Аналіз організаційної структури управління підприємства (будівельне підприємство)

Содержание: Вступ 3 1. Загальна інформація про підприємство 6 2. Декомпозиція організаційної структури управління 10 3. Характеристика окремих систем структури управління та розробка рекомендацій по підвищенню ефективності їх організації 14 Висновки 30 Список літератури 33

Вступление: Нова стадія розвитку людства – «постіндустріальна епоха», яку відомий англійський економіст П. Друкер назвав «епохою, що не має закономірностей» і яка ознаменована зародженням технології стратегічного управління підприємством, вимагає нових підходів до формування структур управління організацією. Аналізуючи методи управління сучасними компаніями з позиції кібернетики, можна зазначити, що в умовах інтенсифікації і глобалізації конкуренції, швидкого технічного і технологічного розвитку, світових економічних криз, негативних демографічних чинників зовнішні критерії стають частиною внутрішньофірмового управління, а отже, систему управління підприємством потрібно будувати на засадах синергетики (самоорганізації і саморозвитку). Ефективність будь-якого підприємства багато в чому залежить від того, наскільки його керівництву вдається освоїти й практично застосувати передові методи управління, що забезпечують перетворення діяльності підприємства відповідно до реальних вимог ринкової системи господарювання. Впродовж ХХ століття демонструвався бурхливий розвиток знань в області керівництва підприємствами, що споконвічно складалося в здійсненні владних повноважень. Однак, надалі, у міру розвитку класичної теорії організації, зміст керівництва підприємствами розширювався за рахунок включення в нього функції організації, потім – планування й, нарешті, із середини минулого століття – функції управління. Різні етапи формування поглядів на зміст керівництва знайшли відбиття у вживанні різних назв посад керівників підприємств: начальник, директор, керівник, менеджер. Сучасні ринкові умови є постійним чинником розвитку менеджменту підприємств, що наповнює його усе новим і новим змістом, що відповідає потребам вирішувати завдання, які виникають через змінний характер середовища. Відомо, що менеджмент здійснюється за допомогою низки функцій: прогнозування, планування, організації, мотивації, регулювання, координації, контролю, обліку тощо. Будь-який компонент менеджменту підприємства вимагає своєї матеріалізації у вигляді певних елементів і зв'язків: служб, посадових осіб, методів прийняття рішень, форм взаємодії, видів підпорядкованості, координації й т.п. Якщо необхідний компонент менеджменту «не встановлений», то й відповідні йому завдання не вирішуються, що означає провал у відповідній сфері керівної діяльності на підприємстві. Це й обумовлює актуальність постійного вдосконалювання системи проектування структур управління. На жаль, до теперішнього часу, як у теорії, так і в практиці підприємств є чимало протиріч і неоднозначних думок щодо структур управління, її об'єктів, границь впливу, а звідси й неможливість систематичного вдосконалювання кваліфікації керівного персоналу, що зменшує якість керуючої діяльності на підприємствах. Однією з актуальних проблем є подолання неоднозначності в розумінні співвідношення функції організації в складі менеджменту й організації як загальної характеристики якості здійснення будь-якої діяльності. У результаті цього на більшості підприємств практично не проводиться цілеспрямована й систематична робота з моніторингу діючої організації або її вдосконалення. Це означає, що багато в чому не використовуються значні резерви, які притаманні будь-якої організації, виявлення яких виливається в реальне зменшення непродуктивних видатків, прискорення процесів, розширення сфери впливу підприємства на ринку. Ідея нових підходів до проектування організацій належить провідним західним ученим в галузі економіки і менеджменту П. Друкеру, І. Ансоффу, М. Хаммеру і Дж. Чампі та ін. Пітер Друкер у своїй доповіді «Бізнес і управління», яку він зробив на загальноамериканській конференції «Створення нових організацій» (1994 р.), зауважив, що у новому столітті основи діяльності компаній набудуть принципових змін, а саме: відбудеться перехід від компаній, що «ґрунтуються на раціональній організації», до компаній, «що ґрунтуються на знаннях і інформації». І. Ансофф в книзі «Стратегічне управління» обґрунтовує пряму залежність успішності реалізації обраної стратегії від ефективності організаційних змін на підприємстві. М. Хаммер і Дж. Чампі запропонували якісно нову концепцію внутрішньофірмового менеджменту, яку вони виклали у книзі «Реінжиніринг корпорації. Маніфест революції у бізнесі». Ця концепція передбачає докорінний перегляд традиційних основ побудови компаній і їх організаційної культури, радикальне перепроектування бізнес-процесів. Мета курсової роботи: вдосконалити систему структури управління підприємством. Основні завдання роботи: - привести загальну інформацію про підприємство; - проаналізувати організаційну структуру управління; - охарактеризувати окремі системи структури управління та розробити рекомендації по підвищенню ефективності їх організації. Об’єкт дослідження: система управління в ТОВ «Брігз». Предмет дослідження: процес проектування структур управління на підприємствах. Інформаційною базою є праці вітчизняних та зарубіжних науковців, нормативно-законодавча база та звітність підприємства.

