Характеристика основних форм поведінки навчання та психічних процесів. Клас ссавці, ряд примати або мавпи.

Содержание:Вступ ............................................................................................................... 3 1. Рецепція мавп і властивості їхніх нервових процесів ............................ 5 2. Форми діяльності мавп ........................................................................... 12 Висновки ...................................................................................................... 23 Список використаної літератури ............................................................... 25 Додаток .........................................................................................................26

Вступление:Звертаючись до огляду поведінки більш високо організованих ссавців, саме приматів, зокрема мавп, насамперед треба вказати на те, що ця група, як найбільш близька в системі організмів до людини, притягує винятковий інтерес дослідників, що займалися надзвичайно важливою в боротьбі світоглядів проблемою походження людини, або антропогенезом. Дійсно, саме ця група тварин конкретно вселила Дарвіну думку про „походження людини від нижчої тваринної форми”, про кровний зв'язок людини з нижчими її приматами. Вивчення цієї групи тварин дало можливість привести особливо вагомі докази в захист думки про природне, а не надприродне походження людини. У приматів, зокрема в нижчих і особливо у вищих мавп, є ряд специфічних, морфолого-анатомічних особливостей, що визначають особливі форми їхньої поведінки в порівнянні з усіма іншими, властивими нижчим тваринам. Наявність обличчя, а не морди, багата мімічна мускулатура, поява п'ятипалої хватальної кінцівки із протипоставленим великим пальцем, здатність до короткочасної вертикальної ходи, великий розвиток мозку і його кори – все це дає підстави для визнання мавп найближчими із тваринного світу родичами людини. Характерно, що людина має спільних з мавпами 623 анатомічних ознаки й 396 ознак спільних з вищою мавпою – антропоїдом шимпанзе – по будові мозку. Мешканці тропічного поясу Азії, Африки й Америки, що живуть у неоднакових умовах клімату, ландшафту, флори, фауни й інших елементів середовища – мавпи представляють велику розмаїтість видів, що володіють спеціальними пристосувальними ознаками, набутими ними у зв'язку з умовами їхнього життя. Відповідно до особливостей організації виділяються дві групи мавп – нижчі мавпи, що володіють хвостом і цілим рядом примітивних ознак, які зближають їх з іншими ссавцями, і вищі, або людиноподібні, мавпи безхвості, крім того, вони відрізняються від перших великими розмірами тіла, більшою величиною мозку, здатністю до короткочасного вертикального ходіння й більш складними формами поведінки. Найпоширеніші з нижчих мавп Старого Світу мавпи, павіани, макаки; з мавп Нового Світу найбільш відомі капуцини, павукоподібні мавпи, ревуни й ін. Вищих, або людиноподібних, великих мавп три роди: горили й шимпанзе, що живуть в Африці, і мешканці Азії – орангутанги.

