Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Чехії

Содержание: ВСТУП 3 Розділ І. Сутність, значення і місце рекреаційного комплексу в господарстві Чехії 5 Розділ ІІ. Передумови розвитку і розміщення рекреаційного комплексу Чехії 11 Розділ ІІІ. Сучасний рівень розвитку і структура рекреаційного комплексу Чехії 19 Розділ ІV. Розміщення і регіональні відмінності розвитку рекреаційного комплексу 28 Розділ V. Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Чехії 32 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39

Вступление: Одним з важливих комплексів будь-якої країни є рекреаційний комплекс. Особливо підвищується роль організації відпочинку для регенерації з розвитком суспільного виробництва. Для успішної організації відпочинку для регенерації та розвитку життєвих сил людини необхідним є сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання. Актуальність теми роботи «Проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Чехії» зумовлена необхідністю вдосконалення сучасного рекреаційного комплексу України, а найкращим підґрунтям для цього є зарубіжний досвід. Досвід Чехії в цьому питанні є особливо цікавим з огляду на те, що країна, з колишніх пострадянських країн, однією з перших змогла «реанімувати» економіку, паралельно з чим почав розвиватися й рекреаційний комплекс. Об’єктом дослідження виступають проблеми та шляхи вдосконалення рекреаційного комплексу Чехії. Предмет дослідження - рекреаційний комплекс Чехії. Мета роботи – визначити сутність та основні функції рекреаційного комплексу, розглянути передумови розвитку та розміщення в Чехії цієї галузі, дослідити сучасний рівень розвитку та структуру рекреаційного комплексу, на основі проведеного аналізу з’ясувати основні проблеми і напрямки вдосконалення галузі. Для цього необхідно виконати такі завдання: - з’ясувати сутність, основні функції та роль рекреаційного комплексу в розміщенні продуктивних сил; - визначити передумови розвитку і розміщення рекреаційного комплексу Чехії; - охарактеризувати сучасний рівень розвитку та галузеву структуру; - розглянути розміщення та регіональні відмінності розвитку рекреаційного комплексу; - визначити сучасні проблеми та напрями удосконалення розвитку та розміщення. Визначені мета та завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається з п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Для успішного досягнення мети та завдань роботи доцільним є використання певних наукових методів аналізу територіальної організації господарства, основними серед яких є традиційні методи аналізу (порівняльний спосіб вивчення економічних та економіко-географічних явищ, конкретизація і генералізація їх) та картографічний метод (наочне дослідження території, аналіз особливостей розміщення і взаємозв’язку предметів і явищ).

Выводы: З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку для регенерації та розвитку життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Кожна держава прагне до створення та розвитку умов для відпочинку, лікування, відновлення працездатності своїх громадян. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих країнах склались потужні комплекси відпочинку, курортного лікування, туризму – рекреаційні комплекси. Багатофункціональний рекреаційний комплекс можна умовно поділити на лікувально-оздоровчий (санаторно-курортне лікування та оздоровлення); пізнавальний (туризм); економічний (регенерація робочої сили, сфера господарчої діяльності). За засобами пересування туризм поділяється на автомобільний, залізничний, авіаційний, морський та річковий. Розміщенню туристично-рекреаційних потоків сприяють такі групи факторів: соціально-економічні, природні, інфраструктурні, транспортні. Найбільшою є частка надходжень від міжнародного туризму до ВВП країни в Північній Африці, Карибському басейні, Європейському Союзі та Північній Америці, проте у грошовому вираженні на першому місці знаходять країни Європейського Союзу. Найбільше число зайнятого населення в туристичній сфері спостерігається в країнах Східної та Південної Азії. Надходження від міжнародного туризму становлять порядку $2млрд. у день. В 2005р. загальна сума витрат у цій сфері склала $682млрд., що на $49 млрд., або на 3,4% перевищує показники 2004р. Якщо до цього додати $130 млрд., витрачених іноземними туристами на перевезення, то загальна сума туристичного експорту перевищить $800млрд. А