Організаційні системи обслуговування робочих місць.

Содержание: ЗМІСТ Вступ 3 1. Теоретично-методологічні основи дослідження обслуговування робочих місць 5 1.1. Поняття і види робочих місць 5 1.2. Раціональна організація робочих місць 9 2. Аналіз організаційних систем обслуговування робочих місць 12 2.1. Вимоги до організації робочих місць 12 2.2. Система оснащення і планування робочого місця 13 2.2. Форми та методи обслуговування робочих місць 18 3. Шляхи вдосконалення організаційних систем обслуговування робочих місць 23 3.1. Удосконалення організації й обслуговування робочих місць 23 3.2. Атестація робочих місць як процес удосконалення організації праці 26 Висновки 33 Список використаних джерел 36 Додатки 39

Вступление: ВСТУП Актуальність теми курсової роботи. Організація праці – це система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на створення умов раціонального використання робочої сили в процесі виробництва. Суть організації праці полягає у встановленні порядку побудови трудового процесу, який складається з окремих операцій і елементів. До основних елементів організації праці в колективі відносять: - поділ і кооперація праці; - раціональні прийоми і способи праці; - організація робочого місця і його обслуговування. В широкому розумінні зміст організації праці включає нормування, створення нормальних умов праці, застосування гнучких форм використання робочого часу. Трудовий процес здійснюється на конкретному робочому місці, в певному соціальному оточенні. Важливість раціональної організації робочих місць визначається тим, що на робочому місці людина проводить третину свого трудового життя. Тому основним завданням управління є створення оптимальних робочих місць, які б сприяли ефективній реалізації творчого і фізичного потенціалу працівників, що спільно виконують роботу чи якусь операцію. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз організаційних систем обслуговування робочих місць. Об’єктом дослідження є робоче місце, предметом дослідження є організація обслуговування робочих місць. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути теоретично-методологічні основи дослідження обслуговування робочих місць; - здійснити аналіз організаційних систем обслуговування робочих місць; - обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційних систем обслуговування робочих місць. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі організації виробництва. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Робоче місце – це частина виробничої площі, яка оснащена всім необхідним устаткуванням, інструментом, пристроями і призначена для виконання трудових операцій певної частини виробничого процесу. Робоче місце - це просторова зона дії, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівника або групи працівників. Розрізняють робочі місця робітників (основних, допоміжних, обслуговуючих), інженерно-технічного і адміністративно-управлінського персоналу. Організація робочого місця тісно пов’язана з організацією праці і виробництва на підприємстві. Рівень організації та обслуговування робочих місць значно впливає на ступінь важкості, стомливості й привабливості праці. Чим раціональніше організоване робоче місце, чим воно зручніше, чим краще забезпечене всім необхідним для безперебійної та ритмічної роботи, тим менш утомливою буде праця, тим більша її привабливість, тим вищі працездатність працівника і рівень продуктивності його праці. Організація робочого місця - це сукупність заходів з питань його планування, оснащення засобами виробництва та раціонального розміщення. Організація та обладнання робочих місць працівників, створення відповідних умов для їх праці набувають дедалі більшого значення. З кожним роком збільшується обсяг оброблюваної інформації, все більше застосовуються засоби механізації та автоматизації робіт, техніка стає складнішою (ЕОМ); виникають нові професії тощо. Все це потребує певної організації робочих місць, їх планування, устаткування, створення оптимальних умов для праці. Вимоги до організації робочих місць можна згрупувати таким чином: інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні. Метою раціоналізації робочих місць є: зменшення витрат робочого часу на його обслуговування; забезпечення нормальних умов праці і зменшення втомлюваності та напруження працівників; найбільш економне використання площі і підвищення продуктивності праці персоналу. Продуктивність праці прямо пропорційно залежить від організації робочих місць. Оснащення робочого місця передбачає повне укомплектування і постійне його забезпечення всіма необхідними знаряддями і предметами праці для виконання закріплених операцій процесу праці. Кожне робоче місце має зовнішнє і внутрішнє технологічне планування. Під системою обслуговування розуміють регламентацію обсягів, термінів і методів виконання допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним. Завдання обслуговування полягає в скороченні або усуненні затрат праці основних робітників, у забезпеченні вільного під’їзду міжопераційного і внутрішньоцехового транспорту безпосередньо до робочого місця для доставки необхідних компонентів. Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх чинників виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця зараховують до одного з видів умов праці: з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці; зі шкідливими і важкими умовами праці; зі шкідливими умовами праці. Вдосконалення робочого місця має на меті створення такої матеріальної обстановки праці, яка б забезпечувала підвищення її продуктивності, сприяла б збереженню здоров’я і розвитку особистості працівника. При організації робочого місця враховуються антропометричні дані, висновки наукової організації праці, рекомендації фізіології, психології і гігієни, вимоги ергономіки, інженерної психології і технічної естетики. Удосконалення організації обслуговування робочих місць досягається шляхом дотримання принципів. Основні з них - системність, комплексність, плановість, запобігливість, своєчасність, надійність, оперативність, економічність. Одним з важливих резервів інтенсифікації виробництва є удосконалювання організації й оснащення робочих місць. Раціональні організація й оснащення робочого місця забезпечують підвищення продуктивності праці, ощадливе використання трудових і матеріальних ресурсів виробництва, дозволяють поліпшити умови праці. Прогресивними тенденціями в цій області є механізація й автоматизація трудомістких процесів, широке застосування обчислювальної техніки, сучасних засобів зв’язку. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.  

