Інститут медитації в кримінальному процесі США

Содержание: Вступ 3 Інститут медіації в кримінальному процесі США 4 Висновки 13 Список використаної літератури 15

Вступление: Медіація існує так само давно, як існують конфлікти. Для вирішення конфліктів вдавалися як до переговорів між конфліктуючими сторонами, так і до медіації, яку можна назвати особливим видом переговорів за участю нейтрального особи. Не можна стверджувати, що раніше застосовувалася медіація у тому вигляді, в якому вона сформувалася і існує на даний момент. Можна говорити лише про застосування методів примирення сторін за участю нейтрального посередника. Подібні методи вирішення суперечок все частіше використовувалися в тих випадках, коли переговори заходили у глухий кут, і для досягнення успіху потрібно було, щоб сторони суперечки зрозуміли і прийняли точки зору один одного. Вже багато століть тому люди переконалися, що при вирішенні серйозних розбіжностей життєздатного та взаємовигідного рішення простіше домогтися переговорами, ніж використовуючи норми або ієрархічний порядок. Відомо, що примирливі методи врегулювання спорів застосовувалися вже з часів існування первісного суспільства. Необхідністю для залучення третьої нейтральної сторони для вирішення конфліктів було, перш за все, бажання вижити (окремих людей чи групи, зокрема, первісних племен). Першими, хто почав застосовувати ці методи примирення, були жерці і вожді, які таким чином зупиняли вбивства і насильство, що загрожують самому племені. У стародавній Русі за допомогою посередників робилися спроби закінчити світом князівські сварки, міжусобиці. У цих випадках посередниками часто виступали представники духовенства. Досить активно медіація застосовувалася при вирішенні міжнародних суперечок. Називалося це по-різному: «посередництво», «клопотання», «пропозиція добрих послуг». У США вся система права спрямована на те, щоб більшість спорів дозволялося добровільно до суду. Судовий розгляд може бути перервано для звернення сторін до медіатора. Без медіаторів у сфері економіки, політики, бізнесу в цій країні не проходить жоден серйозний переговорний процес, випускаються журнали, які висвітлюють проблеми медіації, існують Національний інститут дозволу диспутів, приватні і державні служби медіації. Великий вплив має Американська арбітражна асоціація.

Выводы: Під позасудовим вирішенням спорів, спираючись на прийняте в англо-американському мовному просторі поняття Alternative Dispute Resolution (ADR), розуміють процедури, в яких конфлікти доводяться до рішення позасудовому за участю третьої сторони. Методи позасудового врегулювання спорів розвивалися з 60-х років в англосаксонських країнах, в першу чергу в США, Англії та Австралії. Тут вони неодноразово «винаходилися» самими судами. Суди при першій же можливості згоди сторін передавали правовий спір на позасудове врегулювання. Сьогодні такі методи вже давно застосовуються незалежно від судової відсилання, причому медіація є одним з найбільш успішних і широко застосовуваних методів ADR, послідовно сприяючи можливості досягнення взаємоприйнятного врегулювання за підтримки третьої сторони і надаючи для цього чітку структуру. Успішне застосування медіації в кримінальному процесі США як методу врегулювання конфліктів стало сьогодні можливим тому, що дослідження в різних областях та дисциплінах розширили і поглибили можливості структурованого способу дій в конфліктних ситуаціях на основі особистої відповідальності і участі. При цьому не потрібно плутати медіацію з погоджувальної процедурою. Остання відрізняється від медіації тим, що вона грунтується на пропозиції, як правило, в інтерпретаційних рамках закону Третя сторона тут сама оцінює і визначає напрям, у якому слід рухатись до угоди. У медіації третя сторона лише підтримує залучені в суперечку боку у виробленні самостійного рішення. Одним з основних вимог, що роблять можливим використання медіації у вирішенні спору, є добра воля сторін, залучених в конфлікт. Медіація може застосовуватися тільки тоді, коли обидві чи всі сторони (у випадках, коли в суперечку залучено більше двох сторін) хочуть її застосування або згодні на це. Також слід виділити критерії, за якими випадки можуть бути віднесені до того чи іншого способу вирішення спорів, в залежності від його процесуальної компетенції. Це дозволить більш чітко відрізняти випадки, в яких найвищою процесуальної компетенцією володіє медіація або інші процедури ADR, від випадків, які необхідно або краще доручити судам, або використовувати сочетанную процедуру розгляду спору.

Литература: 1. Давид Р. Основні правові системи сучасності. Пер. з фр. і вступ. ст. В. А. Туманова. М., Прогрес. 1988. 2. Курс уголовного судопроизводства зарубежных стран: Учебник / И.Я. Фойницкий. - СПб.: Питер, 2006. - С. 63. 3. Волынский А.Ф. Уголовный процесс в зарубежных странах //Уголовный процесс: Учебник / Под. ред. А.Ф. Волынского. – М., 1999. – С. 40–62. 4. Уголовная юстиция США: Учебник / Перевод с британского И.И. Иванова. - М.: Юристь, 2005. - С. 103. 5. О.М. Боброва, А.О. Горова, В.В. Землянська, Н.М. Прокопенко. Відновне правосуддя. Особливості впровадження процедури медіації: європейський досвід. К.: Наш час, 2006. - С.-164. 6. Говард Зер Зміна об'єктива: новий погляд на злочин та правосуддя. - Університетське видавництво "Пульсари", 2004. - С.- 222. 7. Михайлівська І. Б. Про становище особистості в англо-американському кримінальному процесі. М. Госюріздат. 2006 р. 8. Андріянова А.І. Особливості судової системи США – Юридичний журнал, – № 23 – 2007 р. 9. Бурлаченко А.Б. Стадії кримінального процесу США - Юридичний журнал, – № 21 – 2009 р. 10. Крижановський О.Б. Медыацыя в кримінальному процесі США Юридичний вісник, – № 7 – 2009 р.