Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Фінанси»Фінансовий ринок»

Фінансові активи: поняття, види, застосування

Карточка работы:4181к
Цена:
Тема: Фінансові активи: поняття, види, застосування
Предмет:Фінансовий ринок
Дата выполнения:2010
Специальность (факультет):Фінанси
Тип:Курсова робота
Задание:
ВУЗ:Міжрегіональна Академія Управління (МАУП)
Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ 6 1.1. Поняття, класифікація та функції фінансового ринку 6 1.2. Фінансові активи: поняття, види, застосування 13 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ 17 2.1. Сучасний стан активів на фінансовому ринку Укрїни 17 2.2. Вплив фінансової кризи на фінансові активи 22 РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ 25 3.1 Основні напрямки розвитку ринку фінансових послуг в Україні 25 3.2. Перспективи розвитку фінансового ринку України 27 ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37 ДОДАТКИ 40
Курс:4
Реферат:
Язык:укр.
Вступление:  Актуальність теми курсової роботи. Необхідною умовою функціонування ринкових відносин сучасна економічна теорія визнає наявність правових та організаційно-економічних інститутів, що утворюють інфраструктуру ринку й забезпечують переливання й розповсюдження матеріальних і фінансових ресурсів між виробниками і споживачами. Такий процес відбувається за допомогою фінансового ринку. Він за своєю суттю складається з різних елементів, механізмів взаємодії й мотивацій, що тісно переплітаються між собою, утворюючи глобальну систему. Тому, природно, дуже складно дати його остаточне визначення й класифікацію. Особливо це стає важко зробити в сучасних умовах, коли відбуваються процеси, пов’язані з інтеграцією національних економік в єдиний світовий ринок. Процес становлення і особливості функціонування фінансового ринку постійно привертали увагу вітчизняних науковців: Бобров Є.А., Евпахова Ю.С., Корнєєв В., Лаврушин О.І., Мацелюх Н.П., Майовець Є., Флюд Х., Лютий І.О., Мішенко B.I. та багатьох інших. Питання, пов’язані з удосконаленням фінансового ринку та його інфраструктури, фінансових механізмів господарювання, вивчаються постійно, але поки що в наукових дискусіях не відображена проблема дослідження кон’юнктури фінансового ринку, не існує єдиного підходу до оцінки стану кон’юнктури фінансового ринку та динаміки кон’юнктури з метою ефективного регулювання як фінансового, так і реального секторів економіки. Щодо фінансового ринку України, то ретроспективно його становлення відбувалось у три етапи. Послідовно серед них: 1992–1998 рр. – період так званої “хаотичної” капіталізації та групоперсоніфікованого привласнення суспільних до цього ресурсів, який закінчився відомим обвалом 1998 р.; 1998–2000 рр. – післяейфорична стагнація із спробами відновити докризову ділову активність; 2001 р. і донині – збереження і підтримання продуктивної платформи розвитку ринку, коли його спекулятивна складова залишається підпорядкованою. Останній етап становить акцентований інтерес з дослідницької точки зору. Розвиток та становлення фінансового ринку України є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки держави. Добре функціонуючий страховий ринок, розвинені небанківські кредитні установи, пенсійні фонди та інші фінансові установи сприяють стабільному та прогнозованому розвитку усіх економічних процесів у суспільстві. Акумулюючи значні обсяги грошових коштів, фінансові установи є потужним джерелом інвестицій в економіку країни, що розвивається досить динамічно. Дослідженням цієї теми займалися: провідні вітчизняні та закордонні фахівці цієї сфери - Т.В. Галенко, В. Гембала, А.П. Ковалева, А.В. Мертенса, Б.Б. Рубцева та ін. Актуальність цього напряму дослідження обумовлена рядом причин. По-перше, потребою обгрунтування дослідження проблем, що мають місце на фінансовому ринку України . По-друге, відсутністю у вітчизняній науці теоретичних розробок правового характеру, що визначають здійснення регулювання фінансового ринку. По-третє, потребою в ефективних, у практичному відношенні, рекомендаціях стосовно подальшого розвитку та становлення фінансового ринку України. Метою дослідження є комплексне дослідження фінансових активів. Об’єктом дослідження є фінансовий ринок України. Предметом дослідження виступають організаційно-економічні механізми, задіяні у процесі функціонування фінансових активів на фінансовому ринку. Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження: - розглянути теоретичні основи дослідження фінансових активів; - здійснити аналіз фінансових активів; - обґрунтувати перспективи розвитку фінансового ринку. Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з фінансового ринку, зокрема, найбільш повно ці проблеми висвітлені у роботах Базилевича В.Д., Бєлєнького П.Ю., Загорського В.С., Кужелєва М.О., Кузнєцової Н.С., Назарчука І.Р., Мельника В.А., Оскольського В.В., Пальчевича Г.Т., Подплєтного В.В., Фурмана В.М., Шелудька В.М. та ін. У дослідженні використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку і розвитку. Серед загальнонаукових методів пізнання необхідно виділити теоретичний, аналізу й синтезу, порівняння та узагальнення, експертний метод. Інформаційну базу дослідження склали теоретична та практична інформація, статистичні дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, науково-практичних конференціях, періодичних виданнях, Державного комітету статистики України. Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури і додатки.
