Наслідування власності громадян: за законом та по заповіту.

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПАДКУВАННЯ 6 1.1. Поняття та значення спадкування і спадкового права 6 1.2. Співвідношення спадкування: за законом та по заповіту 12 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ 16 2.2. Черговість спадкування 16 2.2. Здійснення права на спадкування: прийняття та відмова від спадщини 20 РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ 24 3.1. Поняття та умови спадкування за заповітом 24 3.2. Форма і зміст заповіту 26 ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34

Вступление: ВСТУП Актуальність даної теми зумовлена викладеними нижче обставинами. Цивільне право за своєю суттю є правом приватним. Воно зосереджене на врегулюванні відносин, які мають особистий інтерес у житті людини. Основоположний правовий акт цієї галузі права – Цивільний кодекс України є кодексом приватного життя. Розгляд життєвого шляху кожної особи (народження, виникнення право- і дієздатності, вступ у шлюб, створення юридичної особи, укладення правочинів, і нарешті смерть як кінцевий підсумок будь-якого життя) дає обґрунтовані підстави вважати, що посмертний перехід майна померлого до інших осіб є таким собі кінцевим пунктом життєдіяльності особи як суб’єкта права. Доцільність дослідження даної теми зумовлена тим, що в європейських країнах спадкування за заповітом відбувається частіше ніж спадкування за законом, натомість в Україні, на відміну від країн європейського співтовариства, спадкування за заповітом ще не набуло такого значного поширення, як спадкування за законом. Враховуючи зазначену вище обставину, я вважаю, що існує об’єктивна необхідність всебічно дослідити норми цивільного права, які регулюють відносини спадкування і з’ясувати чи наявні прогалина, суперечності, колізії в правовому регулюванні відносин спадкування як за законом так і за заповітом. Практичне значення вивчення даної теми мені як майбутньому юристу надає можливість навчитися аналізувати нормативно-правові акти та навчитися їх застосовувати до реальних обставин життя. Проблематика даної теми зумовлена тим, що спадкодавець складає заповіт ще за свого життя, а от реалізація змісту заповіту фізичної особи відбувається вже після її смерті і якщо спадкодавець розпорядився не всім своїм майном, буде відбуватися спадкування за законом, тобто згідно чинного українського законодавства водночас може відбуватися спадкування як за законом так і за заповітом, тому необхідно дослідити співвідношення спадкування за законом і за заповітом. Теоретична проблема даної роботи полягає у співвідношенні спадкування за законом і за заповітом. Зв’язок даної проблеми з практичною діяльністю юриста полягає в тому, що саме він має роз’яснити спадкодавцю норми права, які регулюють спадкування за законом і за заповітом і сприяти спадкодавцю в реалізації його бажання визначити коло осіб до яких перейдуть його права та обов’язки. Об’єктом дослідження за даною роботою є самостійний інститут цивільного права, а саме спадкове право. Предмет дослідження спрямований на вивчення норм права, які регулюють особливості суспільних відносин правонаступництва, тобто наступництва одних суб’єктів цивільного права – фізичних, юридичних осіб, держави, територіальної громади та інших учасників, визначених в статті 2 Цивільного кодексу України, у правах та обов’язках фізичної особи, яка померла. Спадкування існує майже стільки років, скільки існує цивілізація, оскільки переважній більшості людей властиво бажання хоч трохи полегшити життя нащадкам після смерті. Мета написання даної курсової роботи зводиться до наступного: поглиблення теоретичних знань з дисципліни «Цивільне право України», формування досвіду самостійної роботи з науковою та іншою юридичною літературою, статистичними даними та матеріалами правозастосовної практики; виявленні прогалин, колізій та інших проблем цивільного законодавства, що регулює спадкові відносини; оволодіння навичками порівняльного аналізу різних правових інститутів, різноманітних теорій та наукових позицій в доктрині. Завдання за даною роботою зводяться до наступного: з’ясувати коло нормативно-правових актів, що регулюють відносини спадкування; проаналізувати загальні положення спадкування; дослідити зміст таких понять як «спадщина», «спадкодавець», «спадкоємець», «заповіт»; вивчити процедуру спадкування за законом та за заповітом. При дослідженні даної теми використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. В Україні дана тема не характеризується досить високим ступенем вивчення. Основними джерелами інформації при написанні курсової роботи виступали: Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про нотаріат», Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, інші нормативно-правові акти України, науково-практичні коментарі до чинного цивільного законодавства України.