це - 6% загальносвітового експорту товарів і послуг. Основну частину надходжень до в туристичний сектор складають витрати туристів, які подорожують за особистими цілями, і оцінюються в $2833 млрд. В 2005 р. лідирують в списку країн за витратами туристів США, Японія, країни ЄС, Канада і Мексика. Обсяг туристичних витрат у Європі виріс в 2005р. на $19 млн. і склав $347 млн. (51% від загальносвітового обсягу), в Америці - ріст на $13 млрд. (усього $145 млрд., або 21%), Азіатсько-Тихоокеанський регіон - ріст на $11 млрд. (усього $139 млрд., або 20%), Близький Схід - виріс на $3 млрд. (усього $29 млрд., або 4% від загальносвітового обсягу витрат), Африка - додала $2 млрд. і досягла $21 млрд. Сьогодні найбільший розвиток міжнародний туризм одержав у західноєвропейських країнах. На частку цього регіону приходиться понад 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Те, що за рівнем розвитку рекреаційного комплексу провідне місце у світовому господарстві займає Європа зумовлено тим, що ця частина світу багата на різноманітні пам'ятки історії та культури, що приваблюють рекреантів. Туристичний комплекс Чехії є однією з найрозвинутіших й однією з галузей економіки, яка найбільш стрімко розвивається. Частка надходжень від туризму у валовому внутрішньому продукті останнім часом дещо знижується. У той же час обсяги обороту коштів у туризмі поступово збільшуються. Так, витрати туристів на внутрішній туризм у 2006 році становили 223 284млн.крон. Валове нагромадження основного капіталу в туризмі поступово зростає: в 2003р. – 28 608млн.крон, в 2005р. – 34 611млн.крон, в 2006р. – 37 950млн.крон. У 2009 році Чеську Республіку відвідало 11 985 909 туристів, які розміщалися у п’яти-, чотиризіркових готелях, три-, дво-, однозіркових готелях та санаторіях, готелях гарні 4-1-зіркових, гостьових будинках, туристичних таборах, житлі вихідного дня, хостелах та інших установах. Кількість закладів з розміщення туристів у Чехії на кінець 2009р. становила 7 557, в яких були доступними 181 026 номерів та 463 087 ліжок. Найбільше закладів розміщується у Південночеському, Ліберецькому та Краловеградецькому краях. Найбільше туристів до Чехії у 2008році приїхало з Німеччини – 1 475 858 осіб. Також чимало приїжджає з Великобританії, Іспанії, США, Словаччини, Росії, Польщі, Італії, Франції тощо. Бальнеологічне лікування – основна спеціалізація Чехії. Найбільш відомим є «золотий курортний трикутник» Чехії – Карлови Вари, Маріанське Лазне та Франтишкові Лазне (або Карлсбад, Марієнбад та Францбад). Майже половина країни взимку під стійким сніговим покровом. Це дозволяє навіть в районах середньогір’я створити хороші умови для гірськолижного відпочинку. До головних центрів гірськолижного туризму належать Шпіндлерув Млин, Пець під Снєжкой та Гаррахів з трампліном для стрибків на лижах. На території Чехії також є підходящі умови для занять сноубордингом та слаломом. Чехія є одним з найбільших центрів пізнавального туризму. Великою культурною цінністю є надзвичайні фортеці та замки країни (Карлштейн, Звиков, Кршивоклат, Кост). На території країни можна виділити п’ять туристичних районів: - Північний (Ліберецький, Краловерадський): гірськолижні курорти на Снєжке, заповідник «Чеський рай»; - Західний (Карловарський, Устецький, Плзненський): бальнеологічні курорти Карлови Вари, Маріанське Лазне, Тепліце, Франтишкові Лазне, радоновий санаторний курорт Яхимов тощо. - Центральний район: найголовніше місце - столиця Чеської Республіки – місто Прага; - Південний район (Південночеський, Височина, Південноморавський) відомий передусім своїми історичними пам’ятками, зокрема історичними комплексами міст Брна та Крумлова. - Східний район (Злинський, Моравськосілезький, Оломуцький): історичні пам’ятки, бальнеологічний курорт Лугачовице, перший водолікувальний центр Єсенін тощо. Напрямки вдосконалення рекреаційного комплексу Чехії: - розвиток лікувального туризму; - розвиток конгресивного та ділового туризму; - ширше залучення місцевої громадськості й муніципальної влади в планування і розвиток туристської діяльності, забезпечення її безпеки. - розвиток нових напрямків туризму, а саме, різні види екстремального туризму; - можливості подальшого розвитку системи володіння клубним відпочинком; - розвиток сільського туризму, з активним його рекламуванням в інших країнах. - збільшення кількості країн, з яких приїжджають туристи.