Объём работы:
39
Выводы: Отже, провівши дослідження, можна зробити наступні висновки: Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток. Ринок фінансових послуг є важливим каналом фінансування економіки, фундаментом фінансової системи, що надає їй стабільності й усталеності. Фінансовий ринок включає в себе декілька сегментів: валютний ринок, ринок дорогоцінних металів, ринок цінних паперів, грошовий ринок, ринок капіталів, страховий ринок та ринок нерухомості. Фінансовий ринок пов’язаний із здійсненням кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових активів. Такі фінансові посередники добре обізнані зі станом поточної фінансової кон’юнктури, умовами здійснення угод з різними фінансовими інструментами та в найкоротші терміни можуть забезпечити зв’язок продавців і покупців. Фінансове посередництво сприяє прискоренню не тільки фінансових, але і товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних з цим суспільних витрат. Наявність фінансового ринку та фінансових інститутів, що забезпечують його функціонування, допомагає мобілізувати великий обсяг заощаджень, ефективніше їх розмістити та знизити ризики, ніж це можуть зробити окремі вкладники, а також сприяє скороченню оперативних витрат; об’єднанню та диверсифікації ризиків; розвиткові спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризику, перспектив інвестицій, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності та безпечності; задоволенню потреб інвесторів у терміновому вкладенні вільних коштів. Фінансовий ринок виробив власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно систему спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон’юнктури фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців і покупців фінансових активів і реального товару, пов’язаний зі зміною цін на нього. Крім того, в системі фінансового ринку отримала широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг. Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є: 1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал; 2) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників); 3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання; 4) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері; 5) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів; 6) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів; 7) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків; 8) операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю; 9) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів; 10) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо. Фінансові активи – частина активів підприємства, яка являє собою фінансові ресурси: грошові кошти і цінні папери. Фінансові активи включають в себе готівку каси, депозити в банках, вклади, чеки, страхові поліси, вклади в цінні папери, зобов’язання інших підприємств і організацій з виплати коштів за відвантажену продукцію (комерційний кредит), портфельні інвестиції в акції інших підприємств, пакети акцій інших підприємств, які надають право контролю, паї. Міжнародні фінансові активи – це специфічні неречові активи (акції, облігації, векселі, казначейські зобов’язання), що обертаються на світовому фінансовому ринку і являють собою законні вимоги їхніх власників на отримання грошового доходу в майбутньому. Ринок фінансових послуг в Україні стрімко розвивається: зростає кількість фінансових установ, розмір їх активів та попит на їх послуги. Загальна кількість небанківських фінансово-кредитних установ, зареєстрованих в Державному реєстрі фінансових установ, станом на кінець 2010 року становила 2016 установ. Чисельно вони більш ніж у 10 разів переважають кількість комерційних банків. Проте активи НФКУ все ще залишаються незначними порівняно з активами комерційних банків. Загальний обсяг активів комерційних банків та НФКУ станом на 31.12.2010 становили 1035 млрд. грн., з яких 973,3 млрд. грн.(94,04 %) – активи банків і лише 61,7 млрд. грн (5,96 %) – активи НКФУ. Це свідчить про стійку позицію комерційних банків на фінансових послуг. Фінансові посередники різних типів тісно пов'язані між собою у процесі перерозподілу інвестиційних заощаджень (пенсійні фонди, наприклад, користуються послугами страхових компаній та взаємних фондів, а останні можуть володіти акціями страхових компаній і банків), тому досить важко визначити місце і значення кожної з фінансових установ, базуючись лише на інформації про обсяги активів. Для цього потрібна інформація про структуру фінансових активів населення, яка відображає розподіл інвестиційних заощаджень. Страхові компанії сьогодні одні з найбільш поширених небанківських фінансових установ, станом на 31.12.2010 р. налічувалося 469 компаній. частка чистих страхових премій у складі ВВП до 2006 року збільшувалася, у період з 2006 по 2007 роки зменшувалася і в 2010 році поступово зростає. Подібна циклічність має негативний вплив на національний страховий ринок, адже таким чином значення даного показника значно віддалялися від рівня аналогічного показника