Процентна політика в Україні та основні шляхи її вдосконалення

Содержание: Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика процентної політики банку як складової фінансової політики 5 Розділ 2 Аналіз процентної політики банків України в кризовий та пост кризовий період 23 Розділ 3. Проблеми процентної політики банків та напрями їх вирішення 31 Висновки 43 Список використаної літератури 46

Вступление:Одним з найважливіших принципів ефективної реалізації банками функцій фінансового посередника є дохідність кредитних операцій, які ним безпосередньо здійснюються. З цього можна зробити висновок, що найбільш актуальною проблемою функціонування банківських установ в наш час є формування такої процентної політики, яка б повною мірою забезпечувала банку отримання необхідного рівня прибутку, а також приваблювала достатню кількість клієнтів. Конкуренція українських банків вимагає від них акумуляції всіх ресурсів і можливостей для удосконалення процесів кредитної та процентної політики, які б сприяли максимально ефективній реалізації банківських продуктів на банківському ринку та удосконаленню кредитного процесу, оскільки українська економіка потребує значних коштів, проте практично єдиним джерелом отримання коштів для виробничої сфери, крім власних фінансових ресурсів підприємств, постають кредити банківської системи, які повинні надаватися на довгостроковій основі, проте незначна частка кредиту у структурі джерел фінансування інвестицій в Україні свідчить, що банківський кредит ще не став основним джерелом фінансування вітчизняної економіки. Нині кредитна і процентна політика комерційних банків набуває все більш важливого значення, відповідно до чого повинна бути розроблена стратегія процентної політики для посилення впливу банківського проценту на економіку країни та перетворення його на діяльний елемент економічного регулювання. На сьогодні ставки за кредитами українських банків наблизились до рівня кредитів іноземних банків, проте рентабельність банківської діяльності залишається втричі нижчою, ніж у торгівлі та деяких інших сферах української економіки, тому процентна ставка за кредит повинна враховувати реальний стан та перспективи економіки, інфляційні очікування, розрахунки достатньої рентабельності діяльності банків, вартість ресурсів тощо. Теоретично ставка відсотку має максимально наближатися до потреб ринку, політики на основі досвіду вітчизняних та зарубіжних банків. Серед наукових досліджень процентної політики комерційних банків слід зазначити роботи Стельмаха В.С., Гальчинського А.С., Гейця В.М., Савлука М.І., Івасіва Б.С., Міщенко В.І., Сомика А.В., Лисенка Р.С., Галичина І.О., Нідзельської І.А., Міщенко С.В., Шульги, С.О., Кулінця А.П. та інших. Метою курсової роботи стало дослідження особливостей реалізації процентної політики українських комерційних банків, оцінка їх кредитного потенціалу з урахуванням чинників та тенденцій економічного середовища, пошук сучасних шляхів вдосконалення роботи комерційного банку у згаданій сфері. Основні завдання курсової роботи: • дослідити операції здійснення процентної політики комерційним банком; • здійснити аналіз процентної політики банків України в кризовий та пост кризовий період; • виявити проблеми процентної політики банків та розробити напрями їх вирішення. Об’єктом дослідження є банківський сектор економіки України. Предметом дослідження є процентна політика комерційного банку, її формування та реалізація.  

