Дельоз Ж. «Симулякр и антическая философия»

Содержание: Актуальні проблеми сучасної філософії (на основі праці Делез Ж. «Симулякр и антическая философия») 3 ВИСНОВКИ 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 24

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Можемо узагальнити, що в рамках репрезентативної концепції симулякр представляється в якості винятково штучної негативної сутності, свого роду ожилою маскою арлекіна, яка насміхається над дійсністю. У той же час, немає сумнівів у тому, що усередині репрезентативної моделі виявляється модель нерепрезентативна, тому що симулякри виходять за межі опозиції оригінал-копія й уже не припускають співвідношення з ніякими референтами (кінець Софіста - тріумф симулякрів). Саме в такому руслі міркує Делез. За основу своїх побудов він бере твердження, що опозиція «модель-копія» більше не має змісту. Саме поняття дійсності, відповідності, моделі втрачає зміст, тому що у запаморочливій безодні симулякрів губиться будь-яка модель. З погляду нерепрезентативного підходу до симуляції, остання представляється іманентною реальністю, тому що можливість симулякра вже споконвічно є присутнім у структурі буття. Делез стверджує: "Усе стало симулякром. Але під симулякром ми повинні мати на увазі не просту імітацію, а, скоріше дію, у силу якої сама ідея зразка або особої позиції спростовується, відкидається. Було з’ясовано, що за допомогою теорії симулякрів Делез спростовує Платона, який хотів встановити відповідність хаотичного віту й трансцендентної ідеї й, причому, аргументи він знаходить у самій серцевині платонізму, у тих фрагментах, де Платон, намагаючись вилучити зі світу примари й фантазми, сам того не бажаючи надає їм особливу життєву силу, оскільки несхожість, невідповідність не виявляються недоліками, а стають зразками, в яких розвивається дійсність. За Делезом, симулякр - інстанція, що включає в себе розходження як (щонайменше) розходження двох розбіжних рядів, якими він грає, усуваючи будь-яку подобу, щоб із цього моменту не можна було вказати на існування оригіналу або копії. На відміну від Платона, для Делеза симулякр уже не просто копія копії, слабша подоба, "деградуюча ікона". Симулякр - це фантасмагоричний образ, позбавлений подоби; на противагу іконічному образу, що помістив подобу зовні, а живе розходженням. Тобто по Делезу подоба симулякра представляє лише зовнішній ефект, ілюзію, насправді ж справжня його сутність у розбіжності, становленні, вічній зміні й розходженні в самому собі. Делез дуже добре показав цей аспект: "у симулякрі є присутнім якесь божевілля, якесь необмежене становлення. Становлення завжди іншого, що скидає глибинне становлення, що йде в обхід рівного, межі того ж самого або подібного: завжди відразу більше й менше, але ніколи не буває однакове". Ґрунтуючись на теоріях Делеза, була розглянута і проаналізована сутність віртуальної реальності.

Литература: 1. Гиренюк Ф.И. Симуляция и символ: вокруг Ж. Делеза. // Социо-логос постмодернизма. – М., 1996. – С. 223. 2. Делез Ж. Различие и повторение. – Спб., 1998. – С. 93. 3. Делез. Симулякр и античная философия. // Логика смысла. М., 1995. – С. 333-337. 4. Носов Н.А. Фома Аквинский и категория виртуальности // Виртуальная реальность: философские и психологические аспекты. – М., 1997. – С. 83 – 84. 5. Платон. Собрание сочинений. – М., 1993. Т. 2. – С. 339 – 345. 6. Hammet F. Virtual reality. N. Y., 1993. 7. Heim M. The Metaphysics of virtual reality // Virtual reality: theory, practice and promise. Westport and London., 1991, p. 27-33.