Выводы: ВИСНОВКИ Важливим елементом процесу перебудови, реформування та демократизації всіх систем суспільства в Україні є формування правової держави, яка покликана забезпечити виконання конституційного принципу верховенства права та забезпечувати недоторканність і захист майнових та немайнових прав кожного громадянина країни. Питання спадкового права залишаються в центрі уваги суспільства та держави, законодавців та дослідників, кожного громадянина, оскільки питання спадщини тим чи іншим чином торкаються інтересів кожного. Інститут спадкового права в усіх правових системах, як стародавніх, так і сучасних, є одним із найважливіших, адже його значимість обумовлюється тим, що об’єктом спадкування є право власності. Спадкоємство — це перехід майна померлого до інших осіб. Спадкове право — це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб. Власник, після смерті якого залишилось майно, що має перейти до інших осіб, називається спадкодавцем. Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями. Майно, що залишилось після смерті його власника, називається спадщиною. Проте слід ураховувати, що спадщина складається з прав і обов’язків спадкодавця, тобто до складу спадщини входять також борги, невиконані зобов’язання, неоплачені кредити тощо, що існували на день смерті спадкодавця. Вартість боргів у спадщині може перевищувати вартість активного майна. Спадкоємець має право прийняти таку спадщину чи відмовитися від неї. Спадкоємство як перехід майна померлого до інших, осіб можливе з двох підстав — за заповітом або за законом. Можливе одночасне спадкоємство і за заповітом, і за законом (одна частина майна спадкодавцем заповідана, а інша успадковується за законом). Заповіт складається тоді, коли спадкодавець бажає сам висловити свою волю щодо того, кому і яка частина його майна має перейти після смерті. Звідси заповіт можна визначити як розпорядження власника своїм майном на випадок його смерті. Вимоги до форми заповіту встановлені Цивільним кодексом України та Інструкцією про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Спадкоємство за законом має місце в таких випадках: за відсутності заповіту; визнання заповіту недійсним; неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом; неохоплення заповітом усієї спадщини. Цивільний кодекс України визначає коло спадкоємців за законом та встановив п’ять черг спадкування за законом. Спадкоємці за законом закликаються до спадкоємства не одночасно, а в порядку черги. Цивільний кодекс України також регулює питання прийняття спадщини та відмови від спадщини. Я вважаю, що за більшістю статей книги шостої не має виникати спірних питань щодо їх застосування на практиці, та деякі з них потребують уточнення на законодавчому рівні. Частину 2 статті 1241 Цивільного кодексу України викласти в новій редакції та доповнити новими частками, де зазначити, що спадкування обов’язкової частки є правом, а не обов’язком. Прийняття обов’язкової частки у спадщині здійснюється на загальних підставах; Спадкоємець, який має право на обов’язкову частку в спадщині, повинен подати заяву про її прийняття. Законні представники, опікуни, піклувальники несуть відповідальність за своєчасність подачі заяв на прийняття обов’язкової частки в спадщині від імені осіб, законними представниками яких вони є відповідно до строків, визначених статті 1270 Цивільного кодексу України. Заяви про прийняття спадщини або відмову від спадщини подаються спадкоємцем особисто, але є військовослужбовці або інші особи, які перебувають на лікуванні в госпіталі, санаторії та іншому лікувальному закладі, особи, які перебувають у місцях позбавлення волі або в слідчому ізоляторі, особи, які проживають у будинку для осіб похилого віку та інвалідів. Для такої категорії осіб подача таких заяв пов’язана з певними труднощами, адже начальники таких закладів, головний лікар, його заступник з медичної частини, старший або черговий лікар не мають право засвідчувати справжність підпису на заявах. Статтею 40 Закону України «Про нотаріат» надано право начальникам місць позбавлення волі, лікарям посвідчувати заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі в лікувальних закладах, але не надано права засвідчувати справжність їх підпису на заявах