Європейського Союзу, який наразі становить 8-12 %. Частка страхових премій до ВВП в Україні, порівняно з іншими країнами на рівні нижче середнього. Так 2010 року валові премії становили 2,5 % від ВВП, чисті страхові премії – 1,7 %. Для підтримання економічної безпеки на належному рівні необхідно, щоб страхові платежі були на рівні 7 % ВВП. Недержавний пенсійний фонд (НПФ) є установою, яка використовуючи кошти фізичних осіб у своїй основній діяльності, безпосередньо впливаючи на добробут таких осіб, У розвинутих країнах НПФ є потужними інвесторами, які здійснюють довготривалі інвестиції, що є фундаментом економічного розвитку будь-якої країни, оскільки основні сектори економіки потребують залучення саме таких ресурсів, тобто такі ресурси є необхідними для розширеного відтворення економіки. Метою інвестування пенсійних активів є насамперед збереження та примноження пенсійних заощаджень громадян. Тому розміщення пенсійних активів відбувається у стабільні види активів. За результатами 2010 року переважними напрямами інвестування залишаються депозити в банках (56,3 % інвестованих активів), акції (9 %) та облігації підприємств, які є резидентами України (22,6 %). Загальний дохід, отриманий від інвестування пенсійних активів станом на 31.12.2010 р. склав 86847,84 тис. грн., або 15 % від суми залучених внесків. Середня доходність від фінансування у 2010 становила 3,1 % річних при інфляції на рівні 22,3 %. Не один з цих фондів не забезпечив доходність активів вище рівня інфляції. Загалом більшість цих фондів в 2010 році отримали збитки. Причинами є зменшення вартості цінних паперів, які знаходяться в інвестиційних портфелях, через скрутне становище на фондовому ринку. Протягом останніх сорока років фінансові кризи в десятках країн призвели до втрати близько 10-30% національних фінансових активів. Тільки в 1975-1997 роках МВФ зареєстрував 158 валютних і 54 банківські кризи в більш ніж п’ятдесяти країнах світу. Останнім наразі епізодом фінансової дестабілізації є світова фінансова криза, що розпочалася на локальному американському іпотечному ринку у 2007-му та досі триває, вражаючи світову й банківську системи. За такими умовами Україна зіткнулася з серйозними викликами щодо запобігання різкому знеціненню національної валюти й утримання цінової стабільності, уникнення колапсу кредитної системи і підтримання дієздатної платіжно-розрахункової системи, припинення руйнівних процесів ерозії внутрішніх депозитів і втечі резидентів від національної валюти, зменшення масштабів виведення іноземних капіталів і гарантування зовнішньої платоспроможності країни. Для зменшення гостроти фінансової кризи та її руйнівного впливу на економіку України першочергове значення має проведення зваженої макроекономічної політики та дійових структурних реформ у банківському секторі. Оскільки ключову роль у поширенні кризових явищ на фінансовому ринку України відіграла слабкість банківської системи, то й заходи антикризового управління повинні в першу чергу спрямовуватися на підвищення ефективності регулювання банківської діяльності: фінансове оздоровлення життєздатних банків, ліквідацію неплатоспроможних банків, удосконалення системи пруденційного регулювання. Для розбудови інфраструктури таких сегментів фінансового ринку, як грошовий і кредитний ринок, необхідно посилити ринкові процеси в регіонах та роль у них місцевих органів самоврядування, активізувати створення стабільного і сприятливого для їх розвитку законодавства, здорового конкурентного середовища, сприяти поверненню довіри з боку населення і суб’єктів підприємницької діяльності; при підтримці з боку держави розвивати мережу філій і активізувати інвестиційну діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, що найбільш пристосовані до інвестиційної діяльності, створити спеціальну банківську установу, основною метою якої було б питання довгострокового кредитування. У цілому, на нашу думку, в 2011 році головними стримуючими чинниками для інвестиційної активності і зростання на світових фінансових ринках залишиться світова фінансова нестабільність, слабкі показники у фінансово-виробничому секторі національних економік, недостатній платоспроможний попит на товарних ринках і недолік довіри системних інвесторів. Отже, для зменшення гостроти фінансової кризи необхідно вжити такі заходи: НБУ повинен застосовувати різноманітні механізми «кредитування надзвичайного стану» і виконувати для банків роль кредитора, що компенсуватиме їм відплив внутрішніх депозитів і припинення зовнішнього фінансування. У у міру поглиблення кризових явищ виникне потреба у наданні урядом спеціальних гарантій кредиторам і вкладникам банків – бланкових гарантій, які матимуть обмежений період дії та поширюватимуться на операції життєздатних банків. У випадку розгортання повномасштабної фінансової кризи уряд за підтримки урядів основних міжнародних кредиторів України має ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників шляхом їх пролонгації на 3-4 роки за ставками, під які було надано первісні позики.
