відрахувань до бюджету державними підприємства податку на прибуток на 1,9 млрд.грн. (або на 34,0 %). Таким чином, можна констатувати, що основний тягар наповнення бюджету податком на прибуток змістився в державний сектор економіки.
Це підтверджують і дані офіційної статистики: так, частка державного сектору в 2009 році збільшилася з 9,0% до 10,4%. При цьому зростання державного сектору спостерігається у всіх галузях економіки: більш за все воно зафіксовано у сільському господарстві — з 6,8 % до 58,3 %. Крім того, зміцнення держсектору спостерігалося в операціях з нерухомістю (з 24,8 до 39,8 %), у сфері транспорту і зв'язку (з 25,5 % до 30,1 %) і промисловості (з 11,7% до 15,2 %).
Тенденції у реформуванні податкових систем:
? зниження ставки податку на прибуток корпорацій (підприємств), яке протягом 2000-2009 рр. відбулося в 90% країн ОЕСР, в розвинутих країнах-членах ЄС, протягом вказаного періоду ставка цього податку знизилася в середньому з 35,3 до 27,2 відсотка;
? зменшення ступеня прогресії в оподаткуванні доходів фізичних осіб та переходу в ряді країн (Болгарія, Латвія, Литва, Естонія, Румунія, Словаччина, Чехія) до їх оподаткування за однією ставкою.
За єдиною ставкою справляється податок з доходів фізичних осіб також у Білорусі, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Росії, Туркменістані;
? стабілізація ставок податку на додану вартість у багатьох європейських країнах та забезпечення достатньо високого рівня оподаткування товарів, споживання яких чинить негативний вплив на здоров'я людей і довкілля, а також проведення "зелених податкових реформ", у ході яких відбулася узгоджена різновекторна зміна ставок екологічних податків і внесків до соціальних фондів.
Недоліки існуючої податкової системи України:
? високий рівень податкового навантаження на економіку в цілому (в середньому за 2005-2009 рр. з урахуванням платежів до Пенсійного та інших фондів соціально призначення – 37,9% від ВВП, у т.ч. в 2008 р. – 39,1, 2009 р. – 37,3%; в країнах ЄС-12 у середньому 34,4%, у т.ч. в Польщі 34,8, Чехії 36,9, Естонії 33,1, Латвії 30,5, Болгарії 43,2%) і на бізнес, зокрема (ставка податку на прибуток в Україні становить 25%, у середньому по країнах ЄС-12 – 18,9%, у т.ч. в Польщі 19, Чехії 20, Естонії 21, Латвії 15, Болгарії 10%);
? відсутність економічно обґрунтованого балансу між фіскальною і регулюючою функціями податків, неефективна система державного податкового регулювання, його неузгодженість із завданнями економічної політики держави;
? наявність великої кількості малоефективних податків та меншої, ніж у європейських системах оподаткування, тривалості базових податкових періодів (щоквартальне декларування і сплата податку на прибуток, тоді як у європейських країнах – раз на рік), що погіршує позиції України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником "кількість платежів на рік" та збільшує витрати суб'єктів підприємницької діяльності на сплату податків;
? нестабільність податкового законодавства, що обмежує можливості формування суб'єктами господарювання фінансової та економічної політики у середньо та довгостроковому періодах;
? неоднорідність та складність нормативно-правової бази оподаткування, недостатня узгодженість і навіть суперечливість окремих законодавчих норм, відсутність єдиної термінології, частота застосування норм непрямої дії в податкових законах, що призводить до нарощування кількості підзаконних актів, податкових роз’яснень, а також посилення навантаження на судову систему у зв’язку із зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства;
? неузгодженість податкового законодавства з нормами, які складають інші інститути фінансового законодавства або входять до інших галузей законодавства;
? наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення та оцінки доходів і витрат для встановлення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що призводить до невідповідності сум податкових платежів підприємств реальному результату їх господарської діяльності;
? несвоєчасне виконання державою своїх зобов'язань по відшкодуванню податку на додану вартість суб'єктам господарювання;
? відсутність істотного прогресу в досягненні цілей реформування податку з доходів фізичних осіб – розширенні його бази шляхом виведення доходів із "тіні", про що свідчать результати податкових перевірок суб’єктів господарювання у 2008 році, за якими заробітну плату у „конвертах” сплачували 42% перевірених роботодавців, а серед роботодавців – фізичних осіб – 74%;
? порушення фундаментального принципу справедливості в оподаткуванні, невиконання податковою системою функції перерозподілу доходів від багатих до бідних;
