Выводы:Таким чином, фізичним підґрунтям етичної максими Епікура був атомізм. Атоми Епікура, з яких складається все існуюче, навіть боги, мають форму, розмір і вагу. Під дією останньої вони падають вниз. Але під час падіння атом (довільно) може відхилитися від заданої вагою траєкторії. Тоді він штовхає інші, так повстає вихор атомів, в якому подібні до себе атоми збираються в купи і так повстає світ, що є цілком матеріальний, та в якому все відбувається випадково. Тому і людина вільна у своїх вчинках, бо свобода запрограмована природою атомів. Душа людини — теж матеріальна, хоч і складається з суміші якихось тонших елементів (атомів). Якби вона була безтілесна, вона не могла б мати ніякого зв'язку з тілом. Оскільки душа складається з атомів, вона вмирає разом з тілом. Це, за Епікуром, має позбавити людину від страху перед смертю і потойбічними покараннями. Адже поки ми є, смерті немає, а коли приходить смерть, то нас вже немає, отже, смерть не має до нас жодного відношення. Епікурейська школа проіснувала довгі століття. «Сад» відкривав двері усім: знатним і безрідним, вільним і рабам, чоловікам і жінкам. Сюди приходили гетери у пошуках своєї спокути і душевного звільнення. Новизна «Саду» полягала у його просвітницькому дусі: в ньому не було чистого інтелектуалізму, він кликав до життя незвичного. В самому Епіркурі було щось від пророка чи святого, але в світському дусі. Своїм сучасникам, позбавленим впевненості, сповненим переживань і страхів перед життям, він відкривав новий шлях до щастя, який був викликом долі і фатуму, бо народжується в самій людині. Поки ми живі і будемо жити, істинне благо – в нас самих. Істинне благо – то життя, а для життя потрібно небагато, і все це є у нашому розпорядженні, а все інше – суєта суєт.