Правове регулювання аграрної реформи в Україні.

Содержание:Зміст Вступ 3 Розділ І Поняття та призначення аграрної реформи. 7 1.1. Реформування аграрного сектору економіки в Україні 1991-2001 р. 7 1.2. Історичний досвід та аналіз аграрних реформ в Україні. 14 1.3. Розвиток ринкових відносин у вітчизняному аграрному секторі. 20 Розділ ІІ Правові засади здійснення аграрної реформ: теорія та практика. 25 2.1. Закон України «Про основні засади державної політики на період до 2015 року». Характеристика. 25 2.2. Поняття, значення, проблеми та правове регулювання відносин у сфері соціального розвитку села. 30 2.3. Перспективи розвитку аграрного сектору. 36 Висновки. 40 Джерела використаної літератури. 42  

Вступление: Вступ Україна — велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно-кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини і розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства. В Україні основними виробниками сільськогосподарської продукції є колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, акціонерні товариства і державні сільськогосподарські підприємства. Україна — одна з найбагатших держав світу на благодатну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип — земля належить тим, хто її обробляє. Колективним сільськогосподарським підприємствам і спілкам селян на праві колективної власності належить 32397,4 тис. га; акціонерним сільськогосподарським товариствам — 3649,0 тис. га; селянським (фермерським) господарствам — 1008,7 тис. га. Державним сільськогосподарським підприємствам (радгос¬пам) надано 4371,8 тис. га. В Україні нараховується 11523561 приватних особистих підсобних господарств, які на праві приватної власності мають (володіють) 6144,5 тис. га землі. Народне господарство України характеризується певними суспільними, політичними, економічними, управлін¬ськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право. Аграрне право є галуззю права України, становить скла¬дову і невід'ємну частину правової системи України. Як галузь права воно характеризується власним предметом, принципами і методами правового регулювання. За допомогою аграрно-правових норм визначається правове становище всіх виробників сільськогосподарської продукції, регулюються їхня виробничо-господарська діяльність, суспільно-організаційні, майнові, управлінські, членські, трудові, соціальні, господарчо-договірні та інші аграрні відносини. Правові норми цієї галузі права залежно від особливостей предметів регулювання та правового забезпечення об'єднуються у відповідні правові інститути аграрного права. Ці норми в процесі виконання вимог закону і правозастосування зумовлюють виник¬нення, зміну або припинення аграрних правовідносин. Через систему аграрних правовідносин відбувається залучення правових норм, фінансового, земельного, адміністративного, цивільного, торговельно-підприємницького, трудового та інших галузей права. Таке поєднання норм ряду галузей права є закономірним правовим явищем, спрямованим на досягнення ефективного використання правових засобів регулювання специфічних аграрних відносин, реалізації правосуб'єктності учасників сільськогосподарського виробництва, правоохоронного і юридичного захисту їхніх майнових, земельних, удових, аграрно-договірних, управлінських, соціальних та інших прав. Сьогодні сільськогосподарське виробництво і в цілому агропромисловий комплекс України перебувають у центрі суспільної уваги, оскільки і без того небагатий наш стіл останнім часом особливо збіднів, стрімко зросли ціни на продовольство такі явища викликають у населення України велику стурбованість і загострюють соціальну напруженість. Творча і трудова активність людини визначаються не тільки суспільними свободами та правовою захищеністю, а й якістю життя, основним показником якого виступає здоровя окремої людини і всього суспільства. А залежить здоровя від стану охорони здоровя та якості продуктів харчування, стану природного середовища, комфортності житла і робочого місця, організації відпочинку та рівня соціального забезпечення. В усіх сферах господарської діяльності має діяти принцип: не може бути економічним те, що завдає шкоди людині. Тому господарникам необхідно брати до уваги не тільки традиційний економічний ефект, а й шкоду, завдану природі та здоровю людини. В аграрному секторі виникають складні виробничі відносини, певна система земельних відносин власності у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання Сучасною наукою аграрного права аналізуються різні аспекти земельної та аграрної реформ в Україні, Серед авторів, які досліджують правові проблеми реформування у сфері аграрного права, слід особливо відзначити В. З, Янчука, В. І. Андрейнсва, В. І. Семчика, Ю, С. Шемшучснка, М. В. Шульгу, О. О. Пог рібного, Н. І. Титову, А. М. Статівку, а також В. В. Носіка. В. І. Фе доровича, П. Ф. Кулинича, В. К. Гуревського та інших вчених. Об’єктом роботи є аграрні відносини в України, що склалися внаслідок проведення аграрної реформи починаючи з 1991 року і по теперішній час. Предметом роботи є діяльність органів законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, керівних структур аграрного сектора, які практично здійснювали аграрну реформу та її результати. Характеристика основних нормативно-правових актів, на підставі яких проводться агарана реформа в Україні. Основні завдання роботи: - визначити поняття та завдання аграрної реформи; - визначити напрями, етапи проведення аграрної реформи в Україні ; - висвітити специфічні умови діяльності нових організаційно-виробничих структур в аграрній сфері у сучасному українському селі; - дослідити стан законодавства, регламентуючого проведення агарної реформи на Україні; - виявити проблематику аграного реформування в Україні.