Выводы: Серед сучасних проблем теорії та практики менеджменту особливої значущості набувають питання, які пов’язані з формуванням та актуалізацією організаційних структур управління. Це обумовлено низкою важливих обставин: зміною та ускладненням функцій управлінських підрозділів у зв’язку з переходом до ринкових умов господарювання; реструктуризацією підприємств; переходом до прогресивних управлінських технологій, зокрема, автоматизація управління, впровадження процесного підходу і т. ін. З огляду на зазначене можна впевнено сказати, що питання формування, удосконалення та модернізації організаційних структур управління актуальні за будь-яких умов господарювання. Структура управління організацією - сукупність спеціалізованих функціональних підрозділів, взаємозалежних у процесі обґрунтування, розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Основними елементами організаційної структури є: рівні управління; підрозділи і ланки управління; управлінські зв'язки. Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом господарювання – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. В організаційній структурі управління кожний її елемент має зв’язки з іншими елементами. Ці зв’язки поділяють на лінійні, функціональні та між функціональні. Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор – начальник цеху – майстер). Ці зв’язки з’являються там, де одного керівника підпорядковано іншому. Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху – начальник планово-економічного відділу). Між функціональні зв’язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху – начальник цеху, начальник служби маркетингу – начальник конструкторського відділу). Характер зв’язків визначає відповідний тип організаційної структури. Управління - вплив однієї особи або групи осіб (менеджерів) на інших осіб для спонукання дій, що відповідають досягненню поставлених цілей при прийнятті на себе менеджерами відповідальності за результативність впливу. Було проаналізовано організаційну структуру управління підприємством ТОВ «Брігз». Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю “Брігз”, утворене у 2004 році. Місцезнаходження підприємства – 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська,1. Відповідно до статуту підприємство може займатися такими видами діяльності: виробництво бетону та цегли. Слід відмітити позитивну тенденцію щодо зростання обсягу реалізації продукції підприємства в 2009 році порівняно із 2008 роком. Спів ставимо темпи зростання обсягу реалізації та собівартості продукції. Виручка від реалізації зросла на 35,91%, а собівартість на 98,41%. Бачимо тісну взаємодію між відділами підприємства, вони взаємопов’язані тісно та існує постійний обмін інформації, без якого просто неможливе функціонування підприємства та здійснення фінансово-господарської діяльності. Дана структура – лінійно-функціональна. Її особливостями є: наявність функціональних ланок; функціональні спеціалісти здійснюють не лінійний вплив на нижній рівень, а функціональний. Було охарактеризовано окремі підсистеми організації: Управлінська. Дана підсистема включає керівника підприємства та секретаріат. Секретаріат здійснює обмін інформації між всіма відділами. Робота підсистеми організована на високому рівні. Фінансово-економічна. До складу даної підсистеми включено бухгалтерію та планово-економічний відділ. Основним завдання бухгалтерії є відображення господарських операцій підприємства, складання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності, робота з податковими органами. Планово-економічний відділ займається управлінським обліком, аналізом собівартості, аналізом фінансово-господарської діяльності, бюджетуванням, фінансовим плануванням та бізнес-плануванням. Керівниками фінансово-економічної підсистеми є головний бухгалтер та керівник планово-економічного відділу. Маркетингова. Маркетингова підсистема не виділена в окремий підрозділ в компанії. Маркетолог працює в складі планово-економічного відділу. Він відповідає за ціноутворення на підприємстві, організацію маркетингових заходів. Підсистема збуту і логістики. Дана підсистема