Вступление: Економічний розвиток здійснюється під впливом різних суспільних чинників — політичних, правових, соціокультурних, психологічних, демографічних та ін., які тривалий час не враховувалися економічною теорією при дослідженні господарської діяльності. Тим самим істотні умови економічного життя залишалися поза її увагою. Тільки на початку ХХ ст. було чітко усвідомлено, що поведінку економічних суб’єктів неможливо розуміти без урахування низки позаекономічних чинників. Це привело, з одного боку, до виникнення нових міждисциплінарних наукових дисциплін — економічної соціології, економічної психології, економіки права, а з другого — до використання методології економічної теорії в аналізі неекономічних суспільних інститутів. Межі наук не окреслені навічно, сьогодні вони рухливі, як ніколи раніше. Уже з’явилися роботи з еколого-економії, інформаційної економіки, викладаються курси “економічна психологія”. “економічна соціологія”, “соціоекономіка”. Цікавим і перспективним напрямком можна вважати спробу використати для аналізу економічних процесів системний аналіз і синергетику (теорія І.Пригожина) . У цьому випадку в відбувається взаємопроникнення суспільних і природних наук.
Загальновизнано, що сьогодні суспільство потребує змін, вирішення широкого кола політичних, наукових і соціальних проблем. На нашу долю випали економічні негаразди й випробування, що почалися в останнє десятиріччя нинішнього століття й напевно сягнуть у перше десятиріччя наступного. Але крім наявної кризи економічної практики подібне лихо спіткало й економічну теорію. Зараз, на межі століть, економічна теорія стоїть перед необхідністю вибору нової наукової парадигми.
Яким напрямком рухатися далі, на яких концептуальних засадах розвиватися, що зберегти з набутої спадщини, а від чого відмовитись – ці питання у центрі уваги вчених-економістів