Державне регулювання економіки у Швеції

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Загальна характеристика країни 4 2. Антимонопольне регулювання. Забезпечення конкурентного середовища 9 3. Державне регулювання стратегії розвитку (прогнозування, планування, програмування) 11 4. Державне регулювання науково-технічного прогресу та інновацій 11 5. Державне регулювання структурних зрушень та інвестицій 13 6. Фінансово-кредитне регулювання 15 7. Державне регулювання основних сфер господарської діяльності (промисловості, АПК, будівництва, торгівлі) 15 8. Державна регіональна політика 18 9. Регулювання соціальної сфери 19 10. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 20 ВИСНОВКИ 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23

Вступление: ВСТУП Актуальність дослідження визначається динамічним соціально-економічним розвитком Швеції, що дозволило економіці країни вступити в етап постіндустріального розвитку, її значними успіхами в зовнішньоторговельній сфері (в останні роки Швеція експортує більше половини всіх вироблених у країні товарів і послуг), вагомими досягненнями в росту рівня життя населення. Економічні успіхи Швеції, високі темпи росту в останні десять років підтверджують, що напрямки реформи по-шведськи були обрані правильно. Тому вивчення досвіду Швеції щодо цього представляється важливим і для економічної науки, і для пострадянської практики. Одна з відмінних рис шведських реформ полягає в тому, що вони здійснюються (протягом більше ста років) не через насильство, революції й соціальні катаклізми, а мирним ненасильницьким шляхом через тривалі, поступові реформи на базі компромісу між різними політичними силами й групами, а також їхніми інтересами. Цим визначається роль і місце Швеції у світовому господарстві.

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Накопичений цінний багатий досвід Швеції представляє не тільки чисто науковий, але й практичний інтерес. В умовах економічного реформування в Україні доцільно використовувати цілий ряд важливих складених елементів і характерних рис «шведської моделі», таких як політична культура, взаєморозуміння між центральним і місцевими урядами, підприємцями й урядом різних рівнів, підприємцями й найманими зайнятими, муніципально-приватне партнерство, знаходження оптимальних рішень на основі широкого між ними компромісу й консенсусу, залучення суспільних об'єднань і організацій до рішення державних завдань як на місцевому, так і на центральних рівнях. Нарешті, було б корисним поставити в главу української соціальної політики принцип справедливого вирівнювання умов життя між центром і «глибинкою». Безумовно, було б безглуздим копіювати досвід Швеції й механічно переносити його на український ґрунт. Тому варто запозичити все, що сприяло б пом'якшенню політичної й соціальної конфронтації між владою й опозицією в Україні й пішло б їй на благо.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Головатий С.Ф. Державне регулювання економіки. – К.: КНЕУ, 2003. – 528 с. 2. Зюнькін А.Г. Державне регулювання економіки: конспект лекцій. – К.: МАУП, 2005. – 112 с. 3. Іванов В.М. Державне регулювання економіки. – К.: МАУП, 1999. – 230 с. 4. Ковальчук І.В. Економіка. – К.: ВІПОЛ, 2006. – 335 с. 5. Местное самоуправление в Швеции. Традиции и реформы /Серен Хэггрут и др.. Стокгольм: Песекс Саппорт, 1996. – 116 с. 6. Моніторинг макроекономічних та галузевих показників. – К.: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, 2006. – Вип. 11(79). – С. 5–97. 7. Статистические базы Центрального статистического бюро Швеции. Электронный ресурс - 2009. Режим доступа:// www.csb.se / Дата доступа: 16.03.2009. 8. Статистические базы, доклады, сообщения Центрального банка Швеции Электронный ресурс - 2009. Режим доступа:// www.riksbank.se, / Дата доступа: 1в.03.2009. 9. Тарасенко Н.В. Економічна політика України. – К.: Алеута, 2004. – 285 с.