Соціальні методи психологічної корекції в системі охорони здоров’я

Содержание:Вступ 2 Розділ І. Сутність психокорекційних методів в системі охорони здоров’я 6 1.1. Індивідуальна та групова психокорекція 6 1.2. Сучасні методи психологічної корекції 7 1.3. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції 14 Розділ ІІ. Дослідження проблеми рівня агресивності конфліктності людей різного віку 17 2.1. Психокорекція в контексті цілісного аналізу малюнків 17 2.2. Характеристика досліджуваного контингенту та методів проведеного дослідження 20 Розділ ІІІ. Аналіз результатів за даними проведеного дослідження 27 3.1. Аналіз результатів діагностування за методикою «Неіснуюча тварина» 27 3.2. Аналіз результатів анкетування за методикою Ассінгера на визначення рівня агресивності 28 Висновки 31 Список використаної літератури: 33

Вступление:На сьогоднішній день неухильно зростає потреба сучасної медицини у фахівцях з якісною психологічною освітою. Це обумовлено змістом фаху, який є напрямком психології, що використовує психологічні закономірності у діагностиці, лікуванні і профілактиці захворювань. Відомо, що 15-20% населення нашої планети потребує психологічної допомоги. У зв’язку з цим проблема формування та підтримання психічного здоров’я людини має надзвичайне значення. Дана тема роботи є актуальною і потребує детального вивчення. Сучасна підготовка лікаря-психолога орієнтована на підтримання психічного здоров’я людини, корекцію переживань хворого у зв’язку з хворобою, корекцію психологічного реагування особистості на ті чи інші стресори, формування адекватних взаємовідносин лікаря, медичного персоналу і хворого, широкий психологічний підхід у лікуванні. Вірно буде ставити питання про черговість навчання медичній психології у системі медичних вузів з виділенням медичної психології в самостійну загальномедичну дисципліну з широким включенням її у програми підготовки лікарів та медичних психологів. Це буде сприяти оптимальному формуванню клінічного мислення на основі розуміння дії медикаментів, побудови найбільш раціональних лікувально реабілітаційних програм. Особливу актуальність це питання набуває у зв’язку із зростанням ролі лікаря-психолога в рішенні власне лікувальних задач. На відміну від традиційних підходів лікар-психолог повинен володіти методами психокорекції неадекватних реакцій та форм поведінки, що впливають на ті чи інші розлади. Під психологічною корекцією розуміють - доцільно організовану систему психологічних впливів, спрямованих на зміну визначених особливостей (властивостей процесів, станів, ознак). Ці патологічні стани підвищують імовірність рецидивів і загострень хвороби, а також впливають на інвалідізацію і соціально-трудову адаптацію людей, які перенесли ті чи інші захворювання. Застосуванню психологічної корекції повинна передувати системна, комплексно організована психологічна діагностика, спрямована на виявлення психічних особливостей і сторін особистості клієнта, що тісніше всього пов'язано з проблемою його соціальної і трудової реабілітації. Програми цього психодіагностичного і психокорекційного комплексу і його методів повинні бути відібрані й адаптовані з урахуванням вікової специфічності контингенту хворих, а також їх патопсихологічних характеристик. Важливою умовою роботи з психокорекції є її тривалість і можливість здійснення в наступних консультативно-лікувальних бесідах, які підтримують досягнення психолога і клієнта в минулих зустрічах, що сприяє його соціально-трудової реадаптації. При цьому особливо важливо, щоб система організації допомоги з психокорекції була досить гнучкою і динамічною. «Психологічна корекція - це спрямований психологічний вплив на визначені психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування індивіду». Сьогодні настільки суворого обмеження на заняття психотерапією не існує: дипломований психолог може пройти спеціальну підготовку по психотерапії на базі медичної освітньої установи і цілком офіційно одержати кваліфікацію психотерапевта. У медичній психотерапії під психологічною корекцією розуміють діяльність психотерапевта, який вирішує завдання психопрофілактики. В останні роки найбільше поширення, особливо в системі освіти, одержало трактування поняття психологічної корекції, як системи психологічного впливу для попередження чи усунення відхилень у розвитку і поведінці людини. Поняття психокорекції почало застосовуватися не так давно. Його народження й розвиток пов'язані з поступом практичної психології. Як відомо, корекція - це внесення поправок не в процес, а в явище, якому притаманна статичність. Спостерігається незбіг процесу виховання з процесом психокорекції, покликаним нівелювати деформації особистості, оптимізувати її стосунки з оточенням. Проте й психокорекція, й виховання зорієнтовані на розвиток особистості, хоча вони й різняться в методах і засобах досягнення цілей. Виховання ближче до прямого внесення поправок у поведінку, й лише побічно позначається на структурних особливостях психіки вихованців, таких, як настановлення, переконання й т. п. Результативність виховання перебуває в залежності від пластичності психічних процесів. Психокорекційний же процес має відродити пластичність, мобільність психічної організації суб'єкта й тому зорієнтований на вивчення статичних якостей психіки та виявлення їхніх дисфункцій. Психокорекція слугує відродженню та розвиткові лабільності й пластичності особистісних якостей суб'єкта. Успішна психокорекція передбачає єднання зусиль у пошуку причин труднощів спілкування та взаємин між людьми. Власні розробки питань групової психокорекції мають напрям на забезпечення пізнання першопричин тих проблем, які відчуває людина у спілкуванні з іншими, а не наведення поверхової «косметики». Без дослідження цих причин і без внесення корективів у диспозиційні утворення неможливо добитися довготривалого успіху. Мета роботи полягає у обґрунтуванні сучасних методів психокорекційної роботи та здійсненні дослідження з метою порівняння рівня агресивності осіб різного віку. Завдання: • розглянути сутність психокорекцій них методів в системі охорони здоров’я; • дати характеристику індивідуальним, груповим та сучасним методам корекції; • провести дослідження проблеми рівня агресивності конфліктності людей різного віку; проаналізувати результати за даними дослідження проведеного на основі методики «Неіснуюча тварина» та анкетування за методикою Ассінгера на визначення рівня агресивності.