Выводы: Проблеми оцінювання прибутковості процентних операцій комерційних банків з точки зору управління рівнем процентних ставок, активами та пасивами, ризиком процентної ставки у загальній методології аналізу фінансового стану банку нині виявилися найбільш актуальними у банківському секторі України. Недооцінювання вагомості здійснення ефективної процентної політики комерційними банками призводить до фінансових втрат від незбалансованої економічної діяльності, оскільки саме процентні доходи та витрати традиційно мають найбільшу питому вагу в структурі загальних банківських доходів та витрат. Для отримання прибутку від здійснення фінансової діяльності, банківським установам необхідно враховувати тенденції грошового ринку та правильно розробляти напрямки здійснення процентної політики. Не менш важливою для сучасної банківської системи України є розробка ефективної методології управління процентним ризиком. Нині зниження рівня процентних ставок комерційних банків здатне активізувати процеси реформування та стабілізації економічної ситуації у країні. Вплив рівня встановлених банками процентів за кредитами та депозитами проявляється в різноманітних сферах економічного життя суспільства: попит та пропозиція ринку грошових коштів та грошова маса в обігу залежать від процента, стабільність національної одиниці та курс валют пов‘язані з досліджуваною категорією, доходи населення та активність підприємницької діяльності у країні. У свою чергу, встановлення банками процентних платежів на певному рівні знаходиться під впливом макро- та мікроекономічних факторів. Держава через Національний банк України формує параметри процентної політики комерційних банків України: облікову, ломбардну ставки та норми обов‘язкового резервування. За допомогою цих інструментів грошово-кредитної політики через контроль за процентними ставками комерційних банків, НБУ здійснює регулювання маси грошей в обігу та забезпечує узгоджене функціонування всієї банківської системи держави. Нині встановлена НБУ офіційна процентна ставка постає основою для встановлення ринкових. Сучасна економічна ситуація в Україні не дає банкам необхідної гнучкості щодо вибору джерел фінансування та напрямків кредитування. Фінансові ринки ще далекі від досконалості, а позичальники дедалі частіше складають прогнози, які збігаються з банківськими. Досвід показує, що концепція циклу процентних ставок набагато простіша в теорії, але не завжди підтверджується дійсними коливаннями ставок протягом ділового циклу, тривалість якого, до того ж, важко виміряти. Стратегія подальшого реформування банківської системи за аспектами удосконалення процентної політики комерційних банків має залучати низку заходів: поліпшення акумулювання грошових коштів юридичних і фізичних осіб та їх трансформації у кредити та інвестиції; підвищення рівня капіталізації комерційних банків шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу, капіталізації прибутку та концентрації банків, утворенню банківських холдингів, консорціумів для об'єднання банківських капіталів з метою здійснення спільних проектів, спрощення порядку збільшення їх статутного капіталу, у тому числі за рахунок конвертації боргів у капітал) та якості капіталу; зміцнення довіри вкладників, інвесторів та інших кредиторів банків, підвищення фінансової стабільності комерційних банків, що виключатиме можливість виникнення банківських криз; удосконалення системи обов'язкових нормативів завдяки її орієнтації на більш точне врахування реальних ризиків банківської діяльності (для цього Національним банком України має бути здійснена робота щодо оптимізації пруденційних нормативів); посилення кредитування комерційними банками реального сектору економіки; розвиток конкурентних засад функціонування комерційних банків; добровільне поглиблення спеціалізації комерційних банків, створення іпотечних, інвестиційних, інноваційних банків, для яких встановити спеціальні нормативні показники і обмежити коло виконуваних операцій; створення регіональних бюро реєстрації банківських застав; більш широке застосування сучасних електронних технологій; зростання частки розрахунків, виражених у національній валюті; підвищення ефективності процедур банкрутства і ліквідації банківських установ; розвиток і підвищення ролі систем внутрішнього контролю; підвищення прозорості банківської системи, ефективності і якості аудиторської діяльності. Відновлення довіри до банківської системи у коротко- чи середньостроковому періоді означатиме переорієнтування грошових потоків із тіньової частини економіки до банківського сектора. У більш довгостроковому періоді це означатиме залучення заощаджень населення до банківського сектора, що дозволить українській банківській системі повноцінно функціонувати і фінансувати інвестиційні проекти.

Литература: 1. “Про банки і банківську діяльність” Закон України вiд 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 2. «Про Національний банк України» Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 29, ст.238 3. Про окремі питання банківської діяльності Текст : постанова Правління Національного банку України від 5 лютого 2009 № 49. 4. Білокінь Г. М. Банківський нагляд та аудит. — Київ: ІТЦ НБУ, 2001. —155с. 5. Гальчинський А.С. Теорія грошей. – К.: Основи, 1996. – 413 с. 6. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2006. – 744 с. 7. Дзюблюк О. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на світових фінансових ринках // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 5. – С. 20 – 30. 8. Кірєєв О., Заруба Ю. Підвищення конкурентоспроможності банку: стратегічний підхід // Вісник НБУ. — 2003. — № 11. с. 9 9. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С. Стельмаха. – К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. – 404 с. 10. Монетарний огляд за ІІІ квартал 2009 р. / Департамент монетарної політики Національного банку України // www.bank.gov.ua. 11. Монетарний огляд за ІІ квартал 2009 р. / Департамент монетарної політики Національного банку України // www.bank.gov.ua. 12. Рой, С. Маркетинг финансовых услуг Текст / С. Рой ; пер. с англ. В. В. Ильина и А. В. Болдышевой ; под. общ. ред. Е. В. Калугина. – М. : Вершина, 2007. – 256 с. 13. Распутна Л. Комерційні банки у сфері фінансових послуг України // Банківська справа. – 2000. - №5. – С. 43-45. 14. Селіванов А.О. Банківське право України. Навч. посібник, – Х.: ІнЮре, 2000 15. www.banker.com.ua. 16. www.rada.gov.ua. 17. www.aub.com.ua 18. www.bank.gov.ua. 19. www.finance.com.ua