Основні стани інноваційних процесів і джерела їх фінансування

Содержание:ВСТУП 3 1. Інноваційні процеси як об’єкт системного аналізу 5 2. Проблеми фінансового забезпечення інноваційних процесів на прикладі окремого підприємства 9 3. Ефективні джерела фінансування інноваційних процесів в умовах сучасного розвитку України 13 ВИСНОВКИ 15 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17

Вступление:Актуальність теми. На сучасному етапі трансформації економіки України перехід на інвестиційний шлях розвитку стає нагальною необхідністю. Виходячи з проголошеної Україною орієнтації на інтеграцію до світової економіки, особливої актуальності набуває питання активізації інвестиційних процесів в Україну. Досвід країн з розвиненою економікою свідчить про те, що відмова від активного інвестування ставить під загрозу саме існування країни в конкурентному ринковому середовищі. Економічний розвиток будь-якої країни значною мірою обумовлений рівнем інвестиційного розвитку. В умовах глобальної світової інтеграції особливе місце займає процес фінансування інвестиційних процесів. За умов ефективного функціонування інвестиційних процесів уряди багатьох країн змогли стабілізувати свої макроекономічні та мікроекономічні показники, забезпечити вітчизняних підприємців новітніми технологіями та сучасними методами управління, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, вирішити соціально-політичні питання. Ефективне фінансування інвестиційних процесів в народногосподарському комплексі України дало б змогу вирішити низку економічних проблем та, відповідно, вийти з економічної кризи. Тому проблема дослідження механізмів фінансування інвестиційних процесів на сьогодні є досить актуальною. Попри всі вищезазначені здобутки, сьогодні недостатньо вивчені риси, притаманні попереднім та сучасному етапам розвитку інтернаціоналізації господарських процесів і обставин, які необхідно враховувати в практиці фінансування інвестиційних процесів в Україні. Актуальність теми зумовлена тим, що нині оздоровлення економіки неможливе без активізації інвестиційних процесів, пошуку надійних і стабільних джерел інвестицій і, врешті-решт, сприятливого інвестиційного клімату. Сучасний стан української економіки свідчить про певні реформаційні перетворення й позитивні практичні зрушення. Позитивними результатами можна вважати приріст валового внутрішнього продукту за останні роки, зростання середньої заробітної плати та пенсій, насичення споживчого ринку, диверсифікацію експорту, стабілізацію національної валюти, поступовий річний приріст інвестицій. Водночас розвитку української економіки великою мірою повинна сприяти ефективна інвестиційна діяльність усіх суб’єктів господарювання, оскільки за будь-яких умов вона створює матеріальну базу суспільства і сприяє поліпшенню добробуту населення. Нині від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, рівень технічного оснащення основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, вирішення соціальних та екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей та економіки загалом. Сучасні умови економічного розвитку потребують проведення активної політики із залучення прямих іноземних інвестицій. В Україні створена та модернізується законодавча база у сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово вдосконалюється для досягнення більшого припливу іноземних інвестицій і підвищення ефективності їх використання.

Выводы:Отже, можна зробити наступні висновки: Під інновацією можна розуміти цілеспрямовану зміну значень параметрів математичної моделі системи управління, які раніше розглядалися як константи. Інновація в системі є однією з важливою характеристикою її функціонування, яка дозволяє системі зберігати свою цілісність в умовах постійних змін значень елементів середовища. Не дивлячись на те, що перехід до ринкової економіки передбачає зменшення ролі держави в інноваційній діяльності, через ряд обставин (в першу проблема інвестиційного клімату) найближчим часом в Україні держава і надалі змушена відігравати ключову роль в фінансуванні найважливіших напрямків НТП. Проте доцільно дещо змінити схему такого фінансування. Джерелом коштів повинні активніше виступати позабюджетні фонди, до участі в яких потрібно активно залучати приватний капітал, комерційні банки, тощо. Необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку вітчизняної науки і забезпечити підтримку на найбільш цінних та незахищених напрямках НТП. На пріоритетних напрямках доцільно створювати об’єднання зацікавлених організацій та підприємств, фінансові та фінансово-промислові групи. Взаємодія органів держуправління з науково-технічними організаціями повинна будуватись головним чином на контрактній основі, в порядку конкурсного та критеріального відбору проектів. Потрібно відшукувати форми залучення недержавних коштів в фінансування інноваційного процесу, проте це стане можливим лише в разі утворення сприятливого інвестиційного клімату, в першу чергу - реформа податкової системи, стабільна правова база та ін. Стратегічний напрямок науково-технічної політики на передбачувану перспективу зводиться до комплексного рішення наступних задач: - концентрація коштів і зусиль на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки; - прискорення процесів створення, впровадження і тиражування прогресивних науково-технічних рішень; - підвищення уваги з боку наукових організацій до конкретних практичних завдань, що реально стоять перед виробництвом. Проте саме фінансовий дефіцит паралізує всі складові процесу досліджень, що неминуче відбивається на його змістовній стороні. З урахуванням всього вище викладеного досить привабливою виглядає ідея фінансування наукових досліджень та впровадження науково-технічних розробок через мережу інноваційних фондів, яка добре зарекомендувала себе як джерело фінансування інноваційних проектів в розвинених державах.

Литература:1. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. – М.: Дело, 2005. – 255 с. 2. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. – М.: Банки и биржи, 2007. – 268 с. 3. Бондаренко О.А. Инвестиционный рынок // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми. – 2005. – № 4. – С. 120-124. 4. Бондаренко О.А., Андронов А.Н. Пути финансирования инвестиционной составляющей экономического роста в Украине // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми. – 2005. – № 3. – С. 94-95. 5. Воркут Т. А. Проектний аналіз: Навч. посіб. – К.: Укр. центр духовної культури, 2000. – 216 с. 6. Гаврилова В.Л. Розвиток інноваційної діяльності в промисловості // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України” (Чернівці, 23 квіт., 2003 р.). – Ч.: Рута, 2003. – 437 с. 7. Гаврилова В.Л. К вопросу об источниках инвестиционного обеспечения инновационной деятельности // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Д.: ИЭП НАН Украины, 2006. – 250 с. 8. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід: Монографія. – К.: Вікторія, 2004. – 231 с. 9. Економіка підприємства: Підручник / за ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2005. – 325 с. 10. Злупко С.М. Новаторське дослідження з проблем фінансового механізму організації економіки України // Фінанси України. – 2003.– №3.– С. 144-146. 11. Инновационный менеджмент: справ. пособие / Под ред. П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. – К.: Академия, 2007. – 560 с. 12. Ілляшенко С.М. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія. – С.: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 527 с. 13. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Степу України. Кол. авт. – К.: Аграрна наука, 2004. – 844 с. 14. Статистичний щорічник України за 2005 рік / за ред. О.Г. Осауленко. – К.: Консультант, 2006. – 575 с.