Выводы:Отже, вся психокорекційна робота активного соціально-психологічного навчання спрямовується на поглиблення й розширення соціальної компетентності учасників навчання, дослідження детермінованості їхніх особистісних проблем попереднім життєвим досвідом, що в кожного суб'єкта залишив свій слід, відбиток на несвідомій сфері. До загальних змін належать: розвиток здатностей до аутопсихотерапії й сензитивних здібностей сприймання інформації, важливої для розуміння себе та інших (ідеться про вміння виділяти «фігуру» і «тло» в соціально-перцептивному матеріалі); засвоєння оптимальних умінь спілкування, а саме - вміння приймати людину (й себе) такою, якою вона є, розуміти когнітивні передумови виникнення різних емоційних станів, корелювати їх із базовими формами захисту, адекватно визначати свій внесок у виникнення непорозумінь з іншими людьми, бачити стереотипно-деструктивні тенденції поведінки, які не є продуктивними для спілкування, і з'ясовувати для себе причини «збоїв», зв'язані з тим, що було закладене в дитинстві, особливостями процесу соціалізації; набуття лабільності нервових процесів та гнучкості поведінки; вміння адекватно поціновувати ситуацію спілкування, прогнозувати тенденції її розвитку та управляти нею; розвиток психологічної відповідальності за свою поведінку; відмова від «підпірок» - психологічних «милиць», вироблення здатності психологічної захищеності, що базується на глибинному розумінні своїх захисних (автоматизованих) тенденцій, нейтралізації їхнього імперативного впливу на поведінку; розвиток уміння перетворити себе на об'єкт дослідження та психологічних умінь відчуття й аналізу значущої для себе ситуації спілкування, здатності до глибинної рефлексії інфантильних витоків особистісної проблематики, вміння ретроспективного аналізу історії власного життя та минулого досвіду спілкування з людьми. Все це сприяє розвиткові можливостей у розумінні себе та взаємин з людьми. Таким чином, в даній роботі ми розглянули сутність психокорекційних методів в системі охорони здоровя; дали характеристику індивідуальним, груповим та сучасним методам корекції; провели дослідження проблеми рівня агресивності конфліктності людей різного віку; проаналізували результати за даними дослідження проведеного на основі методики «Неіснуюча тварина» та анкетування за методикою Ассінгера на визначення рівня агресивності.

Литература:1. Абрамова И.С. Введение в практическую психологию. –М., 1999. 2. Белкин А.И. Современные социальные проблемы в свете психоа¬нализа // Российский психоаналитический вестник. - 1996. - № 1. 3. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология.- СПб: Питер, 2000. 4. Біла О. Г. Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання на матеріалі підготовки психологів-практиків. - Черкаси., 2002.- 241 с. 5. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. посібн. для студентів ун-тів. -Х.: Фоліо, 1996. -238, с. 6. Бохонкова Ю. Можливості корекції особистісних чинників соціально-психологічної адаптації // Соціальна психологія. -2005. -№ 2. - С. 45-54 7. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психокорекції. – Санкт-Петербург – Москва – Харьков – Минск: «Питер», 1999.–528 с. 8. Гуменюк О. Психологія «Я» - концепції: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. -185, с. 9. Гурлева Т. С. Метод психологического тренинга в формировании ответственности у подростков / Практична психологія та соціальна робота. – 2000 10. Інформаційний збірник Міністерства освіти України. –К., 1998. №20. 11. Ліфарєва Н. В. Психологія особистості: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2003. -237 с. 12. Лушин П. В. О психологии человека в переходный период: Как выживать, когда всё рушится. -Кировоград: КОД, 1999. -204 с. 13. Лейбин В. М. История и теория психоанализа: Программа курса лек¬ций. - М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2000. 14. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: У двох книгах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. -К.: Либідь, 2004 - Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. -2004. -573, с. 15. Первин Лоуренс А. Психология личности: Теория и исследования. -М.: Аспект Пресс, 2000. -606 с. 16. Романова Е.С., Потемкина О.Ф. Графические методы в психологической диагностике. - М., 1997. 17. Циба В. Т. Системна соціальна психологія: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -327 с. 18. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. - М., 1997. 19. Яценко Т.С. Від тестового до психоаналітичного розуміння психомалюнка // Педагогіка і психологія. 1999. № 2.