Выводы:Отже, з викладеного вище, можна зробити певні висновки. У мавп добре розвинений смак, зір, слух, але погано розвинений нюх. В ході пошуків у мавп розширюються можливі джерела харчування, обстеження як їстівних, так і незнайомих предметів, що за тими або іншими ознаками нагадували їстівні. Звідси виникає більша спостережливість уже нижчих мавп відносно нових предметів, які вони помічають, і обстеження останніх. Все це є тією основою, що визначає специфічний характер орієнтовно-дослідницьких рефлексів мавп, їхню широку спрямованість на ознайомлення із предметами, які навіть не мають явних харчових ознак – звідси виникає „цікавість”, „допитливість” не тільки вищих, але й нижчих мавп і їхній інтерес до нехарчових предметів, спроби роздобути ці предмети й більш-менш тривалий час займатися їхнім обстеженням. Висока реактивність мавп пов'язана з рухливістю, пластичністю їхньої нервової діяльності. Існує думка, що нервова система мавп характеризується значною силою подразнювального процесу при деякому відставанні гальмівного процесу. Мавпи мають також хорошу пам’ять. У мавп велика розмаїтість виразних рухів і міміки, що з'являються в них при різних емоційних станах. Надзвичайно виразні зміни пози тіла в деяких нижчих мавп при різних емоційних станах. Вчені виділили й проаналізували сім основних форм діяльності мавп: орієнтовно-дослідницьку (або ознайомлювальну), обробляючу, конструктивну, ігрову, орудну, присвоєння, відкидання. У кожній із цих форм діяльності в злитій єдності включалися процеси аналізу й синтезу подразників. Орієнтовно-дослідницька, або ознайомлювальна, форма діяльності включає прийоми, спрямовані на виділення мавпами предметів з оточуючого середовища і їх поверхневе (тобто не залишаючи на предметі помітних слідів) обстеження. Наприклад, принюхування, приглядання, обмацування, поглажування і т.д. У цій діяльності мавпи здійснюють переважно практичний аналіз предметів, сполучаючи нерідко, втім, і із практичним синтезом. Орудна форма діяльності мавп являє собою більш поглиблене проникнення мавп у структуру предмета, більш діючий практичний аналіз, що супроводжується більш сильним впливом, який залишає після себе на предметі помітні сліди: гризіння, царапання предмета, іноді розчленовування й руйнування його. Конструктивна форма діяльності являє собою встановлення мавпами більш-менш міцних практичних зв'язків між предметами або між частинами предмета. Рухлива ігрова форма діяльності зустрічається головним чином у молодих мавпочок і рідше спостерігається в мавп старшого віку. У мавп спостерігається явно виражене наслідування, у меншому ступені розвинене в нижчих, більшою мірою – у вищих мавп. Людиноподібна мавпа, наприклад, шимпанзе, з наслідування нерідко повторює дії людини, особливо часто здійснювані перед нею: вона бере ганчірку й витирає нею підлогу клітки, бере щітку й мете, вона зачерпує напіврідку їжу ложкою й підносить її до рота, п'є з кухля, користуючись посудом і ложкою, щоправда, зі значно меншою спритністю, ніж це робить людина. Вищі мавпи дуже охоче креслять олівцем на папері, вивчаються їздити на 3-2-х колісному велосипедах, можуть курити, і нерідко роблять це досить охоче. Запротокольовано випадок, коли одна самка шимпанзе навчилася „шити”, тобто робити стібки голкою з ниткою.

Литература:1. Вагнер В.А. Сравнительная психология. М., Изд-во Института практической психологии, 1998. 2. Дьюсбери Д. Поведение животных. М.: Мир, 1981. 3. Зорина З.А., Полетаева И.И., Резникова Ж.И. Основы этологии и генетики поведения. М.:МГУ, 1999. 4. Ладыгина-Котс Н.Н. Особенности поведения приматов. – М., 1958. 5. Мак-Фарленд Д. Поведение животных. М., 1988. 6. Палмер Дж., Палмер Л. Эволюционная психология. Секреты поведения Homo sapiens. СПб: Прайм-еврознак, 2003. 7. Поведение животных. Каталог Интернет-ресурсов на английском языке. http://www.mavicanet.ru/directory/rus/6760.html 8. Правоторов Г.В. Зоопсихология для гуманитариев. М., Российское психологическое общество, 2001. 9. Правоторов Г.В. Зоопсихология. Новосибирск, ЮКЗА: 1998. 10. Простер Л. Браун Ф. Сравнительная психология животных. М., ВШ, 1996. 11. Сотская М.Н. ЗООПСИХОЛОГИЯ. Виртуальный учебник. 2004. – http://www.ido.edu.ru/psychology/animal_psychology/index.html 12. Сравнительная психология и зоопсихология. Хрестоматия / Ред. Г.В. Калягина. — Спб: Питер, 2001. 13. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии. М., 1993. 14. www.ethology.ru — сайт с большой подборкой статей и книг о поведении животных. 15. Хрестоматийный материал по курсу Зоопсихология. www.ido.edu.ru/psychology/animal_psychology/chrest_all.html