представлена на підприємстві двома відділами – комерційний відділ та відділ збуту. Основна мета діяльності даної підсистеми: постачання сировини для виробництва продукції та організація збуту. Соціально-психологічна підсистема не виділена в окремий підрозділ. На економіста підприємства покладено функції кадрової політики та соціального захисту працівників. Найважливішою підсистемою в діяльності підприємства є виробнича. Дана підсистема представлена наступними відділами: виробничий відділ, служба головного інженера, головного механіка, головного енергетика. Важливим у виробничій підсистемі є надання оптимальних умов праці. Таким чином, планується організація на підприємстві відділу охорони праці. Служба охорони праці ТОВ „Брігз” буде створена відповідно до типового положення, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

Литература: 1. Башнянин Г., Загорський В., Рехлецький Є. Ринкові економічні системи: проблеми структуризації, типологізації і становлення в перехідних економіках// Соціально-економічні дослідження в перехідний період (щорічник наукових праць). НАН України, інститут регіональних досліджень. – Львів: ІРД. – 1997, вип. ІІ. – С. 258-263. 2. Гірняк О.М. Нормативи чисельності управлінського персоналу – важливий фактор формування організаційних структур управління// Поліграфія і видавнича справа. Наук.техн. зб. УАД, № 40. – Львів, 2003. – С. 129-134. 3. Гвишиани Д.М. Организация и управление. - 3-е изд., перераб. - М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. - 332 с. 4. Джексон Грейсон младший, Карла О’Делл. Американский менеджмент на пороге XXI века: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1991. - 319 с. 5. Довбня С.Б. Актуалізація методичних аспектів формування організаційних структур управління / Вісник Національної металургійної академії України. – 2008 р. 6. Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке / Друкер П. ; пер. с англ. Н. М. Макаровой ; предисловие к русскому изданию П. Друкера. – М. – СПб.-К.: Вильямс, 2000. – 270 с. 7. Джонсон Р., Каст Ф., Розенцвейг Д. Системы и руководство (теория систем и руководство системами) –М.: Советское радио, 1971. – 648 с. 8. Колосов А.Н. Адаптивная организация деятельности предприятия: Монография. – Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2008. – 440 с. 9. Катренко А. В. Системний аналіз об'єктів та процесів комп'ютеризації: навч. посібник / Катренко А. В. – Львів: «Новий світ-2000», 2003. – 427 с. 10. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. –К.: Знання; КОО, 1999. – 556 с. 11. Колпаков В.М. Методы управления. - К.: МАУП, 1997. - 160 с 12. Кузьмін О.Є., Ярошевич Н.Б. Ресурсний менеджмент – складова виробничого менеджменту// Наук. записки УАД. – Львів. – 2001, вип. 4. – С. 102-106. 13. Ладико І.Ю., Сумцов В.Г. Загальний менеджмент. Навчальний посібник. – Луганськ: Видавництво Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 2004. – 282 с. 14. Мазур И.И., Шапиро В.Д. и др. Реструктуризация предприятий и компаний: Справочное пособие / Под ред. И.И. Мазура. – М.: Высшая школа, 2000. – 587 с. 15. Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 2000. - 700 с. 16. Мильнер Б. З. Теория организации: курс лекций / Мильнер Б. З. – М.:ИНФРА, 1998. – 336 с. 17. Некрасов В.И., Рябцун В.В. Формирование и развитие региональной сетевой экономики: теория и практика. – Ижевск: Изд-во Института экономики и управления УдГУ, 2002. 18. Организация производства и управления предприятием: Учебник / О.Г. Туровец, М.И. Бухалков, В.Б. Родинов и др. Под ред. О.Г. Туровца. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 528 с. 19. Плант Р. Электронная коммерция: стратегическое развитие. – СПб.:Питер, 2001. 20. Реинжиниринг корпорации: Манифест революции в бизнесе // М. Хаммер, Дж. Чампи; Пер. с англ. Ю.Е. Корнилович. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2006. – 287 с. 21. Теория системного менеджмента: Учебник. / Под общ. ред. П.В. Журавлева, Р.С. Сегедова, В.Г. Янченко. – М.: Издательство «Экзамен», 2002. – 512 с. 22. Тихонравов Ю.В. Теория управления: Учеб. курс. - М.: Вестник, 1997. - 336 с.