Основні досягнення, труднощі й недоліки сучасної української історичної науки і освіти, перспективи їх розвитку

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Основні досягнення, труднощі й недоліки сучасної української історичної науки і освіти 4 2. Перспективи подальшого розвитку української історичної науки і освіти 13 ВИСНОВКИ 15 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17

Вступление: ВСТУП Здобуття Україною державної незалежності відкрило перед вченими-істориками зовсім нові перспективи дослідження актуальної проблематики, розробка якої раніше була б неможлива, а також введення до наукового обігу невідомих документальних джерел. Виникли сприятливі умови для перетворення вивчення і викладання, пропаганди вітчизняної історії на важливий чинник формування національної самосвідомості народу, елемент державотворення. Водночас важливість завдань, висунутих сучасністю перед історичною наукою, об’єктивно вимагає піднесення її теоретичних засад, розвитку сучасної методології історії.

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Дослідження, здійснені за роки незалежності України Інститутами історії України, політичних і етнонаціональних досліджень, археології, українознавства ім. І.П. Крип’якевича, української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, іншими установами соціогуманітарного профілю, дозволили вийти на принципово вищий рівень концептуального осмислення минулого України. На цьому шляху вітчизняною історичною наукою пройдено кілька важливих етапів. Від кінця 80-х років XX ст. основні зусилля вчених істориків були спрямовані на дослідження "білих плям" - замовчуваних раніше імен, подій і явищ минулого. Це допомогло переосмислити основні історичні закономірності, відмовитися від застарілих стереотипів, зокрема від формаційного підходу до періодизації історії, аналізу подій і явищ з вузькокласових позицій, від площинного бачення історичного процесу. Досягнуті успіхи в опануванні науковою методологією історичного аналізу були успішно реалізовані у комплексі праць-наукових монографіях, археографічних виданнях, науково-популярних книгах, підручниках і посібниках для вищої і загальноосвітньої школи. Кризовий стан суспільства, протиставлення суспільства і науки привели до розповсюдження уявлень про кризу останньої. Кризові періоди наукове співтовариство переживало і раніше, однак завжди була надія і впевненість, що вихід буде знайдений. Чим ближче до кінця ХХ століття, тим більше поняття “криза” ставало чимось звичайним. Ненормальність стала нормою, криза замість короткого й драматичного періоду її подолання стала більше сприйматися як перманентний стан, який, здається, взагалі ніколи не скінчиться. Нові завдання переосмислення закономірностей вітчизняного історичного процесу, які мають бути реалізовані у наступні роки, вимагають розширення співробітництва вчених-істориків зі спеціалістами широкого спектра соціогуманітарних дисциплін, насамперед філософії, соціології, політології, етнології та культурології. Однак можливості установ історичного профілю у розробці комплексних проблем, підготовці синтетичних праць використовуються ще недостатньо.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Ганжа О.І. Українське село в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927 рр.). – К., 2000; Ганжа О.І. Опір селян становленню тоталітарного режиму в УСРР. – К., 1996; Її ж. Українське селянство у боротьбі проти тоталітарного режиму // Сутність і особливості нової економічної політики в українському селі (1921-1928 рр.). – К., 2000. – С. 30-58. 2. Даниленко В.М., Касьянов С.Г., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30 рр. – К.: Либідь, 1991. 3. Журба М.А. Етнонаціональні та міжнародні аспекти діяльності громадських об’єднань українського села (20 – 30 рр. ХХ ст.): Монографія. – К.: Ред. Бюл. ВАК України: Науковий світ, 2002. 4. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928 рр.). – К.: Основи, 1996; Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). – К., 1999. 5. Кульчицький С.В. УСРР в добу нової економічної політики (1921-1928). Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. - К., 1995. 6. Прилуцький В.І. Молодь у суспільно-політичному житті села в УСРР (1928-1933) // Український історичний журнал. – 2002. – №4. – С.61-81.