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Конституція України від 28.06.1996 р. за № 254к/96-ВР //Голос України - 13.07.1996 р., № 128. 2. Сімейний кодекс України вiд 10.01.2002 р. за № 2947-III //Голос України вiд 26.02.2002 р., № 38. 3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. за № 435-IV //Голос України - 12.03.2003 р., № 45. 4. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. за № 2768-III //Офіційний вісник України, 2001, № 46, ст. 2038. 5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. за № 1618-IV //Урядовий кур’єр - 14.07.2004 р., за № 130. 6. Закон України «Про нотаріат» вiд 02.09.1993р. за № 3425-XII //Голос України - 05.10.1993 р. 7. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. за № 2709-IV //Голос України - 29.07.2005 р., № 138. 8. Постанова Кабінету міністрів України «Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» від 06.07.2006 р. за № 940. 9. Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за № 20/5. 10. Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. за № 7//Вісник Верховного Суду України, 2008, № 6. 11. Лист Апеляційного суду м. Києва «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.01.2006 р. //Журнал «Адвокат», 2006, № 4. 12. Рішення Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України «Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя» від 29.01.2009 р. 13. Інформаційні матеріали Державної податкової адміністрації України «Правові аспекти отримання та порядок оподаткування доходів громадян внаслідок прийняття спадщини» від 07.09.2006 р. 14. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3 – є вид., перероб. і доп. /За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – Т.ІІ. – 832 с. 15. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с. 16. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України у 2 ч. /За заг. ред.. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч.2. – 896 с. 17. Андрусяк Т. Г. Історія політичних та правових вчень. - Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 220 с. 18. Бикадоров В. Цивільне право, ч.1. - Х.: СПД ФЛ Шевченко, 2005. – 96с. 19. Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І., Братель О.Г. та ін. Цивільне право України: договірні та недоговірні зобов’язання / За ред. Бичкової С.С. - К.: КНТ, 2006. – 498 с. 20. Братель О.Г., Мироненко В.П., Павловська Н.В., Пилипенко С.В. Цивільне право України: посібник для підготовки до іспитів. - К.: Текст, 2006. – 242 с. 21. Зразок заповіту із призначенням виконавця складений інформаційно-аналітичним центром «ЛІГА» станом на 01.01.2009 р. 22. Електронна енциклопедія «Вікіпедія». http://uk.wikipedia.org/wiki/. 23. Основи правознавства. І.Б. Ксенко. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1997 р. – 416 с. 24. Панченко М.І. Цивільне право України. - К.: Знання, 2006. – 583 с. 25. Ромашов Р.А., Пархоменко Н.М., Легуша С.М. Теорія держави і права: Навчальний посібник – К.: КНТ, 2007. – 216 с. 26. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. – К.: Алеута; КНТ; ЦУЛ, 2009, 520 с., С.67. 27. Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. – М., 1997. – С. 66 – 73. 28. Стаття «Спадкування за новим Цивільним кодексом України» 29.11.2004 р. // газета «Податки та бухгалтерський облік» - 2004, 11, N 96. 29. Стаття «Бізнес у спадщину» 01.09.2006 р. // Журнал «Бізнес-консультант», 2006, 09, № 9. 30. Коментар фахівців (2007 рік). Спадкування в цивільному праві України. Провідний спеціаліст Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Мар’яна Гавриш. http://www.minjust.gov.ua/0/9997 31. Музика Л.А. Цивільне право України. - К.: Прецедент, 2006. – 218 с. 32. Никитюк П.С. Наследственное право и наследственный процесс. – Кишинев, 1973. – С. 12. 33. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: у двох томах / за заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2 Особлива частина. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 520 с. 34. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. – –К.: Видавець Фурса С.Я.: Кнт, 2007. 35. Харитонов Є.О., Стефанчук Р.О., Дрішлюк А.І. та ін. Цивільне право України, кн.1. Підручник у 3-х книгах / За ред. Харитонова Є.О. – Одесса: Юрид. літ-ра, 2005. – 528 с. 36. Цивільне право України Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. -К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с. 37. Цивільне право України. Підручник. Д.В. Боброва, А.С.Довгерт. за ред.. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юріноком Інтер, 2004 – 640 с. 38. Цивільне право України. Особлива частина. Підручник. За ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – К.: КНТ, 2008 – 480 с. 39. Цивільне право України. Харитонов Є.О., Старцев O.B. Підручник. — Вид. 2, перероб. і доп. — К.: Істина, 2007. — 816 с. 40. Шимон С.І. Цивільне і торгове право зарубіжних країн: курс лекцій. - К.: КНЕУ, 2006. – 240 с.