Розвиток творчості у процесі набуття професійних знань та вмінь.

Содержание:Вступ................................................................................................................ 3 Розділ І Специфіка розвитку творчості студентів-майбутніх Фахівців........................................................................................................... 5 1.1 Характеристика розвиненої творчої особистості та специфіка її формування ............................................................................... 5 1.2 Витоки творчої активності особистості.................................................... 9 1.3 Умови ефективного використання лекційних та семінарських занять для активізації творчої та пізнавальної діяльності студентів........ 12 1.4 Розвиток творчої особистості студентів та під час самостійної навчально-пізнавальної діяльності............................................................... 18 Розділ ІІ Дослідження розвитку творчої активності особистості у процесі набуття професійних знань та вмінь...................................... 24 2.1 Методологічна основа дослідження творчої активності студентів..... 24 2.2 Експериментальне дослідження та його результати............................. 27 2.3 Аналіз, інтерпретація результатів дослідження та поради щодо розвитку творчості студентів-майбутніх фахівців............................. 30 Розділ ІІІ Висновки...................................................................................... 32 Розділ ІV Використана література........................................................... 35 Розділ V Додатки ......................................................................................... 39 Термінологічний словник .......................................................................... 41

Вступление:До найважливіших наукових і практичних проблем психолого-педагогічної науки належить широке коло питань розвитку пізнавальної активності та творчого потенціалу студентів у процесі навчання. Пропагуючи активізацію творчо-пізнавальної діяльності студентів, наука водночас критично переосмислювала й уточнювала теоретичні положення з цього питання видатних педагогів минулого – Яна Амоса Коменського, Йогана Фрідріха Гербарта, Адольфа Дистервега, К. Ушинського та інших. Пошуки теоретиків і практиків сучасності (Алфімов В., Богоявленська Д., Вербицький А., Лазарєв М., Лозова В., Паламарчук В., Підкасистий П., Сметанський М., Фіцула М., Шамова Т., Ягупов В.) спрямовані на створення сприятливих психологічних умов для навчання, мають на меті викликати у студентів бажання до активної розумової і практичної діяльності, прагнення до перетворення навколишньої дійсності. Отже, актуальність теми курсової роботи зумовлена необхідністю дослідження творчого розвитку студентів під час набуття ними професійних знань та вмінь. Об’єктом дослідження було обрано процес формування пізнавально-творчої активності студентів під час навчання в освітньому закладі. Предметом роботи є особливості формування та розвитку творчості майбутніх фахівців у процесі набуття професійних навиків. Мета дослідження – вивчення особливостей процесу формування творчої активності студентів, пошук нових методів та засобів, що сприяють активізації творчо-самостійній діяльності. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що процес активізації творчої діяльності студентів у процесі набуття професійних знань та вмінь буде ефективним за умови використання нових методів і засобів, що допомагають у її формуванні. Мета, предмет і об’єкт дослідження зумовлюють завдання, які ми маємо вирішити у роботі: • вивчення стану розкриття проблеми вітчизняними та зарубіжними науковцями, узагальнення їх передового досвіду щодо даної проблеми; • визначення, узагальнення і систематизація теоретичних засад формування творчої активності студентів у навчально-виховному процесі; • пошук нових шляхів формування творчої активності майбутніх фахівців, визначення ролі самостійної роботи студента у процесі формування його пізнавально-творчої активності; • проведення експериментального дослідження, інтерпретація його результатів та надання рекомендацій. Методи дослідження. Методика курсової роботи має комплексний характер, який полягає у використанні різних методів та прийомів, які зумовлені метою й конкретними завданнями. Використовуються такі методи, як структурно-функціональний аналіз та теоретичний аналіз наукових психолого-педагогічних джерел з питань формування пізнавально-творчої активності студентів. У роботі також використовуються спостереження, опис, експеримент, присутній і метод емпіричного дослідження (узагальнення масового і передового досвіду), також мають місце методи якісної і кількісної комп’ютерної обробки результатів дослідження.