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Белiнський Л.В., Довгань Л.Є. Менеджмент виробництва та операцiй: Пiдручник. – К.: 2005. – 624 с. 2. Бiдняк М.Н., Мосендз М.В. Проблеми функцiонування транспортно-дорожної галузi України та основнi напрямки щодо її подальшого розвитку. Збiрник наукових праць НТУ. – К.: 2003. – С.368 – 371. 3. Василенко В.О. Антикризове управлiння пiдприємством. Навчальний посiбник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с. 4. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. – М.: Триада ЛТД, 1996. – 384с. 5. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шкапова О.М. Менеджмент в органiзацiях: Навчальний посiбник. – К.: «Кондор» – 2004. – 598 с. 6. Воробьев Л.А. Основы управления производством. – Минск: НПЖ «Финансы, учет, аудит», 1998. – 195 с. 7. Гавриленко А.В., Гаврилко Т.О. Основи менеджменту та маркетингу. – К.: НАУ, 2005. – 68 с. 8. Гевко I. Б. Операцiйний менеджмент. – К.: Кондор, 2005. – 228 с. 9. Гончаров В.В. Менеджмент в рамках основных фаз управленческого цикла. – М.: МНИИПУ, 1998. - 96 с. 10. Гончаров В.В. Специфика управления важнейшими ресурсами. – М.: МНИИПУ, 1998. – 176 с. 11. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. – СПб.: Питер, 2000. – 320 с. 12. Деордица Ю.С., Нефёдов Ю.М. Исследование операций в планировании и управлении. – К.: Вища шк., 1991. – 270 с. 13. Доронiна М. С. Управлiння економiчними та соцiальними процесами пiдприємства. – Х.: ХДЕУ, 2002. – 431с. 14. Дорофиенко В. В., Колосюк В. П. Операционный менеджмент. – Донецк: ВИК, 2003. – 178 с. 15. Економiка транспорту. За редакцiєю док.екон.наук, проф. Коби В.Г., Навч.пос. – К., КДАВТ, КМУЦА, 1999. – 257 с. 16. Ефективнiсть сучасного менеджменту та управлiння персоналом органiзацiї: Зб. наук. пр. – Х.: ХIБМ, 2006. – 304 с. 17. Завадський И.С. Менеджмент. Том 1. - К.: УФИМБ, 1997. – 543 с. 18. Ильенкова С.Д. Управление качеством: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 199 с. 19. Иозайтис B.C., Львов Ю.А. Экономико-математическое моделирование производственных систем. – М.: Вища шк., 1991. – 192 с. 20. Iванова I. В. Менеджмент пiдприємства. – К.: Київський нацiональний торговельно-економiчний ун-т, 2001. – 247 с. 21. Карпик Я. М. Менеджмент промислового пiдприємства. – Т., 2000. – 312 с. 22. Коваленко Г. А. Учебное пособие по курсу "Операционный менеджмент". – Краматорск: ДГМА, 2004. – 104 с. 23. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент: Учебник. – СПб.: «Специальная литература», 1998. – 365 с. 24. Колесников С. Управление ресурсами предприятия. // Логистика, 1999. - № 2. – с. 34-40. 25. Котляров С.А. Управление затратами: Учеб. пособие. – СПб.: Питер, 2001. – 160 с. 26. Лапiцька С. Ю. Управлiння пiдприємством в умовах iнновацiй. – Д.: Наука i освiта, 2002. – 235 с. 27. Лiсовал В. П., Старосельський М. I. Операцiйний менеджмент. – К.: НАУ, 2004. – 61с. 28. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. – М.: ПРИОР, 1998. - 384 с. 29. Маркiна I. А. Менеджмент пiдприємства. – К., 2000. – 268 с. 30. Менеджмент организации: Учеб. пособие / Под ред. З.П. Румянцева, Н.А. Саломатин. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 432 с. 31. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992. – 412 с. 32. Мошек Г. Є., Гомба Л. А., Пiддубна Л. П. Менеджмент пiдприємства. – К., 2002. – 371 с. 33. Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Как побеждать на рынке. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 204 с. 34. Огвоздин В.Ю. Управление качеством. Основы теории и практики: Учебное пособие. – М.: ДИС, 1999. -160с. 35. Омельяненко Т. В., Задорожна Н. В. Операцiйний менеджмент. – К.: КНЕУ, 2003. – 236 с. 36. Плоткiн Я.Д., Пащенко I.Н. Виробничий менеджмент. – Львiв: IВЦ «ІНТЕЛЕКТ+», 1999. – 280 с.