Выводы: Висновки Реформування аграрного сектору України – одна із надто актуальних проблем сучасності. Це пояснюється тим, що саме від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людини. А з початку 90-х років аграрний сектор України охопила глибока економічна криза. За час цієї кризи сільське господарство України зазнало величезних збитків. Так, протягом 90-х років обсяги виробництва в сільському господарстві скоротилися в 1,6 рази. За обсягом виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції наша держава виявилася відкинутою майже на 40 років назад. Аграрний сектор – одна з найважливіших сфер матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною. Аграрний сектор посідає досить важливе місце в економіці суспільства. Від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людей. Розвиток же самого аграрного сектору залежить від тієї частки економічних відносин, які складаються в ньому. Економічні відносини в аграрному секторі досить специфічні, бо виникають вони з приводу привласнення й використання землі як основного фактору виробництва. Це, в свою чергу, відрізняє аграрний сектор від інших галузей народного господарства. Досить важливу роль в реформуванні відіграє земельна реформа, направлена на перетворення земельної власності. Вона передбачає: - роздержавлення і приватизацію землі; - паювання сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність аграрних підприємств; - реструктуризацію сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури. З метою прискорення реформування аграрного сектору з 2005 року здійснюється реалізація Закону України «Про основні засади державної політики на період до 2015 року». На першому етапі здійснювалися організаційні, технологічні та інформаційно-освітні заходи, спрямовані на поглиблення якісних змін у земельних відносинах. На 2-му етапі (нині) – здійснюються заходи щодо оптимізації землекористування та посилення охорони земельних ресурсів. З метою відродження продуктивності земельних ресурсів необхідно поліпшувати матеріально-технічне забезпечення аграрного виробництва, сприяти активізації інвестиційного процесу, більш ефективно використовувати мінеральні добрива, не допустити руйнування сівозмін. В ході аграрної реформи в нашій країні впроваджено приватну власність на землю, розпайовано землі колективних сільськогосподарських підприємств, здійснено перерозподіл землі між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, особистими селянськими господарствами.

Литература: Джерела використаної літератури 1. Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18.10.2005 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2006.-N 1, ст.17. 2. Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1996.-N 41, ст. 188. 3. Закон України «Про особисте селянське господарство» Відомості Верховної Ради України.- 2003.- N 29, ст.232. 4. Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" Відомост Верховної Ради , 1992, N 20, ст.272. 5. Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф. Василюк та інші; За ред. В.З. Янчука. - 2-е вид., перероб. та допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005 р.. – 720с. 6. Аграрне право України / За редакцією академіка АПН, професора Ярчука В.З. - К.: Юрінком, 2006 р. - 560 с. 7. Аграрне право України : Підручник / За ред. О. О. Погріб ного. — К.: Істина, 2007. — 448 с. 8. В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко/ Х: Право, 2004. «Аграрне право України» 9. Земельне право Украни: Пдручник / За ред. Погрбного О.О., Каракаша .. - К.: стина, 2003. 10. Земельна реформа питання та вдповд. Видання четверте, змнене та доповнене/ Пд ред. Людмили Швецово, Едуарда Шкалова, Дмитра Шкалова. - К.: - 2005.- 104 с. 11. Амбросов В. Механізми ефективного функціонування агроформувань / В. Амбросов, Т. Маренич // Економіка управління.- 2006.- № 6 - С. 60-66. 12. Антоненко Л. Методика інтеграціональної оцінки комплексного розвитку районних АПК / Л. Антоненко, М. Жерноклєєв // Економіка України.- 2006.-№ 8.- С.61-66. 13. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа: міфи й істина /П.І. Гайдуцький //Економіка АПК.- 2003.- № 9.- С. 3-9. 14. Гайдуцький П.І. Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) /П.І. Гайдуцький //Економіка АПК.- 2003.- № 2.- С. 29-32. 15. Ганганов В.М. Проблеми відродження продуктивності сільськогосподарських земель в Україні // Економіка АПК. – 2003. -№9. 16. Дем'яненко С. До питання про стратегію розвитку аграрної політики України /С. Дем’яненко, І. Свідерська //Економіка України.- 2004.- № 8.- С. 72-79. 17. Живора С.М. Державна політика подальшого розвитку аграрного сектора економіки сучасної України // Вісник Української Академії історичних наук. – К.: Інститут історії України НАНУ, 1/2001. – С. 76-79. 18. Кириленко І.Г. Аграрна реформа: час соціальних пріоритетів /І.Г. Кириленко //Економіка АПК.- 2004.- № 3.- С. 71-76. 19. Корецький М.Х. Державне регулювання інноваційної діяльності в АПК /М.Х. Корецький, О.І. Дацій //Економіка АПК.- 2004.- № 4.- С. 14-18. 20. Кропивко М.Ф. Методологічні проблеми демократизації управління аграрним сектором економіки України /М.Ф. Кропивко //Економіка АПК.- 2003.- № 3.- С. 27-35. 21. Мельник С.І. Світові тенденції ефективності ресурсовикористання в агропромисловому комплексі /С.І. Мельник //Економіка АПК.- 2003.- № 10.- С. 3-11. 22. Мостенська Т. Країна з розвиненою комбікормовою промисловістю відповідає усім вимогам до стабільності в економіці та політиці/ Т. Мостенська, Н. Ракоїд // Зерно і хліб.- 2006.- № 3.- С. 22-23. 23. Павлов О. Парадигма сільського розвитку/ О. Павлов // Економіка України.- 2006.- № 7.- С.41-48. 24. Інноваційно-інвестиційний розвиток національного АПК : проблеми, напрями і механізми / В. Трегобчук // Економіка України.- 2006.- №2.- С. 4-12. 25. Ревенко М. Удосконалення державного регулювання розвитку аграргного сектора економіки /М. Ревенко //Економіка України.- 2003.- № 12.- С. 51-55. 26. Ситник В.П. Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази АПК в Україні /В.П. Ситник //Економіка АПК.- 2003.- № 2.- С. 19-29. 27. Скидан О.В. Формування аграрної політики для забезпечення продовольчої безпеки України /О.В. Скидан //Економіка АПК.- 2004.- № 4.- С. 19-25.