? недостатнє виконання акцизним збором функції обмеження споживання шкідливих для здоров’я товарів, передусім внаслідок низьких ставок податку, що значно відстають від їх рівня в європейських країнах. Зокрема, навіть після підвищення в 2009 р. ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби акциз на сигарети з фільтром у середньому становив 2,34 грн. з пачки (біля 0,25 євро) порівняно з 1,28 євро у країнах ЄС; загальна частка акцизів (специфічний збір плюс адвалорний) у ціні сигарет виросла до 43% за мінімального для країн ЄС рівня 57%;
? викривлення стимулів до економічної діяльності внаслідок співіснування в податковій системі України двох підсистем – загальної і спрощеної, незацікавленість суб’єктів малого підприємництва у зміні свого статусу і, відповідно, зростанні обсягів діяльності; використання суб’єктів підприємницької діяльності, які застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, що працюють у загальному режимі оподаткування;
? недосконала й витратна система адміністрування податків і зборів;
? низький рівень податкової культури, широке розповсюдження схем мінімізації та ухилення від сплати податків, що призводить до зростання податкової заборгованості платників перед бюджетом і державними цільовими фондами, недостатнього фінансування виконання функцій держави;
? нераціональна система податкових пільг, що спричиняють порушення принципів справедливості в оподаткуванні та призводять до зниження фіскальної ефективності основних податків;
? нераціональна структура внесків до Пенсійного та інших державних фондів соціального призначення, наслідком якої є перекладання основного тягаря внесків на роботодавців. Існування чотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежів до кожного з них призводить до значного збільшення витрат на адміністрування внесків, порівняно з консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальний внесок).
Основними вимогами до реформування податку на прибуток підприємств є:
? усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання та оцінки доходів і витрат з метою створення умов для складання декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку. З цією метою необхідно передбачити:
? впровадження у законодавство щодо оподаткування прибутку підприємств принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, згідно з яким визначається фінансовий результат діяльності підприємства в системі бухгалтерського обліку;
? формування інформації про валові витрати і валові доходи одночасно з формуванням бухгалтерської інформації про витрати і доходи для складання фінансової звітності;
? гармонізація структури та складу валових доходів і витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і доходів та витрат суб’єктів господарювання при визначенні фінансового результату для складання фінансової звітності;
? удосконалення окремих положень законодавства з метою врегулювання проблемних питань, що виникають при нарахуванні та сплаті податку філіями, оподаткування доходів від операцій з іноземною валютою, оподаткування операцій з цінними паперами, та застосування поняття "роялті";
? вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів господарювання шляхом переведення страхової діяльності на загальну систему оподаткування із запровадженням на перехідний період комбінованої сплати податку;
? удосконалення з урахуванням міжнародного досвіду положень національного законодавства щодо оподаткування процентів у випадках застосування “тонкої” (недостатньої) капіталізації з метою недопущення штучного заниження податкової бази та забезпечення контролю практики трансфертного ціноутворення і схем "тонкої" капіталізації;
? усунення викривлень у розподілі податкового навантаження, зумовлених використанням суб'єктів господарювання, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, що працюють у загальному режимі оподаткування, шляхом виключення зі складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, витрат на придбання товарів, робіт, послуг у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок;
? удосконалення порядку амортизації основних засобів та нематеріальних активів шляхом запровадження нормативів амортизації, які стимулюватимуть оновлення основних засобів;
? запровадження механізму "звичайних цін", що сприятиме достовірному відображенню господарських операцій, з метою протидії заниженню податкових зобов'язань;
? впровадження інвестиційно - інноваційного податкового кредиту для цілей виконання інвестиційних проектів, стимулювання запровадження заходів з енергозбереження;
? поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств;
? упередження непродуктивного відтоку капіталу до країн з преференційним режимом оподаткування шляхом установлення спеціальних правил оподаткування для платників, які вступають у договірні відносини із суб'єктами таких держав.