Выводы:Новизна в поглядах на проблему активізації творчо-пізнавальної діяльності студентів визначається державними соціальними змінами, які загострюють потребу суспільства в активній особистості. У процесі ефективного становлення особистості майбутнього фахівця важливе значення відіграє його творча пізнавальна активність та самостійність, що формується на основі стійких пізнавальних інтересів, і є одним з основних завдань сучасної психолого-педагогічної науки. Дослідженню цієї проблеми присвятили свої роботи видатні науковці минулого та сучасності – Волкова Н., Лазарєв М., Лозова В., Макаренко А., Мойсенюк Н., Онищук В., Сбруєва А., Сухомлинський В., Фіцула М., Шамова Т., Щукіна Г., Ягупов В. тощо. Вважаємо, що для успішного розвитку творчо-пізнавальної самостійності та активності студентської молоді необхідно продовжити формування в них пізнавальних потреб, інтересів, розвивати бажання й уміння працювати самостійно, наполегливо добиватися результату у виконанні завдань. Спираючись на праці відомих вчених (Лазарєва М., Лозової В., Шамової Т., Щукіної Г., Ягупова В.), зазначаємо, що активізацію пізнавальної діяльності студентів пов’язують з новими формами, методами та засобами навчання, що отримали назву «активних». Це проблемні лекції та семінари, тренінги, навчальні дискусії, розбір конкретних професійних ситуацій, ігрові методи тощо. Розглянувши основні вимоги, дотримання яких забезпечує навчально-пізнавальну активність студентів на заняттях, ми виокремили такі закономірності: • Проблемна лекція передбачає виклад матеріалу, що включає систему проблем і вимагає самостійної пошуково-дослідницької діяльності студентів. • Семінар є активною формою навчання, якщо гарантується залучення всіх студентів як доповідачів чи виступаючих при обговоренні теми. • Практичні заняття й лабораторні роботи активні за умови, якщо забезпечується регулярне подання викладачу самостійно отриманих результатів, їх аналіз та доопрацювання при виявленні помилок і прогалин. • Тренінг – це ефективний способів отримання особистісного досвіду, форма навчання, в якій за допомогою активних методів набуваються необхідні якості та властивості особистості. На заняттях тренінгу студенти мають можливість удосконалити набуті риторичні вміння в процесі виконання творчих завдань, в ході рольових та ділових ігор, в навчальних дискусіях та бесідах, які максимально моделюють ситуації, що вимагають застосування цих умінь. Досліджуючи наявні методи та форми роботи студентів під час навчання у ВНЗ, що сприяють розвитку та розкриттю творчого потенціалу, доречно було б розглянути рівні творчої активності студентів сьогодення. Нами було проведено дослідження з більш, ніж 40 студентами факультету педагогіки та практичної психології. Для діагностування рівня творчості студентів ми обрали тести пізнавально-активного спрямування (тести для дослідження розвитку уваги, пам’яті, мислення, уяви, сприймання), тести вивчення емоційно-вольової сфери особистості (методика САН, дослідження вольового вибору, здатності до самостійних рішень), великого значення надали особистим бесідам зі студентами та спостереженням за їх роботою під час звичайних та активних занять, у ході проведення тренінгу тощо. У ході експерименту виявилося, що студенти першого та другого курсів мають переважно достатній евристичний рівень пізнавально-творчої активності, і тільки незначна частина студентів мають високий рівень розвитку пізнавально-творчої діяльності. Зазначимо, що якісний аналіз результатів дослідження аргументує думку про необхідність збільшення застосування активних методів та пізнавальних вправ у навчальній діяльності студентів-майбутніх педагогів. Важливим є формування та розвиток у студентів високого рівня пізнавально-творчої активності. Тому одним з основних завдань викладача є збільшення кількості студентів, які мають високий рівень розвитку творчої та пізнавальної діяльності. Також відзначимо, що застосування активних методів активізації, стимулювання пізнавальної активності та творчості студентів принципово вплине на якість навчання в тому випадку, коли вони будуть використовуватись не фрагментарно, а як інтегрована система, яка поєднує в собі традиційні та новітні досягнення педагогічної науки. Самостійна робота студентів у процесі навчання є одним з основних засобів виявлення і розвитку в них творчих здібностей і обдарованості, підготовки їх до практичної професійної діяльності. Тому виникла необхідність дослідження рівнів творчої самостійної роботи студентської молоді. Ми дослідили рівні творчої самостійності студентів 1 та 2 курсів факультету педагогіки та практичної психології. Узагальнивши отримані дані, ми прийшли до висновку, що самостійна робота студентів набуває більшої ефективності з часом, тобто студенти другого курсу мають більш розвинені творчо-самостійні навички та вміння, ніж студенти першого курсу. На відміну від студентів-першокурсників, більшість яких мають достатній рівень розвитку самостійності, другокурсники мають перевагу саме у збільшенні студентів з високим рівнем розвитку творчої самостійності. Отож, організовуючи самостійну роботу студентів різних курсів, потрібно пам’ятати, що види її поступово повинні ускладнюватися, підвищуватися і відповідати вимогам, за якими педагоги здійснюють підготовку молодого покоління до життя. Тому ми рекомендуємо викладачам створювати сприятливі умови для самостійної роботи студентів, схвалювати, стимулювати, підтримувати та заохочувати прояви самостійності у студентів, щоб допомогти їм придбати необхідні навики для прийняття рішень у стандартних та неординарних завданнях.

