Выводы: Висновки
Тенденції розвитку світових фінансових та організованих товарних ринків свідчать, що біржі як інституції, що управляють регульованими секторами цих ринків, зміцнили свої позиції. Це сталося завдяки процесу консолідації бірж (який підвищує конкурентоздатність новоутворених конгломератів) і універсалізації їх діяльності. Сьогодні біржі від вузької спеціалізації (подекуди з організації і управління ринком лише одного виду фінансового інструменту чи товару/сировини, щодо яких хеджуються цінові ризики), перейшли до багатопрофільності, об’єднуючи учасників, які прагнуть до присутності на різних ринках водночас. Головною ознакою привабливості регульованих ринків під одним „дахом” є їх ліквідність й мінімальні фінансові ризики.
Аналіз розвитку і функціонування універсальних бірж дозволяє зробити висновок, що вони виконують роль антикризового механізму в умовах сучасного фінансового ринку. Це в більшій мірі характерно для країн з фінансовим ринком, що розвивається, однак, і в розвинутих країнах універсальні біржі продовжують залишатися важливим елементом фінансової інфраструктури.
В умовах глобалізації і більш тісної взаємодії різних сегментів фінансового ринку і елементів його інфраструктури біржі поступово відмовляються від орієнтації на певний ринок – фондовий, терміновий або валютний. Тому біржі прагнуть надати своїй діяльності універсальний характер. Об'єднання декількох ринків в рамках однієї біржі відповідає інтересам професійних посередників на фінансових ринках, інвесторів, емітентів, державних регулювальних органів, а, отже, і інтересам національної економіки. Оскільки універсальна біржа об’єднує у собі кілька ринків, масштаби і ефект від застосування антикризових мір зростає. Маючи можливість послідовно і узгоджено впливати на ситуацію, що складається на різних сегментах фінансового ринку, держава і професіональні учасники ринку можуть з найбільшим ступенем імовірності і з найменшими витратами перебороти періоди нестабільності.
Сучасний стан біржової торгівлі в Україні свідчить, що вона потребує структурної перебудови, суттєвої технологічної модернізації, адаптації до правових норм європейського законодавства та впровадження кращої практики функціонування аналогічних систем на світових ринках.