Категорії „трагічне”, „комічне” та „прекрасне”

Содержание:Вступ 3 1. Категорія „прекрасне” 4 2. Категорії „трагічне” і „комічне” 12 Висновки 20 Список використаної літератури 22

Вступление:Категорії естетики – найзагальніші та найістотніші поняття естетичної теорії, духовні моделі естетичної практики, естетичного освоєння світу. В категоріях естетики як логічних формах представлено весь історич¬ний досвід естетичного ставлення до дійсності та естетичні характе¬ристики світу культури і природи. Естетичні категорії не є нерухоми¬ми, незмінними сутностями. Вони історично змінюються і розвива¬ються, відображаючи етапи розвитку естетичного досвіду й пізнання. Система категорій як зміст естетичної теорії є мінливою конкретно-іс¬торичною єдністю, до того ж вона має культурно-регіональні та націо¬нальні особливості. Розвиток і розширення категоріального апарату естетики відбувається внаслідок розвитку як естетичної та художньої практики, так і наукової рефлексії щодо них. Теоретичне поняття набуває статусу категорії ес¬тетики, якщо воно містить у собі певну закономірність естетичної та художньої діяльності. Естетичні категорії містять не тільки пізнаваль¬ний, а й оцінний момент. Це пов'язано із своєрідністю естетичної та художньої сфер культури, що полягає в утвердженні людського, гума¬ністичного змісту культури. Сучасна естетична теорія внаслідок бурхливого розвитку нових напрямів дослідження й загальнофілософських методологічних засад не має чітко визначеної та структурованої системи категорій, що ускладнює можливість остаточного визначення категоріального статусу деяких понять естетики. Категорії естетики структуруються щодо певних на¬прямів естетичної теорії, які стосуються різних сфер та аспектів есте¬тичної й художньої практики. Категорії прекрасне, трагічне, ко¬мічне відносяться до метакатегорії. Осягнення змісту цих естетичних категорій як проникнен¬ня в закономірність існування естетичних явищ є важливим завдан¬ням естетичної науки.

Выводы:Отже, з викладеного вище можна зробити висновок, що такі категорії естетики, як „прекрасне”, „трагічне”, „комічне” розглядались крізь призму культурно-національних, релігійних та історичних особливостей. На ці категорії звернули увагу ще давньогрецькі філософи. З часом ці категорії доповнювались новими поглядами та концепціями. Розвиток філософії довів, що ідея, по¬няття прекрасного є соціальним, життєвим змістом, який є надбанням суспільної практики, і відповідно вказав на дже¬рело краси – людську працю. Це не означає, що прекрасне не існує об'єктивно. Навпаки, що вищий рівень суспільної практики, то шир¬шим і повнішим є наше уявлення про нього. Прекрасне існує неза¬лежно від нас і нашої свідомості навіть у тому випадку, коли оціню¬ється продукт людської діяльності. Але здатність виявити прекрасне або творити його належить лише суспільному суб'єктові, що сформу¬вався завдяки практичному освоєнню світу, реалістичному ставленню до дійсності. Оцінка прекрасного залежить від смаку та ідеалу особис¬тості, через призму яких зі світу людської культури вона робить відбір естетичних цінностей. Оцінка може бути істинною або хибною нас¬тільки, наскільки відповідає об'єктивній цінності прекрасного. Отже, прекрасне як естетична категорія характеризує явища щодо їхньої ціннісної естетичної довершеності. У класичних системах трагічне уявлялось якимось перехрестям найзагальніших суперечностей між ідеальним і реальним, індивідом і суспіль¬ством, старим і новим порядками, між прагненням людини і „хитрістю” світового розуму тощо. Історія ніби наповнювала трагічне змістом. Творці нового мистецтва та автори сучасних естетичних теорій вказують на іншу причину глобальної важливості, що зумовлює тра¬гічність людського життя. Віднаходять вони її в якихось постійних, вічних умовах існування. Слід зауважити, що сучасне розуміння тра¬гічного позначене крайнім песимізмом. Убогість індивідуального іс¬нування, поразки, що постійно переслідують людину, зовсім позбав¬лені виправдувального космічного і справедливого порядку, як це бу¬ло в античності, або історичної доцільності, що непідвладна розумін¬ню окремої особи. То є спроби осягнути трагізм без його позитивно¬го розв'язання або виправдання. Комічне найчастіше пов'язується із ситуацією, коли самі по собі незначні й неважливі цілі здійснюються з виглядом великої серйозності та з ве¬ликими приготуваннями. Але якщо людина і не досягає в цьому разі своєї мети, то нічого не втрачає, оскільки вона бажала чогось насправ¬ді незначного, що не впливає на її життя. Комічною є й ситуація, ко¬ли людина бере на себе вирішення якихось надзвичайних завдань, але абсолютно не здатна до цього. Комічні колізії створюються й унаслі¬док збігу протилежних інтересів і характерів. Щоправда, тут не повин¬но допускатися перемоги хибної суперечності, безглуздя і дурниць. Сміх є необхідним елементом комічного, завдяки якому відбувається розв'язання самої колізії, а водночас і душевна розрядка глядача, слу¬хача, читача від напруги співпереживання. Джерело комічного – це не тільки підміна змісту, значення, а й порушення міри, створення ілюзії. Тому сміх супроводжує викриття нікчемності, що претендує на якусь значущість, сміх зміцнює гідність людини. Комічне є різноманітним, має різні ступені і форми вираження, такі, зокрема, як гумор, сатира, сарказм, іронія. Усі вони є знаряддям подолан¬ня недоліків у людині та соціальних процесах, руйнації хибних ілю¬зій людей про себе, засобом утвердження торжества ідеалу через за¬перечення старого, віджилого. Сучасна естетична наука виявляє особливий інтерес до категоріального апарату естетики. Хоча ряд естетичних категорій, що пропонується різними вченими навряд чи вичерпує їх арсенал і може бути значною мірою доповнений. Складність полягає в тому, що вчені не мають одностайності щодо розуміння і тлумачення принципів обґрунтування категоріального статусу понять.

Литература:1. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. – М., 1991. 2. Естетика: Підручник / Л.Т.Левчук, В.І.Панченко, О.І.Оніщенко, Д.Ю.Кучерюк; За заг. ред. Л.Т.Левчук. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища школа, 2006. 3. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1978. 4. Любимова Т.Б. Трагическое как эстетическая категория. – М., 1985. 5. Сморж Л. Естетика. Навч. посіб. – К.: Кондор, 2005.