Литература:1. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности // Психология личности в социалистическом обществе. Активность и развитие личности. – М.: Наука, 1989. – С. 110 – 134. 2. Балашова С. Навчально-рольова гра у формуванні дослідницьких умінь студентів // Поч. шк. – 1999. – № 11 – С. 52–55. 3. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. – Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1983. – 176 с. 4. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: Шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями): Навчально-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 232 с. 5. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие. – М.: Высш. шк., 1991. – 207 с. 6. Гарунов М.Г., Пидкасыстый П.И. Самостоятельная работа студентов. — М: Знание, 1978. 7. Гашимова В.Х. Деякі аспекти розвитку творчої особистості майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 164 – 168. 8. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. 9. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения // Советская педагогика. – 1961. – № 8. – С. 32 – 42. 10. Демченко О.М. Критерії пізнавально-творчої самостійної діяльності студентів. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004. 11. Демченко О.М. Творча самостійність студентів та її діагностика: гуманістичний аспект. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 12. Заболотська О. Формування та розвиток студента як індивідуальності // Вища освіта України, 2005. – № 2. – С. 88 – 93. 13. Киричук О. Розвиток і самореалізація особистості в умовах освітнього закладу // Рідна школа. – 2000. – № 5 – С. 28 – 30. 14. Комаров М.С. Роль лекций в учебном процессе // Проблемы высш. школы, 1997. – Вып. 30. – С. 61 – 64. 15. Корсакова О.К. Дидактичні умови формування пізнавальних інтересів студентів. – Х., 1994. 16. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Изд. «Питер», 2001. 17. Кучерявий А.Г. Профессиональное самовоспитание будущих педагогов в процессе их целостной подготовки. – К., 1999. 18. Лазарєва О.М. Пізнавальна самостійність студентів: пошуки оптимальної концепції. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 19. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. – 2-е вид., доп. – Харків: "ОВС", 2000. – 164 с. 20. Малихін О. Мотиваційно-цільовий компонент самостійної навчальної діяльності студентів вищого педагогічного навчального закладу // Рідна шк. – 2005. – № 8. – С. 28–30. 21. Маркова А.К. Психология профессионализма. – М., 1996. – 308 с. 22. Мацевко-Бекерська Л.В. Самостійна науково-пошукова діяльність студентів як чинник фахової компетентності. – Педагогічні науки: 3б. наук. праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 23. Методические указания по классификации методов активного обучения // Ю.С. Арутюнов, М.М. Бирштейн, В.Н. Бурков и др. – К., 1989. 24. Мільто Л.О. Методи активного навчання як засіб формування творчої особистості майбутнього вчителя. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 25. Муртазаєва Е.М. Індивідуально-творчий розвиток майбутніх педагогів: проф. Освіта // Педагогіка і психологія. – 2004. –№3. – С. 69–76. 26. Новгородська Ю.Г. Творча самореалізація майбутніх педагогів у процесі фахової підготовки. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 27. Олексенко В. Ефективні шляхи вдосконалення змісту і форм підготовки спеціалістів ВНЗ // Рідна шк. – 2005. – № 8 – С. 28 – 30. 28. Петров В., Цулая Л.В., Петрова О.П. Самостоятельная познавательная деятельность в системе развивающего обучения // Вестник ЧГПУ. – 2000. – № 4. 29. Пєхота О.М. Професійна індивідуальність майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 4. 30. Пидкасистый П.И., Фридман Л.М., Гарунов М.Г. Психолого-дидактический справочник преподавателя высшей школы. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 354 с. 31. Побірченко Н.С. Розвиток творчої індивідуальності студентів у процесі підготовки до педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4. – С. 81–89. 32. Полякова А. Самостійна робота — умова стимулювання активної учбово-пізнавальної діяльності студентів // Дошк. Воспит. – 2001. – № 4. – С. 64–67. 33. Полякова О.М. Формування творчої активності майбутніх учителів у процесі розв'язання педагогічних задач: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – Харків, 1999. – 18 с. 34. Прокоф'єва Л.Б. Формування педагогічної творчості студентів університету як засіб підвищення якості їх професійної підготовки. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 35. Проценко Н.М. Теоретичне мислення майбутніх вчителів як основа їх творчої самореалізації. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 36. Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, В.Г. Мещерякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Педагогика-Пресс, 1999. – 440 с. 37. Саранцев Г.І. Пізнавальна самостійність майбутнього вчителя// Педагогіка. – 1995. – № 4. – С. 63 – 67. 38. Сидоренко О.Л. Питання організації самостійної пізнавальної діяльності студентів. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч. 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 39. Сметанський М.І. Методологічні засади активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів // Шлях освіти. – К. – 2000. – № 4.– С. 9–13. 40. Чернякова В.Е. Активізація творчого потенціалу особистості. – Педагогічні науки: 3б. наук, праць. Ч 1. – Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. 41. Шайдур І. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів // Рідна шк. – 2000. – №3. – С. 54–55. 42. Щукина Г. Активизация познавательной деятельности учащегося в учебном процессе. – М.: Педагогика, 1999. 43. Яковлева Е.Л. Психология развития творческого потенциала личности. – М., 1997. – 224 с.