Литература:  1. Александрова А.Ю. Международный туризм. – М.: Аспект Пресс, 2002. - 464с. 2. Безуглий В. В., Козинець С В. Регіональна економічна і соціальна географія світу: Посібник. — К.: Академія, 2003. — 687 с. 3. Бершадська Т. Економічна та соціальна географія світу. 10 клас. Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. — 296 с. 4. Вавилова Е.В. Основы международного туризма: Учебное пособие. - М.: Гардарики, 2005. - 160с. 5. Вацеба В.Я. Туристичне країнознавство. – Чернівці: Рута, 2003. 6. Воронкова Л.П. История туризма и гостеприимства. — М: Фаир-Пресс, 2004. — 303с. 7. Генш К. Курорты мира. - М.: АСТ: Восток-Запад, 2007. – 347с. 8. Гурова Д.Д. Туристське країнознавство. — Запоріжжя: ЛІПС, 2009. — 330 с. 9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузика С. П. — Львів: Світ, 2002. — 672 с. 10. Економічна та соціальна географія світу/ За ред. Б.П. Яценко. – К.: АртЕк, 2001. – 246с. 11. Зима А.Г. Событийный туризм: карнавалы, фестивали, праздники, выставки, парки. — Харьков: ХНЭУ, 2010. — 159 с. 12. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. – К.: Знання, 2006. – 406с. 13. Ліманський А., Ружковський Я. Міжнародний туризм в епоху глобалізації // Журнал європейської економіки. - 2005. - №3. - С.295-306 14. Максаковский В.П. / Географическая картина мира: В 2 кн. Кн. I: Общая характеристика мира. – М.: Дрофа, 2003. 15. Малая энциклопедия стран / Сиротенко Н,Г., Менделеев В.А. - М.: Издательство АСТ; Харьков: Торсинг, 2005. 16. Масляк П.О. Рекреаційна географія. - К.: Знання, 2008. - 343с. 17. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність. – К.: КНЕУ, 2003. – 465с. 18. Передній О.С. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 274 с. 19. Сердюк О.М. Активний туризм. - Запоріжжя: ЛІПС, 2009.-270с. 20. Сокол Т.Г. Основи туристичної діяльності. – К.: Грамота, 2006. - 263с. 21. Уварова Г.Ш. Туристське країнознавство. — К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2009. — 151 с. 22. Устименко Л.М. Історія туризму. - К.: Альтерпрес, 2008.-351с. 23. Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник. - Київ: КНТЕУ, 2003. - 589 с. 24. Юрківський В. М. Регіональна і соціальна географія. Зарубіжні країни. Підручник. — К.: Либідь, 2000. — 416 с. 25. ЧР у фактах - http://www.czech.cz/ru 26. Czech Statistical Office - http://www.czso.cz/eng/redakce.nsf/i/home 27. Ekonomika ?eska - http://cs.wikipedia.org 28. Geografický web - http://www.hajduch.net/ 29. Вся Чехия - http://www.novoya.com