Вариант:нет
Литература:  1. Аржевитин С. Проблемы банковской системы Украины в ХХІ столетии // Мир денег. – 2006. – №6. – 35 с. 2. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. – К.: Знання, 2005. – 209 с. 3. Базилевич В.Д. Страховий ринок України: природа та особливості функціонування: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра екон. наук. 08.01.01 / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2005. – 248 с. 4. Бєлєнький П.Ю. та ін. Фінансовий ринок та його інфраструктура в умовах глобалізації (проблеми, перспективи, регіональні аспекти) / Бєлєнький П.Ю., Шевченко-Марсель В.І., Другов О.О.; Ін-т регіон. дослідж. НАН України. – Львів, 2006. – 247 с. 5. Дзюблюк О. Проблеми підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків // Фінанси України. – 2006. – № 9. – 95 с. 6. Дзюблюк О.В. Оцінка ефективності кредитних вкладень комерційних банків // Фінанси України. – 2006. – № 9. – 95 с. 7. Загорський В.С.Ринок цінних паперів: принципи організації і механізм функціонування / Львів. комерц. акад.. – К.: ІСДО, 2006. – 247 с. 8. Законодавство України про страхування. (Бюлетень законодавства і юрид. практики Укр.; N4). – К., 2006. – 125 с. 9. Кужелєв М.О. Ринок цінних паперів України: становлення і розвиток: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.01.01 / Донец. держ. ун-т. – Донецьк, 2006. – 28 с. 10. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 249 с. 11. Мельник В.А. Ринок цінних паперів: Довідник керівника підприємства спец. вип.. – К.: А.Л.Д.: ВІРА-Р, 2005. – 247 с. 12. Оскольський В.В. Ринок цінних паперів України: погляд через призму діяльності Української фондової біржі. – К.: УФБ, 2006. – 270 с. 13. Оскольський В.В. Ринок цінних паперів України: проблеми функціонування і розвитку. – К.: КСУ, 2006. – 214 с. 14. Пальчевич Г.Т., Подплєтній В.В. Ринок цінних паперів: Навч. посібник. – К.: ТОВ ПВЦ «Мавік», 2006. – 247 с. 15. Правове регулювання страхування в Україні: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Ч.: Рута, 2003. 16. Романишин В.О. Ринок цінних паперів в перехідній економіці: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.01.01 / Київ. держ. торг.-екон. ун-т. – К., 2006. – 25 с. 17. Страховий ринок України, 1993-2006. – К.: ЧП «Полигр. услуги», 2007. – 278 с. 18. Страхування: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / За заг. ред. О.О.Гаманкової. – К.: Київ. нац. екон. ун-т., 2006. – 247 с. 19. Фінансовий ринок: Навч. посіб. для студ. вузів / Маслова С.О., Опалов О.А.. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000, 2005. – 287 с. 20. Фінансовий ринок: / М.К.Колісник, О.О.Маслак, Є.М.Романів; Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Львів, 2004. – 221 с. 21. Фінансовий ринок: / УКООПСПІЛКА. Львів. комерц. акад. – Львів, 2005. – 297 с. 22. Фінансовий ринок: Навч. посіб. / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В.Докучаєва. – Х., 2005. – 208 с. 23. Фінансовий ринок: Навч.-метод. посіб для самост. вивчення дисципліни: Для студ. спец. 7.050107 «Економіка підприємства» / Укоопспілка; Львів. комерц. Акад. – Львів, 2003. – 255 с. 24. Фінансовий ринок: Теорія і практика: / Маслова С.О., Опалов О.А.; Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир, 2002. – 208 с. 25. Фурман В.М. Страховий ринок в Україні: проблеми становлення та стратегія розвитку: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / Держ. установа «Ін-т економіки та прогнозування НАН України». – К., 2006. – 287 с. 26. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2005. – 255 с. 27. www.stat.gov.ua – Державний комітет Статистики України. 28. http://www.dfp.gov.ua/
Дополнительная информация: Додаток А Структуризація та сегментація фінансового ринку (за групою та видами фінансових активів) подробнее

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (66)